Він усього досяг сам, живучи по совісті

Особливість таких людей як Василь Васильович Дурдинець, 80-річчя якого виповнюється 27 вересня, полягає у тому, що вони всього досягають самі. Він прийшов із Закарпатської області. Край своєрідний, край історичний, красивий, з духовно багатими людьми, співучими і талановитими. Я пам’ятаю, він мені розповідав про свою комсомольську автобіографію. За все він брався дуже відповідально. І так все життя. Його біографія дуже багата і насичена…

Я пам’ятаю нашу з ним роботу в ЦК, зустрічі за моєї присутності з секретарями ЦК. Будь-якими дорученнями він настільки серйозно і глибоко проникався, що я говорив: “Василю Васильовичу, ну не треба так уже детально…”  Він відповідав: “Леоніде Макаровичу, я не можу інакше.”. Як я вже казав, ці деталі і ці дрібниці, з яких складається врешті-решт основна, провідна концептуальна тема… Він це розумів з дитинства! Я думаю, що це розуміння було у нього чисто природне, суспільно-активне.

А вже, коли ми пройшли до Верховної Ради України, він став народним депутатом України, потім Головою Постійної Комісії Верховної Ради України… Я пригадую одну дуже важливу історичну подію. Незалежність України, війська Українського немає. Було радянське військо, а Українського немає. Мільйон двісті тисяч військових незрозуміло кому і на якій підставі підпорядковується. Що з ними робити? От ми, коли вели розмову з Василем Васильовичем, у нього відразу виникло запитання: “А як створити Українське військо. Як радянське військо зробити Українським?”

Питання і завдання надскладне… Він за нього взявся! Я звернув увагу, що перше, що він сказав, “Треба прийняти ЗАКОН!”. Він як Голова комісії Верховної Ради України особисто взявся за це питання. В найкоротший час очолювана ним комісія з професіоналами, яких він об’єднав навколо себе, підготувала, здається, більше восьми законів, і Верховна Рада України їх швидко прийняла. І коли я поїхав у Мінськ на чергову зустріч глав держав СНД, Борис Миколайович Єльцин каже мені: “Навіщо нам військо в кожній країні СНД. Треба одне військо для СНД”. А я йому кажу: “Ми вже прийняли вісім законів про утворення Української армії, Українського війська. Ось подивіться…”. Єльцин був дуже вражений… Тобто в даному разі особиста роль Василя Васильовича в цій надскладній ситуації, повторю – в надскладній, – дуже важлива. Я б навіть сказав визначальна. І так в усьому…

Потім  він став Першим заступником Голови Верховної Ради України, ще згодом – Першим Віце-прем’єр-міністром України. На всіх посадах він був результативний і зосереджений. Зосередженість була дуже притаманна йому. Таке враження, що в нього, під час його служби не було місця для інших думок. Все він віддавав державі та роботі. І тому він завжди користувався великою повагою у Верховній Раді України, серед депутатів, міністрів, ну і природно в Адміністрації Президента України.

Він завжди свято дотримувався Конституції України та поважав чинне законодавство. Брав участь у підготовці законопроектів… Тобто займав активну позицію по створенню правової бази для зміцнення незалежної України.

Притаманно було Василю Васильовичу, що він дуже глибоко вивчив це питання. Я пам’ятаю, перед його виїздом у Крим ми зустрілися, а він покроково, детально розповів, що він буде робити і яким способом це буде здійснювати, спираючись на базові законодавчі акти та на волю народу. І як я уже потім мав висновки не тільки від комісії, а від людей, які жили в Криму, політичного керівництва Криму – його роль там була визначальною. Особиста роль! Вся комісія, звичайно, працювала… І я не хочу применшувати роль кожного з членів комісії. Але коли йдеться про таке важливе питання, як територіальна цілісність, недоторканість кордонів та суверенітет  держави, то це питання є провідним у міжнародному праві. Немає жодного серйозного міжнародного документу, де б питання територіальної цілісності, недоторканості кордонів та суверенітету не стояло провідним в кожному пункті. І в даному разі характерна риса Дурдинця Василя Васильовича  –  це дотримання і знання законів, яка відіграла важливу роль.

Що хотілося б побажати Василю Васильовичу у день його вісімдесятиріччя?

Ну я уже цю дату пережив… І коли мені було 60-70 років і  я дивився, що хтось відзначав 80-ти річчя, я думав: “Ой як ще це далеко, і який це складний вік”. А коли прийшов цей час, я зустрів його твердо, мужньо… І не в хаті на ліжку, а на порозі! Тому я хотів би побажати Василю Васильовичу, щоб він дивився на літа не з точки зору їх кількості, а з точки зору сили і оптимізму.

Людина все може подолати, якщо вона стоїть на позиціях віри, правди, переконань і оптимізму. Я добре знаю, що Василю Васильовичу притаманні ці якості… Він ще багато доброго зробить у своєму житті!

Я бажаю Василю Васильовичу щоб він зміцнював своє тіло, в якому будуть чудово жити душа і розум. В здоровому тілі – здоровий дух!

Бажаю, щоб у нього було все гаразд. В родині, в рідних, в близьких. Щоб, згадуючи минуле, він був задоволений пройденим шляхом. Тому що справді я щиро кажу, у мене є всі підстави вважати, а я знаю багато про життя Василя Васильовича: він повинен пишатися тим життям, яким він живе, тому що він живе правильно і совісно.  

Леонід Кравчук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства