Як примирити чардаш з гопаком — рецепт від НАТО

Заява заступниці генерального секретаря Північноатлантичного Альянсу Роуз Геттемюллер (на першому фото) про те, що НАТО закликає Київ до виконання рекомендації Венеціанської комісії щодо мовного питання в освітньому законі, могла здатися дещо дивною. Відколи це представники Альянсу стали на бік Угорщини, яка через свої претензії до українського закону, блокує зближення України з блоком? “Чому українське освітнє питання раптом взялися коментувати у міжнародній військово-політичній структурі?..” – писали користувачі українського сегменту соцмережі Фейсбук. Насправді, чиновники НАТО просто нагадали Україні, що дані обіцянки треба виконувати. Інакше Угорщина не вгамується.

В “трикутнику” Україна-НАТО-Угорщина все складно

Заступниця генерального секретаря НАТО Роуз Геттемюллер під час свого візиту до Угорщини потішила приймаючу сторону заявою: “Союзники діють солідарно з офіційним Будапештом щодо закону про освіту. У Брюссельській декларації та в оцінці Річної програми України всі члени Альянсу закликають Київ до виконання “Венеціанки”. Зрозуміло, що в Києві, який наразі веде чітку лінію на захист національних інтересів у питаннях мови та національних меншин, дуже чутливо поставилися до цих слів. Адже до того, як Роуз Геттемюллер обійняла посаду заступника генсека НАТО, вона працювала заступником держсекретаря США з міжнародної безпеки. А позиція США, зокрема, щодо звички Угорщини блокувати засідання Комісії України-НАТО через “мовне” питання, нам відома.

Та й глава НАТО Єнс Столтенберг ніколи відкрито не займав ані угорську, ані українську сторону, лише постійно наголошував на необхідності вирішити розбіжності шляхом діалогу. “Маю надію, що рішення будуть знайдені. Угорщина – цінний член НАТО, який робить багатосторонній внесок у спільну безпеку, а Україна – це дуже важливий партнер альянсу”, – казав Єнс Столтенберг у червні минулого року.

Тож ми вирішили з’ясувати, що саме пані Геттемюллер мала на увазі, заявляючи про солідарність союзників з Угорщиною щодо українського Закону “Про освіту”, а також на виконанні яких рекомендацій Венеціанської комісії наголошувала?

В коментарі Укрінформу колишній представник України у Венеціанській комісії Володимир Пилипенко розповів, що в червні минулого року Будапешт “пом’якшив” вимоги щодо українського Закону “Про освіту”, прийнятого 2017 року. Тобто якщо раніше угорці закликали повністю скасувати мовну норму в документі, то зараз – виконати лише два пункти з рекомендацій “Венеціанки”.

“Перший пункт стосовно внесення зміни до перехідних положень закону “Про освіту”, забезпечивши довший перехідний період для поступового здійснення реформи (перехід на навчання повністю державною мовою, починаючи з 5 класу. – Авт. ). Другий – звільнити приватні школи від нових мовних вимог відповідно до статті 13 Рамкової конвенції”, – каже Пилипенко.

На що Україна, власне, й погодилася. За словами дипломата, голови Фонду “Майдан закордонних справ” Богдана Яременка, внесення змін до закону "Про освіту" в частині згаданих рекомендацій Венеціанської комісії є складовою Річної національної програми під егідою комісії Україна-НАТО. Яку Україна добровільно затвердила, але досі не реалізувала.

“Зволікаючи з прийняттям поправок, ми порушуємо свої зобов’язання в рамках інтеграції з НАТО. У даному випадку немає проблеми “порозуміння-непорозуміння” з угорцями. Вимоги Угорщини до України в частині забезпечення прав національних меншин хоч у непрямий спосіб, але визнані Україною у вигляді міжнародних зобов’язань внести зміни до закону про освіту, – каже дипломат. – Але потрібно визнати, що Україна не поспішає виконувати ці зобов’язання. При цьому реальна робота з виконання зобов’язань, планів і програм інтеграції з НАТО замінюється внесенням поправок до Конституції про закріплення курсу на інтеграцію в НАТО. На жаль, реальна політика України часом не відповідає її деклараціям, і виглядає не послідовною. А Угорщина цим майстерно користується”.

Взявся за гуж — не кажи, що не дуж

Віце-прем'єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе в коментарі Укрінформу частково визнає проблему. За словами урядовця, зволікання Україною з рішенням про продовження терміну впровадження статті 7 Закону “Про освіту” до 2023 року ускладнює для України як якісну реалізацію освітнього закону, так і діалог з партнерами.

"Ми взяли на себе зобов'язання виконувати рішення Венеційської комісії щодо продовження терміну впровадження ст. 7 освітнього закону і працюємо з народними депутатами над тим, щоб Верховною Радою якнайшвидше були ухвалені відповідні зміни. Та, на жаль, Верховна Рада поки що не продемонструвала готовності підтримати ці важливі для нас і для успішної реформи законодавчі уточнення”, – переконує пані Климпуш-Цинцадзе.

Що стосується рекомендації про виведення приватних шкіл з-під дії статті 7 Закону “Про освіту”, то ця рекомендація, за словами віце-прем’єра, має знайти своє відображення у новому законопроекті про середню освіту, який наразі розробляється Міністерством освіти.

Іншими словами, рекомендації "Венеціанки" перебувають у стадії виконання. І, маємо надію, що найближчим часом вони будуть виконані. Це важливо, як мінімум, для репутації, адже Україна добровільно погодилися вирішити це питання.

Утім, є великий сумнів, що навіть виконавши рекомендації "Венеціанки", ми позбудемося претензій наших надто збуджених угорських сусідів.

Климпуш-Цинцадзе: “Думаю, що мовне питання в нашій освіті не отримало б такої політизації у парламенті України, якби високопосадовці Угорщини не робили постійно провокаційних та відверто шантажуючих заяв, як ото - “напівфашистський закон”.

Яременко: “Не факт, що угорці на цьому заспокояться. Для України є дві проблеми – це відносини з Угорщиною та інтеграція з НАТО. Для розблокування роботи комісії Україна-НАТО прийняти зміни до Закону “Про освіту” доведеться так чи інакше. Без цього, очевидно, прогресу не буде. А от щодо “підвішених” відносин з Угорщиною, то, вважаю, хоч би що ми зробили, хоч би які правки до законів внесли – це не зніме проблему”.

Згадаймо, що Угорщина має глибоку “історичну травму”. У 1920 році був підписаний Тріанонський договір, за яким країна втратила значну частину своєї території, населеної етнічними угорцями. І тому сьогодні це має великий вплив на її внутрішню політику.

Мирослав Ліскович. Київ