Європейська політична сцена Володимира Зеленського

Європейська політична сцена Володимира Зеленського

Укрінформ
Політика, бізнес і курйози під час “нормандських оглядин”

Цей робочий тиждень президент України Володимир Зеленський розпочав із офіційних візитів до Парижа й Берліна. Він отримав теплі прийоми й підтримку від Макрона і Меркель. Однак, не обійшлося без курйозів, незначних непорозумінь та деяких відмінностей у підходах і баченнях у питанні війни на Донбасі й повернення Росії в ПАРЄ.

ЛЮБОВ ДО ПРОЗОРИХ ОФІСІВ І АМБІЦІЇ ОБІГНАТИ ПАРИЖ ЗА СТАРТАПАМИ

У Парижі першим об'єктом відвідування за програмою візиту глави Української держави був найбільший у Європі так званий стартап-інкубатор Station. Це такий великий офіс, розташований у приміщенні колишнього вокзалу, де працюють ініціатори та реалізатори перспективних бізнес проектів, а також інвестори.

В очікуванні Зеленського (а може то була й планова робоча рутина) співробітник ретельно мив вікна будівлі. На це хтось із коментаторів у соціальних мережах зауважив, що у такій інноваційній установі скляні вітрини мали б якось автоматично очищатися або процес миття мав би бути якось роботизований.

А коли за кілька хвилин до прибуття президентського кортежу біля інкубатора проїхав автомобільчик комунальної служби зеленого кольору, то журналісти жартували, що, напевно, це вже має бути президент Зеленський.

У бізнес-інкубаторі глава держави почувався впевнено, перебуваючи у звичному середовищі великого, прозорого офісу, де працюють переважно молоді, ініціативні, талановиті люди.

Президент перехоплював ініціативу та ділився зі стартаперами власним досвідом й ідеями. Адже одним зі стратегічних проектів нової президентської команди є оцифрування України – «країна у смартфоні», або діджиталізація, як модно називати за калькою з англійської.

На переконання Зеленського, інновації будуть використовуватися для боротьби із найбільшою бідою України – корупцією.

Президент заявив, що в Україні буде створено свій стартап-центр, більший за площею, аніж паризький. Для цього мають знайти корпуси якогось непрацюючого заводу. Однак на таку ініціативу відповів єдиний українець, який працює у Station – Влад Олійник. Він пояснив, що розміри приміщення офісу – не є головним чинником, який характеризує величину проекту. Найголовніше – це обсяги інвестицій, які вкладаються в ідеї, та розумні й компетентні фахівці для їхньої реалізації. Звичайно, все це має розвиватися у сприятливому кліматі, що повинна забезпечувати держава.

Просуваючи позитивний імідж України, президент стереотипно назвав жінок «брендом України», що було неоднозначно сприйнято широкими колами експертів, політиків, журналістів, блогерів. Зокрема, й у контексті того, що колишній президент Янукович також колись невдало пожартував про українок, які весною «роздягаються» на вулицях.

СИГНАЛИ МАКРОНА І ПОМИЛКА ПЕРЕКЛАДАЧА

За протоколом, офіційна церемонія зустрічі президента України та першої леді у Франції пройшла на площі перед Палацом інвалідів. Це традиційний ритуал із надання військових почестей главам держав. Особисто ж президент Франції Еммануель Макрон зустрів українського колегу на ганку своєї резиденції – Єлисейського палацу.

Кульмінацією візиту стала спільна прес-конференція лідерів. У вступному слові Зеленський акцентував, що над питанням припинення війни з Росією його команда працює двадцять чотири з половиною години на добу. Він закликав Францію і Європу продовжувати санкційний тиск на російського агресора та запросив Макрона до України.

У свою чергу, французький лідер відзначив давню історію дружби між Францією й Україною, яка сягає 11 століття. Макрон укотре підтвердив готовність його держави підтримувати Україну в Нормандському форматі, а також розвивати двосторонні економічні відносини у сферах енергетики, інфраструктури, в авіаційно-космічній та у відбудові зруйнованого Донбасу.

І тут важливо відзначити та проаналізувати деякі озвучені Макроном позиції й сигнали. Загалом усе звучало позитивно і дружно, але в деяких питаннях сторони мають різне бачення і підходи, принаймні, якщо виходити із позицій українських прогресивних, проєвропейських, патріотичних сил.

Париж не хоче зайвий раз дратувати Москву і прагне до стратегічного діалогу з Путіним. Макрон заявляє про готовність Франції «допомогти сторонам конфлікту на Донбасі знайти політичне вирішення». Хоча, агресор, який продовжує війну, порушує міжнародне право, убиває українців – відомий.

Також перші негативні емоції викликали двічі згадані у виступах президента Франції тези, які він нібито почув від Зеленського, про те, що новий президент України прагне до діалогу із сепаратистами на Донбасі заради виконання Мінських домовленостей і припинення війни. Принаймні так це було сформульовано перекладачем із французької на українську, що, власне, й почув Зеленський у своєму навушнику. Президент України відразу заперечив таку трактовку своєї позиції, перебивши при цьому Макрона. Це було важливо і принципово. На що французький лідер уточнив, що у його словах йшлося про необхідність «простягнути руку населенню, яке перебуває на сепаратистських територіях».

Окрім цього, із сумом сприймається позиція Франції щодо підтримки присутності Росії у ПАРЄ. Це тема для окремої публікації, але важливо вкотре констатувати: повернення Росії до ПАРЄ, скасування санкцій проти російської делегації означатиме цинічну здачу інтересів європейської демократії перед брутальним шантажем Москви, підрив довіри й навіть руйнування Ради Європи, спонукання агресора до подальшої ескалації.

Серед позитивних сигналів можна назвати те, що Франція беззастережно виступає та вимагає від РФ звільнення українських політичних в'язнів, військовополонених, включаючи журналіста Укрінформу Романа Сущенка.

“ХІМІЯ” Й ІНЦИДЕНТ ІЗ МЕРКЕЛЬ

Як і паризька, берлінська програма візиту вклалася в один день. І була вона дуже насиченою: із Зеленським зустрілося все вище керівництво ФРН (у послідовності зустрічей) – спікер Бундестагу Вольфганг Шойблє, канцлер Ангела Меркель, федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр.

Наостанок (але, як кажуть, last but not least) – зустріч із керівниками великих компаній, які мають бізнес в Україні. Не треба наголошувати, наскільки важливі для нашої країни інвестиції та створення робочих місць. Без сильної економіки міцну політику не побудуєш.

Окрім того, відбулися зустрічі з головою Християнсько-демократичного Союзу Аннегрет Крамп-Карренбауер і співголовою Зелених Робертом Хабеком. І не треба вважати, що це не важливо: АКК є лідером правлячої (поки ще) партії, Хабек – партії, яка в останніх рейтингах упевнено виходить у лідери. Швидше за все, саме цих політиків їхні партії будуть висувати як кандидатів на пост канцлера після наступних, 2021 року, виборів. За будь-яких умов, після цих виборів Україні доведеться працювати вже не з Меркель, і це точно.

Але саме Меркель була і залишається для нас стратегічною політичною фігурою, важливість якої не можна переоцінити. Тож центральним пунктом візиту була, безумовно, саме зустріч у формі робочого обіду з чинним канцлером ФРН.

Саме перед її відомством було влаштовано офіційну церемонію – з виконанням гімнів, почесною вартою, вітанням – усім, що входить до «військових почестей». До речі, на запитання Укрінформу до речників федерального уряду та МЗС Німеччини, чому саме так (адже, за логікою, під час першого, до того ж не робочого, а офіційного візиту до країни президента мав би з такими почестями приймати візаві – президент країни-господаря), чіткої відповіді так і не було надано. Згадали, що канцлер запросила новообраного главу держави одразу після оголошення результатів. І це правда. 

Як та було б, та при всій повазі до федерального президента ФРН, те, що зустрічала Зеленського на вищому рівні саме Меркель, це – «круто».

Щоправда, під час самої церемонії з господаркою сталася неприємність. У момент, коли виконували німецький гімн, канцлер почала нервово піднімати та опускати руки, затремтіли й її ноги, та й узагалі – вона поводилася так, ніби готова була знепритомніти просто на подіумі перед натовпом із військових, журналістів, політиків і глядачів із-за паркану. Коли це стало зрозуміло, принаймні по рядах чисельної преси, яка акредитувалася на висвітлення події, прокотилося гучне «Ах-ох». Але Меркель доволі швидко оговталася, і коли вони вдвох проходили уздовж почесної варти, виглядала вже цілком нормально, посміхалася та жваво обмінювалася думками з гостем.

У соцмережах після події було чимало постів, у тому числі від журналістів про те, що український президент мав якимось чином прийти на допомогу фрау, з якою стояв поруч. Хотілося би заступитися за пана Зеленського. Здається, по-перше, він міг банально не зрозуміти, що щось не те. По-друге, при першому контакті просто не наважився підхопити її або підняти тривогу (особливо, зважаючи на те, що він уже наривався на критику через деякі свої «непротокольні» дії).

Сама Меркель на спільній прес-конференції після переговорів зізналася, що її стан був викликаний спекою та нестачею рідини. Після випитих 3 склянок води все було позаду, сказала вона. Не промовчав і Зеленський, хоча запитання було не до нього. «Що стосується пані Меркель, я стояв поруч із нею. Повірте, вона була в повній безпеці!», – запевнив він. Цей маленький інцидент, треба визнати, вкрав основну увагу в ЗМІ; німці хвилюються за фізичний стан своєї керівниці.

БЕЗ ПРОРИВНИХ ЗАЯВ

В іншому ж прес-конференція пройшла спокійно та не принесла якихось проривних заяв. Запитання й відповіді були здебільшого прогнозовані та логічні: Мінськ (треба продовжувати), санкції (треба зберігати), газопровід (позиції сторін є, по Зеленському, «діаметрально різними»). Неприємно українській стороні було почути про ставлення Берліна (власне, як і Парижа) до теми повернення російської делегації в ПАРЄ. Адже Німеччина чи не найактивніше відстоює таке повернення. Втім, добре те, що цього разу Меркель не повторила вкотре, що воно має відбутися будь-що, за будь-яку ціну, але сказала, що для цього від Москви очікують виконання «певних умов».

Дещо провокативним стало хіба що запитання-натяк про міцну дружбу Меркель із Порошенком та те, що вона приймала його за кілька днів до голосування на виборах президента. Чи не дратує це Зеленського? Анітрохи, тим більше, що «зараз пані федеральний канцлер зустрічає по вищому розряду президента України» (красномовний жест у свій бік). Меркель, хоча запитання було не до неї, тут же вставила: «І це було добре, чи не так?» На що Зеленський тут же «заспокоїв» її з одною зі своїх чарівних посмішок: «Дуже добре! У нас була дуже хороша зустріч!»

Узагалі, німецькі політики та журналісти, всі, хто був присутній на брифінгу та дивився трансляцію, помітили певну «хімію», яка промайнула між двома лідерами. Насправді, вони кілька разів жартували, сміялися, обмінювалися між собою короткими фразами, що досить рідко буває на прес-конференціях.

Отже, здається, можна зробити висновок, що «берлінські оглядини» відбулися цілком нормально.

Та й, принаймні, судячи з реакції журналістів, – і весь «нормандський візит». Добре це чи погано, але наші французькі та німецькі партнери можуть заспокоїтися. Вони почули те, що хотіли – запевнення у незмінності курсу Києва. Хоча, можливо, вони все ж хотіли почути й щось нове, таке, що допоможе вийти з «Мінського глухого кута»…

Андрій Лавренюк, Ольга Танасійчук. Париж–Берлін

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-