Ахметова, Коломойського, Пінчука закликали допомогти: наскільки це корисно і небезпечно

Ахметова, Коломойського, Пінчука закликали допомогти: наскільки це корисно і небезпечно

Аналітика
Укрінформ
Про кураторство над українськими областями, чим допомагають і ще допоможуть олігархи, а також, що отримають взамін?

Ще 16 березня президент Володимир Зеленський зібрав у себе в Офісі українських олігархів і великих бізнесменів, щоб попросити про допомогу в боротьбі з епідемією коронавірусу, взявши під кураторство області, де у них є активи і відповідно ресурси та люди. Бо країні бракує грошей і людей. Президент так  і сказав: "Ця країна довго вас годувала, пора і вам допомогти країні". Під допомогою мається на увазі створення окремого фонду на ліки та на різні лікарські засоби. Ціна питання - близько 12-13 мільярдів гривень. Утім є не безпідставні застереження: а чи не стане влада залежною від великого капіталу, який рано чи пізно цією ситуацією скористається? До слова, свідками чогось подібного ми вже були й раніше: 2 березня 2014 року Валерія Коломойського та Сергія Таруту залучили для утримання ситуації в регіонах, призначивши їх головами Дніпропетровської та Донецької облдержадміністрацій відповідно.  

Зустріч Володимира Зеленського з олігархами і великим бізнесом (16 березня, Київ)
Зустріч Володимира Зеленського з олігархами і великим бізнесом (16 березня, Київ)

ХТО І НАД ЯКИМИ ОБЛАСТЯМИ КУРУЄ, І ЧИМ ДОПОМАГАЄ?

Нині цей поділ виглядає так: Рінат Ахметов «отримав» Івано-Франківську, Львівську, Донецьку, Луганську області, Кривий Ріг, Кам'янське та Павлоград; Ігор Коломойський – Запорізьку область; Ігор Палиця – Волинську область; Віктор Пінчук – Дніпропетровську область; Андрій Веревський – Полтавську і Кіровоградську області; Юрій Косюк – Вінницьку і Черкаську області; Андрій Ставніцер – Одеську область; Олександр Ярославський – Харківську область; Вадим Новинський – Херсонську.

Як саме відбувається координація з місцевою владою, чим конкретно вони допомагають та скільки грошей витратили на боротьбу з епідемією – наразі про все це відомо лише зі слів причетних осіб.

Рінат Ахметов: «Ми з великою повагою ставимося до того, що зараз робить президент, що роблять губернатори і мери - це величезна робота заради спільної мети. А наше завдання їм допомогти: не підмінити, а саме допомогти державі, допомогти регіональним і місцевій владі (…) Ми закупимо не менше 200 апаратів ШВЛ та інше обладнання - про що проінформуємо через мій благодійний фонд (…) Минулого тижня на боротьбу з коронавірусом я виділив 300 мільйонів гривень».

Віктор Пінчук: «Обласна влада оцінює додаткову потребу тільки в обладнанні і засобах захисту в 280 мільйонів гривень (…) Утім ще до того, як відбулася зустріч бізнеса з президентом, наші фонди придбали 10 апаратів штучної вентиляції легенів для українських лікарень у Волинській, Донецькій, Закарпатській, Львівській, Луганській, Одеській, Чернівецькій областях, а також міста Києва. Також 2 млн доларів США було направлено на загальнодержавну закупку тестів на коронавірус. На сьогодні ми визначили першочергові потреби в цій частині області, яку ми координуємо, в 150 мільйонів гривень. Ми фінансуємо 30% від цих потреб, що складає 45 мільйонів, а на решту ми закликали інший бізнес доєднатися профінансувати. Загалом на сьогодні обсяг нашого фінансування становить понад 114 мільйонів гривень».

Ігор Палиця: «Координація з місцевою владою повна, розуміння є (...)Керівники всіх підрозділів області спілкуються зі мною напряму з усіх потреб і питань (...) Основна проблема – відсутність в країні необхідних речей та обладнання (…) Зараз везуть новий комп'ютерний томограф, чотири апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ). Повністю закінчується переобладнання корпусу в Боголюбах (село під Луцьком) на 240 ліжок, по два в палаті з санвузлом в кожній. Змонтована киснева станція, встановлюється 20 апаратів ШВЛ, обладнані умови для проживання персоналу в карантині, приведена в необхідний стан реанімація (…) Наповнив фонд на 20 мільйонів гривень. Витратив уже 8, на решту чекаємо рахунків».

АЛЬТРУЇЗМ ПО-УКРАЇНСЬКИ, АБО ЧИ ЗАЖАДАЮТЬ ВРЕШТІ ОЛІГАРХИ ПОДЯКУ ЗА ДОПОМОГУ?

На прохання Укрінформу політологи поділися власними міркування з цього приводу, як узагалі ставляться до подібної ініціативи із залученням крупного бізнесу, власне, чи очікуватимуть тимчасові «куратори» чогось взамін, якоїсь подяки за допомогу? Одразу ж відзначимо, що одностайності серед експертів немає.

Політичний експерт, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко каже, що ідея залучати великий бізнес у вирішення важливих для суспільства проблем – не нова.

Богдан Петренко
Богдан Петренко

«Але тут питання не лише у соціальній відповідальності бізнесу. Бо частково соціальна відповідальність у частини наших олігархів або є, або вони її намагаються продемонструвати – навіть без вказівок з боку влади. Зокрема, частина великого бізнесу активна включалась у протистояння російській агресії. І так само допомагає зараз – під час пандемії, - стверджує Петренко. – Та проблема глибше. Вона у тому, що в Україні за весь час так і не було створено дієвої системи оподаткування та адміністрування. Тобто такої системи, за якої кожен займався своїм. Бізнес – власними прибутками. А держава – соціальними питаннями. Але поки що – ми отримали демонстрацію того, що відбувається в країні. Умовляння великого бізнесу допомогти бюджету – це те, чим займається не лише президент. Цим усі 28 років на місцевому рівні постійно займались директори бюджетних підприємств – шкіл, лікарень, будинків культури».

Ще одна складова, на його думку, це створення балансу між найбільшим олігархами, а не просування ідеї домінанти когось із них. «Складається враження, що зараз вибудовується такий собі неокучмізм – паритет між олігархічними структурами. Питання у тому, чи довго триватиме цей паритет, бо боротьба (у тому числі й між олігархами) як відомо рушій економіки», - каже експерт. І додає: «Але новою в тій ідеї Офісу Президента є територіальне закріплення за олігархами конкретних регіонів України. Ось тут, як на мене, криється найбільша проблема. І тут ми переходимо від теми коронавірусу до теми територіальної цілісності. Маючи під патронатом конкретні області, олігархи не лише посилять свій політичний вплив у них, вони їх захищатимуть від інших і витіснятимуть інший великий бізнес зі «своїх територій», вважаючи, що мають на це моральне право. І не виключено, що для цього посилюватимуть і регіональну ідентичність областей. А я нагадаю – гібридна війна у нас не закінчилась. І це протистояння може у своїх інтересах використати РФ».

Це здебільшого крок влади аби показати, що ведеться робота з елітами і вони знаходяться під певним контролем, вважає глава Центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко.

Ярослав Божко
Ярослав Божко

«Так чи інакше, президент не уповноважений давати такі доручення, і конкретна нарізка областей виглядає досить дивно (зокрема, одна з найбільш проблемних з питань коронавірусу Чернівецька область лишилася без нього). Тож це в першу чергу таке собі побажання президента, - переконує Божко. - Щодо реального відшкодування саме за цю підтримку регіонів олігархами, то її очевидно не буде. Однак ці діячі мають настільки великий вплив, що і так зможуть формувати для себе вигідну їм державну політику навіть без кураторства над регіонами».

На думку політолога, існує відчутний підйом «кулуарних еліт» та олігархічних кіл в українській політиці: «Однак реально ситуація з поділом областей більше демонстративна ніж така, яка реально щось змінює. Тим більше, соціальна відповідальність бізнесу в Україні часто не має цієї регіональної прив'язки».

Своєю чергою політолог Максим Ялі наголошує на тому, що Порошенко в 2014-му теж залучав олігархів до протистояння з "російською весною".

Максим Ялі
Максим Ялі

«Однак є одна велика різниця: Порошенко делегував не тільки повноваження, але й відповідальність, призначаючи того ж Коломойського і Таруту губернаторами. Нині  же фактично створюються умови для двовладдя. Найяскравіший приклад - Харківська область, де на засіданні антикризового штабу Ярославський і Кернес ображали і принижували заступника губернатора, вказуючи йому на його місце. А потім самі ж для власного піару тиражували це в ЗМІ. Посил такий: "Бачите, хто в домі господар і до кого звертатися за "вирішенням" питань?" До кого, як ви думаєте, після подібних ексцесів звернуться бізнесмени і місцеві барони для того, щоб "скинутися"? Так що навіть не потрібно олігархами обіцяти різних "булочок" за матеріальну допомогу. Фактично їм делеговано владу в регіонах», - каже Ялі.

Негативно ставиться до такої ідеї політологиня Лілія Брудницька. Оскільки, вважає вона, де-факто створюється дубль-влада у регіонах.

Лілія Брудницька
Лілія Брудницька

«Вона не офіційна, отже, жодним нормативним актам не підкоряється. Апелювати громадянину до неї неможливо, хіба що, прохати. Але не лише це погано. Закон начебто є, навіть владні інституції існують, але вирішують не вони. Питання, звісно, до влади, - каже Брудницька. - Це класичний пізній феодалізм, коли монархи роздавали потужним васалам феоди «у кормління». Якщо повернутися у наші часи, паралелі з 2014-м роком не лише ілюстративні. За цим сценарієм нині, як і тоді, стоїть одна й та ж людина або група людей. Вважайте, ми повернулися у часі на 6 років назад. Окрім іншого, це також посилення регіоналізації України як держави». 

На питання, яку отримають "куратори" подяку за свою допомогу, експертка відповіла, що єдина спільна для всіх подяка – можливість мати «свою» країну, територію, де вони, у разі чого, можуть сховатися і жити. «Далі у кожного свої інтереси. Наприклад, високі тарифи на ЖКГ чи свої люди у «Нафтогазі» та в уряді. Більшість «пакету подяки» вже реалізована у законодавстві та у рішеннях (митні, податкові, рішення уряду по бюджету та бюджетах і субвенціях), а карантин для Верховної Ради є чудовим запобіжником від зриву домовленостей», - вважає Брудницька.

Погоджується з колегою професор, провідний науковий співробітник відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України Андрій Мартинов. Він наголошує, що у більшості країн Євросоюзу, навпаки, держава намагається віддалити великий бізнес від практичної участі у подоланні наслідків пандемії.

Андрій Мартинов
Андрій Мартинов

«Важко собі уявити ситуацію, коли, наприклад, "Фольксваген" "боровся би з коронавірусом" у м. Вольсбург, де його виробничі потужності, а "BMW" у Баварії. Або "Аеробас" у французькому Ліоні. Чи "Боїнг" у Сан-Франциско, - наголошує Мартинов. - В Україні "феодами" де-юре керують ті, хто ними володіє "де-факто". Ціною такого "поділу праці", скоріше за все, буде ласий шмат сільськогосподарських земель».

Подібні міркування має політолог Дмитро Сінченко. Олігархи - патріоти власної кишені, і, каже він, будь-яку допомогу вони сприймають як інвестицію, яка має повернутись їм з прибутком.

Дмитро Сінченко
Дмитро Сінченко

«Очевидно, що виконавчої влади та державних ресурсів цілком достатньо, щоб впоратися з епідемією без залучення олігархів, і це було б значно дешевше для держави. Власне, саме через олігархічну економіку державна система не достатньо ефективна, і Україна має робити ставку на ефективне управління, а не посилювати тих із ким вона декларує боротьбу». 

Згадав політолог і 2014 рік, наголосивши, що залучити олігархат для порятунку країни на той час було цілком логічним і виправданим рішенням. «Тому що вся вертикаль виконавчої влади була зруйнована, чиновники дезорієнтовані і демотивовані, їх фізично не було на робочих місцях, ситуація була невизначеною, не було кому передавати повноваження. У цій ситуації саме олігархи були зацікавлені у відновленні стабільності, адже вони ризикували втратити всі свої активи, всю свою власність, - каже Сніченко. - Росія не давала їм гарантії збереження їх активів, тому вони були змушені протидіяти сепаратизму І у цьому їхні інтереси співпали з інтересами держави. Коли вони допомагали армії захищати державний суверенітет - вони допомагали передусім самі собі. Але що вони захищатимуть зараз, чим вони ризикують, яка їх мотивація? Зараз їхнім активам немає прямої загрози, а от взяти участь у новому грандіозному дерибані державної власності - цілком може бути їхньою мотивацією».

Сьогодні залучення олігархів свідчить про слабкість та нездатність влади вирішити проблеми пов'язані з епідемією, вважає експерт. «Не зважаючи на 100% "своїх людей" на всіх ключових посадах у державі, не зважаючи на більшість у Верховній Раді, не зважаючи на досі високий рейтинг, влада виявилася неспроможною на те, щоб організувати ефективне управління країною», - наголосив Сінченко.

Натомість протилежну думку з цього приводу висловив експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов. Він стверджує, що під час кризи та в умовах стислих термінів для реагування партнерство бізнесу, влади та громадян – рішення правильне і логічне.

Ігор Попов
Ігор Попов

«Бізнес все-таки має певні запаси ресурсів, і не зв'язаний бюрократичними обмеженнями у їх витрачанні. Чи були якісь непублічні домовленості про послуги влади в подяку за допомогу – побачимо пізніше», - каже експерт.

Олігархічний бізнес, за його словами, у нас завжди залежав від лояльності влади. Це і створення монопольних умов, і захист від переслідування, і доступ до державних замовлень. «Для отримання надприбутку хтось із олігархів може попросити спеціальних умов для участі у приватизації стратегічних підприємств чи землі сільськогосподарського призначення, хтось може отримати підтримку на місцевих виборах у відповідних областях, тощо. Проте сподіватимемося, що партнерство залишиться в межах західних стандартів лобізму», - підсумував Попов.

Мирослав Ліскович. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-