Великоднє перемир’я: РФ потрібно не воно, а примус України до поступок
На останньому засіданні Тристоронньої контактної групи, яке, до слова, тривало 6 годин, так і не змогли домовитись про «великоднє перемир'я» на Донбасі. Глава української делегації у ТКГ Леонід Кравчук повідомив, що в цілому сторонами була підтримана пропозиція не тільки про припинення вогню у зв'язку з Великоднем, а й про досягнення режиму повного припинення вогню на всій лінії зіткнення, втім, узгодити єдиний текст заяви не вдалося. «Тому що не були точно визначені суб'єкти цього процесу і суб'єкти виконання пропозицій, відображених в тексті заяви», – зазначив Кравчук.
Якщо без дипломатичних вивертів, то це означає: підписуйте, але з «республіками». Тобто, визнавайте наших маріонеток. Це і називається словом «шантаж».
Водночас, як уточнив представник Донецька Сергій Гармаш на своїй сторінці у Фейсбук, представники Росії запропонували Україні підписати заяву про припинення вогню між нею і ОРДЛО. «У справу йдуть привабливі пропозиції, типу, яка прозвучала учора на ТКГ: підпишіть заяву про координаційний механізм від імені України і ОРДЛО – і буде вам перемир'я», – написав він.
Гармаш пояснив, що Україна не може погодитися визнавати стороною конфлікту ОРДЛО замість Росії, тим самим, переступити «червону лінію», визначену президентом України і її суспільством.
Схоже, що РФ вирішила самоусунутися від участі в переговорах фактично, наполягаючи на тому, що буде там лише посередником, і що інші варіанти вона взагалі не розглядає. Якщо це дійсно так, то чи зберігаються якісь шанси на те, що росіяни все ж відступляться від такої позиції, зрештою, що повинно трапитися, аби це відбулося?
Кремль намагається створити в ТКГ «прецедентне право»
«Безумовно, Москва у різний спосіб добивається прямих переговорів між Україною та ОРДЛО. Їм не вдалося це зробити політично, тому вони хочуть це зробити процедурно, через певні прецеденти. В даному випадку вони наполягають, щоб документ про припинення вогню був оформлення тільки між Україною і ОРДЛО. А потім вони наполягтимуть, щоб і всі інші документи підписувались лише в цьому форматі», – коментує політолог Володимир Фесенко.
Саме тому Кремль, за його словами, намагається створити в ТКГ таке собі «прецедентне право». Українська сторона має відкидати всі такі спроби. Це принципові питання. Домовленість про перемир’я є дуже важливою і необхідною, але не ціною принципових поступок в переговорах.
«Чи може Кремль відступитися від такої позиції? Важко сказати. Якщо вони врешті решт зрозуміють, що Київ не йде на поступки (і що відповідь на порушення режиму припинення вогню буде суворою), тоді, можливо, Москва поміняє свою переговорну тактику», – вважає Фесенко.
«Росія всі ці роки добивається за будь-яку ціну початку прямих переговорів або хоча б консультацій офіційного керівництва України з ватажками «ЛДНР». Причина очевидна – як тільки офіційний Київ сідає за стіл переговорів з кимось – це по факту вже визнання», – каже політолог Кирило Сазонов.
Тому і намагаються всюди – і з питання звільнення полонених, і з питання перемир'я домогтися прямих переговорів. Це дозволить Кремлю одразу зробити крок назад і наполягати на тому, що вони не учасники конфлікту, а посередники в переговорному процесі Києва і Донецька. «Тобто конфлікт внутрішньо український. І саме так все це виглядатиме. Тобто санкції можна знімати, а всю відповідальність за вбитих, поранених, за всі руйнування нестиме офіційна українська влада. Тому що вона воювала зі своїм же регіоном – раз тепер веде з ним переговори, як зі стороною конфлікту», – додав політолог.
Пан Сазонов наголошує, що президент Зеленський це прекрасно знає. Прямі переговори з бойовиками – за «червоною лінією». «Це був би найвигідніший для Кремля сценарій першого етапу вирішення проблеми на свою користь. Далі будуть спроби всунути ОРДЛО до складу України з особливим статусом, але перша задача буде вирішена. Саме тому, що Україна прекрасно бачить цей капкан – всі перемир'я носять умовний і тимчасовий характер, – стверджує Кирило Сазонов. – Час працює на Київ, а Москва в цей час потерпає від санкцій. Тому будуть використані всі важелі, щоб схилити Україну до таких поступок. Важелів мало: обстріли, утримування заручників і загроза військовим вторгненням».
Політолог-міжнародник Максим Ялі вказує, що позиція Кремля щодо своєї не/участі в конфлікті на Донбасі незмінна усі сім років: «Згідно з Мінськими угодами РФ є не стороною конфлікту, а гарантом їх виконання разом з Німеччиною і Францією. І наполягає на прямих переговорах з представниками окупаційних адміністрацій, які, звісно, не є самостійними фігурами».
Він не бачить перспектив зміни позиції Кремля з цього питання ні зараз, ні в недалекому майбутньому. «Визнати свою агресію проти України офіційно Путін не погодиться. Для «збереження обличчя» й були підписані Мінські угоди. Тому, поки Путін при владі, ніяких змін в позиції з цього питання не варто очікувати», – вважає пан Ялі.
«Великоднє перемир’я»: шанси на укладення домовленостей ще є?
Зрозуміло, що скільки б назв для режимів припинення вогню не вигадували в ТКГ – «шкільне», «хлібне», «різдвяне», «великоднє»… – вони завжди будуть, скажемо так, хиткими. Або їх не дотримуватимуться зовсім, або вони, в кращому випадку, триватимуть кілька днів. Тим не менш…
«Дійсно, всі перемир’я в зоні конфлікту на Донбасі були хиткими і тимчасовими. Але навіть хитке і тимчасове перемир’я краще ніж постійна, тим більше велика війна. Минулорічне «велике» перемир’я засвідчило, що можна утримуватиме припинення вогню і відносно тривалий час. Це вже питання інтересів і політичної волі. Тому домовлятися про припинення вогню треба, навіть якщо шанси на його утримання здаються примарними», – каже Володимир Фесенко.
Є лише два шляхи до миру, наголошує політолог, або через перемогу однієї з сторін конфлікту, або через компроміси (мирні угоди, в яких шлях до миру починається з перемир’я). Іноді великі війни закінчувалися після формального перемир’я. «Якісь шанси на укладення домовленостей̆ відносно «великоднього» перемир’я все ще є, хоча і дуже відносні. Можливий і варіант неформального тимчасового перемир’я (на свята), коли сторони обмежать обстріли, але без підписання формалізованих документів», – вважає пан Фесенко.
Схожим чином висловився Максим Ялі: «Часу на підписання перемир'я залишається вкрай мало. Скоріш за все воно буде виконуватися обома сторонами як мінімум кілька днів – в свято і після свята. А далі…»
На думку політолог, все залежатиме від ходу переговорів у ТКГ.
«Навряд чи варто очікувати стійкого перемир'я до зустрічі Байдена з Путіним і, можливо, після цього, – Зеленського з Путіним. Від результатів першої зустрічі й буде залежатиме багато в чому подальший розвиток подій. Зрештою, не варто очікувати й істотного загострення на лінії зіткнення», – прогнозує Ялі.
Натомість, політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марія Золкіна лиш частково погоджується з попередніми спікерами. Наприклад, вона також наголошує на тому, що перемир’я можливе винятково тоді, коли у відповідь Росія зможе отримати для себе якісь політичні поступки від України. Втім, ані влітку, ані восени 2020 року таких поступок РФ не отримала. І вже у січні почала піднімати ставки... «Все це, звісно, призводило до спроб терміново скликати ТКГ, до численних заяв, як української сторони, так і міжнародної спільноти, але… Ні прямого контакту з представниками так званих «ДНР» та «ЛНР», ні поступок у питаннях особливого статусу, виборів тощо – жодну з висунутих Москвою «хотєлок» Київ не виконав», – наголошує вона.
А оскільки й зараз Україна не збирається цього робити – новий режим припинення вогню, стверджує аналітик «Демініціатив», навряд чи можливий. Росія уже винесла для себе урок з попереднього перемир’я, нове їй просто не потрібне. «На фоні ескалації останніх місяців, на фоні шантажу Заходу, одним із таких локальних, тактичних завдань для РФ було вийти з режиму тиші в такий спосіб, щоб це питання саме по собі втратило актуальність», – підсумувала Марія Золкіна.
Мирослав Ліскович. Київ
