Справа про імпічмент у США має підштовхнути Конгрес до підтримки України - NYT

Справа про імпічмент у США має підштовхнути Конгрес до підтримки України - NYT

Укрінформ
Експертка з питань дезінформації закликає не обвинувачувати Україну у внутрішніх проблемах США.

Напередодні візиту до України державного секретаря США Майка Помпео видання «The New York Times» опублікувало колонку експертки з питань дезінформації у Центрі Вілсона Ніни Янкович. У статті, що вийшла під назвою “Президенте Трамп, припиніть розривати Україну”, авторка закликає Конгрес США об’єднатися навколо підтримки Української держави. 

Укрінформ пропонує власний переклад колонки Ніни Янкович.

Президент Трамп та його юристи хочуть, аби американський народ повірив у те, що Україна — це корупційна прірва. Цей наратив є ключовим в аргументації Білого дому в справі про імпічмент. Як сказав Сенату у вступному слові минулої суботи заступник адвоката президента Майк Пурпура: “Зміст дзвінка 25 липня відповідав легітимним занепокоєнням президента стосовно корупції”.

Дивно, але раптовий інтерес до викорінення корупції в Україні Дональд Трамп виявив лише у 2019-му році, коли набирали обертів вибори президента США, й лише після того, як він відсторонив посла у цій країні Марію Йованович, яка зробила боротьбу з корупцією пріоритетом своєї роботи в Києві. Захист президента не лише підриває довіру, він також руйнує прогрес, досягнутий Україною у боротьбі з корупцією упродовж останніх шести років.

Марія Йованович

Зовсім не виконуючи ролі покірної жертви у далекому скандалі, новий уряд України видається відданим втіленню порядку денного, зосередженого навколо миру й реформ. Настрій у Києві — обережно оптимістичний, а не агонізуючий. США варто плекати цей клімат, а не руйнувати його. Утім, подання залякування пана Трампа як антикорупційної боротьби та ігнорування шести років реформ в Україні робить саме це.

З часу обрання президентом України минулого квітня, Володимир Зеленський зробив кілька позитивних кроків. У 2019-му його уряд створив міністерство цифрової трансформації у намаганні впорядкувати сумнозвісно заплутану бюрократію у своїй країні. Пан Зеленський озброїв наявні антикорупційні органи більшими повноваженнями та незалежністю, а також наглядав за створенням антикорупційного суду, якого українці прагли з часів революції 2014 року. Також рішенням, яке може здивувати певних американських політиків, пан Зеленський підписав закон, що визначає процедуру імпічменту президента. Тривають й більш амбітні реформи.

Фото: White House Photo by Shealah Craighead
Фото: White House Photo by Shealah Craighead

Навіть у розпал скандалу з імпічментом у Вашингтоні й зі значно меншою політичною підтримкою, ніж його попередник, пан Зеленський досягає значного прогресу у припиненні кровопролиття на сході країни, де Росія продовжує вести війну, що вже обійшлася у понад 13 тисяч життів. Пан Зеленський зустрівся зі своїм російським колегою Володимиром Путіним у грудні. Попри побоювання, що він може капітулювати перед Росією, він твердо вистояв. На додачу до обміну полоненими, що відбувся до нового року, лідери погодилися на нові цивільні пункти перетину та план із розмінування. Більш того, пан Зеленський встановив чіткі “червоні лінії”, які він не перетне у майбутніх перемовинах: Україна не змінюватиме свій устрій на федеративний, не дозволить Росії впливати на свої політичні рішення та не погодиться на російський контроль над будь-якою своєю територією, у тому числі Кримом.

Американський вплив був би найбільш корисним саме для цих мирних перемовин й антикорупційних зусиль. Кваліфікована заміна Курта Волкера, колишнього американського спецпредставника у країні, забезпечить, що Україну не буде покинуто із наслідками, які загрожуватимуть її суверенітету. Більш об’єднаний американський голос може допомогти й в інших сферах: занепокоєння залишаються щодо впливу олігарха Ігоря Коломойського на уряд, а також стосовно відносної недосвідченості нової політичної еліти. Тиск США на високому рівні може спонукати адміністрацію Зеленського й надалі керувати належно й без олігархічного впливу.

Розв'язання цих питань відповідає інтересам США. Демократична, успішна та мирна Україна може слугувати прикладом для інших перехідних демократій - відштовхуючи російський вплив й авантюризм та створюючи простір для участі громадян у врядуванні. Американські дипломати та державні службовці продовжують старанно допомагати своїм українським колегам досягати цих цілей, однак їх посилу перешкоджає барабанний бій змовництва та обвинувачень у корупцію, що звучать у коридорах Конгресу.

Члени Конгресу, які раніше були серед найбільших прибічників України, у тому числі сенатор Ліндсі Грем, який відвідав українські підрозділи на передовій на сході країни, нині применшують досягнутий Києвом за останні шість років прогрес. Вони стверджують, що Україна — непоправно корумпована, попри успішні реформи, які вони підтримували під час правління попереднього президента Петра Порошенка. Ці недоречні корупційні занепокоєння роздмухують необґрунтовані історії про Гантера Байдена, втручання України у вибори, теорію змови “CrowdStrike” та таємні махінації “поганих хлопців” в Україні, які нібито працюють проти пана Трампа.

Це — запаморочливий масив брехні, покликаний заплутати Конгрес та американський народ, й усі залучені знають про це. У нещодавно оприлюднених текстових повідомленнях Руді Джуліані, особистий юрист президента та король українських теорій змови, навіть визнав, що його фантазії про втручання України у вибори є необґрунтованими.

Місяцями, використовуючи корупційну проблему України як привід для замороження допомоги пана Трампа, захисники президента ставили внутрішні короткотермінові  політичні здобутки попереду американської підтримки майбутнього країни. Вони ризикують увічнити проблеми України, використовуючи її складнощі як основу захисту президента. Пан Зеленський минулого року сказав “Time”, що переймається погіршенням іміджу його країни: “Кожен чує цей сигнал. Інвестиції, банки, зацікавлені сторони, компанії, американці, європейці, компанії із міжнародним капіталом в Україні, це сигнал для них, що каже: “Будьте обачними, не інвестуйте.” Або “Вшивайтеся звідти.” Це - важкий сигнал”.

Із завершенням виступів сторони захисту президента у питанні імпічменту, Конгрес отримав змогу залишити цей сигнал позаду. У своїх запитаннях сенаторам слід зосередитися на суті наявних обвинувачень, а не намагатися використати дезінформацію для їх відхилення та розпорошення, чи прив’язувати їх до країни, що не хоче брати участі в американських скандалах, але покладається на американську підтримку.

Для України це - історичний момент. Імпульс оптимізму може підштовхнути країну на шлях демократії. Радше ніж викривляти реальність та висмоктувати життєві сили із майбутнього українців, Конгресу варто запропонувати країні повну підтримку.

Ніна Янкович

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-