Надслучанська Швейцарія Лесі Українки

Надслучанська Швейцарія Лесі Українки

Точка на карті
Укрінформ
«Точка на карті» запрошує напитися води з Лесиного джерела, помилуватися краєвидами з оглядового майданчика біля фортеці у рідному місті української письменниці

Напитися води з Лесиного джерела, пройтися давніми городищами, помилуватися мальовничими краєвидами річки Случ з оглядового майданчика біля фортеці, відвідати аж п’ять музеїв, побачити молодого Тараса Шевченка, дізнатися про популярні місця паломництва хасидів можна у рідному місті Лесі Українки – Новограді-Волинському.

Тож проект Укрінформу «Точка на карті» запрошує продовжити подорож цікавою Житомирщиною.

За понад тисячолітню історію міста його найбільш упізнаваним і популярним “брендом” стала Леся Українка. Шанувальники творчості поетеси щороку їдуть звідусіль на Міжнародне свято літератури і мистецтв «Лесині джерела». Крім того, вже вдруге у Новограді-Волинському в червні пройде наймасштабніший на Житомирщині музичний фестиваль «Lesia Grand Fest», котрий збирає популярних українських виконавців. Та навіть відома фабрика одягу тут називається символічно – «Леся».

Куди б ви не поглянули в Новограді-Волинському, якою б вуличкою чи стежиною не йшли, а все тут пов’язане із Лесею Українкою. Поетеса залишається у місті завжди молодою, популярною і сучасною. Утім історія самого Возвягеля, Звягеля, Новограда-Волинського і Надслучанської Швейцарії (стільки синонімів має назва міста) сягає давнини.

ВІД ТРЬОХ ХРАМІВ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ Й СЛІДУ

Серед барвистих вітрин і вуличної реклами по дорозі до фортеці в очі кинувся напис «Новограду-Волинському – 760 років». Проте спеціаліст з питань туризму відділу культури і туризму Новоград-Волинської міської ради Юлія Петренко на початку екскурсії вносить суттєву корективу в цю дату.

Юлія Петренко
Юлія Петренко

«Насправді, 762 роки тому про Звягель з’явилася перша згадка в Іпатіївському літописі. Саме у 1257 році його спалив Данило Галицький. Якщо їхати по трасі Київ-Чоп, то поблизу заводу «Cersanit» є два городища, північне і південне, де раніше розташовувалося місто. Знайдені там цінні археологічні артефакти свідчать, що Новограду-Волинському понад тисячу років. Після трагедії, коли Звягель згорів, люди вирішили більше там не селитися. Згодом місто почали розбудовувати у нинішніх його межах», - зауважила Петренко.

Реконструкція ймовірного вигляду північного городища
Реконструкція ймовірного вигляду північного городища
Макет фортеці, який розробили учні ліцею №4
Макет фортеці, який розробили учні ліцею №4

Після пожежі друга згадка про місто датується 1499 роком, коли Звягель перейшов у власність князя Костянтина Острозького. Там він розпочав зводити фортецю і замок, які відносять до оборонних споруд епохи пізнього Ренесансу. У 1595 році будівництво завершили, однак у XVIII столітті частину стін розібрали для будівництва костелу, а потім і церкви. На жаль, до нашого часу від фортеці мало що залишилося. Поруч з уцілілим муром облаштували оглядовий майданчик над річкою Случ і встановили великий дзвін, що є символом Новограда-Волинського.

Залишки фортеці
Залишки фортеці

Щодо назви міста, то вона змінювалася упродовж століть.

«В Іпатіївському літописі вперше згадується Возвягель. За часів князя Острозького зустрічаємо Звягель, а інколи Звяголь. У Новоград-Волинський його у 1795 році перейменувала Катерина ІІ, називаючи «новий город на Волині». Зараз багато містян хочуть повернути місту історичну назву, бо на старих картах вказано Звягель. Щодо походження такої назви - є кілька версій. Кажуть, що в давнину тут було багато ковалів і коли вони працювали, навколо розливався дзвін. Ще одна легенда переповідає, що колись річка була судноплавною з багатьма кам’яними порогами. Аби судна проходили її без перешкод, люди натягували канати, а на них підвішували дзвоники, які попереджували про небезпеку. Дехто апелює до того, що Звягель складається із двох слів «звя» (як «свя») і гель – «Геліос», тобто «свято сонця»», - пояснює Юлія Петренко.

Городище літописного міста Возвягль
Городище літописного міста Возвягль

За мальовничі скелясті береги вздовж Случа місто ще називають Надслучанською Швейцарією.

За словами екскурсовода, в архівних документах є багато інформації про тодішню фортецю і в майбутньому її можна реконструювати за описами, але перед цим треба провести археологічні розкопки на території сучасного скверу, добре відомого як площа трьох релігій. Раніше тут поряд стояли костел, синагога і Свято-Преображенський собор, де Косачі охрестили трьох своїх дітей Михайла (Михайло Обачний), Ларису (Леся Українка) і Ольгу (Олеся Зірка). Усі святині зруйновані (зокрема, церкву і костел підірвали 23 червня 1935 року), а на їх місці залишився лише пам’ятний знак про православний собор. Містом досі ходять легенди про нібито заховану підземну бібліотеку, але чи збереглася вона, можуть сказати лише археологи.

Синагога
Синагога

Прямуючи до виходу з фортеці, зустрічаємо витончену паркову скульптуру «Лукаш і Мавка» з усім відомої «Лісової пісні» Лесі Українки і плавно переходимо до періоду її життя у цьому місті.

ЛЕСИНЕ ДЖЕРЕЛО З ВОДОЮ НАТХНЕННЯ

Туристів у Новограді-Волинському запрошують до 5-и музеїв, серед яких літературно-меморіальний музей Лесі Українки, музей родини Косачів, краєзнавчий, а також музеї льону та історії медицини.

З родиною Косачів у місті пов’язані три будинки. Вважається, що на сучасній вулиці Соборності у будівлі, де зараз музична школа, впродовж 1866-1870 років проживала сім’я Косачів і саме там у 1870 році народився їхній син Михайло (відомий вчений і перекладач Михайло Обачний).

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки
Літературно-меморіальний музей Лесі Українки

Потім Косачі переїхали в орендований будинок до подружжя Окружків, де нині розташований Літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Біля нього встановлене погруддя поетеси, яка там народилася. З постаменту вона дивиться на поліські ліси і Случ. Цього року хтось зробив їй символічний подарунок до дня народження. Вранці 25 лютого музейники помітили, що на стіні закинутого консервного заводу навпроти музею шанувальники Лесі великими літерами написали: «Леся жила, Леся жива, Леся буде вічно жити!».

Останньою звягельською оселею Косачів став маєток Завадських, де народилася їхня третя донька Ольга (Олеся Зірка). Тепер на його місці Музей родини Косачів. З початку цього року тут вишивають 24-метровий рушник Олени Пчілки автентичними звягельськими орнаментами на 100-річному полотні. Так музей долучився до відзначення 170-річчя від дня народження Олени Пчілки.

Тихими й стрімкими вуличками Юлія Петренко веде до Лесиного джерела: «Кажуть, що саме тут Леся Українка з братом часто набирали воду. У місті є відома легенда, хто нап’ється з Лесиного джерела, відкриє в собі унікальний талант. Жителі центру міста їдуть сюди за водою, тому й у Новограді-Волинському так багато талановитих людей».

Візитівкою міста є гранітний пам’ятник Лесі Українці, виготовлений із моноліту червоного граніту і встановлений у 1987 році.

ЗВЯГЕЛЬСЬКІ ЦАДИКИ І МОЛОДИЙ ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Після екскурсії Лесиними місцями Юлія Петренко пропонує продовжити літературну подорож до незвичного пам’ятника Тарасові Шевченку.

Переходячи від площі з гранітною скульптурою Лесі України на центральну вулицю Шевченка (колишню Корецьку), минаємо міський ринок. Екскурсовод пояснює, що торгівлею на цьому місці займаються історично. Колись у місті проживало багато євреїв і ринок століттями не змінює своєї локації.

На старому єврейському кладовищі міста поховані звягельські цадики (духовні наставники хасидів, святі рабини), яких ще називають «гіте їдн» (добрі євреї) та «звілер цадикім» (звягельські цадики).

«Кладовище, де знайшли свій спочинок звягельські цадики, навідують хасидські прочани, які вважають ці місця святими. Про це можна довідатися із залишених на могилах камінців. За їхніми віруваннями, залишаючи камінець на святому місці, треба загадати бажання і воно здійсниться», - пояснила Петренко.

Крім того, на цьому кладовищі похований єврейський письменник Мордехай-Зеєв (Мордко-Волф) Феєрберг. Хоча він помер у досить молодому віці, євреї цінують його творчість. На честь Феєрберга названі вулиці в ізраїльських містах: Тель-Авіві, Хайфі, Холоні, Нетанії.

Кожна будівля на вулиці Шевченка має свою історію. Біля Свято-Миколаївської церкви встановлена гранітна арка з меморіальними дошками Героям Небесної Сотні та загиблим на Донбасі військовим. Через дорогу в парку культури та відпочинку про втрати у Другій світовій війні нагадують пам’ятні знаки. Увагу перехожих там привертає досі актуальний для усіх заклик «Молись за мир в Україні».

Цікаво, що у центрі Новограда-Волинського, під міськрадою замість звичного годинника встановили сонячний. Біля кожної відмітки з годиною можна прочитати важливі факти з історії Звягеля.

Зупиняємося з екскурсоводом біля яскравої неоготичної будівлі, яку тепер хаотично прикрашають різні назви магазинів. Це будівля поштової станції, де в середині ХІХ століття міг зупинятися Тарас Шевченко під час своєї подорожі Київською, Подільською та Волинською губерніями, коли поет збирав народний фольклор, відомості про могили й урочища, та створював малюнки пам’яток. На фасаді будівлі встановлена його меморіальна дошка. До речі, у своїй повісті «Варнак» Шевченко згадує Новоград-Волинський.

Усі, хто побували у Новограді-Волинському навіть проїздом, бачили пам’ятник Шевченка навпроти автовокзалу. Замість звичного старого, з вусами і в шапці Тараса Григоровича тут стоїть молодий Шевченко у плащі і з капелюхом у руці.

«Пам’ятник Тарасові Шевченку встановили до Дня Незалежності України в 2001 році. Він тут молодий, тобто такий, яким був, коли перебував у нашому місті, й на низькому постаменті, ніби наближений до людей», - підкреслює співрозмовниця.

Крім мистецького амплуа Новоград-Волинський має і військову славу. У місті дислокується 30-та окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького. У роки Другої світової війни тут проходила лінія Сталіна, після чого залишилося багато дотів, до яких є окремий екскурсійний маршрут. Крім того, зберігся гарматний напівкапонір, побудований у 1932-1939 роках, що використовувався для оборони міста. Він зараз у гарному стані й там планують створити музей.

Напівкапонір
Напівкапонір

Тож для туристів, які не мають змоги далеко поїхати на вихідних, але хочуть кудись утекти з великого й гамірного міста, Новоград-Волинський буде ідеальним варіантом для відпочинку. Завчасно домовтеся про пішохідну екскурсію і вас приємно вразить тутешній колорит зі своїми легендами, пам’ятками, скульптурами, парками, квітучими скверами та смачною кавою.

Ірина Чириця, Житомир – Новоград-Волинський

Фото автора, надані Юлією Петренко та з мережі Інтернет

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-