Заява про відставку прем’єра Гончарука: що це означає?
Ранок 17 січня зненацька заскочив українців новиною: прем’єр-міністр Олексій Гончарук подав у відставку. “В останні дні всі ви стали свідками подій, що розгортаються навколо злитих в мережу файлів, змонтованих з фрагментів записів нарад в Уряді. Їх зміст штучно створює уявлення, ніби я і моя команда – не поважаємо Президента (...) Він є для мене взірцем відвертості та порядності. Проте, щоб забрати будь-які сумніви нашої поваги та довіри до Президента, я написав заяву про відставку та передав її Президенту з правом внесення в Парламент”, - написав глава уряду на своїй сторінці у Фейсбук.
Згодом, на засіданні парламенту (у п’ятницю в Раді традиційно проходить година запитань до Уряду) Олексій Гончарук запевнив, що Кабінет міністрів продовжує працювати в штатному режимі до того моменту, поки президент не прийме рішення, хто на якій позиції може працювати у великій команді. “Це політичне рішення, яке ми очікуємо від лідера нашої політичної сили”, - додав прем’єр.
Чи є сенс нагадувати, що передувало такому рішенню? Мабуть, що ні. Про скандал, котрий у пресі називають “плівками Гончарука”, схоже, вже кожна собака прогавкала. Утім на одній надважливій деталі все ж мусимо зупинитися. Нагадуємо, що Україна — це парламентсько-президентська республіка. Кандидатура прем'єра висувається і затверджується парламентською коаліцією. Саме Верховній Раді прем'єр-міністр може заявити про бажання скласти свої повноваження. Саме депутати парламенту, а не президент і співробітники його офісу вирішують долю голови уряду і всього кабінету. Цитуємо статтю 15 закону про Кабмін: “Прем'єр-міністр України має право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Верховна Рада України протягом десяти днів після надходження відповідної заяви розглядає питання про відставку Прем'єр-міністра України. (…) Прийняття Верховною Радою України рішення про відставку Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України”.
“Окей, тоді поясніть, що все це означає?”, - запитаєте ви. Своїми міркуваннями стосовно відставки прем’єр-міністра, а також прогнозом розвитку ситуації з Укрінформом поділилися:
Володимир Фесенко, політолог:
“Схоже, Зеленський не збирався відправляти Гончарука у відставку, але він не любить, коли йому ставлять ультиматуми, навіть в такій підлесливій формі”
— Заява Гончарука про відставку з посади прем'єр-міністра, судячи з тексту цієї заяви і загального політичного контексту, це не прагнення піти у відставку, а спосіб боротьби за те, щоб залишитися на цій посаді. По-перше, не президент юридично вирішує питання про згоду на відставку прем'єр-міністра, а Верховна Рада. По-друге, якщо вирішувати це питання через подання президента про відставку глави уряду, то це буде суперечити Конституції України. Оскільки парламент затвердив у вересні 2019 року програму уряду, то до вересня 2020 року Верховна Рада не може відправити уряд (в тому числі і прем'єр-міністра) у відставку.
Але підвищуючи ставки, через подачу заяви про відставку, Гончарук, можливо, робить фатальну помилку. Схоже, Зеленський не збирався відправляти Гончарука у відставку, але він не любить, коли йому ставлять ультиматуми, навіть в такій підлесливою формі, як це зробив Гончарук. Тому тепер я не впевнений в реакції президента Зеленського. Може повторитися історія з Олександром Данилюком. Колишній секретар РНБО таким же чином намагався впливати на президента. І закінчилося це його відставкою. Адже президент може сказати: добре, Олексій, раз ти опинився таким слабаком, то йди, але за власним бажанням і направляй свою заяву до Верховної Ради. Але, може бути, президент обмежиться доганою надто схвильованому прем'єру і дасть йому ще один шанс, але на деякий час.
Спокійніше треба реагувати на такі проблемні ситуації.
Лілія Брудницька, політолог:
“Якщо ОПУ вирішить залишити Гончарука, прем’єр отримає негласний статус тимчасового. А от хто прийде на заміну – цікаво”
— Чим глибше скандал, тим більше враження, що це є піар кампанія. Але навряд чи на користь Гончарука чи Зеленського. Це набагато тяжче звинувачення (у тому числі, у сприйнятті західних партнерів, котрі підтримували Гончарука), ніж особисто заявлений «дебілізм» Мілованова. Зовнішні партнери спокійно сприймали жорсткі дискусії в українському політикумі та суспільстві з приводу землі, спроб запровадження цензури та захмарних зарплат топ-чиновників. Але такі відверто от розмови, фактично, своєї креатури – молодого креативного прем’єра , навряд чи залишать без реакції. Наразі є лише сигнали від ЄС, що співпрацюватимуть з будь-яким прем’єром України. Отже, якщо це піар-кампанія, то ініційована вона тим чи тими, хто претендує на прем’єрство. Навряд чи це людина або люди Зеленського, оскільки скандал кидає тінь й на президента. Ця людина розуміє, що нині сідати у прем’єрське крісло – самовбивство (політичне). Але розкачати ситуацію, щоб чинний прем’єр наробив помилок, потрібно вже нині. Ймовірно, що ця людина пов’язана із зарплатним скандалом, адже заява Гончарука викликала резонанс такого рівня, на тлі якого захмарні зарплати міністрів та чиновників якось поблякли.
Відсутність публічної реакції Зеленського засвідчує, що в ОП розуміють: під виглядом піар-кампанії відбувається набагато серйозніший процес. Логічно та закономірно було б зберегти Гончарука, принаймні, до завершення опалювального сезону. Але не виключаю, що в Офісі президента все ж таки схиляються до його заміни. Ким? Можу стверджувати, що кандидатури є. Нині можуть тривати консультації із зовнішніми партнерами. Загалом, заміна прем’єра має продемонструвати, що у Зеленського є команда, є довга лава запасних і є розум і потужності реагувати на кризи такого рівня.
Якщо ОПУ вирішить залишити Гончарука, прем’єр отримає негласний статус тимчасового. А от хто прийде на заміну – цікаво. Поки що, максимальні шанси у двох людей: професіонала з великим досвідом, котрий має контакти із «Газпромом» (Коболєв, наприклад), або того, хто стоїть за двома скандалами. Не виключаю, що це одна і та ж людина.
Олег Саакян, політолог:
“Форма подачі у відставку залишає вікно для відкату ситуації зворотно”
— Подача прем’єра Гончарука у відставку це фактично інструмент політичного тиску, з одного боку, а також забезпечення виходу із ситуації, яка не факт, що завершиться відставкою — з іншого. Адже якщо б це дійсно була подача у відставку, то вона подавалася би напряму до парламенту, а не до президента. Таким чином залишається вікно для відкату ситуації зворотно.
У разі, якщо Кабмін таки відставляється, то за такого розвитку подій нас чекає формування нового балансу між групами впливу, сторонами інтересів, а також змінами в складі уряду внаслідок цього. Ба, якщо цей сценарій підтвердиться, то, швидше за все, ми знову побачимо якусь компромісну фігуру на прем’єрській посаді, причому фігуру доволі слабку. Просто на інше у команді Зеленського зараз не погодяться. Більше того, і ситуація з його рейтингами, і ситуація в країні, навіть попри останні події, ще недостатньо слабка, аби інші групи могли нав’язати когось свого на прем’єрство. Тож главою уряду, повторюся, у будь-якому випадку стане людина компромісна по відношенню до Офісу Президента.
Максим Ялі, політолог:
“Гончарук не хоче йти у відставку - про це свідчить форма подачі заяви”
— Я далеко не впевнений, що відставка Гончарука буде прийнята президентом Зеленським в найближчі дні. По-перше, про те, що сам Гончарук не хоче йти у відставку, свідчить форма подачі заяви. Згідно з Конституцією, своє прохання про відставку він повинен був подати до Верховної Ради, яка його і призначала. Тобто відповідальність за прийняття рішення Гончарук делегував Зеленському.
По-друге, у цього складу Кабміну є імунітет на рік роботи без права розгляду в Парламенті питання відставки, тому що затверджена програма уряду на рік. Цим і пояснюється атака на Гончарука через «плівки» і хвилею «обурення» різних «ломів», це спроба натиснути і зламати психологічно Гончарука. Нічого екстраординарного на плівках, насправді, не прозвучало. Тим більше якихось образ.
По-третє, на сигнальному голосуванні фракції «СН» за відставку Гончарука висловилося близько десяти депутатів фракції. «Випадково» всі вони належать до групи Коломойського, який давно висловлював своє незадоволення політикою Кабміну. Якщо додати, що на плівках фігурує ще й Рожкова, а це, до слова, заступник Гонтаревої в період націоналізації «Приватбанку», то сумнівів про те, звідки могли «спливти» записи і кому це вигідно — практично не залишається.
Так що почекаємо, що вирішить особисто Зеленський. Охочих очолити Кабмін у такий час, вважаю, навряд чи буде занадто багато. Я маю на увазі, звичайно ж, адекватних політиків і функціонерів, які розуміють ризики, що стоять перед Україною в цьому році.
Дмитро Сінченко, політолог, голова ГО «Асоціація Політичних Наук»:
“Відбувається жорстка боротьба за владу всередині владної команди між різними групами впливу”
— Перше: станом на сьогодні зарано говорити про відставку уряду, адже заяви до Верховної Ради не надходило. Гончарук подав заяву президенту, то тим самим він продемонстрував свою лояльність Зеленському, і – скепсис щодо парламенту. Але ця заява не матиме жодних політичних наслідків, адже президент не має права ані призначати, ані звільняти уряд. Крім того, Гончарук має річний імунітет, протягом якого його не можна відправити у відставку.
Чому взагалі почався цей "скандал"? Через анонімний "злив" записів робочої наради прем'єра? Перепрошую, але проблема не варта виїденого яйця. Зараз відбувається жорстка боротьба за владу всередині владної команди між різними групами впливу, і провокація з цими записами, це, скоріше за все, справа рук групи Коломойського. Наступниками Гончарука вони воліли би бачити або Авакова, або, скажімо, Палицю. Не думаю, що ці кандидатури чимось кращі за нинішнього керівника Кабінету Міністрів.
Мирослав Ліскович. Київ
