Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Виборчий процес та психіатрія: Коли король поїхав дахом

Виборчий процес та психіатрія: Коли король поїхав дахом

Блоги
Укрінформ
Нас, психіатрів, запитують – чи потрібно обранцям народу проходити психіатричний огляд на визначення стану психічного здоров’я?

У 2013 році, в межах обміну досвідом та вивчення системи організації психіатричної допомоги європейських країн, група психіатрів та психологів Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України відвідала Німеччину. Звичайно, увагу та зацікавленість привернула Баварія – земля, куди з'їжджаються мільйони туристів з усіх куточків світу.

Країна, в якій чимало з того, що відбувається нині, започатковано завдяки неімовірній історії правління психічно хворого короля. Наша група також скористалася можливістю, щоб приїхати в Швангау і помилуватися на Нойшванштайн, збудований Людвігом II.

Звичайно, цікавим для нас, психіатрів, є життя даної відомої людини з вадами психічного здоров’я, прояви захворювання, рівень соціального функціонування та якість життя короля, а також історія всієї країни під час його керування та вплив стану психічного здоров’я Людвіга ІІ на події того часу. Однак уся ця світова історія для фахівців сьогодні цікава ще й іншим – ставленням оточуючих до людини-правителя з вадами психічного здоров’я, тією делікатнішої ситуацією, що склалася, а саме – сміливістю офіційного визнання й оприлюднення психічної хвороби короля. А може це не сміливість, а банальна політична ситуація, що склалася на той час, або один із перших прикладів використанням психіатрії з політичною метою?

Баварський король Людвіг IІ
Баварський король Людвіг IІ
Парламент, разом із родиною, прийняв рішення про проведення психіатричної експертизи Людвігу ІІ. Медична комісія з чотирьох психіатрів в 1886 році встановила діагноз «параноя». Король був визнаний недієздатним, і 12 червня 1886 року члени урядової комісії проникли в Нойшванштайн і таємно вивезли Людвіга ІІ в замок Берг, який був розташований на Штанбергському озері. Наступного дня король разом із лікарем не повернулися з прогулянки, їхні тіла були знайдені в цьому озері.

Король-місяць (як його називали) залишив реальні унікальні замки та красиві і сумні легенди про своє життя. Його неординарна особистість та неадкватна тому історичному періоду поведінка, спричинена тяжким психічним розладом, увійшли в світову історію, а він заслужив подяку від потомства.

Інновація Людвіга ІІ - мультифункціональний екіпаж із вперше застосованою
Інновація Людвіга ІІ - мультифункціональний (для літа й зими) екіпаж із вперше застосованою "нічною візуалізацією місцевості" - електричним освітленням
Чи можлива подібна ситуація сьогодні у світі, в одній із провідних країн світу, в Україні? Наявність людини з вадами психічного здоров’я в політиці чи керівництві держави та оприлюднення стану психічного здоров’я можновладця? Звичайно, психіатри знають відомих у політиці людей, які самі, або їхні близькі, мають вади психічного здоров’я. Психічні розлади виникають у людей незалежно від статі, віку, соціального статусу чи фінансового стану. Але, попри стигматизації самої системи охорони психічного здоров’я та надання психіатричної допомоги, попри стигматизації людей із вадами психічного здоров’я, а також і нас, лікарів-психіатрів, ми чітко дотримуємося в нашій професійній діяльності головного принципу – нерозголошення конфіденційної інформації про стан психічного здоров’я людини та надання їй психіатричної допомоги. Ми діємо в межах Закону України «Про психіатричну допомогу». І тільки згідно з Законом подібна інформація може стати оприлюдненою.

Сьогодні, як і в ті стародавні часи, залишається актуальним питання психічного здоров’я можновладців, особливо при наближенні країни чи певного її регіону до виборчого процесу. Нас, психіатрів, запитують – чи потрібно обранцям народу проходити психіатричний огляд на визначення стану психічного здоров’я, а також скеровувати діючих обранців на психіатричний огляд при виявленій потребі?

Ст. 9 “Обмеження, пов'язані з виконанням окремих видів діяльності» Закону України «Про психіатричну допомогу» {із змінами, внесеними згідно з Законом N 2205-VIII (2205-19) від 14.11.2017}, говорить про можливість особи бути визнаною тимчасово (на строк до п’яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу, у тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин, до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих. Особа підлягає обов'язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, або позачерговим (у процесі діяльності) у випадку виникнення психічного розладу в проміжок часу між оглядами.

Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п'ять років) перегляду.

Порядок проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Сьогодні, на виконання статті Закону України «Про психіатричну допомогу», діють дві Постанови Кабінету Міністрів України, а саме, Постанова КМ України від 27 вересня 2000 р. №1465 «Про затвердження порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності…» (зі змінами від 19 жовтня 2012 року № 924) та Постанова КМ України від 6 листопада 1997 р. №1238 «Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» (зі змінами від 20 квітня 2016 року № 313), а також низка наказів МОЗ України.

Беручи до уваги, що зміни до Закону України «Про психіатричну допомогу» вступили в силу з 10 червня 2018 року, сьогодні конче потребують перегляду всі підзаконні акти стосовно цього виду діяльності.

Для підготовки нового пакету документів, на виконання положень Закону, перш за все треба визначитися з ідеологією проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин.

По-перше, необхідно надати відповідь на головне питання: «Хто буде відповідальним за наслідки проведення/непроведення таких оглядів? Медична система чи лікарі психіатри (або наркологи), таким чином, залишивши незмінною існуючу пострадянську систему організації даного процесу, яка порушує права громадян? Або все ж таки необхідно проявити політичну волю й прийняти рішення про кардинальні зміни та надати самій особі повноваження для прийняття рішення про проведення психіатричного огляду, з метою виконання особою своїх обов’язків, поруч із наданими правами?

Який би шлях із двох ми не обрали, необхідно розробити нову Постанову КМ України (замість 2-х діючих на сьогодні) та нові накази МОЗ України (скасувавши низку існуючих), де визначити Перелік медичних психіатричних протипоказань та Перелік окремих видів діяльності (робіт, професій та служб), які будуть вимагати проведення психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, а також Порядок проведення цих оглядів. До Переліку окремих видів діяльності (робіт, професій та служб) можна внести і кандидатів у депутати, й депутатів, і міністрів, і чиновників, і суддів, і дипломатів, і також посаду президента. Залишиться тільки визначити психічні стани, що стануть на заваді цим видам діяльності. Хотілось би мені побачити емоції чиновників Міністерства юстиції, які будуть погоджувати таку Постанову і накази МОЗ України та перевіряти їх на відповідність міжнародному законодавству, а також емоції психіатрів, які будуть вимушені впроваджувати ці документи в практичну діяльність!

Хоча психіатрам не вперше дивуватися «політично-заказним» наказам МОЗ України. Подібні сумніви викликає, зокрема, й існуючий дотепер наказ, згідно з  яким майже всі психічні розлади є протипоказанням для доступу до державної таємниці! Це наказ МОЗ України №174/136 від 13.05.2002 «Про затвердження Переліку психічних захворювань (розладів), які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці і за наявності яких допуск до державної таємниці громадянинові не надається», зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 28 травня 2002 року за №458/6746. Не впевнена, що сьогодні цей наказ відповідає положенням Закону «Про державну таємницю», але навіть внести зміни до нього не вдається. Особисто кілька разів марно намагалася це зробити. (Згідно з Законом «Про державну таємницю», статті 23 «Відмова у наданні допуску до державної таємниці», Допуск до державної таємниці не надається у разі: …5) наявності у особи психічних захворювань, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Державним комітетом України з питань державних секретів).

А зовсім нещодавно психіатри отримали новий «подарунок» від МОЗ України та Міністерства юстиції України у вигляді змін до наказу, з пунктами, що суперечать існуючим положенням Постанови КМ України від 27 вересня 2000 р. №1465 «Про затвердження порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності…» (зі змінами від 19 жовтня 2012 року № 924), а саме – наказ від 23.10.2017 №1303 «Про внесення змін до наказів Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 2002 року № 12…», де в п.2 зазначено: «Внести до Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 2002 року № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за № 94/6382 (із змінами), такі зміни: 1) у пункті 2 слова «державних та комунальних» виключити».

Даний наказ знімає обмеження для закладів, які проводять попередні, періодичні та позачергові психіатричні огляди, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, попри діючої Постанови КМ України, де залишається п.3: «Обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі – психоневрологічні заклади), за місцем постійного проживання громадянина. Працівники МВС, Національної поліції, СБУ, Міноборони, співробітники Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та особи рядового і начальницького складу Держспецзв'язку проходять обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди у відповідних відомчих лікувально-профілактичних закладах». Чим не «політичне замовлення» чи «корупційна діяльність» чиновників даних міністерств?!

Ми можемо сьогодні залишити перший сценарій, де відповідальними за наслідки проведення або непроведення медичних оглядів, зокрема психіатричних, залишаються медична система та лікарі психіатри (або наркологи), тим самим, залишаючи підстави для ймовірних політичного втручання чи корупційних ризиків.

А можемо все ж таки, звернувшись до політичної волі можновладців та законотворців, провести фахову дискусію щодо кардинальних змін у даній системі (а не «штучного маніпулювання» наказами МОЗ України) та покласти на саму особу повноваження й відповідальність (адміністративну або кримінальну) за приховування наявності психічного розладу, лікування з приводу хвороби, прийом ліків та інше при виконанні окремих видів діяльності (робіт, професій та служб), а роботодавцю чи іншим керівним особам розширити повноваження – аж до звільнення особи, у зв’язку з обманом про реальний стан психічного здоров’я при працевлаштуванні, отримані посвідчення водія чи зброї, з внесенням зміни до Кодексів України.

Звертаючись з питань працевлаштування, отримання прав водія або дозволу на носіння зброї, особа може заповнювати затверджений документ, де вказувати особисто про відсутність або наявність у неї вад психічного здоров’я та стан надання їй психіатричної допомоги (а не підтверджувати «липовою» довідкою) та нести за дану інформацію відповідальність, визначену Кодексами й Законами.

Сьогодні не є таємницею для населення України приватне життя публічних людей, їхні доходи, рахунки в банках, майно, смаки та інтереси. Залишається табу на інформацію про фізичне і психічне здоров’я можновладців, а також питання – де і яку медичну допомогу вони отримують. Чи має існувати таке табу? Чому виборець може знати про освіту кандидата, його статки, родинні зв’язки та інше, але – окрім стану його здоров’я? Захищаючи права можновладців на конфіденційність інформації про їхній стан фізичного і психічного здоров’я, треба думати і про захист прав всіх інших громадян України та про наслідки, які може спричинити ця конфіденційність.

Розумну золоту середину в даному питанні вирішувати нам самим!

Психіатри не розділяють людей за їхньою професією або спеціальністю. Існують закони, які мають визначати саму процедуру. Давайте не будемо бавитися наказами МОЗ України та вимагати неможливого від системи надання психіатричної допомоги, а просто внесемо певні вимогу до кандидатів (або до їхніх обов’язків поруч із правами) до Закону України «Про вибори народних депутатів України», Закону України «Про вибори Президента України», а також Закону України «Про державну таємницю».

Ірина Пінчук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-