У Херсоні поговорили про «зраду», децентралізацію і міні-Голландію

Захід під назвою «Зрадвечір – тернистий шлях до об’єднання» провела Програма «U-LEAD з Європою» у партнерстві з Херсонським Центром розвитку місцевого самоврядування. До розмови запросили журналістів, громадських активістів та представників об’єднаних територіальних громад, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Херсон став третім містом, де відбувся такий захід, раніше про «зраду» розповідали представники громад у Дніпрі та Львові.

ОЛЕГ ЯХНІЄНКО: НЕ ЗРАДИ – СМУГА ПЕРЕШКОД

Олег Яхнієнко, Милівський сільський голова (Бериславський район) каже, що «зрадами» проблеми, які доводиться долати, він би не назвав – більше для нього підходить вираз «смуга перешкод». Очолювана ним громада буквально виборює право на об’єднання з 2015 року.

Почнемо з того, що у Милівській громаді перші вибори мали відбутися ще у грудні 2018 року - їх скасували через введення на Херсонщині воєнного стану.«Як бідному женитися, то і день малий – воєнний стан», - жартує сільський голова. Тепер разом із Качкарівкою чекають на вибори, що призначені на 30 червня.

«У 2015 році у нас був бюджет, на той момент, близько 800 тисяч, в основному, захищені статті. На розвиток у нас було до 20 тисяч. І тут тобі дають такий шанс. Ми провели масові сходки у селах, в Новокаїрах, Качкарівці і Миловому. І люди одноголосно проголосували за об’єднання на той час із центром у селі Качкарівка. Далі у нас пішов процес «зрада», отут це слово підходить. Тоді нас викликали у Херсон і сказали: ми не допустимо, щоб ви стали князьками, сидіть тихенько. Ми затихли», - розповідає сільський голова.

Тоді, каже, заздрив Кочубеївській ОТГ, яка домоглася таки об’єднання. У 2016 році знову були в’ялі спроби об’єднатися, але тепер уже відчули протистояння з боку райради.

«Ми завдяки ЦРМС їздили, слухали людей, які вже об’єдналися, тих, хто намагалися, тих, які більше знають - навчатися ніколи не пізно», - каже сільський голова. У березні 2018 року об’єдналася Новорайська громада (до якої, згідно з Перспективним планом, мали приєднати і Милове) і «відрізала» Милове від райцентру. Але після цього нарешті затвердили й об’єднання Милового та Качкарівки з центром у Миловому.

Каже, важко працювати з громадами, коли йдуть перемовини про об’єднання – включаються амбіції, інтриги. Намагалися об’єднатися з Новокам’янкою сусіднього, Великоолександрівського району. «Село 400 чоловік, землі близько 10 тисяч гектарів, ну, наче і нам добре, і їм, бо в них буде вихід до траси», - розповідає Олег Яхнієнко. Не вийшло: йшов по хатах, розмовляв із людьми про переваги об’єднання, а за ним ходили «уповноважені» і “розагітовували”. Каже, даремне розмовляти там, де є група людей, які проти створення ОТГ. Зазвичай, вони не використовують для дискусії факти, а просто перекручують сказане, діють нахабно, провокують.

Шкодує Олег Яхнієнко, що втратили на шляху до об’єднання багато часу.

Каже, що в Миловому і зараз, навіть без ОТГ, займаються інфраструктурою - і дороги роблять, і освітлення, побудували на умовах співфінансувння з державою стадіон, де зараз завжди багато молоді, поряд є літній кінотеатр.

Розказав Олег Яхнієнко, які мають плани і як будуть заробляти після об’єднання. Мають власні «фішки». Зараз бюджет села наповнює не лише земля, прибуток приносять державні реєстратори.

«У нас реєстратори державні приносять близько 2 млн гривень прибутку у сільську раду, це 3 особи. А бюджет по землі - 1,8 млн», - розповідає сільський голова. Тому мають велику надію на створення ЦНАПу.

«В об’єднаній громаді є багато того, що нам не дозволяють як просто сільським радам. От ті ЦНАПи, я всім кажу: не бійтесь. Так, вкласти кошти треба. Але як тільки нас об’єднають, ми будемо створювати ЦНАП. Паспортист обслуговуватиме нашу громаду, але закон не забороняє надавати послуги і в Бериславі, де в нас є приміщення для реєстраторів, зможемо заробляти кошти», - ділиться планами сільський голова.

Уже готують кадри для майбутньої ОТГ – частину людей «перетягли» з міста. Правда, через скасовані вибори, треба було думати, як їх втримати, але з цим упорались.

«Зараз тримаємо людей, яких зірвали і які перебралися до нас – фінансову частину, економіста ми практично закрили. Медицина - у нас поки що нічого немає. У Качкарівку не можемо знайти лікаря сімейного. І квартиру йому придбали – будинок, з усіма зручностями, і автомобіль є, і зарплату пропонуємо не менше 15 тисяч. Може ми погано пропонуємо, бо наче й зацікавилося двоє людей, але поки що нічого», - розповідає сільський голова.

«Об’єднуватися треба, але я чув від своїх колег із Бериславського району: а чи варто, а чого ви сидите? Це треба, щоб всі хотіли і трохи відкинути амбіції: а чого центр там, а не тут. Ви пройдете той шлях, що ми проходили два роки, бо ми воювали, де центр. Тут же не тільки зрада зверху чи звідкись. Ми самі толком не розуміли, що хочемо», - розповідає сільський голова.

У майбутньому він не виключає, що ОТГ між собою укладатимуть угоди про міжмуніципальне співробітництво для того, щоб зекономити, наприклад, на утриманні апарату громади.

ЯКЩО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ, ТО ПОВНА

Голова Станіславської ОТГ Володимир Желуденко розповів про «зраду» з огляду на власний півторарічний досвід на цій посаді.

На його думку, як тільки створюється ОТГ, треба забирати собі освіту та медицину.

«Що хочу порадити тим, хто ще не об’єднався: коли ви йдете на об’єднання – забирайте всі повноваження зразу. Забирайте освіту, медицину, бо потім буде зрада. Якщо децентралізація – то повна. Так, буде важко, так, це робота вдень і вночі з реформування, підготовка нормативних документів, статутів, а з медициною - ще важче, бо треба отримувати ліцензії. Але краще один раз це пережити, щоб потім не ставили палки в колеса. Зараз вивчаємо досвід інших ОТГ щодо медицини», - ділиться Желуденко.

Намагається популяризувати туризм – адже саме тут є вже відомі Станіславські гори. Та поки що інвестора, зацікавленого у розвитку туристичного бізнесу, немає. «У нас он і завод з будівництва маломірних суден «будували», і пансіонати. І всі приїдуть – покрутяться… Ті хлопці, що завод хотіли будувати, півроку у нас крутилися, розробили проектну документацію, провели громадські слухання, виділили земельну ділянку, а вони після цього… пропали. Приїжджають через півроку і кажуть – дякуємо, що ти з нами мучився, але ми вже бізнес відкрили у Польщі, бо тут не змогли нічого пробити. Сподіваюсь, що хтось зайде до нас із туристичним бізнесом», - каже Желуденко.

ПРО ЗРАДИ ТРЕБА ГОВОРИТИ ЧАСТІШЕ

Як вважає директор Херсонського ЦРМС Оксана Сілюкова, про «зради» треба говорити частіше, ніж про перемоги – і про супротив районної влади, і про вплив місцевого бізнесу, і депутатів, які мають землю.

У Херсонській області є 7 районів, де не створено ще жодної ОТГ. І, як зазначила Сілюкова, це виклик.

«Чим ближче ми підходимо до 2020 року, тим менше шансів створити добровільно ОТГ, не чекаючи адміністративного об’єднання, якщо воно буде. Стосовно «зради» на державному рівні, Верховна Рада України не прийняла важливі для місцевого самоврядування, для місцевих громад, закони – це стосується і нових засад адміністративно-територіального устрою, і служби в органах місцевого самоврядування, це стосується і специфічних законів, які мають полегшити життя ОТГ», - каже вона.

ЧЕРЕЗ ТЕРНИ ЧИ ЧЕРЕЗ ШАФРАН?

А от Любимівське господарство стало відомим завдяки соцмережам – історія про міні-Голландію на Херсонщині розійшлася по Facebook і стала дуже популярною. Люди їдуть у Любимівку, щоб помилуватися квітами, а ще - щоб дізнатися більше про найдорожчі у світі спеції - шафран.

Свою історію «зради» та успіху розповів засновник фермерського господарства «Шафран Любимівський» Віталій Шакало (Любимівська ОТГ). Взагалі він позмінно працює в обленерго, а робота на землі – хобі, яке забирає увесь вільний час. Любов до землі у нього, як він каже, від діда-агронома.

«Працюю з 5 ранку. Сьогодні зранку я встиг демонтувати полив, покосити траву і відвезти спаржу здати. А потім приїхав до вас», - розповідає Віталій Шакало. Каже, що фермерством займається разом із бізнес-партнером та дружиною, яка в усьому його підтримує.

Спершу довго вирощував ягоди та овочі. Але овочі – то лотерея. Один рік ти заробив багато, а два роки нічого не заробив або й у мінус зайшов. І в нього з компаньйоном з’явилось бажання знайти щось нове, цікаве. Так почали вирощувати спаржу, також вирішили ризикнути і висадити шафран.

«Ніхто не знав, чи він приживеться він в Україні, ми висаджували його в теплиці, в закритому, відкритому ґрунті, тобто, експериментів було багато на першому році. І ми зрозуміли, що шафран – це ідеальна спеція для бізнесу. Ми побачили, що на цьому можна досить непогано заробити – його ціна від 5 до 30 тисяч доларів за один кілограм, він не займає багато місця, а термін зберігання - десятки років. Тобто, нема клієнта цього року, ми пошукаємо його через 5 років. На сьогоднішній день збут у країні досить стабільний. Вже клієнти є - у нас не вистачає спеції», - каже він. До речі, шафраном зацікавились ОТГ з інших регіонів України - приїжджають і купують посадковий матеріал, роздають його мешканцям громад, щоб вони замість картоплі вирощували цю спецію на власних ділянках. Потім будуть створювати центри для консолідації товарних партій і все це зможуть експортувати – вигідно і людям, і ОТГ.

До речі, у власній громаді люди у 2014 році скептично поставилися до того, що тут почали вирощувати спаржу і шафран – мовляв, хто ж таке куплятиме, коли воно дорожче за м'ясо.

ПРО КРАСИВЕ І КОРИСНЕ

Але, власне, в тренді ця громада не через шафран, як не дивно, а завдяки «тюльпаноманії». Якось докуповуючи на складі у Житомирі в голландців посадковий матеріал шафрану, Віталій Шакало побачив некондицію цибулинок тюльпанів – лежали у кутку попрілі, побиті. Попросив у подарунок, грошей уже не лишилось, щоб купити.

«Захотілось, я не знав, нащо вони мені. Голландці мені відмовили спочатку, захотіли грошей, а в мене їх не було – все вклали у розширення шафранової ділянки. Але коли в Житомирі вже випав сніг, голландці зрозуміли, що доля цих цибулинок тюльпанів – смітник, вони зателефонували і сказали – приїжджай і забирай. Я на своєму автомобілі викинув усі сидіння, приїхав, забрав ті цибулинки, з моїм компаньйоном встигли до морозів висадити. У лютому місяці ці цибулинки почали оживати. Уже вони проростали, ми доглядали за ними, щоб вони вижили», - розповідає Віталій Шакало.

«Голландець попросив відправити йому фото з нашою ділянкою тюльпанів – вижили вони чи ні. Ми виставили у Facebook цю фотографію для нього – і зранку у цієї фотографії було більше шестисот поширень. За кілька днів у нас у соцмережах від коментарів усе розривалось – хочемо це побачити. Запитували люди де це, скільки коштує вхід, тож ми вирішили, якщо так багато людей, давайте спробуємо провести такий невеликий агротур», - розповідає підприємець.

І тут знову «зрада» - досвіду у них не було. Попросили допомогти з туром громадську організацію з Херсона. Вони взялися, підхопили цю ідею. Все це у Facebook розписали, наобіцяли розваг людям, була оголошена ціна дитячого квитка 10 гривень, дорослого - 20.

«Але за кілька тижнів до проведення цього заходу, зателефонував керівник тієї громадської організації і каже: давайте піднімаємо удвічі ціну і половина прибутку - наша. У нас було розраховано 10-20 гривень, це ми планували компенсувати на обслуговуючий персонал – екскурсоводам, людям, які відповідали за порядок на території, паркувальнику. Ми кажемо – у нас немає за що брати на сьогоднішній день з людей по 40 гривень.

І ця організація просто дає відбій – навіс нам не везуть, кухню – відбій, сувеніри – відбій, і ми лишаємося без нічого”, - розповів засновник фермерського господарства «Шафран Любимівський».

Продаж квитків був переважно онлайн. Їх уже було продано більше 8 тисяч, дівчина, що займалася соцмережами, почала вимагати, щоб їй заплатили суму, яку фермери навіть не планували заробити. Щоб “аргументувати” свою вимогу, вона заблокувала всі сторінки і доступ до квитків.

Проте на допомогу прийшли Катерина Малая, Ірина Поліщук, Наталія Шальнова, які теж працюють у цьому напрямку, розповів фермер.

Але «зрада» сама не ходить – тепер підвела погода. У відчаї у Facebook вони повідомили, що все замерзло, тюльпанів немає, не приїжджайте, мовляв. «Коли ми вкинули цей пост, люди почали писати: ну, у вас все померзло, але ми приїдемо, заплатимо вам за вхід, походимо по території, погуляємо, подихаємо свіжим повітрям, ви за ці гроші купите нові квіти і наступного року ми приїдемо на них подивитися. І виявилось, що охочих приїхати стало ще більше», - дивується Віталій Шакало.

Після того вони вирішили – треба все брати у свої руки, тим паче, що з’явились надійні помічниці - підбадьорили, допомогли з сувеніркою, екскурсоводами.

Як розповів Віталій Шакало, торік офіційно за два тижні до них приїхало близько 10 тисяч чоловік – це лише ті, хто платив за квитки. А насправді відвідувачів було втричі більше, бо багато було автобусів, які привозили відвідувачів на благодійних умовах, заходили і місцеві жителі.

«Люди, коли їхали до нас, заїжджали до «Трубецьких», і в інші цікаві місця по дорозі. Були делегації з-за кордону. Також мені сподобалось, коли приїхали 25 чоловік на велосипедах із Києва, серед них були маленькі дітки. Вони приїхали пізно ввечері, сфотографувалися, я запитав: ви проїздом, ще кудись їдете? Ні, кажуть, нам лише на тюльпани треба було подивитися, розкажіть, де тут можна розбити намети, щоб переночувати, завтра ми їдемо назад до Києва», - ділиться Віталій Шакало. Каже, був наприклад, хлопець із Волині, який приїздив спеціально подивитися, як цвіте шафран. Цього року цей самий хлопчина приїздив на тюльпани і збирається ще приїхати милуватися ліліями.

На міні-Голландії, каже, вони нічого не заробили, але непогано заробили ресторани, які почали готувати страви з шафраном і спаржею. Бо люди, які побували у фермерському господарстві «Шафран Любимівський», запитували: а куди нам поїхати, щоб скуштувати такі страви.

«Цей захід сьогодні для нас збитковий, але є свої переваги. Ми навчили місцевих людей – з Херсона, Каховки, споживати спаржу. Ми у нас на території давали все це куштувати. Таким чином популяризуємо два свої напрямки – спаржу і шафран.

У нас було в рік 1,5 тонни спаржі, яка йшла в брак – трохи негарна, зігнута, ми її їли, роздавали знайомим, зараз у нас цей брак забирають у середньому по 100 гривень за кілограм. Правда, тепер браку стало значно менше. Раніше ми розмножували тільки для себе посадковий матеріал, тепер починаємо продавати, і його також досить непогано купують», - каже Віталій Шакало.

До речі, не всі ресторани, які вони рекомендували туристам і в які давали пробні партії під реалізацію, закуповують тепер шафран чи спаржу саме тут. Навчилися готувати, а потім почали співпрацювати з іншими постачальниками.

Ще вигідно проведення таких фестивалів цвітіння квітів дрібним підприємцям – хто продає сувеніри, випічку, мед, різні вироби.

«Минулого року ми почали розширюватися, завезли 6 сортів лілій, 5 нових сортів тюльпанів, нові сорти нарцисів. Також ми досадили шавлію, лаванду, для того, щоб зробити наш тур не 2-3 рази на рік, а від початку весни до кінця осені, - розповідає фермер. - Плануємо через декілька років поставити обладнання, щоб витягувати масло з лаванди, шавлії, з білої лілії – приїхали люди, встали зранку, вигнали собі масло. Я знаю у Франції є дводенні тури на шафран, які коштують 300 євро».

Підтримує його родина – дружина погодилася вкласти у бізнес кошти, що заощаджували на будівництво будинку.

Проектів, які можна було б реалізувати, за словами Віталія, є багато. Потрібні гроші і люди. Зараз він і електрик, і зварювальник, і столяр, і комбайнер, і тракторист.

Коли запитують про інвесторів, згадує про голландців, яким сподобалося, як вони займались шафраном. «Вони подарували нам частково посадковий матеріал лілії, тюльпанів», - каже фермер.

Якщо земляки раніше скептично ставилися до ідеї вирощувати спаржу та шафран, то тепер ситуація змінилась. Зараз вони самі приходили допомагати прибирати територію, кажуть, що можна робити в громаді готель, невелике кафе або ресторан. Так що визнання в громаді вже є. У влади будуть просити цьогоріч зробити вказівники – щоб туристи знали, куди їхати.

Програма "U-LEAD з Європою" фінансується спільно Європейським Союзом і державами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією й підтримує реформу децентралізації та її секторальні напрямки.

Ірина Староселець, Херсон

Фото автора і надані Херсонським ЦРМС