Учора був оприлюднений документ, яким Україна в особі Леоніда Кучма підтверджує готовність до імплементації так званої «формули Штайнмаєра» в українське законодавство – і це начебто узгоджено з учасниками ТКГ 11 вересня 2019 року.
Багато хто в суспільстві потрактував це як факт, що українська сторона приймає текст цієї формули, зобов’язуючись провести вибори на окупованих територіях ще до моменту виведення звідти російських військ. Українські націоналісти обурилися. Чимало експертів, журналістів більш чи менш стримано радили відновити алгоритм попередньої влади: спочатку нам повертають контроль над кордоном, потім ми створюємо там адміністрації, потім – вибори. Більше того, під Офісом президента, на Майдані та в деяких регіонах відбулися мітинги протесту. Протягом дня стає зрозуміло, що про законопроект та ратифікацію навіть не йдеться. Втім, суспільна напруга зашкалює. Ми попросили прокоментувати подію досвідченого політика, двічі члена Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України Романа Безсмертного.
- Як ви прокоментуєте вчорашній документ?
- Все, що відбувається зараз, це не злочин. Бо підписане в Мінську не має правозобов’язуючого характеру. Водночас, я вважаю це помилкою. А помилка від злочину відрізняється тим, що її можна виправити.
Що треба робити, щоб не поглиблювати ситуацію? Я б рекомендував президенту триматися своєї позиції, яка була виголошена під час виборів, – робити акцент та зосереджуватися навколо соціально-гуманітарного блоку. Це та складова, яка найбільше працює на реінтеграцію Донбасу та Криму. Все інше: гра в «формули Штайнмаєра», модальності виборів – це речі навіть не середньострокової, а далекої перспективи. І тому, граючись із ними, обов’язково будеш міняти суверенітет на політичні забаганки Кремля. Що б я рекомендував органам влади? Ухвалювати такі вікопомні рішення через рішення Ради національної безпеки та оборони.
Кабінету міністрів слід відпрацювати кілька програм, які стосуються реінтеграції Донбасу та Криму, починаючи від програми відселення звідти цивільного населення та закінчуючи програмами, які стосуються перспектив територіальної організації, перспектив розвитку місцевого самоврядування.
Що стосується роботи Центральної виборчої комісії… Сьогодні людям, які там лишилися, треба пояснити, що ці терміни для виборів, про які може йтися, неможливо реалізувати з точки зору чинного українського законодавства.
Що слід робити суспільству? Вимагати, щоб більше не втаємничувалося те, що робиться в Мінську, в Нормандії. На зустрічах радників із зовнішньополітичних питань президента та інших відомств всі проекти документів мають оприлюднюватися.
Президенту належить на зустріч Нормандської четвірки привезти проекти документів, проекти програм та концепцій, які відповідають на запитання, про які ми зараз говоримо. Більше того, для того щоб вчиняти підписи, потрібні відповідні повноваження тим, хто буде ці підписи ставити.
Я би порекомендував президенту Зеленському на зустрічі нічого не підписувати. Бо міжнародні угоди лише тоді стають чинними, коли їх ратифікує парламент України. Якщо він залишить свій автограф під документом, який не буде ратифікований, – це потягне наслідки. Бо це стосується безпеки, територіальної цілісності та суверенітету української держави. Це не випадково, що в 2014 році попередній президент не лишив на жодному документі свого автографу – він як президент мав повноваження це підписувати, але він цього не зробив. Тож я і нинішньому президенту порекомендував би вчинити так само.
- Все ж-таки, важливу партію тут має відіграти парламент. У комітеті з нацбезпеки – Парубій та Забродський. Хіба не можна поставити запобіжник: жодних змін у Конституцію?
- Вони у меншості в комітеті. Я не бачу можливості. І це вже попливло. Бо ми отримали папірець – там ніде нема Росії, це означає, що ми переходимо в формат «внутрішньої війни». Там усі зобов’язання лежать на Україні. Там немає Російської Федерації. Ми будемо вовтузитися, а Росія буде постачати туди зброю, боєприпаси, туди заходитимуть російські війська. З одного боку, не вводиться в дію закон про правовий режим воєнного стану та закон про оборону, з іншого боку – маємо текст, схвалений у Мінську, який, не дай Бог, буде підписаний президентом.
- Конфлікт заморозити не вдається, але робити щось потрібно. Може, ми зможемо далі продовжувати розмову, вимагаючи спочатку виведення техніки, відведення регулярних військ, роззброєння незаконних формувань, а потім вибори…
- Можна, і для цього механізм є. Інша справа, що слід позбутися відчуття, що є проблеми, які вирішуються за декілька годин та декілька місяців. В окремих складових - це питання років та десятків років.
Лана Самохвалова, Київ
Фото: Данііл Шамкін, Укрінформ