Верховна Рада 30.03.20: сумнівна «монобільшість» та ситуативні союзники

Верховна Рада 30.03.20: сумнівна «монобільшість» та ситуативні союзники

Аналітика
Укрінформ
Наразі є різні полюси в оцінках: від монобільшості більше немає – до ситуація цілком контрольована з боку президента

З0 березня відбулося три позачергових засідання. Із невеликою перервою нардепи провели в сесійній залі майже десять годин. Що прийняли – всім відомо. Ну, парламент звільнив двох міністрів та призначив їм заміну (хоча й зі складнощами — голосувати за призначення довелося двічі). Крісло міністра охорони здоров’я замість Іллі Ємця зайняв екс-глава Одеської ОДА Максим Степанов, а міністром фінансів замість Ігоря Уманського став колишній заступник голови АП Сергій Марченко. Крім того, Рада встигла прийняти в першому читанні так званий «антиколомойський» законопроект про банки (що це таке і чому він важливий — читайте тут), затвердити кілька «антикоронавірусних» законопроектів та прийняти закон про забезпечення харчуванням військовослужбовців. Нарешті після опівночі проголосували закон про землю, який запрацює в липні 2021 року.

Щодо запропонованих урядом змін до держбюджету, пов’язаних з початком кризи в Україні та світі через пандемію COVID-19, то Рада їх не підтримала - проект «антикризових» змін до бюджету повернули до комітету для підготовки до повторного першого читання.

Отже, маємо кілька питань: який прогноз подальшої роботи парламенту, а також, які висновки напрошуються від учорашніх трьох сесій?

За словами експерта Українського інституту майбутнього Ігоря Попова, в Україні сформовано нову конфігурацію влади. Після звільнення Андрія Богдана та більшості членів уряду Олексія Гончарука, президент Зеленський провів ревізію союзників, зробив кадрові призначення та визначив пріоритети.

Ігор Попов
Ігор Попов

«Незважаючи на втрату посад багатьма висуванцями західного «лобі», Президент залишає співпрацю з МВФ та західними країнами своїм пріоритетом. Відносини з Росією заморожені. Розлучення з І.Коломойським стало остаточним фактом. Андрій Єрмак залишається у своєму статусі, незважаючи на скандали з записами розмов його брата, - стверджує експерт. - В парламенті фактично закінчився період монобільшості, будуть формуватися ситуативні голосування під різні питання, як це було і в минулому скликанні. Уряд Дениса Шмигаля матиме підтримку своєї діяльності, і для цього встановлює постійну комунікацію з усіма фракціями парламенту, перевіркою цього стане парламентська підтримка оновленого проекту змін до бюджету».

Ігор Попов також переконує, що нова архітектура влади не є стійкою, але зможе пропрацювати мінімум до кінця цього року. «За підсумками протидії епідемії та економічній рецесії – вірогідні дострокові парламентські вибори. Владна коаліція має досить багато опонентів, і ці опоненти володіють аргументами для критики влади та відповідними ресурсами», - каже експерт.

Епоха «монобільшості» скінчилася, вважає політолог Микола Давидюк. Реальна незмога проголосувати за певні питання, маючи таку перевагу, говорить ні про що інше, як про проблеми всередині фракції «Слуги народу».

Микола Давидюк
Микола Давидюк

«І це стосується не тільки конфлікту, пов'язаного з Коломойським. Вчора про це писала низка ЗМІ, мовляв, близько трьох десятків  депутатів «СН» піддалися фінансовому впливу, а тому не голосували за закон про банківську систему (ціна питання, нібито, 60 тисяч доларів). Дехто із фракції вчора не прийшов на позачергове  засідання, а ті, що там були… Схоже, нічого б не відбулося без особистої присутності президента, щоби вони проголосувати «під палкою». Це перше. А друге – Рада працює в напіврішеннях. І ніби закон про землю прийнято, але запрацює він у 2021 році. Що ж, до того часу будь-що може змінитися – аж до введення мораторію. Не далеко «втік» і закон про банківську діяльність, який можуть так доопрацювати, що з «антиколомойського» він перетвориться на «проколомойський». Напрямок у парламенті задали правильний, але не до кінця наразі не реалізували», - стверджує пан Давидюк.  

На питання, що далі, які прогнози?.. На думку Давидюка, через тиждень парламент знову збереться, аби «доголосувати» те, що не зумів проголосувати 30 березня. «Зокрема, це стосується змін до бюджету. Карантин вносить певні корективи, а жодним чином не реагувати не можна», - наголосив він.

Політолог Лілія Брудницька каже, що, вочевидь, ті проекти, за які просто натискалися кнопки без обговорень, не були для депутатів критично важливими, хоча саме через них і скликали позачергове засідання, але як тільки дійшли до кадрів та держбюджету, так одразу  про коронавірус всі забули і, скинувши маски, почали захищати власні інтереси.

Лілія Брудницька
Лілія Брудницька

«Ситуативність, сумнівність і непевність вилилися у половинчасті рішення. Власне, «антиколомойський» проект – лише у першому читанні, можливо внесення поправок, котрі змінять або вихолостять суть.. Розгляд проекту про землю взагалі розпочали за схемою «антиколомойського»: скоротили терміни підготовки (щоб не було більше правок), внесли до порядку денного, зачитали останні правки з голосу у залі, - та й ухвалили. - наголошує Брудницька. - Промова президента: акцент не на епідемії, а на загрозі дефолту, причому у таких виразах, що це нагадало промову Арсенія Яценюк тоді прем’єр-міністра ( у 2014 році), коли голосували бюджет. Тоді теж основна теза була: або такий бюджет (секвестр соцвидатків та зростання тарифів ЖКГ) – або дефолт. Тоді була війна, нині – пандемія. Сумарно сильне відчуття повернення на 6 років назад».

Щодо монобільшості… «Мегафракція ще існує, але додаткові голоси «слуги» під президентські проекти шукають у «ЄС», «Голосі», «Довірі» та двох інших групах. Суттєву підтримку 30 березня «Слугам» та ОПУ надали «ОПЗЖ» та позафракційні. «ОПЗЖ» підтримувала тільки коронавірусний пакет документів і Максима Степанова під час другого голосування. Деякі, також коронавірусні, проекти голосувала й «Батьківщина». Але ні «ОПЗЖ», ні «Батьківщина» не давали за всі ці три засідання голосів стільки, скільки членів у фракціях. Максимум – половину. Отже, ситуативно коаліцію начебто зібрали, але ця умовна коаліція дала збій та сформувалася на голосуванні за землю», - заявила Брудницька. І додала: «Цим голосуванням Володимир Зеленський вперше опинився у зв'язці з Петром Порошенком. Цікаво, що так сталося у першу річницю першого туру президентських виборів, під час яких Зеленський позиціонувався анти-Порошенко».

Президент Зеленський отримав напіврозпад власної «монобільшості», і це стало цілком очевидним під час вчорашніх голосувань, переконує політолог Валерій Клочок.

Віталій Клочок
Валерій Клочок

«Саме небажання Зеленського ні з ким ділитися владою на етапі запуску роботи парламенту 9-го скликання (згадаймо епопею з формуванням парламентських комітетів), небажання найближчого оточення Зеленського ділитися сферами впливу навіть зі своїми соратниками (тут показовою є кампанія з дискредитації Рябошапки членами групи Дубинського практично відразу після його призначення) вже зіграло злий жарт з президентом, - каже він. - Йому довелося вдатися до ситуативної коаліції під час голосування за законопроект щодо неможливості повернення в приватну власність націоналізованих приватних банків та голосування за закон, що запускає продаж земель сільськогосподарського призначення. Учорашній затятий ворог Порошенко став союзником в ухваленні справді важливих для України рішень – в умовах тотального недовиконання державного бюджету гроші МВФ вкрай потрібні».

На переконання політолога, скориставшись ситуацією, досвідчений політик Порошенко зумів вдало поторгуватися із Зеленським. Але що саме стало предметом торгу ми можемо здогадуватися. «Утім очевидним є те, що на посади очільників Мінфіну та МОЗу призначені люди з команди Порошенка (і Марченко, і Максимов свого часу безпосередньо працювали з 5-м президентом). Відтак результативне голосування за земельне питання стало заключним акордом таких домовленостей», - каже Валерій Клочок. І додає: «З великою долею ймовірності можна припустити, що політтехнологи Порошенка, та і він сам, «внедряют» своїх людей в команду Зеленського, а ті вже працюють на пониження його рейтингу та рейтингу його команди. І якщо рейтинг самого Зеленського поки що тримається на доволі високому рівні, то ЗЕкоманда його стрімко втрачає».

Відтак, перекону експерт, у найближчі місяці ми маємо усі шанси спостерігати за сценарієм повернення рятівника-Порошенка і його людей у владу (згадаймо ще одне цікаве призначення командувачем ОС ЗСУ Сергія Наєва, який займав цю посаду за часів Порошенка). «Як наслідок, з метою збереження своєї посади і недопущення проведення дострокових парламентських виборів в найближчий рік Зеленському доведеться піти на створення широкої коаліції Національної єдності та коаліційного уряду (про що власне дуже недвозначно натякнув учора в ефірі одного з телеканалів політтехнолог "Слуги народу" Микита Потураєв)», - підсумував Клочок.

Натомість, політолог Володимир Фесенко не погоджується з колегами, і наголошує, що ніякого розколу у монобільшості немає. І наводить відповідні аргументи.

Володимир Фесенко
Володимир Фесенко

«За всіма прийнятим вчора рішенням мінімум 90% присутніх депутатів "СН" голосували "за". Це більш високий рівень консолідованого голосування фракції "СН" в порівнянні з початком березня і лютим 2020 року. Так, збої були, але до обіду. Тільки-но в залу засідань прийшов президент - кількість "незгодних" помітно зменшилася, і всі необхідні рішення були прийняті, - каже Фесенко.

За його словами, у фракції "Слуга народу" немає опозиції особисто Зеленському. «Для порівняння, в БПП було близько 20 депутатів, налаштованих опозиційно по відношенню персонально до Порошенка. Власне, поки ніхто після вчорашніх голосувань не заявив про вихід з фракції "СН". А отже немає жодних ризиків і для юридичного існування "монобільшості". При такій ситуації Зеленському немає жодного сенсу розпускати нинішній склад парламенту. Та й до кінця липня цього не можна робити по Конституції», - наголосив Володимир Фесенко.

Водночас політолог переконаний, що голосування на вчорашньому третьому позачерговому засіданні Верховної Ради (за землю) підтвердили, що Зеленський, як і раніше, може консолідувати переважну більшість депутатів своєї фракції. Але, каже пан Фесенко, робити це стає все складніше. «Без особливих проблем використовуватимуться ситуативні союзники, як це робилося й раніше. Як показує практика роботи нинішнього складу Верховної Ради, проблем з формуванням такої ситуативної коаліції не виникає. Однак нерідко доводиться спеціально домовлятися, що також непогано для нормального функціонування парламентської демократії», - резюмував Фесенко.

Подібну думку висловив аналітик Центру спільних дій Олег Савичук. Ймовірно, каже він, що осінній турборежим, коли президент чи уряд вносили проєкти, а парламент «швиденько» голосував, - закінчився.

Олег Савичук
Олег Савичук

«Тепер парламент може почати виконувати свої функції якісного законодавчого процесу та парламентського контролю. Можливо, тепер комітети будуть продуктивніше підходити до своєї роботи, розглядати поправки не лише представників однієї фракції, але й дослухатись до думок інших народних депутатів. Нардепи почнуть активніше відвідувати засідання парламенту. Верховна Рада може почати контролювати роботу уряду, критикувати його законодавчі ініціативи або ж провалювати голосування за них. І це нормально», - наголошує Савичук. І додає: «Саме зараз парламент може справді почати працювати, а не бути органом, який приймає все, що йому скажуть. Це нормально, коли депутати між собою домовляються, радяться, обговорюють і приймають консолідоване рішення, не погоджуються з урядом чи президентом. Уряд і президент теж мають почати спілкуватися і радитись з народними депутатами. Навіть, якщо вони представники однієї політичної сили».

Нарешті політолог, активіст Руху опору капітуляції (РОК) Дмитро Сінченко констатує, що фракція "Слуга народу" отримала одразу два полюси: умовно проросійський та проолігархічний, який очолюють Дубинський і Бужанський, а також - умовно проєвропейський і антикорупційний, лідерами якого можна виділити Гео Лероса, Єлизавету Ясько, Анастасію Красносільську та Андрія Мотовиловця.

Дмитро Сінченко
Дмитро Сінченко

«Ці два полюси вже встигли сформувати у Верховній Раді дві можливі коаліції – з «ОПЗЖ» Медведчука (передусім під час голосування за відставку Рябошапки та призначення Венідіктової), та з «Голосом» і «ЄС» (зокрема, під час голосування за ринок землі, "антиколомойський закон" та призначення Марченка), - стверджує політолог. - Наразі зарано говорити про якусь системність цих голосувань. Навпаки, вони були дуже ситуативними. Боротьба за решту фракції "СН" та, власне, за підтримку Зеленського триває. Однак вже зараз можна констатувати, що у разі остаточної перемоги одного з "полюсів" можна очікувати на переформатування правлячої коаліції та на формування нового уряду "національної єдності", після чого фракція «монобільшості» втратить частину депутатів».

 «Сьогодні Арахамію і Разумкова поставили перед вибором - на чий бік пристане президент. Отже, очікуємо на продовження боротьби. Але чим пізніше президент зважиться на остаточне рішення, тим менше впливу в нього залишиться», - резюмував експерт.  

Мирослав Ліскович. Київ  

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-