Чи може дистанційна освіта бути ефективною
2020-й став роком, коли освіта перейшла у дистанційний формат, принаймні, тимчасово. Це стало неабияким викликом для усіх ЗВО, але, незважаючи на труднощі, деякі українські університети все ж змогли належно та оперативно відповісти на нього. Одним із таких вишів став Київський університет імені Бориса Грінченка. Давайте спробуємо розібратися, як саме грінченківці адаптувалися до нових реалій та наскільки ефективною виявилася дистанційна освіта порівняно зі звичним для всіх офлайн-форматом навчання.
Варто почати з того, що ще із 2013 року у цьому столичному виші активно впроваджувались елементи дистанційного навчання. Тож станом на початок березня 2020 року, понад 80 % навчальних дисциплін в Університеті Грінченка вже були забезпечені власними електронними навчальними курсами (ЕНК), створеними у системі електронного навчання LMS Moodle. Саме тому, довготривалий карантин не став для цього ЗВО аж таким сильним потрясінням. Колективу університету потрібно було лише мобілізувати сили, аби швидко завершити перехід на дистанційку.
«Дистанційне навчання у нас дійсно зручне. Пам'ятаю, ще з першого курсу ми могли читати деякі лекції онлайн або ж так само складати модульні. Зараз - все дистанційно, різниця лише в тому, що одногрупників та викладача я бачу через камеру. Ми так само виконуємо завдання, групові проєкти і складаємо сесію. Я можу слідкувати також за своїми оцінками і це дозволяє дотримуватись дедлайнів. Звісно, не вистачає наших звичних практичних занять із відвідуванням телеканалів чи організації студентських офлайн-заходів, але до нас все одно запрошують фахівців на майстер-класи в Google Meet», – ділиться думками про дистанційне навчання Яна, студентка 5 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка.
Безумовно, щоб успішно реалізувати освітній процес в період пандемії, необхідно створити максимально зручну, інтуїтивно зрозумілу та сучасну онлайн-платформу. Такою в Університеті Грінченка став Цифровий кампус – тут зібрано всі електронні ресурси ЗВО. Система електронного навчання Університету містить розроблені ЕНК, персональні кабінети студента та викладача, журнал оцінок, каталог вибіркових дисциплін тощо. Також грінченківці активно користуються мобільним додатком до системи LMS Moodle, що дає змогу опрацьовувати та виконувати завдання в режимі офлайн. Окрім таких сучасних рішень, студенти та викладачі мають корпоративну пошту на платформі Gmail (переваги: необмежений обсяг корпоративного Google диску; організація комунікації (Google Meets – до 250 осіб); спільна робота (таблиці, документи, презентації, форми, папки); інші сервіси GSuite з розширеними можливостями).
Уже протягом 2 років викладачі університету мають унікальну можливість створювати навчальні відеоматеріали у студіях дистанційного навчання, обладнаними сучасними відеотерміналами, ноутбуками та планшетами. Центр дистанційних технологій організовує створення записів та монтаж різноманітних відеоматеріалів (відеолекцій, скрінкастів, відеоінструкцій).
«Університетський цифровий кампус – дуже зручна річ. Зручно, що можна спокійно сидіти вдома і вчитися онлайн, не витрачаючи час на дорогу в корпус. З найбільших мінусів дистанційного навчання – нестача спілкування з одногрупниками і постійне навантаження на очі. Але це такі недоліки, від яких зараз нікуди не втечеш», – каже Анастасія, студентка-першокурсниця Факультету інформаційних технологій та управління Університету Грінченка.
Якщо ж говорити про недоліки дистанційки, то нічого не в змозі замінити яскраве студентське життя із його масштабними та креативними офлайн-заходами. Разом з тим, у цьому навчальному році грінченківці із задоволенням проявляли ініціативу та практикували додаткові активності поза навчанням, як от спілкування у месенджерах за допомогою коротких відео англійською мовою, прямі ефіри у соціальних мережах із щоденною ранковою зарядкою тощо.
«Навчаючись на магістратурі, я можу на власному досвіді порівняти різницю очного та онлайн-навчання в Університеті Грінченка. Головним плюсом офлайн-освіти є живе спілкування, а дистанційного – зручність відвідування. З мінусами все те ж, тільки навпаки. Як на мене, дистанційне навчання в Університеті Грінченка є досить гарною альтернативою традиційному навчанню. Зараз ми маємо все для комфортного отримання інформації навіть з телефону, не кажучи вже про ноутбук чи комп’ютер. Звичайно, бажання спілкуватися в аудиторії є невід’ємним, але у такий складний період навчатися вдома не просто комфортно, а й безпечніше», - розповідає Андрій, студент-магістрант Університету Грінченка.
Підсумовуючи досвід успішної організації дистанційного навчання в Університеті Грінченка, можна з упевненістю сказати наступне: незалежно від обставин, завжди потрібно рухатися у ногу з часом. Саме тому, «Прагнемо досконалості!» – це для грінченківців не просто слова, а діючий слоган та направляючий вектор постійного розвитку.
Олена Воюта, Яна Чепурнова
співробітники НМЦ інформаційно-рекламної
та профорієнтаційної діяльності Університету Грінченка
Довідково. Історія Київського університету імені Бориса Грінченка ведеться з 16 березня 1874 року, коли було відкрито перші педагогічні курси удосконалення вчителів початкових народних училищ Київського навчального округу. Наразі в університеті 6 навчальних інститутів (Інститут людини, Інститут журналістики, Інститут філології, Педагогічний інститут, Інститут мистецтв, Інститут післядипломної педагогічної освіти), 4 факультети (Факультет інформаційних технологій та управління, Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту, Історико-філософський факультет, Факультет права та міжнародних відносин) та Фаховий коледж «Універсум», що здійснюють підготовку більше ніж за 20 спеціальностями та різними освітніми програмами. У виші - близько 9000 студентів та 921 науково-педагогічний працівник.
У 2020 році Міністерство освіти і науки сформувало рейтинг з 10-ти закладів вищої освіти за найбільшою кількістю поданих заяв на базі повної загальної середньої освіти, де Університет Грінченка посів 8-му позицію із кількістю заяв 16 075.
