Там, де слухають небо і землю

Багато людей навіть не здогадуються, скільки звуків світу можна почути далеко від шуму міста в затишному сосновому лісі, маючи сучасне обладнання, яке відчуває кожен поштовх у надрах землі, відслідковує атмосферу і навіть може миттєво сигналізувати про випробування ядерної зброї.

Сьогодні Укрінформ розповідає про точку на карті у Житомирській області. Йтиметься про Головний центр спеціального контролю (ГЦСК), де вже 60 років поспіль 24 години на добу безперервно вслухаються у небо та землю, і де знають усе про найменші порухи нашої неспокійної планети.

ГЦСК розташований у селищі міського типу Городок Радомишльського району. Раніше це було закрите військове містечко Макарів-1 Київської області, жителі якого мали прописку у Києво-Святошинському районі. У 2012 році змінили назву населеного пункту й місцеві жителі за старою звичкою вирішили, що це буде Городок, так і закріпилося на мапі Житомирщини. Тоді ж при в’їзді у містечко припинив існувати контроль-пропускний пункт. Щоправда, декому досі складно туди потрапити. Раніше хтось приїздив у Макарів на Київщині і шукав там ГЦСК, хоча треба було їхати саме у Макарів-1. Тепер трапляється, що у Городку на Хмельниччині також намагаються віднайти Центр, ігноруючи той факт, що така географічна назва в Україні не єдина.

Дорога від Радомишля до Городка проходить повз ліс. Тому їхати можна спокійно, не боячись пропустити важливу установу, але коли минаєте колишній КПП, слід сказати водієві, аби зупинився біля «космонавтів». Отак місцеві називають Головний центр спеціального контролю.

На прохідній реєструюся, і аж тоді черговий повз високі будівлі веде в епіцентр, де за робочими місцями працюють аналітики, а вся інформація про землетруси, вибухи метеоритів, падіння літаків, грозові розряди та магнітні бурі накопичується на спеціальних серверах.

ТУТ ФІКСУЮТЬ УСІ ЯДЕРНІ ВИБУХИ В СВІТІ

На шляху до ГЦСК думала собі, що години-півтори цілком вистачить для екскурсії і розмови. Але де там! Та зрештою, структура, яка працює в інтересах нацбезпеки й оборони, і є єдиною в Україні, що фіксує усі ядерні вибухи, варта нашого часу й уваги.

Як розповів заступник начальника Головного центру спеціального контролю Ігор Корнієнко, ідея створення установи з’явилася в період «холодної війни», коли США та СРСР нарощували військову потужність, але Америка випередила свого конкурента завдяки методам моніторингу.

«29 серпня 1949 року в СРСР провели перший ядерний вибух, про що у США дізналися через декілька діб. Тоді для радянського керівництва це було несподіванкою, бо подумали, що трапився витік інформації. Насправді ж, американський літак здійснював відбір повітря і виявив нукліди, що вивільняються під час ядерного випробування. Після цього випадку вченим в СРСР поставили завдання розробити аналогічну систему моніторингу. У 1954 році у складі головного розвідувального управління Генерального штабу створили Службу спеціального контролю за випробуванням ядерної зброї за кордоном», - зауважив Корнієнко.

У Радянському Союзі не шкодували грошей на оборону, тому в 1970-х роках служба спецконтролю вже використовувала перші цифрові обчислювальні машини, які здійснювали обробку зібраної інформації у близькому до реального часу масштабі. Натомість у цивільному житті цифрові технології з’явилися значно пізніше.

Доволі швидко територію СРСР охопила мережа наземного, повітряного та космічного спостереження за найменшими проявами випробування ядерної зброї. До початку 1990-х у Радянському Союзі було створено унікальну автоматизовану систему спеціального контролю, до якої входили інформаційно-обчислювальний центр, науково-дослідний інститут та десятки військових частин і автономних пунктів спостереження.

Після розпаду Союзу Україна намагалася зберегти свій потенціал спеціального контролю і зробити його автономним від Москви.

«Із 1992 року частини служби спеціального контролю передавали з одного відомства в інше, бо всі були впевнені, що «холодна війна» припинилися, ядерних випробувань немає, а низка держав підписали договори про їх заборону. Проте, як показав час, загроз у світі менше не стало», - додав Ігор Корнієнко.

Досить довго установа вела боротьбу за виживання і пройшла не одне переформатування, аж поки не увійшла до Національного, а згодом - Державного космічного агентства.

ЧУТЛИВІСТЬ ЖИТОМИРСЬКИХ ГРАНІТІВ

До складу Головного центру спеціального контролю входить 7 пунктів спостереження у Житомирській області, а саме «Городок», «Малин», «Кам’яний Брід», «Любар», «Підлуби», «Зелениця», сейсмічна станція PS-45, а також «Балта» (Одеська область), «Кам’янець-Подільський» (Хмельницька область), «Ужгород», «Київ». Раніше два пункти розташовувалися у Євпаторії та Севастополі, але до анексії Криму обладнання встигли вивезти і розгорнути аналогічні у Харкові та Полтаві.

Центр також отримує інформацію з Української антарктичної станції «Академік Вернадський». Там встановлені технічні засоби, які дозволяють відслідковувати сейсмічність у Південній півкулі.

Крім того, ГЦСК має добре налагоджені міжнародні зв’язки та інтегрований до провідних геофізичних центрів, таких як Міжнародний сейсмологічний центр (Великобританія), Європейський середземноморський сейсмологічний центр (Франція), Міжнародний центр даних ОДВЗЯВ (Організація Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань, Австрія).

Цікавлюся в Ігоря Корнієнка, чому саме на Житомирщині розташовано найбільше пунктів спостереження ГЦСК.

«На території Житомирської області залягають граніти, а граніт – це природна мембрана, яка дуже чутлива. Тому при встановленні датчиків у певні глибини всі коливання земної поверхні добре фіксуються», - пояснив співрозмовник.

Заступник начальника ГЦСК наголосив, що станція PS-45 у селі Ворсівка Малинського району, входить до п’ятірки найчутливіших у світі. Загалом на земній кулі таких автоматизованих комплексів сейсмічної апаратури є лише 50. Станція пройшла модернізацію у межах технічної допомоги Міжнародного центру даних і потрапила до Міжнародної системи моніторингу Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ОДВЗЯВ).

ІНФОРМАЦІЯ ОДНОЧАСНО НАДХОДИТЬ ІЗ 500 СТАНЦІЙ ПО ВСІЙ ПЛАНЕТІ

Центр збирає інформацію завдяки 5 методам моніторингу: сейсмічний (реєстрація коливань земної поверхні), акустичний (фіксує інфразвукові коливання атмосферного тиску), радіонуклідний (виявляє в атмосфері радіонуклідні речовини), магнітний (реєструє збурення магнітного поля землі), радіотехнічний (фіксує електромагнітні імпульси).

За 2017 рік завдяки різним методам моніторингу в ГЦСК опрацювали понад 50 тисяч сигналів.

«Кожен сигнал потрібно чітко опрацювати, аби, наприклад, встановити місце, де стався землетрус, які його параметри і можливі наслідки для інших територій, - розповів Корнієнко, - Це постійна, цілодобова рутинна робота. Умовно її можна порівняти з кардіограмою серця, де будь-який пік, вищий від норми, вимагає контролю. Жоден сигнал не залишаємо без уваги, бо він може сповіщати про ядерний вибух».

За словами Ігоря Корнієнка, у 1998 році ГЦСК зафіксував ядерні випробування в Індії та Пакистані. Із 1998 до 2006 років нічого подібного у світі не спостерігали. Утім, у 2006 році про себе заявила КНДР і до 2017 року ядерні вибухи реєстрували тільки на території цієї держави.

До слова, у музейній кімнаті Центру є офіційний запит від посольства Південної Кореї, яке у 2013 році зверталося до ГЦСК за інформацією про реєстрацію сейсмічного сигналу штучного походження на території КНДР за 2006, 2009, 2013 роки. Тобто, дані, акумульовані там, є важливими не тільки для безпеки України, а й усього світу.

До Національного центру даних, що зосереджений на базі ГЦСК у Городку, інформація надходить постійно. Фахівці її аналізують, а автоматична система невпинно проводить розрахунки. Загалом у реальному масштабі часу там у межах міжнародних договорів отримують дані з понад 500 станцій на території земної кулі, але коли є потреба, то через запити доступ до інформації розширюється. У результаті обробки інформації готують зведення за добу, де підтверджують, що нічого не трапилося або вказують, що відбувалося й визначають рівень небезпеки. Центр надає інформацію в Міноборони, МЗС, РНБО, ДСНС, Державне космічне агентство, Секретаріат Кабміну та інші структури, а також публікує важливі новини на своєму сайті.

Завдяки різним методам моніторингу ГЦСК зафіксував такі масштабні події, як вибухи на військових складах у місті Новаки (Словаччина), а також у Новобогданівці, Калинівці та Ічні, на газопроводі поблизу міста Тараща на Київщині. Фіксували і вибухи у Російській Федерації: над містом Челябінськ (при падінні метеорита) і на борту підводного крейсера «Курськ». Зареєстрували фахівці Центру і падіння літака Су-27 на Вінниччині у жовтні цього року.

ЧИ ТРЕБА УКРАЇНІ БОЯТИСЯ ЗЕМЛЕТРУСІВ?

Якщо проглянути на сайті ГЦСК останні новини, то всі вони інформують про землетруси в різних точках нашої планети. Щороку Центр фіксує до 5000 землетрусів, Україна також перебуває в зоні ризику.

«Однією з функцій Національного центру даних є оперативне сповіщення органів державної влади про реєстрацію землетрусів та обмін інформацією з міжнародними сейсмічними службами. З одного боку, ми кажемо, що територія України асейсмічна. Водночас, основні зони сейсмічної активності зосереджені на Закарпатті, Прикарпатті, у Дніпропетровській та Полтавській областях, Автономній Республіці Крим, на території Азовського моря, а також на нас суттєво впливає зона Вранча у Румунії. Якщо в Румунії буде землетрус у районі 11-12 балів, то прогнозована інтенсивність 6-9 балів спостерігатиметься приблизно на 20% території України з населенням понад 10 млн», - пояснив Корнієнко.

Підвищену сейсмічність у Дніпропетровській і Полтавській областях провокує промисловий видобуток корисних копалин. Зокрема, небезпека зосереджена у Кривому Розі, де на глибині 1 км проводять вибухи з метою видобутку руди. Натомість на Полтавщині видобувають сланцевий газ. Ігор Корнієнко зауважив, що там, де видобуток триває півстоліття, вже з’явилися великі пустоти і порушений баланс. Тож звісно, втручання людини у природні процеси не минатиме безслідно.

Доволі часто екологи апелюють до того, що промислові кар’єри на території Житомирщини забруднюють навколишнє середовище. Водночас, вони ще й порушують структуру земної поверхні і провокують сейсмічність. Щодня ГЦСК фіксує в Україні до десятка промислових вибухів. Тому треба знати, що землетруси викликають не тільки поштовхи літосферних плит, а й діяльність людини.

Спрогнозувати виникнення землетрусу нині фактично неможливо. Деякі вчені роблять окремі прогнози, ґрунтуючись на своїх спостереженнях, але зазвичай їх точність украй низька або ті передбачення дуже короткочасні.

«Такий напрямок роботи потрібний і дуже відповідальний. Ми теж маємо напрацювання, але прогнозів не робимо. У світі створюють системи раннього попередження про землетрус. Тобто, коли він уже стався, є дуже короткий проміжок часу, аби попередити про хвилю цунамі або сейсмічні хвилі. Наприклад, перша Р-хвиля розповсюджується зі швидкістю 10 кілометрів за секунду. З Румунії вона дійде до Києва за 1,5 хвилини, а друга S-хвиля – за 2,5 хвилини. Руйнування несе саме S-хвиля, що має меншу швидкість», - зауважив Ігор Корнієнко.

ГЦСК зареєстрував патент «Спосіб попередження об’єктів критичної інфраструктури та населення України про небезпечні землетруси». Його ідея полягає в тому, аби виграти час до моменту розповсюдження сейсмічної хвилі. До прикладу, програмне забезпечення фіксує землетрус у Румунії і розраховуються можливі наслідки для території України. У той час, коли коливання ще не відчуваються, але сейсмічні датчики їх уже зафіксували, людей можна сповістити про загрозу - за умови створення такої системи на державному рівні. Цього мінімального часу достатньо, аби встигнути вимкнути газ і вийти надвір. Система працює у тестовому режимі, зокрема на Рівненській АЕС, у межах вивчення сейсмічності районів розташування атомних станцій.

ПРО ПОМИЛКИ ЖУРНАЛІСТІВ І КОСМІЧНУ ПОГОДУ

Допомогти ГЦСК зробити вимірювання ще точнішими може кожен охочий. Замість того, аби бити на сполох у соціальних мережах, що у вашій квартирі почав дзвеніти посуд, треба зайти на сайт Центру в рубрику «Я відчув землетрус» і поділитися своїми враженнями.

«Наприклад, людина на відстані 50 кілометрів від джерела землетрусу відчує його на рівні 2 або 4 балів. Залежно від умов розповсюдження хвилі, геології, типу будівель, ці значення можуть відрізнятися. Ми доповідаємо в ДСНС, що землетрус із Румунії буде відчуватися в Одеській області. Це наші розрахунки, а далі ми збираємо інформацію і запитуємо в службі надзвичайних ситуацій, чи телефонували до них люди з цього приводу. Тому, якщо пишете в соцмережах, заходьте на сайт ГЦСК і діліться інформацією, яка буде корисною для вдосконалення наших методик. У світі така практика є доволі розповсюдженою і називається збором макросейсмічних спостережень, того, що відчули люди», - додав співрозмовник.

За час спілкування з фахівцями у Городку вдалося дізнатися не тільки чимало нового, а й виправити поширену помилку, якою зловживають чи не всі ЗМІ. Коли ми слухаємо в новинах про бали землетрусу за шкалою Ріхтера, фахівці беруться за голови. Річ у тім, що шкала Ріхтера показує магнітуду землетрусу, а саме виділену енергію, й вимірюється в одиницях від 1 до 9, але не у балах. Натомість 12-бальна MSK-64 дає розуміння інтенсивності землетрусу, тобто рівень руйнування будівель, відчуття людей та зміни у земній поверхні.

Ми звикли, що звечора або перед виходом із дому вранці перевіряємо прогноз погоди. На сайті ГЦСК є можливість стежити ще й за космічною погодою. Нехай читачів це не дивує, адже земляни залежать від того, що відбувається над нами.

«Доволі часто нас запитують, що ми робимо у Державному космічному агентстві. У ГЦСК проводять магнітний моніторинг, тобто відстежуються збурення у магнітному полі землі або так звана космічна погода, - каже Ігор Корнієнко. - Спалахи, які відбуваються на сонці, впливають на космічні апарати, поширення радіохвиль, зв’язок, авіаперельоти, енергетичні системи і безпосередньо на людей. Є багато прикладів, коли енергетичні системи зупинялися чи зникав зв’язок, а це мільярдні збитки. Ми реєструємо такі збурення і надаємо доповіді в головний ситуаційний центр при РНБО».

Як додав заступник начальника ГЦСК, у цьому напрямку установа нині проходить початковий етап, але базова інфраструктура вже є. Для створення методик, алгоритмів прогнозу стану космічної погоди потрібна співпраця наукової спільноти та закріплення цих завдань на законодавчому рівні.

Крім того, у ГЦСК переконують українських журналістів користуватися їхньою інформацією, а не шукати її у Європейському середземноморському сейсмологічному центрі (ЄССЦ) чи на інших ресурсах. ЄССЦ бере дані з різних центрів, серед яких і наш Національний центр даних, а потім їх узагальнює. Варто наголосити, що у достовірності інформації українських аналітиків немає сумнівів з огляду на кількість пунктів спостереження по всьому світу, доступ до яких вони мають.

Коли ввечері, після усіх розповідей і роботи поверталася додому в Житомир і залишала за шлагбаумом територію Головного центру спеціального контролю, мені здавалося, що там не тільки відчувають наближення до зупинки старенького автобуса, а чують навіть спокійні кроки звичайних перехожих.

Ірина Чириця, Житомир-Городок

Фото автора