За заповітом Черчилля, або Що саме треба відзначати 22 червня?
9 травня та 22 червня – ці дві дати давно уже взаємопов’язані у нашому підсвідомому в одне ціле. Це передається з покоління в покоління із всеосяжним висновком – не можна допустити повторення тих помилок і злочинів та – головне – не можна про них забути. День початку війни нацистської Німеччини з Радянським Союзом – є символом колективного болю багатьох народів, який не можна і не треба приглушувати та стримувати… Вічна пам’ять десяткам мільйонам полеглих. Вічна слава людям – на фронті і в тилу – які попри злочини радянської верхівки стримали і разом з союзниками знищили нацистську навалу.
Проте, доводиться нагадувати й про інше. Бо не дійшло до декого. Є пов’язаний із початком війни міф – ніби це був напад, якого не чекали, що Гітлер порушив усі домовленості, а керівництво СРСР добросовісно виконувало пакт Молотова-Ріббентропа та ні про що «таке» навіть не думало – ані про власний наступ, ані про, як мінімум, розширення зони власного впливу. Ну й далі: мовляв, це самі європейці винні у початку Другої Світової, а СРСР завжди був за мир у усьому світі.
Саме такими міфами й годується пропаганда, яка сьогодні розповсюджується агресором сучасності – правлячим в Росії режимом. Цього року «коронавірусний» карантин «переніс» Парад Перемоги у Москві на 24 червня, день його проведення якраз 75 років тому, у 1945-му – і майже на дату початку війни у 1941-му. З цього приводу декому виявилося необхідним знову виступити із більш ніж сумнівними історичними узагальненнями щодо Другої Світової війни та її початку.
Усі винні навколо, тільки не ми зі Сталіним
Ми знову про статтю президента РФ Владіміра Путіна, днями опубліковану в не надто впливовому, але проросійському американському журналі «National interest» та одразу розповсюджену вже російською мовою усіма пропагандистськими росЗМІ. Анонс цього опусу Путін давав ще півроку тому – саме з того дня, коли він у грудні, вирішив продемонструвати усьому світові нібито якісь унікальні і досі невідомі документи про початок Другої Світової війни. Зробив він це на саміті лідерів країн СНД та підкріпив спеціальною лекцією про події, що передували 1 вересня 1939 року. Ще тоді ми про це писали – Путін нічого нового не відкрив, фактично усе, про що він так емоційне доповідав – були давно відомі факти. Проте, інші факти – теж всім відомі і неспростовні – Путін замовчував, і як справжній контрпропагандист робив «зручні» але брехливі висновки.
І от – знову. Дехто каже, Владімір Владімірович «страждає» на таку особливість характеру, як цікавість до будь-яких питань, – тобто, не важливо це про Другу Світову чи про коронавірус – він ніби вивчає матеріали і аналізує їх та стає… спеціалістом. Так цей процес нещодавно описав його прес-секретар і поплічник (інакше не скажеш!) Дмітрій Пєсков. Втім, як всім зрозуміло, не може людина однаково орієнтуватися у всьому. Так, ми про геніїв на кшталт Ейнштейна чули, але Путін не Ейнштейн… І – головне – до чого могла б призвести така риса, якби нею був наділений нічим та ніким не обмежений диктатор? А до того, що він – упевнений у виключності власної думки, не чує інших, та й ще велике питання – чи хтось наважується дискутувати взагалі у таких випадках… Кого та що це все нагадує? – так, товариша Сталіна! Проте, останній, як казали його підлеглі, якщо чогось таки не знав – то все ж таки слухав спеціалістів. З Путіним – явно не той випадок…
Тож, якщо коротко, про що стаття? Головна її теза: ми зі Сталіним ні в чому не винні!
Англійці підбурювали, а поляки – і є агресори
Цитувати усе це – немає сенсу, хто хотів – уже начитався. Пройдемося по головним тезам – вони не нові. Навіщо було повторювати очевидну брехню та пересмикування – то окреме питання.
Путін аналізує підсумки Першої Світової – і доходить до висновку про їх несправедливість – в принципі, це відомо кожному, хто закінчив середню школу. І так само всім відомо, що саме це стало живильним середовищем для появи та розвитку нацизму у Німеччині, як до речі – і фашизму в Італії, й подібних рухів в цілій низці країн тодішньої Європи. Російська імперія з її більшовицьким переворотом – теж не становить виключення в цьому ряду. Ну й що тут нового? Путін переконаний, що саме фінансові та промислові кола США та Великої Британії підтримували нацистський політичний рух фінансували його та німецьку військову промисловість. А як було насправді? Військової промисловості аж до середини 30-х років, тобто вже після приходу Гітлера до влади, у Німеччині просто не існувало як системи – вона була заборонена саме за рішеннями Версальської конференції.
Більше того, ця теза Путіна просто алогічна сама по собі: країни-переможці у Першій світовій обклали Німеччину непосильними репараціями та по суті пограбували країну. І взагалі – Великій Британії та Франції була вигідна слабка Німеччина – то якій їм сенс підтримувати німецький нацизм? А тим більше – США, які тоді взагалі сповідували ідеологію ізоляціонізму та невтручання у європейські справи? Але Путіну важливий колективний образ ворога – і тому усі капіталісти-агресори мають бути зібрані разом та одразу виявляти свою «хижу сутність». А от про те, що саме СРСР ще в 20-ті роки сприяв відродженню німецького мілітаризму – навчав їхніх танкістів та авіаторів – автор не згадує.
Пройшовся Путін і по Лізі Націй: мовляв, була непогана організація – але там тільки балакали, а справ корисних не робили – тобто не дослухалися до СРСР та його миролюбної дипломатії. От забув Владімір Владімірович лише згадати про те, за що ж СРСР з Ліги націй був виключений? А саме – за агресію проти Фінляндії у 1939-му. Путін у своїй статті ЖОДНОГО РАЗУ взагалі не згадує про напад СРСР на Фінляндію – ніби й не було цього. І цьому є пояснення – але про нього нижче.
Що далі? Довго про Мюнхенську змову, червоною лінією про участь Польщі у розшматуванні Чехо-Словаччини 1938-го. Для цього сюжету Путін не шкодує фарб, жонглює цитатами. Але – знов таки: все це давно відомо та опубліковано! Що нового про ганебну політику тодішніх урядів Великої Британії, Франції, Польщі та Угорщини ми дізнаємося? Нічого. Більше того – саме ця політика вже давно засуджена саме в цих країнах. А якщо говорити про Велику Британію та Францію – то засуджена вона була вже через рік після початку Другої Світової.
Та й не дивно, до речі, чому так не хотіли Чехо-Словаччина та Польща мати щось спільне із сталінським режимом – та відштовхували «руку допомоги» від СРСР в кінці 30-х років. Про це дуже любила теревенити ще радянські пропаганда. А тому «відштовхували» що перші добре розуміли, справжню мету режиму в СРСР – і не хотіли його експансії до себе. А другі, крім цього, ще й не забували про багатовікове криваве співіснування Польщі та Росії? І свіжою була тоді пам’ять поляків про спробу радянської Росії 1920-го захопити країну, ы що врятувало Польщу тільки «диво на Вислі»... І знали про репресії в СРСР проти етнічних поляків... І після всього цього Польща мала вірити бодай одному слову Сталіна? Зрештою, те, що ці побоювання щодо прагнення СРСР відновитися в межах Російської імперії, аж ніяк не були безпідставними підтвердили невдовзі і окупація країн Балтії, і агресія проти Фінляндії.
Пакт Молотова-Ріббентропа: ми просто мимо проходили
Путіна в прямому сенсі несе, коли він починає аналізувати пакт Молотова-Ріббентропа. По-перше, це недолуга спроба повної реабілітації Сталіна та його політики – ніби не було у СРСР іншого виходу. По-друге, знов-таки – повна маячня щодо дій СРСР після початку Другої Світової війни. Ну от, наприклад, як Путін пояснює, чому СРСР 17 вересня 1939 року вирішив перейти східні кордони воюючої на заході Польщі та почати «визвольний похід». Винні-то, виявляється, німці – вони, не дотримуючись секретного протоколу до пакту про ненапад (його Путін визнає і навіть засуджує, до речі), перейшли далі означеної лінії – і складалася небезпека, що вони взагалі усю Польщу захоплять – і, головне!!! – кордон тоді проляже за декілька десятків кілометрів від Мінську! Оце відкриття! А те, що усе вже було домовлено, що Сталін із поділом Польщі не лише погодився, а й взяв у цьому міжнародному злочині безпосередню участь – це нормально?
Загальновідомо – і Путіну теж – що Сталін чекав, поки законний польський уряд залишить територію країни. Навіщо? Очевидно – щоб агресором в очах світу був тільки Гітлер! До речі, саме ця військово-дипломатична операція Сталіну тоді вдалася. Більше того, Путін звинувачує тодішній польський уряд (далеко не безгрішний, зауважимо) у зраді свого народу – але такому видатному історику, як Путін ніби невідомо, що уряд у вигнанні працює в тому числі й для організації боротьби за звільнення ззовні. Що, до речі, робив й уряд Польщі у Лондоні.
Що ще? Що Сталін, на відміну від західних лідерів, не зустрічався з Гітлером, не замазав себе, нібито. А з ким взагалі зустрічався Сталін та куди їздив до 1941 року? Правильна відповідь: нікуди! Та й навіщо зустрічатися, якщо є повне порозуміння? Якщо це саме Сталін наприкінці вересня 1939-го року пропонує слово "дружба" для визначення характеру відносин СРСР та Рейху у відповідному Договорі, що підбив риску розшматуванню Польщі? І чим, запитується, це все відрізняється від ганьби Великої Британії та Франції у Мюнхені?
Вишенькою на торті – нове трактування «добровільного» входу балтійських республік до СРСР. Чомусь Путін відносить це все до осені 1939-го та називає «інкорпорацією», підкреслюючи мирність та добровільність включення незалежних держав до СРСР та перетворення на радянські республіки. Ані слова про тиск та погрози відкритої військової інтервенції, та й про по суті окупацію цих країн де-факто, немає. Натомість – виявляється, радянізація дала Балтії можливість зберегти свої мови, культури та органи влади! Мабуть, цьому сприяли «чистки», репресії, злочинна депортація сотень тисяч латишів, литовців та естонців до Сибіру ще до червня 1941 року…
Відсутність згадки про Фінляндію, усі ці вигадки про Балтію – все це дуже характерно. Це видають іншу підсвідому мету Путіна. Він досі вважає ці землі російськими – тобто, вони колись були частиною Російської імперії – а значить, за тією самою логікою, що і з Кримом – мають знову стати російськими. Путін говорить про «інкорпорацію» не просто для знущання над здоровим глуздом – він реально думає, що ці землі мають повернутися якщо не у склад, то під вплив та контроль Росії. І це також треба розуміти зараз.
Як треба зрозуміти і те, що виправдання Сталіна – це підсвідоме виправдання самого себе за агресію. У Сталіна була Фінляндія, Польща та Балтія, у Путіна вже є – Грузія, Україна та Придністров’я. Здається, він все вірно відчуває…
Учень Сталіна-Гітлера
Ну, а закінчує Путін візією, мрією – як має бути влаштований світ. Відкрито пропонує: давайте зустрінемося постійними членами Радбезу ООН – США, Китай, Велика Британія, Франція, РФ – та й усе «порішаємо». Не будемо недооцінювати – відкрито пропонується зустрітися та поділити сфери впливу у світі – і зрозуміло, що Путін хоче забезпечити собі цим свободу рук та дій на теренах колишньої Російської імперії. З чого це нинішній Захід має враховувати агресивні «хотєлкі» нинішньої Росії? Адже нічого від колишньої імперської потуги, крім іржавої ядерної дубини, у Кремля не залишилось.
Вже давно відомо, що Путін хоче наслідувати Сталіна, але діє за настановами Гітлера. Зрозуміло, що обидва «зразки», обрані ним, красномовно говорять про сутність самого Путіна. Як тут не згадати фразу, хоч й приписану, але вже асоційовану із Вінстоном Черчиллем – «Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами». Погодьтеся, краще про Путіна не скажеш. Усі його мрії чи то про СРСР-2, чи про відродження Росімперії зразка 1913 року – маячня. Маячня зразкова та вкрай небезпечна – і як ніколи актуально, щоб про це замислювалися як про загрозливу реальність шантажу у високих кабінетах світу якомога частіше.
Віктор Чопа, Київ
P.S. Буквально ввечері в неділю Путін знову підтвердив серйозність власних планів щодо пострадянського простору. В інтерв’ю росЗМІ він відкрито висловив претензії щодо складу територій України – пролунало щось про «подарунки російського народу», про те, що якщо виходили з СРСР, то тре було виходити у тому складі, як заходили та т. і. Щоб довго не витрачати час та слова – просто констатуємо: ці слова – відверта історична брехня. Крапка. Але ці слова також – пряма та незавуальована загроза територіальній цілісності України. Крапка. І ще. Він сам не зупиниться.
