Без семи днів тиші: у Золотому-4 таки почали розводити війська

Без семи днів тиші: у Золотому-4 таки почали розводити війська

Аналітика
Укрінформ
Опитані Укрінформом експерти поділилися баченням подальшого розвитку ситуації, а також спрогнозували, чим це все може закінчитися?

29 жовтня, о 12:00 за Києвом розпочався процес розведення з обох сторін (нібито дзеркально. – Ред.) на ділянці №2 у районі населеного пункту Золоте-4 Луганської області. Про це повідомляє командування Об'єднаних сил у Facebook. “Це стало можливим через дотримання режиму тиші протягом останнього тижня... Українською стороною буде вжито всіх необхідних заходів, і відведення сил і засобів не послабить оборонні можливості українських підрозділів на визначеній ділянці, а влада в жодному разі не залишить місцеве населення поза увагою. Оскільки всі заходи проводяться з однією метою - безпека на зазначених ділянках розведення, збереження життя та здоров’я мирних жителів та військовослужбовців”, – повідомляють у штабі ООС.

Про початок розведення сил в районі Золотого поінформували також учасників Тристоронньої контактної групи, яка сьогодні працює в Мінську. “На підтвердження цього з обох боків було запущено сигнальні ракети”, – написала на своїй сторінці у Facebook прессекретар представника України в ТКГ Леоніда Кучми Дарка Оліфер.

Невдовзі прокоментував розведення й президент Володимир Зеленський: “Все спокійно відбувається. На цій ділянці немає ніяких обстрілів... Прекрасно, прекрасно”.

Заради об’єктивності мусимо засвідчити та нагадати своїм читачам, що на сайті Укрінформу (в рубриці під назвою “На передовій”) кожного ранку публікуються щоденні зведення пресцентру операції Об’єднаних сил (ООС). Так от, станом на 27 жовтня російські окупанти тричі гатили з протитанкових і підствольних гранатометів та стрілецької зброї, з великокаліберними кулеметами включно неподалік Золотого-4. Справді, обстріли в той день відбулися поза межами ділянки розведення. Але! Добою раніше – 26 жовтня – окупанти двічі відкрили вогонь: біля Золотого (поза межами ділянки розведення) – зі стрілецької зброї та автоматичних гранатометів та неподалік Золотого-4 (тобто, у межах ділянки розведення?) – з великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї.

Тож по “гарячих слідах” ми запитали в експертів-політологів, по-перше, як, на їхню думку, розвиватиметься ситуація надалі, зокрема в Європі, Україні та РФ, а по-друге, чим це все ймовірно може закінчитися?

Михайло Пашков, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:

Михайло Пашков
Михайло Пашков

“Європа вітатиме розведення військ в Золотому, адже вони зацікавлені, хай у поступовому, але врегулюванні ситуації, навіть за рахунок інтересів України”

– Перше – щодо Європи. В даному разі ми повинні бути прагматичними та діяти вкрай обережно. Наші західні партнери відчувають втому від цього конфлікту, а тому зацікавлені, хай у поступовому, але врегулюванні, в тому числі, за рахунок інтересів України. Власне, не слід забувати й те, що в Європі вже давно панують настрої щодо відновлення відносин з РФ у форматі biseness as usual (бізнес, як завжди, не зважаючи ні на що. – Ред.).

Друге – щодо РФ. Давайте просто розглянемо хронологію з моменту приходу до влади Зеленського. Спершу Путін видає указ про паспортизацію ОРДЛО. Далі вони терміново скликають Радбез ООН стосовно українського мовного закону, вводять ембарго на постачання нафтопродуктів до України. Згодом Путін робить заяву “не чіпати опозицію в Україні” (кому адресовано – зрозуміло). І так далі, і так далі. Тобто РФ жодного кроку не зробила назустріч. Вона не демонструє жодних ініціатив стосовно врегулювання конфлікту на Донбасі. Тому сподіватися на якусь “добру волю” Кремля навряд чи варто. Тож маємо постійно тримати руку на пульсі, готуватися до того, що провокації й обстріли продовжуватимуться. Більше того, гадаю, що РФ зараз тишком-нишком спробує вигадати щось іще, якісь нові вимоги адресовані українській стороні до виконання. Утім, це ще не означає, що з росіянами зовсім не потрібно вести діалог, просуваючи між тим власні ініціативи. Переговорний процес повинен продовжуватися в різних форматах, зокрема в ТГК у Мінську та “нормандському”.

Третє, останнє – щодо України. Справа в тому, що ми бачимо певні наміри української влади по розведенню сил і засобів, які вона вважає необхідною умовою для проведення зустрічі у “нормандському форматі”. Однак ми повинні грати на тому, що Україна завжди виконує всі умови, в тому числі, висунуті російською стороною. Що Україна погодилася на “формулу Штайнмаєра”, що Україна готова до припинення вогню та розведення військ, тобто ми – готові, але, звісно, до певної межі. Зараз м’яч на російській стороні, а відтак можемо апелювати до Німеччини та Франції, та й узагалі до міжнародної спільноти, виносити власний порядок денний на різноманітні інстанції, зокрема на Радбез та Генасамблею ООН тощо, наголошуючи, що Україна зробила те і те, натомість РФ назустріч не йде, РФ – ненадійний партнер.

Богдан Петренко, політолог, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:

Богдан Петренко
Богдан Петренко

“Західних партнерів усе поки що влаштовує. Росія і Україна грають у гру “мирні перемовини”. Це дозволяє порушувати питання і про часткове зняття санкцій та повернення російського ринку для західних товарів”

– Перша особливість розведення військ у Золотому – у тому, що Україна пішла на нього не зважаючи на свої умови – 7 днів тиші. Зокрема, прес-служба ООС ще 27 жовтня заявляла про обстріли в зоні розведення. А 29 жовтня вона ж заявила, що обстрілів не було уже тиждень. Фактично, це по-перше, втрата довіри до інформації, яка йтиме від наших військових ( в умовах війни – це надважливо). По-друге, ми живемо у суспільстві постправди – коли реальне не те, що відбувається, а те, що треба тим, хто контролює інформаційний простір. Тому завтра з таким же успіхом будуть переконувати про те, що Росія вивела війська з Донбасу. І третє, якщо ми не наполягаємо на тому, що підписано в договорах – це ризики, що будь-які подальші угоди може виконувати лише Україна. В односторонньому порядку. Граблі «будапештського меморандуму».

Є загроза, що в такому ж режимі здійснюватиметься і спостереження за виборами, які гіпотетично можливі в ОРДЛО за формулою Штайнмайєра. ОБСЄ просто заявить, що дотримані всі демократичні процедури, навіть якщо бюлетені видаватимуть з уже вдрукованими «галочками».

Щодо найближчого періоду, то складається враження, що нормандська зустріч стає самоціллю. Питання у тому, що прийнявши ці поступки, Україні доведеться йти на нові, уже по результатах зустрічі. Я не виключаю, що РФ до нормандських перемовин створить нам нові проблеми, а їх вирішення – подасть як компроміс з боку Кремля.

Західних партнерів усе поки що влаштовує. Росія і Україна грають у гру «мирні перемовини». Це дозволить порушувати питання і про часткове зняття санкцій та повернення російського ринку для західних товарів. Крім того, для ЄС такі поступки розкривають можливості для укладання договору про постачання російського газу через Україну. Росію, зрозуміло, це теж влаштовує (її більше не влаштовував тупик, в який Україна її поставила своїми попередніми вимогами, що могло б зірвати і зустріч, і підстави для зняття санкцій).

Олексій Мінаков, політолог:

Олексій Мінаков
Олексій Мінаков

“Розведення військ у Золотому – це друга велика поступка Путіну, після підписання формули Штайнмайєра”

– Мені абсолютно зрозуміло, чому соратник Путіна – пан Сурков – публічно радіє з цієї події і називає її «гарною новиною». І абсолютно не зрозуміло, чому Зеленський каже «прекрасно».

Це розведення було додатковою вимогою Путіна для того, щоб відбулась зустріч у форматі нормандської четвірки. І Україна задовольнила цю примху президента РФ, пішла назустріч ворогу заради зустрічі, яка не гарантуватиме закінчення війни. Тільки потім не треба дивуватись, якщо після цього з’явиться ще одна додаткова вимога для проведення саміту. Це було б логічно. Така стратегія Кремля. Наприклад, зробити розведення військ по всій лінії фронту, що дасть можливість нібито непідконтрольним Росії угрупованням контролювати ще більше території ніж до розведення, як це вже відбувалося в Грузії. Наразі це все.

Мирослав Ліскович. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-