Діалог Кремля з народом: «Ты меня уважаешь? Нет? Штраф!»
На початку тижня президент РФ Володимир Путін підписав два закони, які викликали мірою їхнього проходження, мабуть, найбільші у Росії суперечки і протести. Це закон про заборону розповсюдження фейкових новин і закон про боротьбу з проявом «явного неуважения»» до влади в ЗМІ та інтернеті. Обидва законопроекти доволі швидко (з урахуванням свят) пройшли шлях від внесення у парламент (у грудні минулого року) до узвалення у Держдумі в остаточному читанні (7 березня). Потім затвердження Радою Федерації, і ось – підпис президента.
Якщо називати речі своїми іменами, то це закони про посилення цензури. Ситуація в цьому питанні в Росії і раніше була критичною. Здавалося, куди далі. Але ні – підкрутили гайки ще тугіше.
ШТРАФИ В ОЧІКУВАННІ СОЦІАЛЬНИХ ВИБУХІВ
Є якийсь особливий символізм у тому, що президент РФ підписав ці закони 18 березня, коли Росія урочисто відзначала 5-річчя окупації Криму, і коли малопоміченою пройшла річниця виборів президента Путіна у 2018 році. Ах, який тоді був рейтинг (досягнутий, в тому числі, і за рахунок політтехнологічних маніпуляцій). А тепер? Тепер – гірше. Російська влада вихваляється, рум'яниться, а між тим змушена приймати закони, які повторюють класичну позицію жлоба з підворіття: «Ты меня уважаешь?».
Так Кремль готується до стабільно високого протестного потенціалу і тому розширює коридори можливостей для його придушення в усіх проявах – не тільки «в реалі», але і «в віртуалі». І це саме собою говорить про те, що становище в РФ продовжує погіршуватися. Ось, до речі, на підтвердження – і красномовні інсайди від Валерія Солов'я: «Уровень алармизма правящей бюрократии резко вырос. Впервые за много лет услышал сакраментальную фразу – «готовимся к социальному взрыву». И это от людей, прошедших ревущие 90-е годы в Кремле и близ него».
Але повернімося до держдумівської законотворчості. Отже, закон про заборону фейк-ньюс. Слово це останнім часом стало модним. Але одна річ розкидатися словами, і зовсім інша – давати їм юридично коректне визначення в законі. Тепер, відповідно до закону, фейк – це «недостоверная общественно значимая информация», яка несе «угрозу причинения вреда жизни или здоровью граждан, нарушения общественного порядка, создания помех работе систем стратегически важной инфраструктуры». За її поширення передбачені штрафи для громадян – від 30 до 100 тисяч рублів, для посадових осіб — від 60 до 200 тисяч рублів, для юридичних осіб — від 200 до 500 тисяч рублів. Якщо поширення неправдивої інформації спричинило за собою смерть людини або заподіяння шкоди здоров'ю, розмір штрафу збільшується у 3-4,5 рази.
Щоб було зрозуміло, про які суми йдеться в обох законах, відразу нагадую: 100 тис. рублів – це приблизно 1,5 тис. доларів. Сума для організацій – невелика, для приватних осіб – немаленька. До того ж, якщо кожен біт інформації розглядати як окремий фейк, то накопичений підсумок можна збільшувати «на замовлення».
РОСІЙСЬКІ ЗАКОНИ – ЗВИЧАЙНА ГРА З ШУЛЕРОМ
По гарячих слідах в РФ відразу з'явився жарт: тепер якщо сказати, що російська влада погана – оштрафують за неповагу, якщо сказати, що хороша – оштрафують за фейк.
А якщо серйозно, то якою буде практика застосування цього закону? Роскомнагляд за зверненням Генпрокуратури почне блокувати неугодні публікації – у досудовому порядку. Важлива деталь – мірою проходження в закон внесли поправку, згідно з якою з-під його дії виводяться так звані «традиційні медіа». Чому? Тому що їхній режим регулювання до сьогодні нібито «достаточно эффективен против фейков». Але окрім «традиційних медіа» виділяються ще «офіційно зареєстровані». Вони на кілька сходинок, але теж з якимись правами – це інтернет-ЗМІ. До них спочатку прийде повідомлення від Роскомнагляду і буде наданий час для можливості самостійно видалити «фейковую новость». А ось звичайним сайтам, тобто всім іншим – і такого часу давати не будуть, їх заблокують відразу.
Принади подібних доповнень очевидні. Це як гра в карти з шулером, який до того ж по ходу гри має можливість у будь-який момент довільно змінювати будь-які її правила. Так, влада сама встановлює – які ЗМІ «традиційні», «офіційно зареєстровані», а які – «чорт знає що», з якими у будь-який момент роби, що хочеш.
Другий законопроект – про «явное неуважение» влади. Таким вважатимуться матеріали, в яких «в неприличной форме» говориться про суспільство, державу, державні символи (прапор, герб і гімн), Конституцію та органи державної влади (президента, парламент, уряд, суди). Тут передбачаються штрафи від 30 до 100 тисяч рублів, повторне порушення загрожує арештом на строк до 15 діб або штрафом від 100 до 200 тисяч (третє і наступні правопорушення — від 200 до 300 тисяч).
Після ухвалення Держдумою цих законопроектів Рада з прав людини при президенті Росії на чолі з Михайлом Федотовим закликала Раду Федерації відхилити їх і відправити на доопрацювання. Не допомогло. Писалися протестні листи, зібрали підписи понад 100 журналістів і правозахисників. Ці законопроекти назвали «государственными репрессиями против всего журналистского и писательского сообщества». Але ніякого, тобто абсолютно ніякого впливу на проходження та ухвалення закону така суєта не мала. А вже після підписання законів Путіним Михайло Федотов суворо заявив, що «СПЧ будет следить за правоприменением законов о фейковых новостях и оскорблении государственных символов». І одразу ж боязко додав: мовляв, це потрібно, щоб сформулювати їхні коригування, якщо – увага! – з'явиться така можливість.
Ось воно – донкішотство XXI століття. Ми будемо стежити! Щоб скорегувати. Ну, якщо з'явиться така можливість...
МАРК ФЕЙГІН: ДАЛЕКО КРЕМЛЬ НЕ ДИВИТЬСЯ. ПРИДУШУЄ – ТЕ, ЩО Є
Так, ухвалений блок законів – традиційно для російської законотворчості чудовий. Просто Блок, поезія символізму: за написаними словами кожен може побачити, що захоче. Тобто трактувати ці закони можна вужче вужчого або ширше ширшого – за поточної необхідності.
А ще – аналітики і публіцисти мірою їхнього просування і ухвалення наговорили багато. Тому я попросив прокоментувати ухвалені закони відомого російського юриста Марка Фейгіна.
- Мірою проходження цих законів ліберальні публіцисти говорили, що у них такі розпливчасті формулювання, стільки «дірок», що їх можна використовувати і проти самої влади, знаходячи приклади неповаги однієї гілки влади до іншої або фейки в офіціозних ЗМІ.
- Це надзвичайно наївні уявлення. Адже російська влада пише та ухвалює закони не для того, щоб їх можна було використовувати проти неї самої. Насправді, мета ухвалення цих законів абсолютно очевидна – посилення цензури. Насамперед, у сфері, яка наразі контролюється владою найменше – інтернет. У такий спосіб можливості цензурування розширюються, поширюючись на раніше недоступні ділянки.
- Добре. Давайте подивимося на конкретному прикладі, який наводять з цього приводу. Класичний фейк «Первого канала» про «распятого мальчика». Він призвів до багатьох смертей, оскільки під його впливом на Донбас поїхало безліч добровольців з Росії. Чи можуть активісти, скориставшись новим законом, подати до суду на «Первый канал»?
- Подивіться ще раз на закон. Заходи з цього приводу приймаються Роскомнаглядом за поданням прокуратури. І рішення виноситься у досудовому порядку. Тобто прокуратура буде вибирати тільки ті випадки, які їй потрібні і передавати їх в роботу Роскомнагляду. Де тут місце для громадських активістів? До того ж, не забувайте, що «Первый канал» – «традиционное медиа». А це означає, що він в принципі виводиться з-під удару. Можливо, на якихось ранніх стадіях у законах і були якісь незграбні для влади моменти. Але до останнього читання закон доопрацьований так, що в ньому перестраховок – навіть з надлишком. Він спрямований насамперед проти неугодних блогерів, проти неугодних «офіційно не зареєстрованих» інтернет-ЗМІ. Звичайно, враховуючи масштаб інтернет-середовища, репресувати всіх і відразу не вдасться. Але це Кремлю і не потрібно. Будуть бити по Навальному, як реальному, так і умовному. Тобто, по будь-яким більш-менш помітним викривальним сайтам, матеріалам, незручним для влади.
- Які ще цікаві тонкощі є в ухвалених законах?
- Наприклад, йдеться про вилучення предметів, за допомогою яких створювався фейк. Цікаво знати, що під цим мається на увазі. Комп'ютери, техніка, якісь гаджети чи що? Поки не було правозастосування, сказати важко.
- Нічого собі! Так, може, і квартиру, приватний офіс можна вилучити, якщо «фейк» готувався в його стінах?
- Ну, це, звичайно, вже гротеск. Але в умовах російського правосуддя немає нічого неможливого. З часом можуть виправдатися найсміливіші припущення. Головне – оточити репресивними законами всю сферу інтернету. Це ж зараз – останнє джерело відкритої, не керованої зверху інформації. Значить, потрібно і тут все придушити, закрити. Взагалі, ці закони не треба сприймати як щось окреме, це продовження тренду, який почався ще до війни, у 2011-2012 роках. Ці закони треба розглядати у зв'язці з законом про створення суверенного Рунету.
- Чому?
- З того, як складається ситуація. Російськомовні сайти є не тільки на «ru», але і на «com». Крім того, є система проксі, система VPN. Один тільки інцидент з неможливістю приборкати Telegram виявився для влади надзвичайно болючим. З часом буде заявлено, що накопичуються болючі проблеми, неможливо реалізовувати ухвалені в Росії закони. А значить, потрібен свій окремий Інтернет. Але це буде тимчасове рішення. Адже прогрес не зупинити. І тоді з'явиться наступна проблема.
- Яка?
- Вільний інтернет з космосу. Від супутників системи OneWeb. І ось що Кремлю з цим робити? Чисто технічно це можна припинити лише збиваючи супутники. Що було б прямим початком військових дій. Втім, так далеко російське керівництво поки не дивиться. Поки вони будуть придушувати те, що є. Не такі вже й стратеги там сидять.
Олег Кудрін. Рига
