«Бан» депутата Гончаренка і бойкот ПАРЄ: чи варто?
Українського делегата в Парламентській асамблеї Ради Європи Олексія Гончаренка позбавили права слова на три місяці через скаргу глави російської делегації Петра Толстого. «Цей негідник, українофоб, антисеміт, європофоб написав на мене скаргу, що я ображаю його і Путіна (виступ Гончаренка на зимовій сесії Асамблеї можна переглянути - тут). Але слово забирають не в мене, слово забирають в України. У січні, під час зимової сесії ПАРЄ, я запитав, чому «шістки» Путіна знаходяться з нами в одній залі? Вони співучасники його злочинів, а не парламентарії. Досить робити вигляд, що зі злочинцями можна про щось домовитись. Путіна потрібно зупинити!» - написав Гончаренко на своїй сторінці у Фейсбук.
На Олексія Гончаренка хочуть ще накласти санкції у ПАРЄ за демонстрацію прапора України, а також за те, що він поставив Ангелі Меркель чітке запитання: чи вважає вона Путіна – вбивцею? Що ж, на відміну від президента США Байдена, фрау канцлерін не змогла відповісти однозначно.
Безумовно, події весняної сесії ПАРЄ обурили патріотичне українське суспільство. На офіційній сторінці Асамблеї – тисячі коментарів з відповідним змістом (наводимо переклад з мови оригіналу): «Ви зробили прекрасну роботу, співпрацюючи з Росією», «Привіт з України! Не бійтеся правди. Дайте Гончаренку право слова», «Росія ніколи не зупиниться. Ви – наступні», «Скільки Вам заплатив Путін, щоб заглушити голос України»... В Мережі також почалося бурхливе обговорення того, навіщо Україні здалася ПАРЄ, мовляв, треба звідти виходити. Втім, коли прагматично, що це нам конкретно дасть, наскільки виправданим буде цей крок, враховуючи все ще напружену ситуацію на українських кордонах? Один із користувачів висловився з цього приводу так: «Ми поки не можемо тягатися з РФ в інформаційному протистоянні за підтримку громадської думки в Європі, а тому будь-який майданчик для донесення інформації європейському споживачу – важливий».
Отже, як повинна діяти (реагувати, вчинити) Україна в такій ситуації?
В коментарі Укрінформу політолог-міжнародник Євген Магда нагадав, що питання про ігнорування ПАРЄ в Україні постало не вперше. Ще в 2019 році, коли після ухвалення відповідного рішення туди повернули російську делегацію. Зрештою, ні для кого не секрет, що провайдерами такого рішення були Франція та Німеччина. «Власне, ображатися на скаргу представника РФ… Росіяни просто використали свої можливості, використали той потенціал, який їм подарували наші вже згадані західні партнери. В будь-якому випадку, на сьогодні ми побачили, яка склалася ситуація, і тут питання не лише в санкціях проти Олексія Гончаренка. З одного боку, нашій державі залишатися у складі ПАРЄ вже не зовсім логічно. Втім, якщо зараз ми підемо звідти самі, то це, даруйте, буде «пук у вічність». Бойкот в одиночному режимі буде невиправданим, це виглядатиме проявом слабкості», - стверджує Магда.
За його словами, на весняній сесії українська делегація не зуміла показати рішучої позиції стосовно російської гри м’язами поруч наших кордонів. «Дивіться, термінові дебати по Навальному в ПАРЄ відбулися, а відносно зосередження стотисячного війська РФ – ні. Так бути не повинно», - наголошує політолог.
Відтак якщо Україна хоче залишити Асамблею, то має це робити в компанії союзників, щонайменше – заручитися підтримкою країн із групи Балтік+ (Литва, Латвія, Естонія, Грузія, - Ред.). «Чи готові вони до спільного з нами демаршу – відкрите питання. Але Україна все ж має показати свою позицію, зокрема в комітеті міністрів ПАРЄ, де, нагадаю, працює один із наших найдосвідченіших дипломатів Борис Тарасюк. Ну, бо якщо він туди вже поїхав і поїхав працювати, то має вести більш наступальну позицію, коли відбуваються подібні речі. Це перше, - каже Євген Магда. - А друге – якщо ми втрачаємо такий майданчик, то де будемо доводити власну позицію? У мене є певне бачення того, що нам потрібно робити з цього приводу. Вважаю, що треба створювати Центр протидії дезінформації не лише в Україні, тобто не лише всередині країни, але й – зовні, який працюватиме безпосередньо в Європі, з тамтешніми політиками, медіа тощо, які доноситимуться інформацію відповідним чином упаковану та зорієнтовану на європейського споживача».
Юрист-міжнародник Борис Бабін звертає увагу на те, як Росія витрачає шалені кошти на ерозію міжнародних організацій, зокрема й ПАРЄ. «Україна вже залишала ПАРЄ на знак протесту проти повернення РФ до Асамблеї. Однак наразі українська делегація повернулася і повторно припиняти роботу в ПАРЄ недоцільно. Українським парламентарям краще б сконцентруватися на критиці та викритті злочинів не тільки держави агресора, але й її посіпак у самій Асамблеї», - коментує Бабін.
На тому, що росіяни знайшли в ПАРЄ ту больову точку, на яку вони можуть постійно тиснути й шантажувати грошима, наголошує політолог Ігор Рейтерович. Водночас, він побачив певну слабкість в діях нашої делегації. «Розумію, що відбулася турбації, зміна керівника делегації, – замість Єлизавети Ясько прийшла Марія Мезенцева – але, насправді, рівень комунікації на сьогодні залишає бажати кращого. І це, в першу чергу, провина не стільки наших європейських колег, скільки провина нашої делегації. У ПАРЄ представники від України щоразу мають знаходити якісь нові можливості (постійно комунікувати, організовувати прес-брифінги, круглі столи і так далі), мають максимально долучатися до роботи тих чи інших комітетів, аби позиція нашої держави звучала не лише з питань, наприклад, окупованого Криму або війни на Донбасі», - акцентує політолог.
Це може стосуватися зокрема й тих питань, які напряму не стосуються України, але так чи інакше можуть вдарити по Росії. Наприклад, відносно того ж Навального.
«Ми неоднозначно ставимося до цієї фігури, зокрема, через його заяви про Крим, але через призму того, що в Росії систематично порушуються права людини – наші могли б прив’язати й наголосити, що от, мовляв, ми зараз обговорюємо ситуацію з Навальним, а в цей час десятки людей, подібних до нього, сидять в тюрмах окупованого Криму. І – перерахувати прізвища ув’язнених окупантами кримських татар», - наголошує він.
Нарешті, відповідаючи на питання, чи потрібна Україні така ПАРЄ, Ігор Рейтерович каже, що наша держава на сьогодні знаходиться в патовій ситуації: «На жаль, ми не можемо відмовитися від участі в Асамблеї, адже якщо Україна вийде/обмежить там свою діяльність, то втратить серйозний дипломатичний майданчик». Причому втратить майданчик не стільки публічний, скільки кулуарний, де вирішується набагато більше речей, де можна донести значну частину важливих для нас меседжів і пропозицій.
«Отже, з об’єктивних причин ми все ж не можемо відмовитися від участі, але нам треба шукати якийсь новий формат взаємовідносин у форматі ПАРЄ, а також розробити цілий комплекс механізмів швидкої реакції, наприклад, на дії керівництва Асамблеї по відношенню до Олексія Гончаренка, - зауважив Рейтерович. - Безумовно, до цієї людини можна по-різному ставитися, але з точки зору промоцій України він жодного разу не виходив за «червоні лінії», ба, навпаки, усе говорив в контексті агресії РФ. Тому тут мене вразила дуже слабка реакція нашої делегації».
Політолог цікавиться, чому не було офіційної заяви від української делегації з цього приводу. А така – мала б бути. «Чомусь раніше це вдавалося. В українському парламенті вони могли чубитися, але на міжнародних площадках виступали єдиним цілим. Так і зараз треба гуртом жорстко реагувати, треба використовувати всі наявні механізми, щоби це рішення оскаржити, треба постійно звертати увагу європейців на те, що РФ провокує і що подібні дії є підігруванням агресору, який систематично порушує права людини», - підсумував Ігор Рейтерович.
Мирослав Ліскович. Київ
