Польща: радянські пам’ятники та російські шпигуни
Четвертий рік поспіль в Україні, як і у всіх цивілізованих країнах Євросоюзу, відзначається День пам'яті та примирення. Цього ріку привид «побєдобєсія» бродив не тільки вулицями Києва, але містами Європи. «Нічні Вовки» робили черговий мотопробіг ідеальними дорогами Європи. «Безсмертні полки» пострадянських мігрантів чимчикували вулицями «загниваючого Заходу», що більшістю перехожих сприймалось, як своєрідна форма святкового кічу на кшталт святкування дня св. Патрика або карнавалу з Ріо. Проте, днями трапилось дві події, що мають всі ознаки провокації та ймовірно мають слугувати приводом для нового витка, здавалось би вже забутої «війни пам’ятників».
Українська та польська преса неодноразово писала, що за знищенням пам’ятників на території Польщі (присвяченим воїнам УПА) та України (присвяченим полякам, що загинули від репресій в СРСР та часи Другої Світової війни) стоїть Кремль.
У 2017 році МВС та СБУ затримала групу осіб, яким інкримінується умисне знищення пам’ятних знаків присвячених полякам, угорцям, румунам та євреям, нині справа скерована до суду. Варто нагадати, що нині в Кракові триває судовий процес щодо двох громадян Польщі (членів крайньою правої організації Фаланга), які здійснили підпал центру угорської культурного центру в Ужгороді на замовлення проросійського німецького журналіста Мануеля Оксенрайтера.
Здавалось, що полум’я «війни пам’ятників» почало згасати, як чергові невідомі вчинили на території Польщі дві провокації.
Перша, мала місце на кладовищі у селі Фредрополь Підкарпатського воєводства – невідомі сплюндрували пам’ятний хрест, на якому встановлена таблиця з прізвищами членів українського підпілля з цього села. Представники української громади Польщі переконані, що це не лише хрест, але могила в якій похованні воїни УПА. Друга, на комунальному кладовищі у Лігниці (Нижня Силезія) знищено кілька десятків надгробних фотографії, більшість фотографій, які знищили вандали, – на українських похованнях.
Вище згадані події вчергове привернули увагу до явища військових поховань (цвинтарів) радянських воїнів на території Польщі.
ВІЙСЬКОВІ ПОХОВАННЯ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПЛИВУ
Відому тезу «русскій мір» - там де говорять російською мовою, варто розширити. У сучасних реаліях гібридної війни Кремля «русскій мір» також і там де радянські цвинтарі або височіє бодай одинокий пам’ятник «воіну-освободітєлю».
У 2017 році в Польщі були прийняті зміни до закону про заборону пропагування комунізму, якими визначатиметься знесення будівельних об’єктів неужиткового характеру, наприклад пам’ятників, що прославляють тоталітарний режим. Законом забороняється також надавати назви, що пропагують тоталітаризм, для прикладу навчальним закладам. Змінами передбачається створення правових механізмів, котрі дозволяють усунення з публічного простору будівель, що прославляють тоталітарний устрій.
Під дії даного закону потрапляють так звані «пам’ятники вдячності» або «пам’ятники братерства польської та радянської зброї».
У жовтні 2018 року в Варшаві відбувся демонтаж пам’ятника в Скаришевському парку. МЗС Росії активно протестувало та по усіх доступних каналах поширення інформації, чи радше – дезінформації, розповідало про «ревізіонізм поляків». Посол Росії у Польщі в чисельних інтерв’ю не втомляється наголошувати на тому, що місцева влада без проблем дає згоду на реконструкцію військових цвинтарів. А ось центральна влада Польщі умисно веде антиросійську історичну політику знищуючи пам’ятники радянських воїнам.
Зазначимо, що маніпуляції російського посла у Польщі Сєргея Андрєєва полягають у змішуванні компетенції та відповідальності місцевої і центральної влади, а також щонайменше у хибному тлумаченні російсько-польської угоди від 1994 року, що регулює питання «пов'язані з встановленням, реєстрацією, облаштуванням, збереженням і належним утриманням місць пам'яті і поховань».
За польським законодавством всі військові поховання утримуються за кошти польських платників податків. Міністерство культури Польщі виділяє кошти, за які місцева влада має утримувати у належному стані всі військові поховання на території Польщі не залежно від того хто похований. Варто підкреслити, що в Польщі існують приватні, комунальні та релігійні цвинтарі – це означає, що утримання цього цвинтаря перебуває на компетенції відповідних організації.
Ще однією особливістю польських цвинтарів є фактичне поєднання цих цвинтарів – так в Радомі військовий цвинтар, де поховані радянські воїни є органічною частиною православного цвинтаря. А єврейський цвинтар в місті Лодзь – в частині поховань де поховані евреї із Лодзького гетто – є військовим цвинтарем. Якщо на території цвинтаря знаходяться пам’ятники, які кваліфікуються як «архітектурна пам’ятка» є можливість отримати фінансування від держави на її утримання незалежно від форми власності цвинтаря.
Одночасно, згідно з польсько-російською угодою від 1994 року, кожна із сторін зобов’язалась до утримання цвинтарів на своїх територіях. Проте, ймовірно навмисно, в російському варіанті договору існує некоректний відповідник до польського тексту договору – російський текст може бути витлумачений як такий, що забезпечує охорону також «пам'ятників подяки» («памятникам благодарности»). Але ж у польському варіанті угоди мова йде не про «місця пам'яті і (місця) поховань» («места памяти и (места) захоронений»), а про «місцях пам'яті і спочинку» («местах памяти и упокоения), а це однозначно визначає, що договір стосується виключно територій кладовищ. Але аж ніяк його не можна застосувати до «пам’ятників подяки» де-факто насильно споруджених підконтрольним радянській владі польським режимом часів комуністичної окупації Польщі. Польська влада інтерпретує договір на основі польської версії.
З огляду на правову казуїстику, російська влада діє за принципом закон є закон, але правда має бути на нашому боці.
Отож в далекому 2004 році на військову частину православного цвинтаря у польському місті Радом було перенесено «пам’ятник вдячності радянським воїнам», який до 1992 року стояв в центрі міста.
Потрібно підкреслити, що тогочасний настоятель православної парафії Ярослав Антосік погодився розмістити радянський пам’ятник поряд з трьома хрестами – тим самим композиція військового цвинтаря набула всіх ознак сучасної Росії в її путінському еклектизмі – радянській пам’ятник поряд з хрестами, православна церква та могили.
Працівники адміністрації Мазовецького воєводства стверджують, що переміщення та встановлення пам’ятників на цвинтарі в Радомі відбулось без усіх належних узгоджень. Скоріш за все йдеться про відсутність згоди Міністерства культури на встановлення пам’ятників.
РАДЯНСЬКІ МОГИЛИ ТА РОСІЙСЬКІ ШПИГУНИ
В грудні 2018 року в польському селі Ґоринь (пол. Goryń) - село в Польщі, в гміні Ястшембія Радомського повіту Мазовецького воєводства – відбулось відкриття відновленого пам’ятника на місцевому цвинтарі, де спочивають близько 700 радянських воїнів, які були вбиті німцями в таборі праці, який був поряд із селом під час війни.
Родзинкою, що привернула увагу, до даного цвинтаря є організація, що займалась відновленням пам’ятнику та кошти проекту.
Благодійний фонд «Кронштадтский Морской собор во имя святителя Николая Чудотворца» виграв грант в президентському фонді з проектом «Безсмертні імена».
За офіційно поширеною версією, основною метою даного проекту є відновлення військово-меморіальної спадщини за кордоном РФ, і у збереженні пам'яті безсмертного подвигу воїнів Червоної Армії, які загинули при звільненні Польщі у 1944-1945 роках.
Реалізація такої шляхетної цілі, на думку фонду, потребує понад 62 тисяч євро (4 723 188,84 рублей). Проте за отриманою інформацією вартість відновлення самого пам’ятника становив лише 5 800 євро.
Натомість на три інші завдання проекту (зміцнення зв’язків із співвітчизниками за кордоном за допомогою залучення до заходів проекту, проведення урочисто-траурних заходів на об'єктах реалізації проекту, інформаційна кампанія проекту. Проведення прес-конференції) коштували аж 57 тисяч євро, тобто вдесятеро дорожче аніж сам пам’ятник.
Виникає органічне питання, чому 85% проекту – це піар самої події.
Ймовірно, це пов’язано із тими діями, які не афішуються відкрито благодійним фондом «Кронштадтский Морской Собор во имя Святителя Николая Чудотворца» та його польським партнером товариством «KURSK». До польської організації із не польською назвою «KURSK», ми повернемось нижче, а спочатку придивимось уважніше, що ж це за установа така - фонд «Кронштадтский Морской Собор во имя Святителя Николая Чудотворца»
Андрій Кононов
До Опікунської Ради фонду «Кронштадтский Морской Собор во имя Святителя Николая Чудотворца» входять впливові фігури російського істеблішменту - патріарх Кирило та Світлана Медведєва - дружина третього Президента Росії і Прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва. Натомість фігура генерального директора цього фонду Андрія Анатолійовича Кононова дуже багато пояснює у тому, чому кошти із російських президентських фондів так легко потрапляють на рахунки його фонду.
Чого б це не виділити трохи коштів російських платників податків поважному бізнесмену «господину» Кононову, який після випуску із Київського вищого військово-морського училища тривалий час служив у ВМФ СРСР та Росії. Тим більше, він ж поважна особа, громадський активіст та бізнесмен. Після звільнення в запас, він був радником заступника керівника Адміністрації РФ, а зараз офіційно є помічником скандально відомого російського депутата Леоніда Слуцького. Нагадаємо пан Слуцький відомий не лише тим, що у 2018 році став центральним фігурантом першого в історії Держдуми РФ сексуального скандалу, але й тим, що він був одним із перших семи осіб, які 17 березня 2014 року, на наступний день після так званого «кримського референдуму» був внесений у санкційний список США, ну а в подальшому став фігурантом санкційного списку ЄС та Канади.
Проведене розслідування каналу «Дождь» під назвою «Харассмент и РПЦ: как Слуцкий зарабатывает на дружбе с церковью, торгует водоемами и возит иконы на Донбасс» доводить, що Слуцкий є головою правління названого вище фонду «Кронштадтский морской собор», а через рахунки фонду тільки в 2013 году прошло більше мільярду рублів пожертв.
Повертаючись до фігури протеже Слуцького пана Кононова, зауважимо що колишній (???) військовий моряк не лише з Путіном та Кирилом до церкви ходить на святкування 700-річчя Сергія Радонежського у Троїце-Сергіевій Лаврі
Для прикладу, очолюваний ним та депутатом Держдуми РФ Слуцьким фонд, як виявляється приймав участь у «виконанні бойових завдань по захисту міста Севастополь у складі сил народної оборони».
Після анексії Криму Кононов відкрито проводить заходи із підтримки російських терористично-сепаратистських організацій на Сході України
А. Кононов на окупованому Донбасі із бойовиками, 2015 рік
А. Кононов на окупованому Донбасі із ватажками терористів «ДНР», 2015 рік
Успіхи в правильному освоєнні А.Кононовим державних коштів були помічені в міністерстві обороні Російської федерації.
І ось у січні 2019 року абсолютно цивільну (???) особу, якою офіційно є Андрій Кононов, командуючий військами Західного військового округу РФ генерал-полковник Александр Журавльов призначає директором філіалу Військово-патріотичного парку «Патріот» у Кронштадті. Зауважимо, що петербузьке видання «Фонтанка» писало про корупційні ризики даного проекту, але це питання важливе російським платникам податків.
Ми ж пропонуємо звернути увагу на тісний контакт А. Кононова та його фонду із товариством «KURSK», та його очільником Єжи Тицем.
Єжи Тиц та Андрей Кононов.
Організація «KURSK», яка була заснована в 2008 році, активно працює на ниві просування проросійських інтересів в Польщі. Настільки активно, що у травні 2018 року польським спецслужбам довелось затримати та депортувати з території Польщі п’ятьох громадян Росії.
Дві російські громадянки, яких було депортовано - Єкатерина Сівільська та Ганна Захарян – активно співпрацювали саме із товариством «KURSK». За даними Агентства Внутрішньої Безпеки (Польщі), ці російські «відновлювачки пам’ятників» займались питаннями консолідації проросійських кіл в Польщі довкола двох пріоритетних для Москви питань: дестабілізація польсько-українських відносин і історичної політики Польщі.
І тому ймовірно не варто дивуватись, що у посольстві Росії в Польщі відкрито діє представництво Міноборони Росії із ведення військово-меморіальної роботи. З травня 2015 року його очолює полковник запасу Алексей Фомичев, який керує роботою ще трьох працівників в ранзі полковників і підполковників. І це пояснює чому могили військових радянських військових у Польщі – це сфера відповідальності не МЗС, а Міноборони Росії.
Більше того росіяни навіть ведуть облік населених пунктів, де відбувався демонтаж пам’ятників «воїнам визволителям» відштовхуючись від так званого «Перелік пам’ятних місць радянських захисників вітчизни, що загинули на території Республіки Польща» виданого ще у 1997 році.
Слід зазначити, що бюджети відновлення пам’ятників на військових цвинтарях в Польщі досить значні, як на об’єми робіт, які виконують підрядники. Росіяни не жаліють коштів для того, аби не дати усунити осередки «руського миру» в Польщі, і навіть створити нові точки опори.
Для прикладу у 2017 році російське посольство фінансувало ремонтні роботи на цвинтар-мавзолей радянських воїнів у Варшаві (пол. Cmentarz Mauzoleum Żołnierzy Radzieckich по вулиці Жвірки та Вігури) - ремонт братських могил (права сторона) коштував - 725 300 польських злотих (188 600 USD). Другий етап - ремонт братських могил (ліва сторона) в 2018 році - 733 720 польських злотих (190 800 USD).
За даними Посольства Російської Федерації в Республіці Польща, на території Мазовецького воєводства знаходяться 44 радянських військових поховання, на які у 2018 році з російського бюджету було витрачено витратило 1 632 527 польських злотих (424 500 USD). На загал російська влада декларує, що усього на території Республіки Польща знаходиться 657 радянських військових поховань, на які у 2018 році, російською стороною було виділено 1 959 032 польських злотих (509 400 USD).
Для порівняння дані управління Мазовецького воєводства, свідчать про те, що на території воєводства знаходиться не 44 (як за версією російської сторони), а 35 колективних та індивідуальних могил, у яких були поховані солдати і в'язні Радянської Армії. А на утримання поховань в належному стані в 2018 році польська влада виділила понад 141 тисяч злотих (36 600 USD).
Офіційні ж дані російської сторони свідчать про те, що з 2010 року російський бюджет направив на ремонт та опіку за радянськими та російськими військовими похованнями на території Польщі більше 24 млн. злотих (6 240 750 USD) !!!
Навіть враховуючи потенційні корупційні втрати, «прилипання» коштів до рук чиновників, витрати Кремля на збереження «іскор», з яких (як твердив епіграф ленінської підпільної газети «Искра») «розгориться полум’я» нового «русско-радянського миру» доволі чималі. І це лише офіційні дані.
В якості короткого підсумку, зазначимо кілька моментів. Хоча і так видається більше ніж очевидним, хто і що робить в Польщі. Напевно не слід пояснювати, яким цілям слугує такий тісний контакт та отримання коштів польським «реставратором» Єжи Тицем від особи (формально від фонду ««Кронштадтский морской собор»»), яка натомість фінансується з президентських грантів РФ. Дружба польського «активіста», із російським чиновником, організація якого приймала участь у «виконанні бойових завдань» під час анексії Криму, особою, яка надає підтримку проросійським терористам на Донбасі, щонайменше мала б викликати занепокоєння польських спецслужб. І дійсно, в мережі, є відеозвернення Єжи Тиця, про те як польська влада «не дає йому спокійно жити», але ж погодьтесь - із такими друзями в Росії навряд чи варто очікувати, що тебе запрошуватимуть на президентські бали.
Щодо російських потуг активізації «війни пам’ятників», то тут слід зауважити цікаві тенденції. Якщо на території України та Польщі росіяни знищують пам’ятники з метою дестабілізації, то в Польщі росіяни за будь-яку ціну намагаються зберегти та розширити кількість радянських пам’ятників. Оскільки, в сьогоднішній Польщі елементи комуністичної ідеології можуть знайти собі місце тільки і виключно на цвинтарі, то російською стороною вочевидь будуть докладати максимум зусиль, аби «знаходити» поховання «визволителів» навіть там, де ніколи не було військових дій, а тим паче поховань.
Наприкінці не можемо не зазначити, що такі значні фінансові вливання на «ремонтні роботи» на військових цвинтарях можуть бути призначені і для фінансування зовсім іншої – неофіційної – діяльності Міністерства оборони Росії на території Республіки Польща. Діяльності, яка спрямована саме на дестабілізацію українсько-польських відносин.
