Який підсумок парламентських виборів є для українців найкращим

Старт нової передвиборчої кампанії в Україні, фактично, було дано в той день (20 травня), коли новообраний Президент України Володимир Зеленський, складаючи у Верховній Раді присягу на вірність народу України, заявив про намір розпустити парламент, а також закликав членів уряду піти у відставку.

«Україні якнайшвидше необхідні зміни, а якби вибори до Верховної Ради відбулись у жовтні, було б втрачено багато часу», - пояснив він згодом цей крок на зустрічі з представниками МВФ.

Відповідно до ст. 15 Закону “Про вибори народних депутатів України” позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю 60-денного строку з дня опублікування указу Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Тож 24 травня, у день, наступний після дня указу, в Україні офіційно стартувала виборча кампанія, а вибори мають відбутися 21 липня.

Утім, не виключено, що дата виборів наразі не є остаточною. З огляду на те, що Центрвиборчком не встигає підготувати голосування у такі стислі терміни, день виборів може бути перенесений на два-чотири тижні.

Вибори відбудуться за нині чинною виборчою системою: 225 депутатів обираються за партійними списками, 225 – в одномандатних («мажоритарних») округах. Щоб пройти в парламент, партіям потрібно подолати 5-відсотковий бар'єр, а кандидатам в округах достатньо отримати найбільшу, порівняно з суперниками, кількість голосів виборців.

І це теж ще може змінитися. Доки є чинним указ Президента про розпуск парламенту і триває виборча кампанія, зміни до виборчого законодавства заборонені. Але якщо указ буде призупинений або замінений на інший – з пізнішою датою - то в «паузі» парламент може встигнути, наприклад, знизити 5-відсотковий бар’єр, дозволити блокування партій або запровадити для партій вимогу «відкритості» їх виборчих списків.

Парламент

У нинішньому українському парламенті – Верховній Раді - 423 народних депутати. Дві фракції складають правлячу коаліцію: Блок Петра Порошенка (135 депутатів ) та Народний фронт (80). Ще три фракції: «Самопоміч» (25), Радикальна партія (21), «Батьківщина» (20) - перебували в правлячій коаліції до 2016 року. Потім "Батьківщина" та "Самопоміч" подали заяви про вихід із коаліції, а "Радикальна партія" заявила про вихід, однак до офіційної процедури не вдалася. Відтоді ситуація майже три роки залишалася, де-юре, спірною - спікер Андрій Парубій неодноразово заявляв, що коаліція існує та має у складі понад 226 депутатів, списку яких так ніхто і не побачив. До того ж Конституція України не зазначає прямо: чи може вже створена правляча коаліція поповнюватися позафракційними депутатами.

Але, де-факто, уряд та Президент завжди мали ситуативну більшість – до двох «їхніх» фракцій завжди знаходилися необхідні 20-30 голосів від якогось із крил «опозиції». І ось майже через три роки така юридична невизначеність стала обґрунтуванням для розпуску парламенту.

Очікувалося, що розпуск парламенту стане ударом для нині чинних депутатів, і вони чинитимуть упертий спротив, захищаючи своє становище. Виявилося – ні. Більшість парламентських партій побачили в дострокових виборах перевагу для себе. Вони щойно вийшли з президентських виборів, у них розгорнуті та «свіжо відтреновані» всі служби, потрібні для виборчого процесу. Натомість партія нового Президента «Слуга народу», попри її найвищий рейтинг, поки що є партією-фантомом – і суперники не хочуть давати їй час, щоби якось визначитися-сформуватися.

Уряд

Увечері того ж дня, 20 травня, коли від новообраного Президента Зеленського прозвучала заява про розпуск парламенту та вимога до уряду піти у відставку, Володимир Гройсман заявив про своє рішення залишити посаду прем’єр-міністра України. У Конституції визначено, що Кабінет міністрів складає повноваження перед Верховною Радою. Прем’єр-міністр та інші члени уряду мають право заявити парламенту про свою відставку.

Відставка прем’єр-міністра має наслідком відставку всього складу Кабміну. У такому випадку ВР має сформувати новий склад уряду. Та поки він формується, Кабмін, відставку якого було прийнято, має продовжити виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету міністрів.

Паралельно Володимир Гройсман розпочав і власний політичний проект, з яким піде на парламентські вибори. З'їзд його партії відбудеться на початку червня. Говорячи про склад партії в ефірі програми "Свобода слова", міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко уточнив, що це будуть "молоді, але з певним позитивним досвідом люди". Саєнко зазначив, що "не виключено, що декілька членів уряду можуть долучитися до проекту".

Парламентські партії

Партії, які утворюють нинішню ВР (відповідно, переможці минулих виборів) – це політичні структури, найбільш підготовлені до електоральних зіткнень, водночас і найбільш вразливі - в очах виборців вони уособлюють той старий розклад і практику, які потребують змін. Тому серед виборців рівень підтримки їх і справді низький. Станом на першу половину травня, за даними соціологічної групи «Рейтинг», він був таким:

Блок Петра Порошенка «Солідарність» –10,6% серед тих, хто заявив, що прийде на вибори;

ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко – 9,1%;

«Опозиційна платформа – За Життя" – 10,9%;

«Опозиційний блок – Партія миру та розвитку» – 3,5%;

Радикальна Партія Олега Ляшка – 3,3%;

Об’єднання "Самопоміч" – 2,0%.

І це на тлі того, що партію нового президента Зеленського, за тим же опитуванням, підтримує майже 40-відсотковий електорат. Тому за короткий час, що залишається виборів, їм доведеться подбати про те, щоб змінити ситуацію. Найближчими тижнями ми станемо свідками проведення раніше запланованих на серпень і вересень партійних з’їздів, численних публічних заяв та повідомлень.

Партії вдаються до ребрендингу. Скажімо, партію "Блок Петра Порошенка "Солідарність" перейменували на "Європейську Солідарність". Таке рішення було ухвалено у п'ятницю, 24 травня, на з'їзді партії. під час виступу на Форумі громадських активістів Порошенко повідомив, що 31 травня відбудеться з’їзд оновленої партії, в якій будуть широко представлені лідери громадських організацій, волонтери, добровольці, молоді професіонали. Партія обов’язково врахує усі напрацювання громадського середовища, наголосив Порошенко.

Об'єднання "Самопоміч" 29 травня проводить форум «Відкриті списки – фінал». Список формує не лідер партії Андрій Садовий, а кожен партієць - шляхом таємного голосування. «Протягом травня члени партії рейтингували чинних народних депутатів - результат оголосять під час форуму", - йдеться у повідомленні. Зазначається, що партійці також складуть рейтинг регіональних лідерів, які будуть змагатися за місце у парламенті.

ВО "Батьківщина" самостійно братиме участь у позачергових парламентських виборах і готова в разі перемоги висунути свого кандидата у прем'єр-міністри, заявила лідер партії Юлія Тимошенко у Facebook. "Ми — самодостатня велика команда, яка зможе показати людям гарний результат змін..." - наголосила вона.

Непарламентські партії

Політична партія «Сила і Честь», заснована 2009 року, брала участь у виборах до парламенту в жовтні 2014 року. Лідер партії, Ігор Смешко, тоді у зв'язку із призначенням на посаду голови Комітету з питань розвідки при Президентові України (з 7 жовтня 2014 р.), не зміг очолити список, але, за його словами, він є духовним та ідейним очільником партії. На президентських виборах цього року Смєшко став несподіванкою виборів, зібравши майже без агітації 6 відсотків голосів. Нині «соціологічний» рейтинг партії – 5,1 відсотка.

Приблизно на цей же електорат зорієнтована «Громадянська позиція» екс-міністра оборони (2005-2007 рр.) Анатолія Гриценка – рейтинг 5 відсотків. Обидві команди, де лідерами є колишні військові, мають перевагу над партіями, складеними з керівників громадських організацій – у них один лідер і професійно висока виконавська дисципліна.

Рух нових сил Михайла Саакашвілі – політична партія, зареєстрована 2017 року. Швидко пішла в гору, енергійними вуличними акціями привернула до себе увагу. Але після видалення з країни екс-президента Грузії та екс-губернатора Одеської області Михайла Саакашвілі занепала… Тепер після повернення Саакашвілі українського громадянства та повернення в Україну його самого, ймовірно спробує відновити активну політику.

20 травня мер Харкова Геннадій Кернес анонсував новий спільний проект з мером Одеси Геннадієм Трухановим та участь нової політсили у дострокових парламентських виборах. Наступного дня про свою участь у спільному проекті мерів міст заявив мер Ужгорода Богдан Андріїв. Труханов не уточнив, які ще політичні структури, окрім партій "Довіряй ділам" і "Відродження", братимуть участь у формуванні політсили, яку він створює разом з Кернесом. Хто саме увійде до її складу, Труханов пообіцяв сказати після об'єднавчого з'їзду, який заплановано на першу декаду червня.

«Слуга народу» – партія-мрія – її не існує, а рейтинг найвищий

Власне, тому і рейтинг найвищий, що ніщо матеріальне не заважає любити свій омріяний ідеал. Це партія, яку її виборці створили у своїй уяві: молода, прогресивна, розумна, дбала, чесна (продовжуйте перелік). І нічого нового тут немає: коли виборці голосують за «закриті» партійні списки, хіба вони не роблять те саме?.. Бачать тільки лідера – і покладаються на його вибір щодо решти.

«Слуга народу» робить акцент на популярній серед українських політсил «макронізації» - тобто зверненні до ініціативних добровольців, які хочуть ввійти в політику.

Щодо питання, де політсила буде шукати кандидатів у народні депутати, то "у нас є понад 600 тисяч людей, які зареєструвалися на президентській кампанії у різних проектах, підпроектах, з різним статусом, з різними ідеями... Зокрема, ми будемо спиратися на цю базу людей", - пояснив керівник виборчого штабу партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко.

Партія, як повідомляється, проведе з’їзд у два етапи. Перший орієнтовно відбудеться 8 червня. Другий етап з’їзду "пов’язаний із формуванням остаточного списку після зворотного зв’язку від виборців". "На цьому з’їзді ми й покажемо всіх кандидатів по 199 мажоритарних округах, список із 225 осіб і, звичайно, програму та ті ідеологічні засади, з якими партія "Слуга народу" піде перемагати на цих виборах", - сказав Корнієнко.

Кандидати у народні депутати від політичної партії "Слуга народу" будуть проходити кілька рівнів перевірки: документальну ( за допомогою спеціалістів із безпеки), на доброчесність (тобто відсутність компрометуючих вчинків і зв’язків), третє - фахова кадрова оцінка (інтерв'ю з HR-агенцією та керівництвом партії), четверте – вільний коментар партійного списку виборцями – щось на зразок «хто може сказати погане про наречену – хай скаже зараз або мовчить довіку».

Партія «Голос», або «Голос Вакарчука»

Співак і музикант Святослав Вакарчук під час президентської кампанії цього року розглядався як альтернатива Зеленському – публічна, добре відома людина, але не політик. Втім, він вирішив не балотуватися, чим, на думку декого з оглядачів, відкрив шлях до президентства нинішньому очільнику України. 34-річний лідер рок-гурту «Океан Ельзи» - кандидат наук (спеціалізація — теоретична фізика), у 2017 р. пройшов курс політичного лідерства у Стенфордському університеті – постать, дуже виграшна для широкої публіки.

Водночас, як писав Укрінформ, не треба забувати про високий рівень конкуренції у цьому сегменті. Адже йдеться про національно-патріотичний проєвропейськи-налаштовний електорат, який значною мірою поділяє ліберальні цінності. І тут буде багато конкурентів: і політсила Петра Порошенка, і “Самопоміч”, і сили, що об’єднуються довкола Анатолія Гриценка, і не варто забувати і про частину симпатиків партії “Слуга народу” - зокрема, представників відносно молодої аудиторії.

Від президентських перегонів Вакарчук відмовився, а ось для парламентських спеціально створив партію, наголосивши, що його партія "Голос" не буде об’єднуватися з іншими політичними силами. Відповідне відеозвернення оприлюднене у вівторок на його сторінці у Twitter.

Він також презентував членів своєї команди, але підкреслив, що це ще не список "Голосу" на парламентських виборах - його буде сформовано на з'їзді партії пізніше. Серед названих ним осіб - економіст Юлія Клименко, антикорупціонер Ярослав Юрчишин, член-кореспондент Академії медичних наук України Юрій Соколов, "кіборг" Андрій Шараскін ("Богема") та активістка Соломія Бобровська.

Партія Святослава Вакарчука оприлюднила 10 вимог до кандидатів у нардепи, серед яких, зокрема, мати незаплямовану репутацію, не залежати від олігархів, мати професійні або громадські досягнення у своїй сфері, мати бачення, як втілити найкращі зміни у масштабах країни, ставити суспільні інтереси вище особистих, не мати жодної історії співпраці з режимами минулого і…не бути чинними народними депутатами України – у списку «смертних гріхів» цей зазначено останнім.

Крим та ОРДЛО

Усі майже п’ять років, протягом яких працював попередній парламент, вакантними залишалися 27 місць для представників від територій, які нині перебувають під контролем Російської Федерації: Автономна республіка Крим та окремі райони Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). При збереженні мажоритарної системи на цих же 27 визначених законом округах вибори не зможуть відбутися і тепер - і будуть відкладені до того дня, коли там можна буде забезпечити чесні демократичні вибори. Якби не розв’язана Росією війна, представники цих територій давно мали б можливість впливати на стан справ в Україні через виборчий процес та роботу в законодавчому органі. Така можливість за ними зберігатиметься й надалі

Олігархи

Важливими учасниками усіх виборів в Україні є так звані «олігархи», тобто власники найбільших капіталів, розпорядники найприбутковіших сфер економіки, особливе становище яких спирається на зв’язки у владних структурах та з керівниками держави.

Сотня найбагатших українців багатіє в 12 разів швидше, ніж зростає ВВП країни. Причому темп приросту їх станів за попередній рік лише збільшився.

Зазвичай у публічному полі фігурують кілька прізвищ: власник компанії Систем кепітал менеджмент Ринат Ахметов, лідер групи Приват Ігор Коломойський, президент інвестиційної групи «Інтерпайп» Віктор Пінчук, голова Ради директорів Group DF Дмитро Фірташ та деякі інші. Але загалом в Україні діють близько 35 основних олігархічних груп. За даними на минулий рік, 52 українських бізнесмени мали статок від 100 млн доларів до мільярда, семеро – перевищили мільярд.

У публічному полі вони дещо демонізовані - як «потаємна влада». Політичні партії вголос рішуче відкидають можливість домовленостей з олігархами. І запевняють: «виборчу кампанію фінансуватиме малий і середній бізнес”, - без цього їм любов виборця не здобути. Натомість олігархи – саме з цих міркувань -– уже відмовилися від фінансування власних партій і за давньою вже своєю традицією «диверсифікують ризики»: їх представники або групи впливу є в різних конкуруючих партіях, і тому олігархи виграють вибори в будь-якому разі.

Найкращий підсумок виборів для всіх

Ось тому найкращим підсумком виборів для всіх громадян України стала б не зміна назв партій у парламенті та захоплива арифметика: кому скільки не вистачає мандатів для формування коаліції… Змінити економічну модель з сировинної – а більшість олігархів роблять свої мільйони та мільярди на сировинних та сільськогосподарських галузях – на економіку доданої вартості та наукомістку. Для цього потрібні депутати, які творитимуть законодавство, ефективне для конкурентного середовища та чесного судочинства – і тоді хоч би як називалася їх партія.

У країні зростає культура проведення виборів так, щоб у виграші був не тільки номінальний переможець, а й уся країна. Давно вже час.

Олександр Волинський, Київ