Депортація народів Криму в період Другої світової війни

Організатор: Український інститут національної пам’яті.

Учасники: Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам’яті, модератор; Олександр Майборода – професор, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України; Ваге Петросян – історик, член комітету з питань історико-культурного спадку Союзу вірмен України; Ярослав Кічук – доктор педагогічних наук, професор, ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету, голова ГО «Центр розвитку Бессарабії»; Катерина Ілєкчієва – кандидатка юридичних наук, адвокатка, членкиня Правління ГО «Київське товариство болгарської культури «РОДОЛЮБІЄ ім. професора Івана Стоянова»; Олександра Проценко-Пічаджи – український педагог, громадський діяч, заслужений працівник культури України, голова Федерації грецьких товариств України; Олег Бажан – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ.

Питання до обговорення:

Депортація вірмен з Криму у часи Другої світової війни.

Депортація болгар з Криму у часи Другої світової війни.

Депортація греків з Криму у часи Другої світової війни.

Етнічні депортації в Криму у часи Другої світової війни: масштаби та форми.

Акредитація представників ЗМІ: anna@ukrinform.com

У зв'язку з карантинними обмеженнями кількість місць обмежена. 

Захід транслюватиметься на YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/user/UkrinformTV

Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Демонструючи ролик в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.

При вході в Укрінформ обов'язкове вимірювання температури тіла безконтактним термометром і прохід через дезинфікуючу рамку. Вхід в зал тільки у масках. Дотримання дистанції 1,5 м.

Підсумкові матеріали:

Дробович: Важливо пам’ятати не тільки про злочини комуністичного режиму, а й про долі депортованих народів

Важливо пам’ятати не тільки про злочини комуністичного тоталітарного режиму, а й про долі людей, які були зруйновані внаслідок депортації народів Криму в період Другої світової війни.

На цьому наголосив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович під час виступу на круглому столі "Депортація народів Криму в період Другої світової війни" в Укрінформі.

«Дуже важливо нам пам’ятати не тільки про злочини комуністичного тоталітарного режиму, а й про долі конкретних народів, конкретних людей, які фактично були зруйновані. Люди були переселені насильно, у дуже швидкі терміни… Важливо також розуміти, яка доля була в тих людей після переселення і як вони поверталися, і чи поверталися», - зазначив Дробович.

Він також відзначив, що найбільш відомою є депортація кримських татар. Однак у 1944 році багато інших народів зазнали депортації з Криму: десятки тисяч болгар, греків, вірмен, татар.

«Не менш важливим є те, як зараз сприймаємо ці події, розуміємо, яка позиція держави щодо цих подій, яка позиція національних спільнот щодо цих подій і яка позиція країн, тих самих Болгарії, Греції, Вірменії щодо сприйняття цих подій, чи є оцінки цих подій», - сказав Дробович.

Голова УІНП також зауважив, що частина експертів ці депортації класифікує як геноцидну дію.

Як повідомляв Укрінформ, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав міжнародну спільноту визнати сталінську депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.

Першою масовою депортацією з Криму було «добровільне» переселення греків до Приазов'я - історик

Перша депортація з Криму до Приазов'я кримських греків була початком «підкорення Криму Росією» і перетворення півострова в монорусскую територію.

Про це на брифінгу в Укрінформі «Депортація народів Криму в період Другої світової війни» розповів професор, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України Олександр Майборода.

«Першою масовою депортацією з Криму було переселення звідти до Приазов'я в 1778 році кримських греків. У російській історіографії їх переселення описується, як добровільна реакція греків на загрозу, що існувала для них з боку кримських татар», - сказав Майборода.

Як вважає професор, версія про добровільне переселення з Криму греків «внаслідок їх відчуття незахищеності є малопереконливої».

«Російські правителі особливо ніколи не переймалися питанням дотримання суверенітету сусідів, а версія про репресії кримських татар проти греків взагалі була зручним приводом для інтервенції. Тим більше, що через якихось 5 років після переселення греків до Приазов'я Кримське ханство було ліквідовано. Муки ж переселення для греків були не меншими, якщо не більшими, ніж життя в Криму, що змушує сумніватися в самаритянських почуттях Петербурга», - вважає Майборода.

На його думку, «за добровільністю (переселення - ред) дійсно стояв страх греків за своє майбутнє, але страх, що штучно нагнітався проросійської пропагандою».

Як зазначив історик, після переселення греків «підкорення Криму Росією» продовжилося витісненням з півострова кримських татар.

«За період після приєднання Криму до Російської імперії в ХVIII столітті до її розпаду чисельність кримських татар на півострові скоротилася від 1 мільйона до 200 тисяч осіб, тобто вп'ятеро», - зазначив учений.

Таким чином, вважає він, Росія прагнула повністю звільнити Крим від етнічних спільнот, «які мали там досвід державотворення».

«Поки вони залишалися в Криму, для Росії зберігалася перешкода для втілення концепції, що Крим споконвіку був російською землею», - підкреслив Майборода.

Крім того, вважає він, організовані згодом Москвою депортації з Криму вірмен і болгар також були мотивовані бажанням повністю перетворити півостров на монорусскую територію.

«Усе етнічні депортації були мотивовані наміром перетворити Крим в монославянскую, а потім через русифікацію українців і білорусів, на монорусскую територію, адже в 1944 році були депортовані і народи без традицій державотворення», - зазначив науковець.

Відео:

Замовити фото натисніть тут - Фотобанк