Особливості національної недоторканності депутатів

Історія особливого депутатського захисту, імунітету від арешту та судового переслідування почалася наприкінці Середньовіччя і стала ознакою Нового часу.

У 1689 році «Білль про права», ухвалений британським парламентом, проголосив, що «ніякі слухання в Парламенті не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності в суді і не можуть бути поставлені під сумнів за межами парламенту».

У 1789-му кримінальну відповідальність за порушення недоторканності депутатів було оголошено, коли французький король Людовик XVI спробував силоміць розігнати Національні збори.

За століття, що минули відтоді, депутатський імунітет захищав непокірних парламентаріїв навіть за дуже жорстких політичних режимів. Наприклад, у Південній Африці легендарна правозахисниця Хелен Сазман багато років використовувала свою депутатську недоторканність у боротьбі проти апартеїду. Сазман була депутатом з 1953 по 1989 рік, у деякі роки вона була єдиним опозиційним депутатом і так їй вдавалося обійти заборону на повідомлення в пресі про репресії в країні. Законодавство Південної Африки дозволяло публікувати все, що сказано в парламенті, незважаючи на надзвичайні закони.

19 червня 2015 року Європейська комісія за демократію через право (або Венеціанська комісія) надаючи висновок щодо запропонованих поправок до Конституції України, вказала, що європейських стандартів щодо імунітету не існує. Тому рішення щодо обмеження депутатського імунітету повинно виходити з конкретної ситуації в країні, "зокрема, беручи до уваги ступінь розвиненості верховенства права". І залежно від цього імунітет може більше заважати боротьбі з корупцією, ніж захищати борців із нею.

В Україні ступінь верховенства права - достатній

3 вересня 2019 року Верховна Рада України ухвалила закон щодо скасування недоторканності народних депутатів  - за нього проголосували 373 парламентарії – зауважимо: чотири з п’яти парламентських фракцій.

Законом передбачено виключити зі статті 80 Конституції положення, що гарантує парламентаріям депутатську недоторканність, а також неможливість бути притягнутими до кримінальної відповідальності, затриманими чи заарештованими без згоди ВР. Таким чином, у Конституції залишилася лише норма про те, що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах (за винятком відповідальності за образу чи наклеп). Так стаття виглядала раніше…

…але тепер з неї залишиться тільки середній абзац.

Розберімося з термінами

Депутатська недоторканність (імунітет) - особливий статус членів законодавчої влади (депутатів), що огороджує їх від цивільного і кримінального переслідування і впливу з боку інших гілок влади (судової і виконавчої). У разі порушення закону депутатом, спочатку ставиться питання про припинення його мандата і зняття недоторканності.

Депутатський індемнітет (лат. indemnitas, «захист від шкоди») — означає,що депутат не несе відповідальності за свої рішення і вислови у парламенті. Головною метою введення індемнітету в систему права є гарантувати виконання депутатом йогоповноважень, причому передбачений не тільки захист від переслідування за результати голосування чи виступи в парламенті, а й право висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні, та не розголошувати свої джерела інформації. Про захист від кримінального, адміністративного чи цивільного переслідування поза парламентськими справами – не йдеться.

А як з цим у країнах Євросоюзу…

Члени парламенту країн ЄС здебільшого мають подвійний захист. Політична - знімає відповідальність за голосування і промови, а кримінальна - забороняє переслідування, арешт і слідчі дії стосовно народного обранця. І якщо перший вид захисту діє довічно, то кримінальний - на час отримання мандата, та й то залежно від країни.

У Великій Британії, Іспанії, Ірландії та на Мальті імунітет поширюється тільки на цивільні справи. В Австрії, Німеччині, Латвії та Словаччини недоторканність діє також і на адміністративні справи. У Португалії недоторканність не діє, якщо за умисне порушення закону депутату загрожує понад трьох років в'язниці, у Швеції - більше двох, у Сербії, Словенії, Чорногорії імунітет не поширюється на випадки скоєння злочину, покарання за який може становити 5 і більше років позбавлення волі.

Якщо на кандидата в депутати вже заведено кримінальну справу до отримання мандата, то в Польщі, Великобританії, Естонії та Фінляндії кримінальне провадження не зупиняється. А в Данії, Греції, Німеччини, Угорщини та Чехії зупиняється після отримання статусу, проте може бути продовжено за рішенням парламенту.

Вимога попередньої згоди парламенту на проведення слідчих дій не є обов'язковою в деяких країнах. В Ірландії депутата можна судити за зраду, кримінальний злочин і порушення громадського порядку без дозволу парламенту. У Бельгії і Франції для допиту, обшуку та конфіскації не потрібно попередню згоду парламенту. Також недоторканність знімається в разі, коли депутат був затриманий під час вчинення злочину, тобто його спіймали «на гарячому» ( «in flagrante delicto»), це правило поширене практично у всіх державах Євросоюзу, крім Естонії, Ірландії, Нідерландів і Об'єднаного королівства.

В Іспанії, Румунії та Нідерландах кримінальні справи, порушені проти депутатів, розглядає Верховний суд.

В Австрії, Грузії, Франції та Португалії недоторканним є не тільки депутат, а його будинок з офісом. У Бельгії імунітет мають депутати і міністри регіональних рад. У Німеччині імунітет діє тільки на депутатів нижньої палати.

В ідеалі імунітет має забезпечити незалежність депутата, його захист від необґрунтованих переслідувань, передусім з боку правоохоронних органів, системи виконавчої влади – з якою депутат, особливо опозиційний, нерідко конфліктує, – унеможливити тиск на нього через порушення кримінальної справи, затримання чи арешт.

…Європейському парламенті…

З 2009 року в Європарламенті встановлено єдині оклади та умови праці для всіх парламентаріїв. І коли затверджувався відповідний статут, євродепутати розглядали питання імунітету окремо, попросивши всі країни ЄС прийняти 1965 року «Протокол привілеїв та імунітетів» (Protocol on the privileges and immunities of the European Communities (PPI). Але це питання досі залишається на розгляді країн-членів ЄС. Для депутатів діють правила «імунітету» країн, від яких вони обрані.

Члени ЄП також мають недоторканність, яка поширюється на їх слова і дії під час виконання професійних обов'язків та імунітет від затримання та судових розглядів, крім випадків затримання на місці злочину (in flagrante delicto).

Недоторканність можна зняти заявою уряду будь-якої країни-члена ЄС, поданої Голові Європейського парламенту. Далі його розглядає профільний комітет, надає експертні висновки та Європарламент приймає рішення. Найвідоміший випадок позбавлення недоторканності європарламентарія стався в 2017 році. Було дано дозвіл на кримінальне переслідування лідера французького ультраправого "Національного фронту" Марін Ле Пен, яка виклала в соцмережі фото сцен страти людей бойовиками угруповання "Ісламська держава»

… Сполучених Штатах й Канаді…

У США юридичний захист не поширюється на тяжкі кримінальні злочини, держзраду та порушення громадського порядку. Депутата не можна заарештувати по дорозі до парламенту або в приміщенні парламенту (так само в Ірландії та Норвегії). Цікаво, що арешт не зупиняє повноважень конгресмена - він може перебувати у в'язниці решту часу, але під час сесії має право відвідувати її, виступати, голосувати тощо.

Члени Конгресу Сполучених Штатів користуються аналогічною парламентською пільгою, як члени британського парламенту; тобто вони не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за те, що вони говорять в Палаті чи Сенаті. Загалом законодавці країн, історично пов’язаних з Великобританією, використовують т.зв. Вестмінстерську систему, і відтак захищені від цивільних позовів за звинуваченням у «наклепі», якщо зробили скандальну заяву, перебуваючи в парламенті.

Наприклад, напередодні виборів у Канаді 2006 року лідер Консервативної партії Стівен Гарпер гостро висловився про своїх опонентів, зокрема стверджуючи, що ті організував "масову корупційну змову, використовуючи організовану злочинність для обману платників податків". Опоненти погрожували подати до суду, але, з огляду на депутатський статус  Гарпера, це було неможливо. Водночас, якби він сказав подібне, скажімо, під час телевізійного інтерв’ю – то захист би не спрацював.

…Бразилії…

Конституція Бразилії 1988 року надає депутатський імунітет членам Палати депутатів і Сенату. На відміну від інших країн, бразильський депутатський імунітет поширюється і на злочини, вчинені поза посадовими обов'язками парламентаря (вбивства, крадіжки тощо). Це не стосується злочинів, вчинених до вступу члена парламенту. Депутатів парламенту можна заарештувати лише за злочини, якщо їх під час злочинного злочину впіймали за злочин без можливості застави. Ці арешти можуть бути відмінені голосуванням за участю конкретної палати парламенту, до якої належить парламентар.

Члени Національного конгресу, а також інші політики високого рівня переслідуються і судяться виключно Верховним Судом.

Зауважимо, що до 2007 року жоден бразильський політик ніколи не був засуджений Вищим федеральним судом за будь-який злочин з моменту встановлення депутатської недоторканності у 1988 році. Але 24 серпня 2007 року Верховний федеральний суд висунув звинувачення 40 особам, більшість з яких були колишніми чи поточними депутатами федерації, у справі про те, що члени правлячої "Партії трудящих" платили своїм колегам з інших партій 6-7-значні суми за правильний результат голосування щодо урядових законопроектів.

…Японії

Депутати Парламенту Японії користуються імунітетом на період сесії. У цей період арешт члена Палати представників або Палати радників можливий не інакше як за згодою відповідної палати або in flagrante delicto (на місці злочину або перелюбу). Заарештовані в період між сесіями депутати можуть бути звільнені з ув'язнення на період сесії на вимогу відповідної палати. З письмовим клопотанням про вжиті нею заходи до головуючого в палаті повинні звернутися не менше ніж 20 її членів.

Конституцією Японії (ст. 51) членам обох палат Парламенту гарантована неможливість їх притягнення до відповідальності за стінами палати в зв'язку з їх промовами, висловлюваннями і голосуванням в палаті. Це, втім, не виключає можливості притягнення члена Палати представників або Палати радників до дисциплінарної відповідальності самої палатою, в яку він входить. Стягнення, що накладаються на депутата Парламенту палатою, в якій він перебуває, можуть являти собою зауваження, покладання обов'язку принести свої вибачення на пленарному засіданні палати, тимчасове призупинення права брати участь в роботі палати, позбавлення депутатських повноважень.

Підготував Олександр Волинський, Київ