Луцький трилер: за добу відповідей побільшало, але запитань – ще більше

Луцький трилер: за добу відповідей побільшало, але запитань – ще більше

Аналітика
Укрінформ
Чому «працювало» МВС, а не СБУ? Чому переговори з терористом велися не по загальновизнаним правилам? Що це за «штурм» після затримання? Це лише деякі з них…

Якщо будемо чесними перед самими собою, то вчорашнє повідомлення про захоплення терористом автобусу із заручниками у Луцьку кожен українець зустрів однаково. Страх – саме такою була наша перша емоція. А потім…

Потім суспільство традиційно розділилося на два табори. Оцінки – різні, і їх наскільки багато, що вистачить на будь-які уподобання, політичні симпатії та антипатії. Щось лежить на поверхні і не підлягає сумніву – люди не постраждали, і це добре, це – найбільший позитив у розв’язці цієї історії. А щось – приховане, незрозуміле, досі залишається без прийнятного пояснення. Є й нестиковки, які викликають масу запитань, і теж наразі залишаються без відповідей.

Тож публікуємо те, що відомо і відчутно на цей момент. Найперше – як українці оцінюють те, що сталося в Луцьку…

Спектр оцінок: від схвалення – до роздратування

«На мою думку, ключове – всі живі-здорові. Подяка співробітникам СБУ (тут помилка, СБУ не брала безпосередньої участі в операції. Чому – це одне з ключових запитань. - Ред.), що сприяли звільненню. Дії Зеленського взагалі не хвилюють… Якщо цей крок хоч на міліметр наближав порятунок громадян – питань до Володимира Олександровича взагалі не маю», – пише головний експерт громадської організації StateWatch Олександр Лємєнов. Це не про політику, це про людяність, вважає він.

Схожим чином висловився відомий письменник і блогер Ян Валетов. Можна накидатися на людину за дурість, за брехню, за некомпетентність, каже він, але не можна це робити за проявлену людяність і емпатію. «Непорядно. Соромно. 99% із нас, можливо, зробили б те ж саме. Можливо зробили б. Або можливо зробили б інакше і краще. А він зробив так, як зробив. І, хоча моїх родичів і знайомих в цьому автобусі не було, я йому вдячний» – додав він.

Не надто засуджує президента за виконання однієї з вимог терориста і нардеп від опозиційної фракції «Євросолідарність» Микола Княжицький, утім, питання все ж має. «Він же не фахівець у роботі спецслужб. Якщо це було потрібно для порятунку людей, то він діяв правильно, – каже депутат. – Але це звернення виникло з двох причин: або наші силові органи ні на що не здатні (не мають ані стратегів, ані переговорників, ані фахівців із спецоперацій), або хтось вигадав для Зеленського такий дешевий піар, який продемонстрував, що наші силові органи ні на що не здатні».

Критичніше з цього приводу висловився колишній нардеп Борислав Береза: «Це хороший вчинок звичайної людини. І одночасно неприпустимий вчинок для президента. Проблема в тому, що всі побачили те, що президент України буде виконувати умови терористів. І цим тепер будуть користуватися. Від психів і терористів – до Путіна, який два в одному». Для порівняння, Береза просить уявити на місці Зеленського Ангелу Меркель, Джастіна Трюдо або Реджепа Ердогана. «Уявили? А можете уявити, щоб вони виконали вимогу терористів? Не можете? Ось і я не можу. Тому що вони розуміють причинно-наслідковий зв'язок в цій ситуації, – наголошує політик. – Вчора була здійснена велика помилка. Особливо на тлі війни на Донбасі. Кремль почне тепер педалювати на Заході і в ЗМІ тези про те, що Зеленський спілкується з терористами і виконує їхні вимоги, але не хоче виконувати вимоги сепаратистів і не хоче миру».

З іншого ракурсу на подію подивився журналіст Данило Мокрик: «Маємо два варіанти. Перший – так, це була постановка. Підстав так думати є багато. І якщо це – так, то це – ... Тут далі навіть нема про що говорити». Другий – це не постановка. І всі ті «вагони» людей, які це припускають – помиляються. І тоді виходить, що правоохоронці – герої. «Тоді чому ж така недовіра до героїчної поліції? Чому герої змушені переживати зневагу? А тому, що Аваков – політик, в якого не залишилося репутації взагалі. А політик без репутації – це як людина без імунітету. Увесь організм стає магнітом для атак. І поки Аваков буде на посаді, так буде завжди. Навіть справжні успіхи поліції будуть викликати тотальну недовіру», – стверджує Мокрик.

Запитання до тих, хто ніс і несе відповідальність

Окремо слід відзначити думку українського волонтера, блогера Олександра Карп’юка, відомого як Serg Marco. Ця думка – про п’ять дивних і нелогічних моментів учорашньої операції.

«Перше. Терорист був не раз в зоні ліквідації снайперів. Причому різних підрозділів. Була заборона на стрілянину. Навіщо?

Друге. Підрозділів було багато, і вони не були один між одним узгоджені. Таке відчуття, що приїхали всі, бо просто мусять. Класичної схеми, коли МВС/НГУ забезпечує Альфі периметр, а Альфа працює по контр-терору і ліквідації загрози – не було. Зате приїхали всі, ТОР, КОРД, АЛЬФА, Омега і.... та й нічого, власне. Були присутні. Чекали вказівок, перебували в бойовій готовності.

Третє. Не зовсім зрозумілими були ось ці всі «переговорницькі» рухи від Коваля. (Що він там робив – окреме питання. Адже Коваль – це керівних слідства в «справі Шеремета», до якого – безліч загальновідомих гострих запитань. Хіба контакти з терористом – це в сфері такої людини? Це нонсенс. – Ред.) Не беруся оцінювати, але з боку все це виглядало досить ненатурально. Та й навіщо? Ліквідація – надійніше.

Четверте. Навіщо терористові при спілкуванні з Ковалем стріляти в бік? Щоби що? Він вистрілив над головою заручника? Він показав, що у нього карабін заряджений? Вистрілив у скло автобуса під кутом 45% від Коваля. Після цього снайпери готові були ліквідувати терориста. Але ні.

П'яте. «Штурм» почався через хвилину після того, як терорист здався і «кукував», чекаючи, коли його заберуть. Причому наручники на нього одягли силами одного (!) бійця. Не зовсім розумію, що це було, то чи зв’язок поганий між Ковалем і «штурмовиками», чи то... не знаю. Зрештою, в цій ситуації багато чого здавалося недоречним. Просто так вийшло, що частину людей, які брали участь в операції з порятунку заручників, я трохи знаю. І вони з різних підрозділів, і всі не розуміють що це було».

Ключове – затримання терориста: що з ним було не так?

Отже. Виходить терорист з автобуса... Озирається по сторонах... Нікого немає... Чекає... Через деякий час до нього неспішно підходять троє чоловіків без видимого захисту – бронежилетів шоломів чи зброї, один з них бере терориста за руку і відводить у сторону. Паралельно, на задньому фоні, один за одним починають з автобуса виходити заручники – з тлумаками, відрами тощо. Аж раптом, під вибухи світло-шумових гранат, коли вже ніхто й не очікував, вриваються КОРДівці верхи на БТР, і в супроводі кількох броньованих мікроавтобусів…

Це – переказ відео зі штурмом захопленого терористом автобуса (див. відео). Запитаєте, чому все наскільки дивно відбувалося, що це узагалі за штурм такий? Цими питаннями українці задаються із самого ранку середи.

«Методика проведення спецоперацій, природно, має свої особливості. Зокрема, не було відомо, чи не зібралася ця особа підірвати гранату, або ж зробити які-небудь інші дії, тому що під одягом у неї могла бути інша зброя, яку не видно диванним експертам було б на відстані», – заявив в ефірі телеканалу «1+1» заступник глави МВС Антон Геращенко. І додав, що спецназ прибув до автобусу після здачі Кривоша, аби він «точно не зробив нічого поганого»: «Було прийнято рішення, щоб психологічно подавити волю злочинця через те, щоб були створені постріли, шумові ефекти, щоб була пригнічена його... щоб він точно не зробив нічого поганого».

Більше світла на фінальний акорд операції – штурм – пролили в СБУ.

За словами начальника Управління СБУ у Волинській області Павла Данюкова, опубліковані відеозаписи дають неповне уявлення про те, що відбувалося в момент затримання Максима Кривоша, – «за кадром» залишилися переговори, які продовжувалися у той час.

«Вівся переговорний процес, який залишився поза камерами. Відео, яке публікувалося в інтернеті, обмежувалося тільки автобусом і терористом, і ви не бачили, як на відстані з ним велися переговори», – зазначив Данюков.

За його словами, терорист, згідно з домовленостями, залишив в автобусі сумку з вибуховим пристроєм. Переговорники мали пересвідчитися, що в нього немає приладу дистанційного керування цим пристроєм, бо заручники залишалися в автобусі.

«Йому давалися вказівки: підняти руки, опустити руки, повернутися, постояти, подивитися. Ми сканували місцевість приладами виявлення небезпеки для заручників. І тільки після цього до нього підійшли співробітники поліції і СБУ», – пояснив керівник УСБУ. І наголосив, що БРТ, який під'їхав вже після затримання Кривоша, за словами Данюкова, прикривав автобус від посягань з іншого боку, оскільки не було відомо, чи не спостерігають за операцією спільники підозрюваного: «Затримка була викликана професійною необхідністю, це був не просто театр».

Жодних оцінок з нашого боку, але якщо такі вказівки терористу давалися, то їх мали чути десятки людей на площі. На жаль, ми не натрапили на такі свідчення.

Один із заручників, котрого звуть Андрій – вважає, що затримання терориста було... «Чесно кажучи, з БТРом це виглядало як цирк, бо все закінчилося, а знов почали. Було дивно спостерігати», – заявив Андрій в інтерв’ю «ЦензорНет».

А що про це думають не «диванні експерти», як устиг виразитися заступник глави МВС, а реальні специ, в першу чергу – колишні співробітники Служби безпеки. Одразу ж відзначимо, що більшість опитаних нами експертів із тих чи інших на те причин вирішили поділитися власним баченням учорашніх подій у форматі «оффрекордс». А ті, хто таки дали «добро» на публікацію – попросили дещо скоротити свій коментар.

Петро Копка, генерал-майор, колишній виконувач обов’язків начальника Головного управління розвідки СБУ:

Петро Копка
Петро Копка

«Громадян України намагаються занурити в хаос терору»

– Коментувати вчорашні події з телевізійної картинки чи з написаних кимось слів немає жодного сенсу. Спрацювали, як уміли в нинішніх обставинах. Слава Богу, обійшлося без жертв. І то добре. Люди звільнені, порушник – в наручниках. Можу тільки сказати, що складається враження штучності деяких сцен цієї трагедії, особливо фінальної (…) Але, може, я й помиляюсь. Разом з тим, насторожує загальноукраїнське тло, яке останнім часом активно вимальовується. Події в Луцьку, вибухи поблизу станції метро "Мінська" в Києві, виявлення харківського спільника "луцького терориста" – усе це, на мій погляд, ланки одного ланцюга. Громадян України намагаються занурити в хаос терору. Не можу сказати, хто за цим стоїть, але звернути на це увагу треба.

Віктор Ягун, генерал-майор, колишній заступник голови СБУ:

Віктор Ягун
Віктор Ягун

«Спостерігати за вчорашнім штурмом тим людям, які реально в цьому розуміються…. Виглядало все це, м’яко кажучи, дивно»

– У мене вималювалася досить чітка картина. Якщо дуже коротко – це просто жах. Утім, якщо відкинути усі фактори на користь постановки… По-перше, визначається, хто головний, хто відповідає за проведення операції. Це – СБУ. Тому що вимоги терориста були не економічними, не кримінальними, а, скоріше, політичними. Тож на «арену» виходить антитерористичний центр, який діє при Службі безпеки. А співробітники поліції, Нацгвардії – вони на другому, третьому планах. Їх завдання – забезпечити тили, периметр, безпеку громадян та громадський порядок. Однак у даній ситуації першу скрипку чомусь грало не СБУ, а саме МВС. Чому?.. Певні міркування з цього приводу маю, але залишу їх при собі (…) Отже, йдуть перемовини. Перемовини до переможного кінця. Якщо ми не хочемо штурму, то маємо виснажити, маємо доконати терориста. Тоді з рукавів витягуються усі козирі: мама, тато, брат, сват, дружина, діти… Їх тягнуть до нього, здійснюючи психологічний тиск, на кшталт: що ти робиш, за що з нами так поступаєш, ти ж не такий, правда? Всі ці тонкощі перемовники знають. І поступово, поступово, поступово – висувають зустрічні вимоги, витягують один за одним заручників (...) Щодо вимоги терориста записати відео… Лідери держав не йдуть на особистий контакт з терористами. Може, ви не пам’ятаєте, але свого часу покійний російський прем’єр Віктор Черномирдін провів з чеченським терористом Шамілем Басаєвим перемовини у прямому ефірі, виконавши певні його вимоги. І це ні до чого не призвело. Давши слабину, РФ стратегічно програла. Адже тоді чеченці зрозуміли, що можна тиснути, можна будь-що вимагати... І – пішов вал і політичного, і економічного тероризму – країна почала вибухати у прямому сенсі цього слова (…) І нарешті про фінальну ноту вчорашніх подій – затримання терориста. Коли заручники виходять, то одразу ж мають бути перевірними. Виносити речі з автобуса не можна. Чому? Бо невідомо, хто ці люди, невідомо, що саме в цих речах. А раптом серед них є спільник терориста, а раптом вибуховий пристрій. Все це, м’яко кажучи, дивно…

Підготував Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-