«Страсбурзька змова» ПАРЄ: історична помилка чи початок кінця?

«Страсбурзька змова» ПАРЄ: історична помилка чи початок кінця?

Укрінформ
Із «тріумфом» російської делегації криза Ради Європи лише поглибилася

Останній тиждень червня у Страсбурзі видався спекотним. Аномально висока температура повітря поєдналася із гарячими політичними баталіями на літній сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

Результат для Асамблеї – очевидний і негативний: безумовне повернення російської делегації, яке комфортно забезпечили західні демократії, лише продовжило скочування Ради Європи до занепаду, втрати авторитету й довіри. Символічно, що сталося це у ювілейну, 70-ту річницю організації, святкування якої проходить із наголосом на величезних здобутках із утвердження демократії, верховенства права, захисту прав людини – саме тих цінностей, відданість котрим якраз і була цинічно зруйнована цими днями у Страсбурзі.

У КУЛУАРАХ РОСІЙСЬКОГО ЛОБІ

Дуже прикро, що таке прекрасне французьке місто може бути вписаним у крилатий вислів європейській історії: «страсбурзька змова», або «зрада». У майбутній статті в енциклопедії це може бути сформульоване приблизно так: кулуарні домовленості групи країн-членів Ради Європи на чолі з Німеччиною й Францією, комплекс політичних, дипломатичних та міжнародно-правових заходів, що забезпечили у червні 2019 року навмисне й цілеспрямоване скасування санкційного механізму ПАРЄ та дозволили Росії порушувати міжнародне право в обмін на повернення до Асамблеї й відновлення сплат членських внесків до організації.

Дуже коротко по суті розвитку подій. Після початку російської агресії проти України, окупації Криму в 2014 році, ПАРЄ, підтримуючи жорсткі й безкомпромісні вимоги України, ввела санкції проти російської делегації. Основні обмеження передбачали позбавлення права голосу, участі у роботі органів Асамблеї, права вносити проекти резолюцій та поправок до них. Щоб уникнути санкційного тиску, чергової компрометації міжнародної репутації, Москва із січня 2016-го просто перестала заявляти свою парламентську делегацію на сесії ПАРЄ. А з червня 2017 року перестала сплачувати членські внески до бюджету Ради Європи, що є грубим порушенням статуту організації.

Упродовж більш як п'яти років Україні, спільно із друзями, партнерами, вдавалося рішуче протистояти Росії та її лобі у РЄ і ПАРЄ. Як видавалося, українські позиції в Асамблеї, підкріплені очевидними політичними, дипломатичними, міжнародно-правовими аргументами, є непорушними: доки Росія не припинить агресію, не забереться з Донбасу й Криму, не звільнить українських політичних в'язнів та не виконає усі інші міжнародні зобов'язання, для її представництва у ПАРЄ не може бути місця.

Найбільш радикальні сценарії передбачали й виключення (або добровільний вихід) РФ із Ради Європи. Позиція чітка й зрозуміла: якщо держава не може, або не бажає бути учасником європейської конвенційної системи із захисту прав людини, то це її суверенне право. Як і воля народу, який довіряє кремлівському режиму керувати країною.

«ХІМІЧНА КАСТРАЦІЯ» НА ДОГОДУ КРЕМЛЮ

Але настрої у Раді Європи і ПАРЄ почали корінним чином змінюватися на користь Москви. Дедалі частіше із провідних європейських столиць виходять сигнали про неприпустимість залишення Росією Ради Європи, продовження політичного діалогу, про необхідність політичного урегулювання так званої кризи організації – інституційної й фінансової, – що була штучно і навмисно спровокована російським фінансовим шантажем. До слова, станом на кінець червня борг РФ перед бюджетом Ради Європи становитиме близько 100 млн євро. Наразі сума суттєва, але не критична для решти 46 країн-членів.

У форпості проросійського лобі в Раді Європи стоять Німеччина і Франція. Париж і Берлін вирішили будь-якою ціною повернути Росію до ПАРЄ.

Щоб запобігти можливості запровадження у подальшому санкцій проти російської делегації, було вирішено просто скасувати або критично обмежити сам санкційний механізм. Провести так би мовити «хімічну кастрацію», як про це заявив посол Великої Британії при РЄ, своїх повноважень впливати на порушників.

Як результат, у ніч з 24 на 25 червня ПАРЄ ухвалила резолюцію із цілком прогресивною назвою: «Зміцнення повноважень Парламентської асамблеї відносно голосування і повноважень». Натомість, у реальності документ просуває абсолютно протилежні цілі: скасовує можливість позбавляти національні делегації, поведінка країн яких є несумісною із принципами РЄ, права голосу, виступу та права бути представленими в Асамблеї.

Окрім цього, і це найвищий вимір цинізму й ознака навмисного затягування Росії до ПАРЄ, у резолюції порушується виключна процедура, аби дозволити російській делегації заявитися на літню сесію. Адже, за регламентом, якщо країна не подала свою делегацію на першу сесію у січні, то вона вибуває з роботи ПАРЄ на весь поточний рік.

КОАЛІЦІЯ З УМИРОТВОРЕННЯ АГРЕСОРА

Про важливість цього голосування для проросійського лобі в Асамблеї свідчить безпрецедентність процесу ухвалення рішення. Він тривав майже дев'ять годин і завершився у 1-й ночі. Такого в історії ПАРЄ ще не було. Українські делегати, спільно із друзями в Асамблеї, внесли на розгляд більш як 200 поправок. Деякі з них мали принципове значення, щоб послабити «російську» резолюцію, залишити парламентському виміру РЄ санкційні повноваження і незалежність. Але багато пропозицій до тексту були елементами відомої парламентської тактики, щоб нормотворчим спамом затягнути процес, виснажити присутніх на засіданні, максимально використати важелі переконання у неприпустимості поступок агресору, здачі цінностей і принципів, поглиблення кризи в організації.

Петра де Суттер / Фото:  Council of Europe / Klara Beck
Петра де Суттер / Фото: Council of Europe / Klara Beck

Автор проекту резолюції – бельгійська сенаторка Петра де Суттер на усі пропозиції, зауваження, заперечення українських і британських парламентарів відповідала: це не суттєво; це змінює мету і спрямованість резолюції (безумовно повернути РФ); я не згодна і маю на це право.

Кожна із поправок проходила із червоним мінусом, тобто відхилялася.

Хід і результати голосування викрили конфігурацію проросійського лобі у ПАРЄ, показали «героїв» боротьби за умиротворення і заохочення агресора.

Повністю «російську» резолюцію підтримали Андорра, Австрія, Азербайджан, Кіпр, Іспанія, Ісландія, Норвегія, Сербія, Сан-Марино та Туреччина.

Переважно проголосували «так» Вірменія, Бельгія, Швейцарія, Німеччина, Хорватія, Молдова, Нідерланди, Португалія, Словаччина, Чехія, а також Італія.

Беззастережно у повному складі проти безумовного повернення РФ до Асамблеї виступили делегації України, Великої Британії, Грузії, Литви, Латвії, Естонії.

Єдиний представник у ПАРЄ від Словенії утримався.

НІХТО НЕ СУМНІВАВСЯ: РФ НІЧОГО ВИКОНУВАТИ НЕ БУДЕ

Російська делегація «тріумфально» зайшла до будівлі Палацу Європи, де засідає ПАРЄ. У форпості росіян були депутати Толстой і Слуцький.

Останній, нагадаю, обвинувачується у насильстві проти жінок.

На запитання журналістів Толстой одразу відрізав, що РФ ніяких резолюцій Асамблеї виконувати не буде, і що Росія – велика країна, найбільша у Європі, а Євросоюз – то лише незначна частина континенту. З останньою думкою не можна не погодитися, адже наукова репутація географії й геодезії не піддається сумніву, коли йдеться про площі країн у межах міжнародно визнаних кордонів.

Натомість, із зони комфорту росіян та їхніх друзів в Асамблеї вивели українські й грузинські парламентарії, які оскаржили повноваження делегації РФ.

Так само було заблоковане автоматичне обрання одіозного представника Держдуми Слуцького віцепрезидентом ПАРЄ. За повною процедурою у два тури ПАРЄ провалило голосування за кандидата. Відтак, російська квота на високий пост в Асамблеї була скомпрометована та відкинута.

Але то була єдина позитивна новина у той день.

Остаточно Асамблея утвердила свій шлях до занепаду, розладу та втрати сенсу після того, як повноваження російської делегації були ратифіковані – у повному обсязі й безумовно. Жодна із поправок, внесених українськими, британськими, грузинськими і литовськими делегатами до проекту відповідної резолюції, не були підтримані. Йшлося про тимчасові санкції відносно РФ, зокрема, відносно заборони брати участь у моніторингових місіях ПАРЄ. Таким чином Асамблея забезпечила собі абсурдну ситуацію, коли представники країни-агресора можуть заявитися спостерігачами за позачерговими парламентськими виборами в Україні 21 липня.

Звичайно, таких «спостерігачів» Україна на свою територію не пустить. Але тоді, формально, може сама опинитися під тиском і критикою ПАРЄ.

Ситуація видається абсурдною, і криза Ради Європи та її статутного органу Парламентської асамблеї лише поглибилася.

Фото: Facebook
Фото: Facebook

І тут дуже важливо відзначити, що Україна не залишилася наодинці в умовах, коли західні демократії, і не дуже демократії на східних кордонах Європи, капітулювали перед зухвалим сусідом. Сім країн оголосили про демарш, призупинили роботу на літній сесії та відбули до своїх столиць для консультацій із парламентами та урядами. Разом з Україною демарш підтримали делегації Грузії, Литви, Латвії, Естонії, Польщі та Словаччини.

«ОБНУЛЕННЯ» СУДУ І FUCK ВІД КАСПАРОВА

Про причини ситуації, яка склалася, можна говорити, дискутувати, сперечатися з багатьох позицій реальної геополітики, цінностей європейської конвенційної системи, національних інтересів окремих країн і груп країн, а також несприятливої внутрішньої ситуації у самій Україні.

Як це пояснюють великі західні демократії. І Німеччина, і Франція ґрунтуються на риториці про захист прав росіян, які можуть втратити можливість захисту в Європейському суді з прав людини. Цей аргумент не витримує критики. Адже, за національним законодавством, РФ, порушуючи Європейську конвенцію прав людини, дозволяє собі не виконувати рішення ЄСПЛ, якщо вони нібито суперечать російській конституції.

Актуально про це висловився відомий російський адвокат і правозахисник Марк Фейгін, який сам вніс декілька позовів до Європейського суду проти держави РФ. На переконання правозахисника, поступки Росії у Раді Європи і ПАРЄ лише «обнулять» значення ЄСПЛ для Москви, адже безкарність за невиконання зобов’язань тільки заохочуватимуть Кремль до подальших порушень міжнародного права та внутрішніх репресій.

Ще одним аргументом для великих європейських столиць підтримувати діалог із Москвою за будь-яку ціну є також нібито звернення про це від російського громадянського суспільства та правозахисників.

Коментуючи таку позицію, російський опозиційний політик Гарі Каспаров у прямому нецензурному сенсі послав куди подалі, зокрема МЗС Німеччини, у відповідь на вітання з нагоди прийняття «російської» резолюції.

«Від імені російського громадянського суспільства, яке змусили жити за кордоном, да, пішли ви! Умиротворення диктатора та заохочення агресора робить справи лише гірше. Так було завжди», – заявив Каспаров.

Окрім цього, у західній риториці переважає стереотипна думка про неможливість Європи без Росії, невід’ємне історичне місце РФ у Європі, про неприпустимість появи нової роздільної лінії у Європі тощо.

Цю риторику, зокрема, полюбляє повторювати один із найбільших російських лобістів – генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд. Ну, дуже хоче норвезький політик відзначити з росіянами 70-річчя РЄ, щоб піти восени на політичну пенсію.

-Бурич
Марія Пейчинович-Бурич

А результати роботи ангажованого Москвою Ягланда вже буде повною мірою відчувати нова генеральний секретар – хорватський політик Марія Пейчинович-Бурич.

Українські парламентарії участі у виборах нового генсека не брали.

ГРОШІ ПЕРЕМАГАЮТЬ ЦІННОСТІ

Інше обґрунтування «надзвичайної» необхідності повернення Росії лежить у фінансової площині. Мовляв, санкції проти РФ в Асамблеї призвели до інституційної й фінансової кризи РЄ. Якщо до 1 липня російська сторона не відновить виконання фінансових зобов’язань, то у Раді Європи буде запущено надзвичайний план, який передбачає значне скорочення активності організації, скорочення фінансування багатьох програм, звільнення 250 співробітників.

Об'єктивно, щорічна частка Росії у 33 млн євро фінансових внесків (7-10% від усього бюджету) не є такою великою для решти 46 країн. За наявності політичної волі, ці кошти можна пропорційно розподілити поміж решти членів РЄ. Нагадаю, до у вересні 2018 року Україна, як жест доброї волі, додатково сплатила до бюджету Ради Європи 400 млн євро.

Але політична воля великих західних демократій лежить в інших вимірах: не можна турбувати агресора, тримати геополітичне умиротворення і спокій. Історія вже мала такі приклади, а нинішня дійсність лише надає підстав для асоціацій «мюнхенського зговору» із «страсбурзькою зрадою».

Андрій Лавренюк, Страсбург

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-