Антикорупційний інструмент був, а тепер його нема?

Конституційний Суд України визнав неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 закону про НАБУ. Згідно з цим положенням НАБУ мало право з допомогою суду визнавати явно “корупційні” угоди недійсними і припиняти дію таких угод “з метою захисту державних інтересів” ще на етапі досудового розслідування. З цим не погоджуються юристи АТ "Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ, підприємство контролюється групою "Приват" Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова) які подали відповідний позов до КСУ ще у жовтні 2018 року. Судді дослухалися до їхніх аргументів та винесли вердикт: НАБУ, як орган антикорупційного розслідування, не повинен дублювати функції антикорупційної прокуратури, яка саме і зобов’язана дбати про захист державних інтересів, зокрема, і шляхом припинення дії сумнівних угод. Тобто, кожен повинен займатися своєю роботою.

Конституція в небезпеці?

Позивачі скаржилися, що опираючись на норми свого профільного закону, НАБУ в ході розслідування, що стосується діяльності заводу, домоглося визнання недійсними угод, які на думку слідчих “завідомо суперечили інтересам держави” (суми угод та їх суть публічно не називалися. – Авт.). “Товариство стверджує, що через відсутність чіткої законодавчої регламентації механізму реалізації Бюро повноважень, закріплених у пункті 13 частини першої статті 17 Закону, наведена норма порушує принцип юридичної визначеності, а отже не відповідає приписам ст.19 Конституції. На думку авторів клопотання, оспорюване положення Закону дає можливість Бюро як органу досудового розслідування звертатися до суду з вимогами про визнання угод недійсними ще до завершення досудового розслідування, тобто до встановлення вироком суду вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, що теж суперечить положенням ст. 124 Конституції”, – зазначається в описовій частині рішення Конституційного Суду.

Дослідивши надані матеріали, КС погодився з позивачами. І скасував оспорювану норму в Законі про НАБУ. Тим самим підтвердив тезу про те, що лише прокуратура має право за Конституцією захищати в суді інтереси держави. Мовляв, парламент не мав права наділяти аналогічними повноваженнями ще й Національне антикорупційне бюро.

«Дублювання повноважень/функцій прокуратури іншими державними органами може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень, – сказано у рішенні КСУ.

…Чи антикорупційна реформа під загрозою?

Звісно, НАБУ одразу різко відреагувало. “Рішення Конституційного суду про позбавлення Національного антикорупційного бюро України права через суд анулювати кабальні для держпідприємств угоди – це черговий крок в згортанні антикорупційної реформи. Це своєрідний дозвіл організаторам корупційних схем і далі красти бюджетні гроші”, – заявив директор НАБУ Артем Ситник у своєму відеозверненні.

За словами Артема Ситника, КС “продовжує системно наступати на положення закону про НАБУ”. Раніше він визнав неконституційною статтю про незаконне збагачення, через що НАБУ і САП змушені були закрити десятки кримінальних проваджень, загальна суму статків, законність яких досліджували детективи НАБУ у цих справах, становила понад 500 млн грн”. Тепер НАБУ позбулося права негайно припиняти антикорупційні на їхній погляд комерційні угоди, економлячи таким чином державні кошти в розслідуваних корупційних оборудках.

“Право подавати позови про визнання угод недійсними, яким НАБУ наділено профільним законом від початку заснування, стало ефективним інструментом припинення дії корупційних схем на державних підприємствах. За чотири роки роботи суди задовільнили 35 позовів Національного бюро, анулювавши 97 правочинів. Відповідні рішення набули законної сили, що створило підґрунтя для повернення державі понад 6 млрд грн”, – стверджує Артем Ситник.

Наприклад, НАБУ оскаржило:

– договір із поставки вугілля за заниженою на 24 млн грн ціною між Вугільною компанією «Краснолиманська» та компанією «Торгівельний Дім-ресурс»,

– 60 договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, укладених між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Котлас» (за ними Укрнафта може стягнути 2,94 млрд грн для відшкодування заподіяної шкоди),

– договір на здійснення днопоглиблювальних робіт у портах України вартістю 712 млн грн

– другу «кабальну» угоду Адміністрації морських портів України на 290 млн грн.

– угоду між Філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» з ТОВ «Вог Аеро Джет, що спричинила розтрату 92 млн грн.

І багато інших подібних справ.

“У всіх цих випадках НАБУ в суді довело, що відповідні договори, укладені держкомпаніями, їм зашкодили: призвели до завдання збитків або недоотримання доходів. Тепер завдяки рішенню КСУ левова частка цих кабальних угод може бути знову відновлена у судовому порядку. Відтак, за своїми наслідками рішення КСУ може виявитися фатальним для всієї антикорупційної реформи країни. Воно суттєво посилює позиції організаторів корупційних схем і фактично позбавляє державні підприємства можливості повернути вкрадені в них ресурси”, – каже Артем Ситник.

Крім того, за його словами, рішення судів про незаконність угод та їхнє анулювання є елементами доказової бази у кримінальних провадженнях щодо корупції на державних підприємствах, яку розслідують детективи Національного бюро. Через рішення КСУ ці докази відтепер можуть бути визнані недопустимими у кримінальному процесі.

Цікаво, що ухваленню рішення КС за скаргою ЗЗФ передувало більше 10 засідань в закритому режимі. “За дивним збігом обставин, КС ухвалив рішення на наступний день після того, як президент України зареєстрував законопроект нової редакції статті про незаконне збагачення, якою запропонував наділити Національне бюро правом подання позовів про стягнення необґрунтованих активів», – зазначив директор НАБУ.

Механізм впливу був і залишається – щоправда в інших руках

Таку точку зору поділяють і інші антикорупційники. “КСУ продали Коломойському право НАБУ розривати виявлені корупційні угоди. Тепер держава (тобто ми з вами) маємо повернути ТОП-корупціонерами 7 мільярдів грн. наших грошей”, – не стримував емоцій Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції.

“Це був дієвий механізм протидії корупції. НАБУ через суд могли зупиняти дію сумнівних угод ще до вироку у кримінальному провадженні. А тепер цього механізму немає. ТІ Україна проаналізує рішення Конституційного Суду, аби зрозуміти, що треба зробити, щоб механізм знову запрацював”, – йдеться також у повідомленні антикорупційної громадської організації Трансперенсі Інтернешнл Україна (акредитованого учасника глобальної мережі Transparency International).

Разом з тим, правники вважають, що інструмент нікуди не подівся, а лише перейшов в інші руки. “Тепер право вимагати визнання комерційних угод недійсними перейшло в руки Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Це, на думку експертів, принаймні убезпечить підприємства від втручання з боку держави в їхню діяльність. Адже САП ще треба буде виконати певні умови, перш ніж звертатися з такими позовами в інтересах держави”, – пояснили фахівці всеукраїнського тижневика “Закон і бізнес” (одне з найстаріших в Україні видань правової спрямованості, існує з 1991 року).

Певно, що в цій ситуації, народні депутати з одного боку дійсно “перегнули”, як вони це вміють, з повноваженнями антикорупційних органів. І рано чи пізно, юристи Коломойського, Фірташа чи інших багатіїв, які полюбляють масштабні корупційні схеми, на цьому б зіграли. З іншого ж, розводити “зраду” про “замовне” знищення Конституційним Судом одного із дієвих антикорупційних механізмів – теж, виходить, підстав немає? Інструмент впливу на корупціонерів, як бачимо, залишається. Щоправда, в умовах постійного протистояння слідчих (НАБУ) та прокурорів (САП), його застосування виглядає доволі проблематичним. Ось у цьому б питанні нарешті розібратися...

Марина Нечипоренко, Київ