Купуємо у НАТО без посередників: чому і наскільки це важливо
Уранці 1 грудня стрічки низки українських ЗМІ замайоріли новинами про те, що Міноборони вперше закупило військові товари через Агенцію НАТО. Однак про що конкретно йдеться, зрештою, що це за структура – жодних деталей. Новина підкріплювалася коротким повідомленням пресслужби Місії України в НАТО: «Завершилась перша в історії Міноборони закупівля військових товарів без посередників – через Агенцію НАТО з підтримки та постачання для потреб ЗСУ». Тож ми взялись шукати додаткову інформацію.
Як з’ясувалося, ще у лютому цього року – за часів попереднього керівництва МОУ – було здійснено авансові платежі на закупівлю через Агенцію НАТО приладдя для кулеметів, які встановлюються на БТР, гусениці й ліцензію на використання програмного забезпечення. І тоді також багато писали про першу закупівлю через Агенцію НАТО. (Детальніше про це – тут, тут, і тут). Тобто можна говорити, що на сьогодні ця оборудка завершилась. Цей факт, тим не менш, не робить новину менш важливою, адже йдеться про поглиблення співпраці України з НАТО – курс, який є для України принципово важливим.
«НАТІВСЬКИЙ PROZORRO»: ЩО ВІДОМО ПРО ЦЮ ОРГАНІЗАЦІЮ ТА НАСКІЛЬКИ УКРАЇНА НАБЛИЗИЛАСЯ ДО АЛЬЯНСУ
Повна назва – Агенція НАТО з підтримки та постачання (АНПП). Налічує понад 1,5 тис. працівників. Штаб-квартира знаходиться у містечку Капеллен, Люксембург. На офіційному сайті структури йдеться: Агенція надає послуги та логістичну підтримку арміям держав-членів НАТО у повсякденній життєдіяльності, під час проведення навчань і операцій (Афганістан, Косово), а також здійснює величезний спектр закупівель у рамках партнерств.
Що це за партнерства?
Артур Переверзєв, який протягом 2015-2020 рр. очолював проект «Реформи оборонних закупівель» Проектного Офісу Реформ МОУ, розповідає, що їх (таких партнерств) налічується близько тридцяти. І перелічує деякі з них: наприклад, партнерство з військово-морської логістики (це логістичні послуги для кораблів союзників по всьому світі, по всій береговій лінії, а саме: заправка, портові послуги, ремонти та удосконалення, тощо), партнерство з боєприпасів (закупівля боєприпасів для союзників та партнерів), партнерство зі спільного управління предметами постачання (закупівля різних матеріально-технічних засобів), несистемні брокерські послуги (закупівля будь-чого для потреб ЗС союзників та партнерів) тощо.
Що стосується України… В коментарі Укрінформу військовий експерт, генеральний секретар Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони Олена Трегуб розповіла, що Україна почала співпрацю з Агенцією ще у 2015 році. «Перша закупівля таки відбулася. Але протягом останніх п’яти років тягнулася бюрократична робота, як от укладення угоди з Агенцією та прийняття порядку закупівель МОУ через Агенцію… ці процеси могли б трапитися набагато швидше», – переконує вона.
Мета Агенції НАТО з підтримки та постачання – в її назві. «Це платформа, система закупівель якої дозволяє закуповувати озброєння та військову техніку, яку Україна не виготовляє чи не має можливості виготовляти, без посередників за кращими ринковими цінами та умовами, як для країн НАТО, – коментує військовий експерт. – Водночас, це означає, що й українські виробники зможуть продавати свою продукцію за кордон, тим самим покращувати якість вітчизняної продукції, збільшувати конкурентоздатність та наближатися до стандартів НАТО».
Крім того, додала пані Трегуб, це сприятиме підвищенню рівня обізнаності країн НАТО про потенціал оборонно-промислового комплексу України та її інвестиційної привабливості в секторі безпеки і оборони: «Це нові можливості для українських виробників, але й нові виклики, що стимулюватимуть технологічний та інноваційний розвиток ОПК в Україні».
Натомість Артур Переверзєв наголошує, що приєднання України було революційним, оскільки ми перша країна – партнер в рамках Партнерства заради миру – з колишніх республік СРСР, яка наскільки наблизилися до прямої та рівноправної співпраці з Альянсом у частині логістики та закупівель. «Окрім, власне, самого факту, це потягнуло за собою низку подальших змін в системі національних закупівель, а саме: початок створення системи державного гарантування якості, яке є поширеним інструментом для країн-членів НАТО при міжнародних закупівель. Тобто, говориться про адаптацію Стандарту НАТО, який є ключовим у забезпеченні якості оборонної продукції», – зауважив експерт.
Не можемо пройти осторонь сказаного міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою (заява датується 15 січня 2020-го, на той час пан Кулеба перебував ще в ранзі віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. – Ред.), який порівняв систему закупівель Агенції НАТО з підтримки та постачання з українським ProZorro, і наголосив, що участь України у цій системі зробить сильнішою і Україну, і НАТО: «По суті, йдеться про євроатлантичну інтеграцію української оборонної промисловості».
КУЛЕМЕТНИЙ МОДУЛЬ, ГУСЕНИЦІ… А СУЧАСНЕ ОЗБРОЄННЯ, ВІЙСЬКОВУ ТЕХНІКУ НАТІВСЬКОГО СТАНДАРТУ ЗМОЖЕМО КУПУВАТИ?
Питання взаємодії Агенції НАТО з підтримки та постачання та української сторони врегульовані міжурядовими угодами, що передбачають можливості надання Агенцією послуг з постачання, технічного обслуговування, закупівлі товарів і послуг, транспортування, менеджменту конфігурації та технічну підтримку. «Українська Сторона отримає доступ до тих послуг, що схвалені АНПП, та щодо яких вона погоджується нести повну фінансову відповідальність, – каже Олена Трегуб. – Орієнтовний план закупівлі товарів, робіт і послуг складається і затверджується Міністерством оборони України». Таким чином, Агенція пропонує широке коло товарів і послуг, включно з новітніми системами озброєння, військової техніки, поставки пального, стоянки в портах, розгортання операцій тощо. «А Україна може закуповувати попередньо погоджений перелік послуг відповідно до фінансової спроможності», – стверджує експерт.
Артур Переверзєв доповнив колегу, висловивши, утім, певні сумніви щодо продажу Україні летальної зброї: «Ми зможемо купувати значну кількість допоміжного обладнання, додаткові модулі до озброєння… Також в переліку вже доступної для нас номенклатури є стрілецька зброя, але я не впевнений чи політика НАТО дозволить продаж летальної зброї. Утім, немає нічого неможливого».
Крім того, каже він, ведеться робота по приєднанню України до партнерства з підтримки боєприпасів. «Низка калібрів та снайперських набоїв планується закуплятися через таке партнерство. Нарешті, до номенклатури входять речове майно, обладнання для ССО, в тому числі, радіозв'язок, медичне майно…» – додав Переверзєв.
УЧАСТЬ У ТЕНДЕРАХ НАТО: УКРАЇНСЬКИМ ЕКСПОРТЕРАМ ВІДКРИВАЮТЬСЯ МОЖЛИВОСТІ, АЛЕ…
Згідно з умовами угоди між Урядом України та Агенцією, компанії, які розміщені в Україні, можуть бути включеними до Переліку постачальників Агенції, брати участь у тендерах та мати право на укладення контракту. Однак для цього необхідно відповідати вимогам Агенції до постачальників. «А це, зокрема, може передбачати перевірку даних щодо сфери діяльності підприємства, наявність NATO Stock Number, підтверджуючих документів щодо аудиту, наявності сертифікату якості у підприємства, виконання контракту в інтересах ЗСУ та інших структур сектору безпеки і оборони, а також наявності інформації про предмети постачання у каталозі предметів постачання ЗСУ та у головному каталозі НАТО посилань для логістики (NATO Master Catalogue References for Logistics)», – каже Олена Трегуб.
За умови реєстрації підприємств ОПК в Каталозі постачальників оборонної продукції, українські експортери матимуть право брати участь у закупівлях, що проводяться Агенцією, а відтак – пропонувати свої товари та послуги на висококонкурентному і прозорому ринку держав-членів Альянсу. «У компаній українського ОПК з’явиться потужний стимул впроваджувати новітні технології виробництва та управління, забезпечувати належний рівень прозорості», – додала вона.
Подібним чином висловився Артур Переверзєв: «Для українських експортерів відкривається можливість реєструватися у реєстрі постачальників та брати участь в тендерах Агенції для інших країн (...) Це складний процес, оскільки включає в себе низку протекціоністських заходів, але… Це немаленький ринок платоспроможних країн, і дуже цільовий. Тому це справді велика можливість».
Мирослав Ліскович. Київ
