Сьогодні Україна живе тими подіями, які відбуваються в Білорусі. Вона спостерігає за протестами та страйками, вболіває за тих, хто потрапив у СІЗО і дивиться за народженням білоруської нації.

Укрінформ вирішив зустрітися з людиною, яка певною мірою наближала ці події.

Сергій Бульба – білоруський патріот, засновник першого воєнного братства Білорусі й першої парамілітарної організації «Білий легіон». Три роки тому проти цієї структури в Білорусі порушили кримінальну справу, і фактично через це Сергій Бульба був змушений покинути країну.

Ми зустрілися з Сергієм ще до того, як спецлітак ФСБ сів на білоруському аеродромі. Але тим не менше, його оцінки та роздуми здалися нам цікавими.

У БІЛОРУСІ ВЖЕ ТРЕТЮ КАДЕНЦІЮ НЕ РАХУЮТЬ БЮЛЕТЕНІ

- Сергію, спочатку я хотіла визнати свою помилку. Три роки тому в цьому самому агентстві, у нашій розмові я говорила, що у Білорусі немає свого шляху, точніше, що її влаштовує цей шлях животіння і мовчазної згоди. Мовляв, білоруси невибагливі, а ви переконували, що це не так і дуже вірили в те, що можливі зміни.

Що ви відчуваєте зараз: чи грають в душі сурми, б'ють барабани?

- Сурми не грають, тому що є розуміння, що це тільки початок. Психотип нашого президента такий… Знаєте прислів’я: першим від дзвону дзвонів глухне дзвонар. Він настільки звик, що він великий і його народ любить. Ви ж розумієте, що вони вже третю каденцію взагалі не рахують бюлетені. Тобто, неважливо, як народ проголосує, у них заздалегідь вже готова цифра. І, якщо раніше хоча б намагалися поєднувати загальну цифру із реальною картиною в регіонах, щоб збігалося, то, по-моєму, останні мінімум два рази цим навіть не морочилися. Природно чоловік звик до того, що те, що він говорить, то і відбувається. І він зараз щиро здивований: чому ось на цей раз не вийшло? Він до цього часу не може повірити в те, що народу нарешті набридло. В 2010-му році, якщо ви пам'ятаєте, теж народ виходив протестувати проти мухляжа на виборах. Але тоді дуже жорстко розігнали і всіх кандидатів в президенти просто посадили. Влада все спланувала. У нашій в'язниці, яка в КДБ, яку називають у народі «американка», заздалегідь було привезено дошки, напиляли щитів для того, щоб постелити на підлогу, тому що вони знали, що буде великий приплив «відпочиваючих» в цю «американку». Тобто, все це заздалегідь було сплановано, але решті світу було подано так, що, мовляв, “ми запобігли, ми врятували Білорусь”... Ми зустрічалися тоді з командиром міліцейської бригади через добу після цих подій (розумієте, Білорусь маленька і всі зростали, як кажуть, в одному селі, тобто, його друг – це мій друг). Ось разом з другом поїхали до нього. Він випив горілки зо півлітра. Очі були скляні, але він розслабиться не міг абсолютно. Складалося враження, що людина в якомусь абсолютно трансовому стані. Все, що він був здатний сказати, це – залізним голосом: “Ми відстояли Білорусь”. Питання: від кого?..

- Це був такий стрес через те, що він воював проти власного народу?

- Так. Вони ж розуміють, що можна обдурити людей, але не обдуриш власну душу. Душа відчує, що щось тут не так. Вони ще тоді почали відпрацьовувати ось цю версію, що якщо не будете любити мене, не будете терпіти, то прийде Вова Путін. І ви знаєте: цей аргумент виявився досить дієвим. Їм вдалося через міністерство закордонних справ на чолі з Макеєвим довести це до Європи. Ось, наприклад, коли була справа «Білого легіону», коли пересаджали наших хлопців.

- Давайте уточнимо, «Білий легіон» – ваша військово-патріотична структура…

- Так, три роки тому, в 2017-у вони організовували справу проти нас, пробували повісити, що ми готували військовий переворот, але, в підсумку, через сто днів всіх випустили, не показавши ні звинувачень, нічого. Але я не на цьому хотів акцентувати. Ми тоді попросили через Єврокомісію зібрати представників посольств. Всі зібралися, вони там з розумінням поставилися. Вони бачили і розуміли, що справа абсолютно надумана, що підстави для справ немає.

- То ваша організація змогла достукатися до західних посольств?

- Так. Вони розраховували, що нас можна буде звинуватити, що ми націоналісти, злі нехороші люди, мало не фашисти. А насправді всі, хто живе в Білорусі, всі, хто довго працює, орієнтується і розуміє: ми абсолютно нормальні й адекватні люди. Так, ми патріоти, ми любимо свою країну, але це не значить, що ми наче б вважаємо всіх інших негідними... Але все це я ось до чого: перший, хто почав працювати проти – це німці.

- Проти Лукашенка?

- Ні, проти нас. Серед посольств, у кулуарах вони почали розповідати, що якщо Лукашенка виштовхати, то сюди прийде Росія і все буде погано. Через бажання нібито зберегти Білорусію, вони готові були зберігати Лукашенка.

- Раніше здавалося, що в Білорусі вже не збереглося реального спротиву, але оці протести виглядають дуже скоординованими, організованими, ще й з таким нормальним інформаційнім супроводом. Чи було їх кому готувати, чи вдасться їх втримати?

- Щодо організованості, так, я з вами згоден, так, тут нові віяння, нові люди.

- Що це за люди, хто?

- З одного боку, це можна вітати, тому що, розумієте, та опозиція, яка у нас склалася, вона давно вже стала частиною цієї системи. Вони по-своєму мужні люди, вони там постійно то по тюрмах – то Статкевич після 2010-го року відсидів п’ять років з шести своїх, Павло Северинець постійно – по тюрмах... Але, зрозумійте, алгоритми їх дій владою давно прораховані, й вони їх цілком влаштовують. Ось якщо, наприклад, потрібно випустити пару в свисток, то запрошують Пашу Северінца. Він коли приходить, коли з'являється маса нового народу, то одразу жорстко відсікаються ті, хто, мовляв, “не говорять на мові”, чи ще з якихось причин – і залишається мінімальна кількість готових з Пашею по місту ходити й постійно кричати «Живе Білорусь!». Ми його у вузькому колі називаємо “екскурсоводом”.

КОЛИ ЛУКАШЕНКО ХОТІВ ПОГОВОРИТИ З ПУТІНИМ ПРО БЄЛГАЗПРОМБАНК, ТО ЙОГО ЗУСТРІВ ДВІЙНИК

- З офіційною опозицією зрозуміло, а хто стоїть за сьогоднішніми протестами?

- Розкажу епізод. Олександр Григорович коли почав бомбити Бєлгазпромбанк (банк, контрольований Газпромом, керівник якого – Бабарико – висувався від опозиції - ред.) і забирати його (відомий скандал, коли влада Лукашенка звинуватила Бабарико у виведенні коштів - ред.), він спробував зібрати матеріали і поїхати до Володимира Володимировича. Але, за чутками, в тому числі й вашої спецслужби, його зустрів не Володимир Володимирович, а двійник (існує думка, що Путін має кілька двійників – ред.). На що Олександр Григорович сильно образився, він в них розбирається – який з них “правильний”, який ні – він розлютився і поїхав собі. І натуральний Володимир Володимирович з'явився лише, коли вони їздили, якийсь пам'ятник відкривали в Підмоскв’ї. Там вже вони між собою змогли переговорити. Але Лукашенко уже зрозумів, що з ним ніхто не стане ці його пред'яви обговорювати (мовляв, “Бабарика – ваш проєкт, що це ви зробили?”

- Ви все-таки думаєте, що в опозицію гроші влила Росія?

- Тут маса варіантів. Знову ж таки, я не дарма згадав Німеччину. Я чув таку версію, що мало не німці спеціально прораховували і шукали, як би так відійти від націоналістичної позиції, щоб зробити кандидатів саме з таких ось нейтральних людей, які здатні зібрати велику кількість протестантів. І в принципі, це можливо вдалося. Всі інші, ви вже самі бачите (були відсіяні – ред.). За нашою інформацією, те саме управління КДБ, яке в 2018-му році готувало справу «Білого легіону», воно вже нібито зараз зібрало, за чутками, всю зброю, яка була там врахована, а поряд поклало парадну хоругву «Білого легіону», яка у нас пропала під час арешту в 2017-му році – зникла без оформлення, без протоколів. Ось вони її поклали на цю зброю і сказали, що, мовляв, ось знайдені терористи, які хочуть дестабілізації. Тобто інших у країні немає, доводиться один і той самий скелет вдруге діставати з шафи. Але їм (тим, що з КДБ - ред.) наче б відповіли: це все добре, але зараз нам потрібні ті, які топлять за Росію. І почався пошук.

- Досить складно. У пошуку опозиційної фігури в КДБ Білорусі розраховують на фігуру, дружню до Росії, так я розумію?

- Нічого дивного, вони постійно намагалися закидати думки, що Тихановський, Бабарика – це ставленики Кремля, що це Росія намагається так нашкодити, і краще мати стабільність...

- Підсумовуючи протести, я так розумію, що Тихановська – це фігура, яка стала компромісною для найрізноманітніших політичних груп?

- Ну, зрозумійте, вона ж випадкова людина, взагалі-то. А тут, як би, бідна жінка потрапила в гру, взяла на себе чужий хрест... Їй дуже важко це, зрозуміло. Білоруська каральна машина – вона дуже жорстока. Ви ж бачите, вона не збиралася йти, вона просто зареєструвалася, коли заарештували його (Тихановського – ред.). Вона просто продовжила його справу. Ви кажете, що на сьогоднішній момент вона компромісний варіант для силовиків? Ні! Вони не стали її ні вбивати, ні садити для того, щоб не робити з неї іконку, на яку всі будуть молитися. Вони просто домовилися по лінії МЗС з Литвою – і КДБ її вивозило. Вони це особливо не приховують. Тобто, вони її привезли туди, викинули і пригрозили: почнеться галас, то твоєму чоловікові капець, і дітей твоїх знайдемо теж. Так що це не називається компроміс, це жорстке переслідування.

- Ми бачимо колони російських військових, які підтягуються до кордону з Білоруссю. Ви здатні спрогнозувати майбутні події?

- Ця інформація не підтверджується. Кілька разів вже були такі вкиди, що колони їдуть, але нікуди вони не доїхали в результаті. І навіть була вже версія про те, що вони їдуть насправді просто встановлювати кордон між Росією і Білоруссю. Тому що ми всі, розсудливі люди, розуміємо, що на сьогоднішній момент Росії повісити собі на шию ще п'ять “кримів” – для їхнього бюджету це буде сильний удар. І плюс, якщо ще за Білоруссю підуть чергові санкції... Росія не готова до цього «щастя».

- Білорусь – зона впливу Росії, занадто сильні зв'язки, економіка, енергетика. Навіть якщо це народження нації, то що буде далі, якщо вона настільки глибоко інтегрована з РФ?

- Вона зав'язана більше економічно. Я б не сказав, що ментально ми схожі. Всі бачили ту фотографію, коли хлопці під час демонстрації встали на лавочку, а перед цим зняли свої штиблети й поставили поруч з лавкою. По суті білоруси – європейська нація. І це не зараз склалося. Я згадую 1996 рік, коли були підписані союзні договори. Єльцин тоді пообіцяв, що Лукашенко стане наступником. Але Єльцин не сказав, що пообіцяв ще двадцятьом.

Лукашенко підписав союзний договір в надії, що він стане на трон російський. І тоді реально по 50 тисяч людей виходило, протестувало проти цих договорів з Росією. У 1996 році, згадую, був такий ключовий момент. Якраз «Чорнобильський шлях» був (щороку у нас проводилися такі урочистості до дати Чорнобиля). Було досить жорстко, багато народу, кілька міліцейських кордонів, натовп їх пробив, перевернув машини. Але в кінці був старий лідер опозиції Поздняк, він повів народ до Палацу спорту, де вони збиралися виступити і на цьому мітинг закрити. Але молодь вважала, що це не дуже серйозне закінчення, і молодь пішла відбивати міліцейський кордон в іншу сторону. І ось тут мені на все життя запам'ятався факт (тоді приїхали хлопці з України, у них, виявляється, була концепція, що нехай вогонь горить в Абхазії, Придністров'ї та Мінську), але не в Україні. Вони кажуть, що ми наваримо напалму і закидаємо ментів. Ми говоримо: хлопці, ми не бачили, щоб ви в Києві це робили. Ось коли у себе зробите, тоді...

- Українські патріотичні сили проходили різні етапи розвитку. Але ми вас підтримували, Микола Березовий до вас приїжджав...

- Ну так.

- Наскільки силовики однорідні в своїх настроях?

- Ми прогнозували, що Олександр Григорович – це не Янукович. Ми розуміли, що він не втече. Мали інформацію, що він не вірить Путіну і що всі гроші, які він наколядував за ці роки, він вкладає куди завгодно – у Арабські Емірати, в Китай, але тільки не в Росію. І розуміли, що це буде варіант, як у Венесуелі. У Венесуели це пов’язано зі зниженням рівня життя всього народу. Там же, якщо пам'ятаєте, наближеним військовим видають туалетний папір, то це вважається мало не державною нагородою. І зараз почалися страйки, але Олександр Григорович сказав: я все одно нікуди не піду, і ні за який стіл перемовин не сяду. А силовики поділені, по різних відомствах – по-різному. Ми маємо вихованців в різних силових структурах...

- Ми – це ваше братство, якісь мережі збереглися?

- Зрозумійте, ми ж колись почали ростити цих хлопців. Вони давно закінчили військові академії, і на сьогодні це як мінімум середній, а то і вищий офіцерський склад.

- І вони на зв'язку з вами?

- Ну, ми це називаємо «Клуб друзів». Хто нам заборонить бути клубом друзів і спілкуватися?

Я боюся, що ця хвиля піде на спад. Тихановська днями заявила, що готова стати національним лідером. Національним лідером не стають. Ним або народжуються, або... Але, в моєму розумінні, вже іскру закинуто. Всі розуміють, що такої тотальної фальсифікації ніхто не очікував. Ще пару років тому більшість інтелігентних людей, всі, хто в політиці, розуміли, що це суцільна підтасовка. А основна маса народу дотримувалася думки, що є такий соціальний договір. В обмін на чарку-шкварку, поїздки в Єгипет, соціальне житло, народ сприймав так: ну, вже обрали, не заважає – й добре. Зараз у це втягнуто багато людей. Їх б'ють так, що люди виходять і виходять. Але вони бояться сходити зняти побої, а раптом назад заберуть... Там такій купі людей треба посттравматику лікувати, що це просто катастрофа. Є убиті, заповнені в'язниці, купа людей у військовому госпіталі.

ВСІ, ХТО ПРОЙШОВ В’ЯЗНИЦЮ НА ЗАКРЕСТІНА – ПОКАЛІЧЕНІ

- Скільки покалічених?

- Ті, хто пройшов, не дай Бог, мінську в'язницю на Закрестіна, вони всі покалічені. Це буде кілька тисяч людей. Я чув, що хлопчина, однокласник нашого друга, заляканий, боїться будь-якого звуку, і розповідає, що хлопця били так, що відірвали ногу – вона висіла просто на шкірі. Таке неадекватне звірство. Ну, як у вас на Майдані. Вони розраховували, що коли почнуть стріляти, народ буде гинути і всі розбіжаться.

У вас така ж ситуація. Але у вас були лідери. А у нас лідерів на сьогоднішній момент немає.

- Роль Путіна. Він тішиться фактом дестабілізації? Буде підтримувати Лукашенка? Як вибудовуватиме свою лінію офіційна Росія?

- Ще пару слів про настрої. Я колишній офіцер, і ми іноді збираємося. У 2014-му році було 25 років, як ми отримали лейтенантів. І ось зараз було 30 років – ми знову збиралися. Ми вчилися разом в Мінську в Інженерному військово-зенітному. І у нас навчалося багато людей з різних частин Радянського союзу, в тому числі й з Росії.

- А вас впускають у Білорусь?

- Так, в минулому році я заїхав тихенько. Заїхав тому, що паспорт закінчувався. Потім дивлюся – все досить лояльно. Питань не задають. І нам навіть удалося розкрутити рух “Свіжий вітер”, адже саме загрожувало поглиблення інтеграції з Росією — ну й займалися контрпропагандою. Пояснювали народу, що це дуже погано для нас. І погано закінчиться. Коли я в 2014-му питав, ні від одного не чув «Крим наш». Я вже почав питати: хлопці, вам же належить радіти. На що почув: «Це зроблено для охоронців і прибиральниць. Це їм належить радіти». Розумієте, Путін може багато знаходити новоросій, староросій, йому важливо зберегти свою владу. А для цього можна створювати осередки напруженості, шукати якихось ворогів, шукати піндосів, тих, хто в усьому винен. Хто завгодно, але не він. Тут іде зіткнення двох наративів, двох світів: радянський, який уособлюють Путін і Лукашенко, і здібне, нове — те, чого досягала Україна Майданом.

- Ані патріотичних гасел, ані зовнішньої повістки в порядку денному ваших мітингів нема...

- Але при цьому ніхто не виходить з зеленим прапором, всі – з історичним червоно-білим. Скільки акцій підтримки з червоно-білим прапором! І це вже – багато для нас. Ви ж розумієте, що ми потрапили до складу Росії в 1795 році, це був поділ Речі Посполитої. І я для себе розумію, що Річ Посполита була як Митний союз зараз, тому що їх 300 років німці діставали, нас діставали 300 років зі Сходу. Росія ні з ким не воювала більше, ніж з нами. Карл Маркс говорив, що боротьба за об'єднання російських земель йшла між Вільно і Москвою. Тобто він розумів, що Вільно – це слов'янське місто і центр об'єднання слов'янських земель. Те, що Москва повністю викорінила. У Твері був герб “Погоня” – такий же, як у нас.

Але Росія дуже не хоче того, щоб прокинувся другий центр тяжіння.

- Ви маєте на увазі слов'ян?

- Так слов'ян взагалі. У Білорусі й України все природно, у Росії – штучно.

- Ваш прогноз на сьогодні. Лукашенко залишається?

- Я думаю, що зі скрипом він залишається, але в моєму розумінні – це недовгий час. Або його чекає доля Чаушеску, або знайдуться всередині силових структур ті, хто його скине. Занадто багато людей знають правду і втомилися від нього. Я – оптиміст і думаю, що якщо хвиля й затихне, то це ненадовго. Хочу вірити, що Білорусь стане вільною і ми повернемося з вами до обговорення білорусько-українського проєкту.

- Наш вектор в ЄС внесено в Конституцію.

- Це не страшно.

- Це серйозно.

- Конституція ваша, а велике князівство Литовське ніхто не відміняв. Нам усе одно доведеться разом кучкуватися.

- Разом так. Але ми не можемо дивитися назад на кількасот років назад. І якщо ви вже оприявнили європейську ідентичність, давайте думати про спільний рух у Європу.

- Ну, це може бути формат, наприклад, Вишеградської групи. Наприклад, сьогодні ми допомагаємо землякам, близько сорока особам ми вже допомогли тут розташуватися. Це люди, які були у виборчих штабах Бабарики, Тихановського, які зараз потрапили під роздачу. Але це досить талановиті, розумні люди, які ще й економіку України допоможуть піднімати.

І на мою думку, зняти такі питання, як дозвіл на роботу, Україна собі може дозволити, навіть незважаючи на вектор на Європу. Також ми можемо взаємно визнати дипломи, і ми можемо дозволити, щоб українці приїжджали до Білорусі й жили без обмежень терміну перебування. Ось ці речі ми можемо собі дозволити. А ментально Білорусь – давно частина Європи. Єдино, хто заважав Білорусі увійти в Європу, це Путін.

- Повертаючись до особистостей опозиційних кандидатів, вони виникли просто тому, що дозріла оця освічена частина суспільства? Вони, за великим рахунком, нічиї, це була їхня відповідальність? Чи Лукашенку чи все-таки готували їх?

- Ніхто особливо не готував. Просто в телеграм-каналах постійно йшло нормальне політичне інформування, а люди ж бачили, що творилося в Україні, вони розуміли, в т.ч. на всіх рівнях доводили про те, що Україна вистояла лише завдяки самоорганізації. Путін правильно прорахував розкладання еліт, Путін правильно прорахував розкладання армії, силових структур, але Путін не врахував, що є народ, розумієте? Ось це я на кожному кроці повторював в кожному інтерв'ю для Білорусі. Саме тільки за рахунок самоорганізації Україна збереглася.

- Ви постійно живете у Львові. Що ви робите в Києві зараз?

- Ми відкриваємо офіс допомоги нашим біженцям. Зібрали кількох юристів і допомагаємо тим, хто приїжджає на перший час десь розміститися, з житлом. Для того, щоб поки вони знайдуть собі житло, поки вони визначаться з роботою – мали дах над головою.

- І наскільки, на вашу думку, буде серйозним цей потік?

- Подивимося. Коли Бабаріку посадили, була досить велика група. А зараз в основному їдуть ті, хто потрапив у в'язницю, і тікають звідти, тому що там реально – хлопців настільки поламали, що просто страшно дивитися на них.

- Ідея спротиву, вона не стане для них чужою? Їх не налякали настільки? Вони готові будуть продовжити справу?

- Це мине, звичайно. Прагнення до свободи, воно властиве для кожної душі. Залякати можна тимчасово.

- Що може зробити Україна зараз для тих людей?

- Ви знаєте, я б щиро закликав підтримати на сьогодні білорусів. Згадую, коли я в 2014-му році на мене вплинула якраз фігура Миколи Берези.

- Березовий Микола. Чоловік Тані Чорновіл.

- Це дуже хороший мій друг був, просто як брати були. Я дуже довго не міг повірити, коли Микола ліг під Іловайськом, я кілька разів телефонував: “Ви точно бачили, може це не він?” Тому що мені здавалося, що людина з такою душею, як Микола, не може загинути. Я чесно – дуже переживав, коли його привезли, я подивився, що там власне така рана (маленька), а він же здоровий був. На мене це справило настільки глибоке враження, що після цього ми знайшли такий препарат медичний «Целлокс» (він природного походження, його досить обмежена кількість випускається). Ми знайшли, де його виробляють. Цей порошок засипаєш у рану – і рана стягується й цементує, зупиняє кровотечу. Якби тоді Микола гинув і був ось такий порошок, то Микола живий би залишився, розумієте. Мене це настільки глибоко вразило, що ми після цього збирали гроші, купували. Ми знайшли де, в Ізраїлі, в Штатах знайшли.

- Це тоді у вас був волонтерській центр?

- А ми допомагали Народному тилу. Допомагали і возили – і туди, на схід, возили і розповідали, як застосовувати, інструктаж проводили. Українці – це брати. Це найбільш братній народ у Білорусі. Розумієте? Ось на той момент, коли ми приїжджали на фронт і бачили, як раділи ваші бійці, коли вони бачили білоруські паспорти біля блок-постів, що засвітилися, вони розуміли, що не самотні. Ось зараз я прошу: будь ласка, нам потрібна така ж допомога, щоб ми розуміли, що ми не самотні. Нам дуже потрібна ваша моральна підтримка, але й матеріальна не буде зайвою (Номери рахунків для пожертв будуть розміщені на Фейсбуці Сергія). Усе піде на лікування жертв режиму, підтримку сімей тих, хто сидить, формування та консолідацію громадянської спільноти.

Лана Самохвалова, Київ

Фото Юлії Овсяннікової