Василь Боднар, заступник міністра закордонних справ
Євросоюз готовий допомогти нам з вакциною
27.01.2021 15:50

Рік 2021 починається для українсько-німецьких відносин досить активно: січень ще не завершився, а у Берліні вже побували представники Офісу президента, уряду та МЗС у рамках консультацій на рівні політичних радників у Нормандському форматі. 25 січня у німецькому дипломатичному відомстві пройшли політичні консультації між міністерствами закордонних справ.

Які ще події плануються цього року, які питання є «чутливими» у відносинах з ФРН та нашими безпосередніми сусідами, в інтерв’ю Укрінформу розповів голова української делегації, заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар.

ГРАФІК ЗАХОДІВ НА 2021 РІК СЕРЙОЗНИЙ

- Василю Мироновичу, які двосторонні заходи плануються цього року, якщо, звісно, дозволить епідеміологічна ситуація?

- У двосторонньому порядку денному є кілька основних заходів, над якими ми працюємо: це 30-річчя української Незалежності, на святкування якого ми запрошуємо канцлера Ангелу Меркель, та 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру, на яку ми хотіли би запросити президента Франка-Вальтера Штайнмаєра. Надзвичайно важливим є також проведення Українсько-німецького економічного форуму, який заплановано на 19 березня за участі прем’єр-міністра України і канцлера ФРН.

Загалом, досить серйозний графік. До того ж ми прагнемо, аби системно відбувалися міжвідомчі консультації.

Сьогодні у Берліні ми звірили годинники: що в нас не вирішено, над чим треба працювати, де докласти додаткових зусиль.

- Які саме питання порушувалися в понеділок у Берліні?

- Це два ключових блоки – двостороння взаємодія та міжнародна проблематика. У першому блоці: підготовка заходів на вищому рівні, торговельно-економічна співпраця, розширення технічної допомоги для України з боку Німеччини, деякі консульські справи, співробітництво у культурно-гуманітарній сфері, передусім у контексті досліджень спільних сторінок історії. У другому  – європейська та євроатлантична інтеграція, питання безпеки в Європі та, особливо, у Чорноморському регіоні, ситуація в окупованому Криму та започаткування Кримської платформи, взаємодія в рамках міжнародних організацій, протидія COVID-19 і вакцинація.

МИ ПРАЦЮЄМО НАД ТИМ, ЩОБ ВАКЦИНА ЯКНАЙШВИДШЕ БУЛА В УКРАЇНІ

- Ви згадали вакцини. Це на сьогодні чи не найактуальніше питання. Які в нас шанси отримати препарати від європейських партнерів, які вже розпочали кампанії з вакцинації в себе?

- Президент України Володимир Зеленський особисто порушував питання вакцин перед канцлером Ангелою Меркель під час їхньої телефонної розмови.

Ключову роль в цьому питання відіграє Міністерство охорони здоров’я, а МЗС надає сприяння у налагодженні контактів. Ми насправді дуже активно працюємо над тим, щоб вакцина якнайшвидше була в Україні та використовуємо різні джерела.

МЗС доручило послам у всіх європейських столицях обговорити можливості підтримки щодо надлишків вакцин (або на оплатній основі, або в рамках гуманітарної допомоги), щоб ми почали щеплення медичних працівників та людей з групи ризику.

Нині вже отримано певні позитивні сигнали від інших країн ЄС, що вони можуть нам передати або продати надлишки, проте деталі поки не розголошуємо.  

- Наскільки реальним є проведення у березні 4-го Українсько-німецького економічного форуму за фізичної присутності? І якщо ні, то чи є сенс проводити його віртуально?  

- Наше бачення полягає в тому, що цей захід має бути в офлайн-форматі. Форум, сподіваємося, відбудеться 19 березня в Німеччині, в Берліні.

Онлайн-співпрацю ми вже налагодили, це, звісно, тимчасовий вихід, але найкраще – це безпосередня комунікація, очі в очі, врегулювання питань, які стоять на порядку денному – починаючи від проблем, з якими стикається німецький бізнес в Україні, й до питань взаємодії в реалізації угоди про асоціацію, вдосконалення законодавства.  

- Чи продовжуємо ми так само, як раніше, порушувати проблематику «Північного потоку-2» зараз, коли вже фактично все можуть завершити американські санкції? Чи чекаємо на те, що проєкт зійде нанівець завдяки їм? 

- Це є одне з актуальних питань у діалозі на різних рівнях. Говорили про це і сьогодні. Позиція України чітка: це політичний проєкт, який негативно вплине на енергетичну безпеку Європи. І для нас, і для Німеччини цей проєкт не є корисним. Ми також розуміємо, наскільки це питання чутливе для Німеччини. 

Для нас важливо, яке саме рішення прийме Німеччина, оскільки воно може вплинути на газотранспортну систему України та енергобезпеку в Європі.

МИ СПІВПРАЦЮЄМО З ФРН У БАГАТЬОХ ІСТОРИЧНИХ ТЕМАХ

- Анонсуючи консультації, ви сказали, що обговорюватимуться історичні питання. Чи плануються якісь роз’яснювальні заходи до роковин Бабиного Яру в Німеччині?

- Звісно, і не тільки в Німеччині. Це буде широка міжнародна інформаційна кампанія і ми будемо залучати й запрошувати багато міжнародних партнерів до Києва на вшанування 80-х роковин Бабиного Яру.

Ми співпрацюємо з ФРН в багатьох історичних темах, пов’язаних як з трагедією Голокосту, так і інших. Зокрема, ми сподіваємося на визнання ФРН Голодомору геноцидом українського народу. Є також питання, пов’язані зі створенням у Берліні меморіалу з вшанування жертв Другої світової війни, адже більш як 8 мільйонів українців втратили життя, сотні міст були зруйновані. Ми вважаємо, що внесок України у перемогу над нацизмом має бути відповідним чином вшанований.

Усі ці питання – на порядку денному і пов’язані, зокрема, з діяльністю комісії істориків. У нас є свої національні інтереси, і ми будемо їх відстоювати. Наш посол у ФРН Андрій Мельник надзвичайно активний у цьому плані.

З іншого боку, обидві сторони не зацікавлені у надмірній «історізації» двосторонніх відносин, ми не хочемо зміщувати акцент взаємодії в історичну площину. Цим виміром співпраці мають займатися історики й науковці.

- Ви згадали комісію істориків, з якої МЗС відкликав минулого року свій патронат. На ваш погляд, вона потребує переформатування?

- МЗС України внесло конструктивну пропозицію німецькій стороні щодо формування рівноправної комісії. Ми прагнемо ефективного двостороннього механізму взаємодії істориків з нашого і з німецького боку. Діалог має розвиватися на рівних засадах, по темах, що становлять взаємний інтерес.

На нашу думку, українську частину комісії має очолити державна інституція, яка за це відповідає – Український інститут національної пам’яті. Наразі ми опрацьовуємо деталі.

ТРЕБА, ЩОБ НОРМАНДСЬКИЙ ФОРМАТ НЕ ЗАТУХАВ

- Це перші двосторонні політичні консультації між МЗС за останні 6 років. Чим була викликана така тривала перерва?

- Насправді консультації та переговори з німецькою стороною тривають постійно. Проте їх пріоритетна увага була прикута до Нормандського формату врегулювання російсько-українського конфлікту. Зараз ми домовилися охопити широкий спектр двосторонніх питань, і нам це вдалося.

- А під час нинішніх консультацій питання співробітництва в Нормандському форматі відігравало велику роль? До саміту лідерів, технічно, має ще відбутися зустріч голів МЗС чотирьох країн…

- Звичайно, в рамках взаємодії зовнішньополітичних відомств це питання, звісно, було порушено. Ми говорили про те, які подальші кроки спільно можемо вжити, щоб досягти практичних результатів, вийти на зустріч міністрів закордонних справ, а згодом й на саміт лідерів.

- Зрозуміло, що важко говорити про конкретні дати. Але чи можна все ж прогнозувати якісь часові рамки зустрічі на рівні очільників МЗС?

- Працюємо над тим, щоб вона відбулася в найближчі місяці, щоб ми могли вийти на конкретні домовленості, а не проводити зустріч заради зустрічі.

Всім очевидно, що конкретні дії української сторони з врегулювання не призводять до рухів у відповідь з боку РФ, яка окупує частину України та не має волі до завершення війни. Без відповіді лишається і створення нами нових пунктів пропуску: громадяни з тимчасово окупованої території не можуть перейти на підконтрольну Україні територію.

Наша позиція чітка й зрозуміла: насамперед – безпека, а потім врегулювання політичних та соціально-економічних аспектів.

Ми не підемо на те, що пропонує Росія, яка хоче посадити за стіл переговорів нас та представників т.зв. «ЛНР» і «ДНР», таким чином легітимізувавши їх, а самій вийти з цього процесу. Стороною конфлікту є Росія, з нею потрібно і вести переговори. Це прекрасно розуміють і наші міжнародні партнери.  

- Чи можемо ми з новою адміністрацією США повернутися до теми залучення Сполучених Штатів до врегулювання? 

- Звичайно. Президент України Володимир Зеленський одразу після перемоги на виборах пропонував ідею перезавантаження форматів і більш активного залучення Сполучених Штатів до переговорного процесу. Це одне з ключових питань для обговорення з американською стороною.

- У рамках Мінського процесу, зокрема – у Нормандському форматі, ми вимушені спілкуватися з росіянами. Чи відбувається наразі якась комунікація поза цими рамками?

- До 2014 року ця комунікація відбувалася постійно. До чого вона призвела? Ми всі бачимо. Вірити Росії ми сьогодні не можемо. Тому участь міжнародних партнерів – найкращий варіант, коли є посередники, як Німеччина і Франція, які можуть допомогти у досягненні домовленостей і їх виконанні.

ГЕНКОНСУЛЬСТВО У ВРОЦЛАВІ ВІДКРИЄТЬСЯ ЦЬОГО РОКУ

- Наш сусід на заході – Польща. У цій країні проживає найчисленніша українська діаспора. Чи можна очікувати відкриття в цьому році генконсульства у Вроцлаві?

- Цього року сподіваємося започаткувати роботу цього представництва. Рішення про відкриття вже прийняте, зараз опрацьовуються технічні аспекти.

- А коли можуть відбутися засідання комісії з економічного співробітництва, інших органів?

- Ми вже над цим працюємо. Найближчим часом Польщу відвідає віцепрем’єр-міністр України, голова української частини економічної комісії з РП Олексій Резніков щоб обговорити питання підготовки наступного засідання. Попереднє було ще у 2017 році, тому важливо проаналізувати  стан відносин у торговельно-економічній сфері, накреслити шляхи вирішення існуючих проблемних питань.

Працюємо над активізацією роботи інших інституційних механізмів, зокрема Консультаційного комітету президентів, Міжурядової координаційної ради з питань міжрегіонального співробітництва, робочих груп міжвідомчого характеру, у т.ч. по лінії інститутів національної пам’яті.       

БУДАПЕШТ НЕ ВІДПОВІДАЄ ВЗАЄМНІСТЮ НА ВІДКРИТІСТЬ УКРАЇНИ

- З нашим іншим сусідом, Угорщиною, відносини залишаються непростими. 27 січня у Києві чекають з візитом міністра закордонних справ Петера Сіярто. Чого ми очікуємо від цього візиту? Чи змінилось щось останнім часом у позиції Будапешта?

- Угорщина – наш близький сусід. Це країна – член ЄС і НАТО. І для нас надзвичайно важливо мати з нею нормальні відносини.

Всі ми є свідками, що міністр Дмитро Кулеба надзвичайно багато свого часу, уваги й енергії приділив перезавантаженню відносин з Угорщиною, прагнув зробити їх більш конструктивними. На жаль, угорські партнери трохи по-своєму потрактували таку відкритість, і їх втручання у внутрішні справи України, зокрема, пряма агітація за одну з політичних сил України, призвели до чергової напруженості.

Але ми не втрачаємо надії, що знайдемо можливості до порозуміння. Ми вже навіть запропонували проєкт фактично дорожньої карти розвитку двосторонніх відносин, запропонували все зафіксувати на папері, хто що робить, щоб не було маніпуляцій.

На жаль, угорська сторона продовжує політизувати освітнє питання, інтерпретує на свій лад українське законодавство та дії правоохоронців, зловживає своїм членством у НАТО для тиску на Україну.

Ми готові обговорювати все, що стосується розвитку двосторонніх відносин, але без втручання у внутрішні справи. Це – червона лінія. Маючи негативний досвід російської агресії, ми нікому не дозволимо втручатися у наші внутрішні справи.  

ВІДНОСИНИ З БІЛОРУССЮ НЕ ТРЕБА ПОЛІТИЗУВАТИ

- Нещодавно ви сказали: «Для України та усієї Європи вкрай важливо, щоб Білорусь залишалася суверенною та незалежною державою, подалі від впливу Росії. Україна готова співпрацювати у різних форматах із метою сприяння Білорусі у врегулюванні політичної кризи». Що це за формати та наскільки реально мінімізувати вплив Кремля у сусідній республіці?

- Позиція України дуже чітка: ми не визнаємо Лукашенка як президента, ми солідаризувалися з європейською політикою щодо Білорусі, приєдналися до персональних санкцій.

З іншого боку, ми намагаємось допомогти звичайним білорусам, які виїхали з Білорусі  через посилення репресій, щоб вони почувалися комфортно в Україні.

Ми розуміємо, що спробами ізолювати діючий режим у Білорусі Росія намагається нав’язати свою гру та посилити вплив на Мінськ. Ми зберігаємо дипломатичні канали зв’язку і контакти на експертному рівні та готові прагматично вирішувати існуючі актуальні питання, передусім в економічній сфері.

Для нас надзвичайно важливо розвивати взаємовигідну співпрацю і мати дружню,  добросусідську та безпечну Білорусь, а не те, що хоче зробити з нею Росія.

- Торік було засновано Люблінський трикутник. Ця платформа може сприяти врегулюванню білоруської кризи? Як загалом Київ разом з партнерами планує використовувати цей інструмент міжнародної співпраці?

- Основне – це взаємодія країн у забезпеченні безпеки в регіоні. Це формат взаємодії МЗС на чолі з міністрами і спеціальними уповноваженими, які будуть формувати порядок денний для того, щоби координувати зусилля у питанні збереження безпеки в регіоні. Також обговорюватимуться питання європейської інтеграції, протидії дезінформації, ситуація в тій же Білорусі.

Під час заснування формату наш міністр сказав, що трикутник – це зараз, а пізніше ми можемо розширити формат. «Четверте крісло» залишається поки що порожнім, але відкритим для можливої участі білоруської сторони. Для цього потрібно, щоб врегулювалася ситуація всередині країни і ми могли спокійно обговорювати перспективи регіональної співпраці.

ЗА КРІСЛО ГЕНСЕКА ОЧЕС ПРОДОВЖУЄМО БОРОТИСЯ

- Василю Мироновичу, торік Україна вперше з заснування в 1992 році Організації чорноморського економічного співробітництва висунула свого кандидата на пост генерального секретаря організації – вас. Як просувається процес?

- Кандидатуру від України було висунуто в середині минулого року, однією з перших.

Посада генерального секретаря ОЧЕС звільняється 1 липня цього року. Тому вибори відбудуться десь у травні-червні, коли буде засідання комітету старших посадових осіб і Ради міністрів закордонних справ – найвищого органу, який приймає рішення в рамках організації.

На сьогодні є п’ять кандидатів з 13 країн. Для того, щоб перемогти, потрібно отримати 9 голосів. Надзвичайно непросте завдання. Я вже провів консультації зі значною більшістю країн, відвідав їх столиці. Є певний рівень підтримки, але й надзвичайно високий рівень конкуренції.

З одного боку, у нас є бажання перезавантажити цю організацію, зробити її більш ефективною і продуктивною. Вона за природою своєю – економічна, але на 13 країн припадає майже стільки ж конфліктів. Отже свою найбільшу задачу ми бачимо в тому, щоб знайти взаємовигідні та найменш контраверсійні сфери: це взаємодія бізнесу, IT-сфера, питання транспорту, можливості розвитку альтернативної енергетики.

- Щоб вивести трохи з політики?

-  Не вдасться повністю це зробити. Оскільки найбільше політизувала цю організацію саме Росія, почавши агресію проти України та захопивши центр Чорноморського регіону – Крим.

Сьогодні, в постпандемічний період нам потрібно шукати нові можливості для свого регіону – створити конкурентні умови, щоб ті ж товари, наприклад, з Китаю, в Європу йшли через наш Чорноморський регіон, а не обходили його стороною.

Ольга Танасійчук, Берлін

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-