Три десятиліття — все ж чималий строк для молодої держави. Особливо, якщо в житті її так щільно переплелися моменти звитяги й гіркі часи поразок, періоди політичного застою і етапи сміливих рішень. Багато з того, що колись виглядало остаточною перемогою, з плином часу почало сприйматися лише одним з щаблів довгого й виснажливого підйому до далеких вершин. Але в переддень 29-ї річниці проголошення Української незалежності варто згадати ті політичні рішення, які на довгий час визначили стратегію нашого поступу, стали точками неповернення до минулого, дороговказами для майбутніх поколінь. Отже -
1. УХВАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила і ввела в дію Конституцію України.
Робота над проєктом Основного Закону почалася одразу після ухвалення «Декларації про державний суверенітет України». Комісіями, окремо створеними Верховною Радою та президентом, було складено кілька проектів Основного закону. Вони тривалий час доопрацьовувалися.
Найгостріші протиріччя викликали питання розподілу влади і власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим.
Зрештою, 11 березня 1996 року Конституційна комісія затвердила остаточний варіант проєкту Конституції. Вранці 28 червня, після доби засідання, Верховна Рада 315 голосами ухвалила Конституцію України.
У ній визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою в складі України.
2. СКАСУВАННЯ СМЕРТНОЇ КАРИ
29 грудня 1999 року Конституційний Суд України визнав смертну кару такою, що суперечить Конституції України. У зв'язку з цим, у 2000 році Верховна Рада України внесла зміни до Кримінального кодексу України, якими остаточно вилучила поняття «смертна кара» з офіційного списку кримінальних покарань України. Крок цей важко переоцінити — ним ми утверджували своє право жити в сім’ї цивілізованих європейських народів.
3. ВИЗНАННЯ ГОЛОДОМОРУ ГЕНОЦИДОМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким голод 30-х років розцінюється як акт геноциду українського народу, а його «публічне заперечення визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним». Це рішення стало визначальним у справі формування української національної ідентичності.
7 грудня 2016 року українські парламентарі закликали й інші держави визнати Голодомор геноцидом українського народу.
Наразі це зробили 17 держав світу. Також у низці країн світу рішення про засудження злочину геноциду ухвалювалися на регіональних та муніципальних рівнях.
4. ГАЗОВА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД РОСІЇ
Уже майже п’ять років Україна не купує газ напряму у "Газпрому". Прямі закупки російського газу припинились 26 листопада 2015 року. Вперше був відкритий реверс і забезпечено постачання блакитного палива з Європи.
Причиною припинення відносин між "Нафтогазом" та "Газпромом" щодо купівлі газу стала відмова України погоджуватися з кабальними умовами Росії. Через зависоку ціну, яку для України встановив "Газпром", "Нафтогаз" звернувся до Стокгольмського арбітражу. Відтоді Україна не здійснювала закупівель російського газу напряму.
5. ДЕКОМУНІЗАЦІЯ
9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила 4 закони про декомунізацію:
"Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"; "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті"; "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років".
21 травня прийняті закони вступили у дію. Розпочалася масштабна реформа декомунізації, наслідком якої є очищення публічного простору від тоталітарної символіки, відхід від радянського минулого та його переосмислення.
За п’ять років декомунізації було змінено назви понад 51 тисячі об’єктів топоніміки, перейменовано під тисячу населених пунктів, 26 районів, 75 закладів освіти, понад 30 залізничних об’єктів та морських портів. Щодо монументів, пам’ятних знаків, то близько 2,5 тисячі були демонтовані або прибрані з публічного простору. З них понад 1300 – це пам’ятники Леніну.
Також були прийняті закони щодо реабілітації жертв політичних репресій та закон про ветеранів війни, завдяки якому вояки Повстанської армії отримали статус учасників бойових дій.
6. БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ
Діалог щодо безвізу був започаткований 9 вересня 2008 року під час Паризького саміту Україна-ЄС.
Через рік, на саміті Україна-ЄС 22 листопада 2010 року у Брюсселі, був ухвалений План дій щодо лібералізації візового режиму між Україною та ЄС - список реформ, які має здійснити Київ для запровадження нових правил перетину кордону із європейськими країнами. Тоді ж українська влада взяла на себе зобов’язання провести ці реформи.
16 грудня 2015 року Єврокомісія підтвердила виконання Україною всіх критеріїв Плану дій щодо візової лібералізації та 18 грудня 2015 року схвалила шостий і остаточний Звіт, відзначивши успішне виконання Україною всіх необхідних критеріїв для візової лібералізації.
Проте Україні знадобилося ще два роки, аби візова лібералізація для її громадян стала реальністю. 6 квітня 2017 року Європейський парламент 521 голосом «за» підтримав надання безвізу Україні, а 26 квітня посли держав-членів Європейського Союзу підтримали рішення Європарламенту. Потім було голосування Ради міністрів закордонних справ ЄС та підписання цього Рішення президентом Європарламенту та представником головуючої країни (тоді це була Мальта).
І зрештою, 11 червня 2017 року безвізовий режим з Європейським Союзом набув чинності для громадян України.
За три роки дії безвізу (з 11 червня 2017 року по квітень 2020 року) українці загалом здійснили майже 49 мільйонів поїздок до країн ЄС як за біометричними, так і не біометричними документами. У 2018 році було зафіксовано 17,5 мільйона поїздок, а в 2019 - 18,65 мільйона.
7. УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ УКРАЇНА-ЄС
Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну Угоди про партнерство та співробітництво були розпочаті у березні 2007 року (у 2008 році сторони узгодили назву майбутньої угоди - Угода про асоціацію).
У листопаді 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний 21-й раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, в ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди. Документ мав бути підписаний на Вільнюському саміті в листопаді 2013 року тодішнім президентом України, але під тиском Москви він відмовився це зробити, що викликало масові протести громадян і повалення режиму Януковича в лютому 2014 року.
6 березня 2014 року на позачерговому саміті ЄС у Брюсселі відбулися гострі дискусії з приводу майбутнього Угоди, і ряд європейських держав, аби не псувати відносини з Москвою, виступили за виокремлення з Угоди економічної частини. Процедура підписання політичної частини Угоди, яка мала переважно декларативний характер, відбулася 21 березня 2014 року на позачерговому саміті в Брюсселі.
27 червня 2014 року під час засідання Ради ЄС президентом України Петром Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 країн-членів ЄС було підписано економічну частину Угоди про асоціацію України та ЄС.
16 вересня 2014 року Верховна Рада та Європейський парламент синхронно ратифікували цю Угоду. Згодом українська Сторона передала до депозитарію ратифікаційні грамоти і завершила, таким чином, всі внутрішньодержавні процедури. Багато норм Угоди про асоціацію були тимчасово застосовані ще з 2014 року. З 1 січня 2016 року функціонувала зона вільної торгівлі з Євросоюзом, а з 1 вересня 2017 року Угода набула чинності в повному обсязі.
8. ЗАКРІПЛЕННЯ В КОНСТИТУЦІЇ КУРСУ НА ВСТУП ДО ЄС І НАТО
7 лютого 2019 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)”.
За відповідне рішення проголосували 334 народні депутати за мінімально необхідних 300.
21 лютого зміни до Конституції набули чинності.
Згідно з пояснювальною запискою, закріплення на конституційному рівні правової визначеності курсу України на членство в ЄС і НАТО "мобілізуватиме українське суспільство і українську владу та сприятиме реформам, спрямованим на досягнення критеріїв повноправного членства в ЄС і НАТО".
Таким чином скасовано позаблоковий статус, який був законодавчо закріплений у 2010 році.
9. УХВАЛЕННЯ МОВНОГО ЗАКОНУ
Верховна Рада 25 квітня 2019 року ухвалила Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". За його ухвалення проголосували 278 народних депутатів.
Закон набув чинності 16 липня 2019 року. Відповідно до нього, володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків зобов’язані Президент, Голова Верховної Ради та його заступники, Прем'єр-міністр, усі члени уряду, керівники державних установ, підприємств і відомств, державні службовці та посадовці всіх рангів, керівники та особовий склад Нацполіції, судді, адвокати й нотаріуси, керівники закладів освіти, педагоги та медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я. Закон гарантує, що кожна людина в Україні може отримувати інформацію та послуги українською. Водночас дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.
10. СКАСУВАННЯ ДЕПУТАТСЬКОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ
1 січня 2020 року в Україні набув чинності закон "Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України)".
Закон виключає зі статті 80 Конституції положення, що гарантує парламентарям депутатську недоторканність, а також неможливість бути притягнутими до кримінальної відповідальності, затриманими чи заарештованими без згоди Верховної Ради.
Таким чином, у статті 80 Конституції залишиться лише норма про те, що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Законопроєкт №7203 щодо недоторканності народних депутатів України був зареєстрований у Верховній раді 8-го скликання 17 жовтня 2017 року. 19 жовтня 2017 року парламент включив його до порядку денного та направив до Конституційного Суду для оцінки. Свій висновок щодо відповідності документа Основному закону Конституційний Суд відправив Раді 19 червня 2018 року. Верховна Рада 9-го скликання у перший день роботи, 29 серпня, ухвалила постанову про попереднє схвалення законопроєкту "Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України). 3 вересня депутати підтримали його в другому читанні. За ухвалення закону проголосували 373 народних депутати за мінімально необхідних 300.
11. РИНОК ЗЕМЛІ
31 березня 2020 року Верховна Рада на позачерговому засіданні ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення". Законом з 1 липня 2021 року вводиться ринок землі в Україні.
За ухвалення законопроєкту №2178-10 проголосували 259 депутатів.
Документ передбачає формування законодавчого поля для запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення. Закон дасть змогу забезпечити реалізацію конституційних прав громадян на вільне розпоряджання своєю власністю та створити прозорі умови для набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянами України.
Зокрема, законом передбачено, що з 1 липня 2021 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 100 гектарів можуть набувати виключно громадяни України. З 1 січня 2024 року таку можливість отримають також юридичні особи, власниками яких є українці. Вони зможуть купувати до 10 тисяч гектарів землі. Законом також заборонено продаж державних та комунальних земель. Відповідно до підписаного закону, питання, чи надавати іноземцям право купувати землю, вирішуватиметься на референдумі.
З ухваленням цього закону українське суспільство остаточно позбулося цього примітного рудименту соціалізму.
12. ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ
В Україні процес децентралізації було розпочато 2014 року з прийняттям Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади (1.04.2014), Законів «Про співробітництво територіальних громад» (17.06.2014), «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (05.02.2015) та змін до Бюджетного і Податкового кодексів – щодо фінансової децентралізації.
Цей процес дозволив сформувати відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування значний дієвий і спроможний інститут місцевого самоврядування на базовому рівні – об’єднані територіальні громади (ОТГ).
Мета децентралізації - концентрація основних коштів і повноважень саме на рівні громад. Реформа має покласти край пострадянській регіональній вертикалі столиця-область-район.
Марина Алексєєнко. За матеріалами Укрінформу та інших ЗМІ.
Читайте також: “Український прорив: Суспільство”, “Український прорив: Мистецькі проєкти”, “Український прорив: Обличчя культури”,“Український прорив: Аграрний сектор”, “Український прорив: Спортивні рекорди”,”Український прорив: Інноваційні технології”, “Український прорив: Наукові відкриття і винаходи”