Олександр Никоряк, директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА
У новому законі штрафи за руйнування пам’яток будуть збільшені до півмільйона
12.12.2019 14:38

Місяць тому громадськість столиці була шокована новиною про поведінку забудовника, компанію «Скайпроджект», який зніс пам’ятку архітектури місцевого значення ‒ садибу 19 століття на вул. Лабораторній, 9Б. Перед цим забудовник домігся виключення будинку з реєстру пам’яток через Окружний адмінсуд та Шостий апеляційний адміністративний суд – й одразу зніс його, не чекаючи рішення Верховного суду. Історія ‒ не нова для Києва, тож Укрінформ підняв цю тему в розмові з директором Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Олександром Никоряком. Але, все ж, розмову розпочали із того, що взагалі вважається культурною спадщиною Києва і який її стан на цей момент.

- З жовтня 2013 року ви долучилися до охорони культурної спадщини Києва, з 2018-го очолили окремо створений Департамент. Як ви схарактеризували б стан культурної спадщини у столиці?

- Тенденції, які ми зараз помічаємо у ставленні до культурної спадщини, в цілому позитивні. Можу навести приклади реставрації будівель: будинок Биковського (відомий, як будинок Петра І), садиба Апштейна, Подільский РАЦС, келія Флорівського монастиря. До речі, по останньому ще передбачено реставрацію й підвалів, які на кілька століть старші за саму келію. Готуємо проектну документацію ще по трьох будівлях – Десятинна, 14, Андріївський узвіз, 5 та Сковороди, 9. До 2014-2015 років працювати було дуже важко, адже у власників об’єктів культурної спадщини бачення переважно було таке: зруйнувати пам’ятку і щось збудувати на тому місці, щоб не пропадала гарна ділянка у центрі міста. За останні роки роботи, особливо за рік існування окремого Департаменту, подібні «амбіції» забудовників зійшли нанівець.

- Окрім тривалих дискусій, як ще можна вплинути на забудовників? Адже, судячи зі стану багатьох історичних будинків, далеко не всі таки йдуть на реставрацію.

- Ми підготували законопроект про посилення відповідальності за нищення пам’яток, який також передбачає можливість примусового викупу об’єктів громадами міст, де ця пам’ятка розташована. Мова про пам’ятки саме місцевого значення, якими опікуються місцеві органи охорони. Адже навіть історичні будинки місцевого значення наразі викупити може тільки держава. Це дуже гальмує процес збереження або відновлення нашої спадщини. На жаль, у наших людей таке сприйняття – якщо не має болючих санкцій фінансових, або ж відповідальності реальної кримінальної, то просто сідають на голову. Наразі власники вже розуміють, що прийняття цього закону якраз і є тим болючим важелем, адже такий горе-власник історичної будівлі й саму пам’ятку може втратити, і високі штрафні санкції отримає (до півмільйона гривень за один раз). Це до уваги власників не лише пам’яток, які знаходяться на балансі у держави чи міста, а головне – до приватних осіб, в руках яких понад 90% об’єктів культурної спадщини. 

- Власне, а що, крім об’єктів нерухомості, теж вважається культурною спадщиною столиці?

- У мене багато запитують ‒ а чим займається Департамент охорони культурної спадщини? Ви просто охороняєте пам’ятники? Тут доводиться пояснювати, що йдеться і про пам’ятники монументального мистецтва, і про будівлі, й навіть про території. Пам’ятками вважаються також кладовища, меморіальні дошки. Є в нас і ландшафтні пам’ятки ‒ наприклад, територія київських гір, старий Поділ, які теж охороняються законом. У Києві 3,5 тисячі об’єктів культурної спадщини, у які входять і пам’ятки національного значення, й місцевого, і щойно виявлені об’єкти культурної спадщини. Департамент займається охороною об’єктів місцевого значення та щойно виявлених, а Міністерство культури ‒ об’єктами національного значення.

- А де та межа між пам’яткою місцевого та національного значення?

- Все просто – реєстр нерухомих пам’яток, який наповнює Міністерство культури. Саме Міністерство надає статус місцевого значення, і подає документи на Кабмін про надання національного. А от до моменту надання охоронного номера та занесення в реєстр, з пам’яткою працюють науковці. Вони вивчають об’єкт до того, як він стане пам’яткою. Якщо це, приміром, будівля, то важливо – коли і ким вона збудована, яка її історія, хто там жив, зупинявся тощо. Потім цей об’єкт розглядає Консультативна рада з охорони культурної спадщини при Департаменті Мінкультури (за ним останнє слово). Якщо у будинку проживав дуже відомий діяч, то будинок може отримати статус пам’ятки національного значення. Тобто, що відоміша історія пам’ятки — то більша ймовірність того, що об’єкт стане пам’яткою національного значення.

- Чи не основна проблема Києва – у тому, що коли пам’ятка архітектури заважає забудовнику, вона з легкої руки суду просто перестає бути пам’яткою. Так було з будівлею на Лабораторній, 9Б, наприклад. Що має змінитися, аби така практика стала неможливою?

- Думаю, питання про Лабораторну, 9Б ще не закрито. Історична спадщина ‒ це не лише власність окремих людей, це власність всього українського суспільства, киян. Якщо об’єкту присвоєний статус пам’ятки, то відміняти його в судовому порядку, коли будинок реально у задовільному стані й може бути врятований реставрацією, зносити будівлю одразу після рішення першої-другої інстанції, не дочекавшись рішення найвищої ‒ нечувана нахабність. У нас налічується з десяток об’єктів, від яких залишився тільки фундамент, але вони все одно залишаються у статусі пам’ятки. Не виключаю, що може бути прийнято рішення відновити будівлю відповідно до креслень.

Думаю, що з прийняттям нового закону та посиленням відповідальності, зокрема й кримінальної, за нищення пам’яток, ми вийдемо на новий рівень виховання власників цих об’єктів, і подібні випадки залишаться в минулому.

- Але що можна зробити, щоб суди в принципі не виносили таких рішень?

- Тут має допомагати громадськість. Власне, разом із громадськістю ми й на суди ходимо. Публічний розголос у ЗМІ – найефективніший інструмент: коли люди знають, що конкретний забудовник знищує нашу історію, його репутація набуває токсичності. Ми розуміємо, що інвестори, у яких є ресурси, можуть знайти різні підходи, але присутність громадськості й преси на засіданнях допомагає судам прийняти правильні рішення ‒ захистити інтереси громади, у першу чергу.

- А які антикорупційні запобіжники застосовуються Департаментом зсередини у боротьбі з незаконним виведенням з переліку об’єктів культурної спадщини?

- Вивести з переліку може тільки Мінкультури. На підставі рішення суду. Якщо якусь пам’ятку буде виведено з переліку об’єктів культурної спадщини, то це отримає розголос (і ми цьому допоможемо!) у пресі, серед громадськості. Звісно, є різні власники. Інколи приходять з дурними питаннями – як нам зняти статус пам’ятки. Уявляєте? Власне, для всіх відповідь одна – по-перше, це не можливо. По-друге, ви власник історичної будівлі, пишайтеся тим, дбайте про неї, зробіть з неї туристичну родзинку, інвестуйте у збереження, а не нищення. І, знаєте, тішить те, що люди врешті погоджуються.

Яскравий приклад – із заводом Арсенал та Kyiv Food Market. Бачення власника спочатку було іншим ‒ надбудувати там 4 чи 5 поверхів. Коли ми сказали, що це неможливо, то нас запитали ‒ а що буде, якщо з будинком, наприклад, щось раптово станеться? Ми пояснили йому: до вас прийдемо ми, прийде громадськість, преса – і репутація ваша стане далеко не найкращою, вам уже буде важко збудувати будь-що в Києві. А пам’ятку змусять відновити, і місто вживе усіх заходів, щоб забрати її до комунальної власності. У цьому випадку ми змогли переконати власника і тепер це дуже популярне місце.

- А коли переконання когось не переконують… Гроші пропонують?

- Ні.

- Невже жодного разу не було?

- Ні, не було. Гроші не пропонують, тому що не бачать у цьому сенсу. Можуть «лякати», що дзвонитимуть кудись, аби вплинути. Але у нашій команді так не працюють. Якщо маєте якісь питання ‒ можете записатися на прийом, і ми підкажемо, як краще зробити у межах чинного законодавства. Якби на нас було можливо вплинути грошима, то зараз би на місці Kyiv Food Market працювали б офіси.

Центральний гастроном теж хотіли надбудувати і зробити його клоном ЦУМу за висотністю, але за цей час, як бачите, нічого подібного не сталося. Натомість ми розглянули іншу чудову концепцію реставрації Центрального гастроному на Хрещатику.

- Але тим не менш – пам’ятки горять... Той же Центральний гастроном на Хрещатику. Як Департамент відстежує ситуацію надалі?

- Проводимо огляд того, що вціліло та складаємо припис власнику. Пожежа ‒ це його відповідальність, навіть якщо там мешкали безхатченки. У приписі вказуються конкретні вимоги, наприклад, відновити дах, стіни, фундаменти тощо до певної дати. Взагалі ж, між Департаментом і власником укладається охоронний договір, де прописано, що пам’ятку потрібно утримувати в належному стані. Якщо ж стан поганий, у певний термін необхідно провести реставрацію. Це так само прописане у охоронному договорі. Якщо власник не займається відновленням, то накладаємо штрафні санкції, звертаємося до суду.

- Який максимальний штраф наразі?

- Якщо це фізична особа, то мінімальний штраф становитиме 1700 гривень, а максимальний ‒ 17 тисяч гривень. Це небагато, тому власник може заплатити – й знову нічого не робити. Часто взагалі власник іде до суду й починає оскаржувати припис чи штраф, затягуючи час. І це йому тільки на користь, тому що пам’ятка тим часом руйнується, а завтра він скаже, що тут уже немає чого зберігати. Але якщо ти довів до такого стану будівлю, то роби проект – і відновлюй. Або продавай, якщо не можеш.

- У вас є важелі впливу, щоб змусити власника пам’ятки про неї дбати?

- Вони прописані в новому законі, який пройшов перше читання ще за минулого парламенту. Маємо надію, що у найкоротший термін нова Верховна Рада прийме цей законопроект (новий номер – 0895, прийнятий у першому читанні під номером 8202) в другому читанні. У ньому штрафи для фізичних і юридичних осіб не відрізнятимуться. Зараз максимальний штраф для юридичної особи ‒ 170 тисяч гривень. Але практика показала: якщо пам’ятка належить юридичній особі та, припустимо, загорається, то за добу її переоформлюють на фізичну особу, і тоді ми можемо застосувати лише мізерні штрафи у 1700-17000 грн. Тому ми прирівняли відповідальність між фізичною і юридичною особами і підняли штрафи до півмільйона гривень.

- А що з принципово важливих речей ще має врахувати новий закон?

- Ми шукали шляхи, як викупити пам’ятку у власника, якщо він доводить її до руйнації. Згідно з чинним законодавством, після викупу пам’ятки через суд вона стає державною власністю. Наразі у державній власності є безліч об’єктів у центрі міста ‒ будинок Сікорського, Гостинний двір, які руйнуються, бо у держави немає бажання або коштів цим займатися. Натомість місто готове відновлювати об’єкти культурної спадщини, тому ми прописали у законі, що після викупу пам’ятка зможе перейти у комунальну власність. І це можливість не лише для Києва, а й для всіх міст України.

- За інформацією ЗМІ, на місці «будинку Грушевського» на Софійському майдані, де у січні 1918 року Михайло Грушевський проголосив IV Універсал про незалежність України, виросте 10-поверховий готельно-офісно-житловий комплекс…  Як таке взагалі можливо?

- Це тільки чутки. Будинок розташований у буферній зоні Софії Київської, яка охороняється ЮНЕСКО. Це значить, що у нього дуже високий охоронний статус, тож пройти всі погодження на таке будівництво неможливо. Впевнений, Мінкультури не дозволить такого, не погодить жодних документів. Та й жодного проекту ми ще не бачили. Взагалі, там можлива лише реставрація або реконструкція у наявних параметрах будівлі, не вище, не ширше за фундамент тощо. 

- Садиба знаного українського художника Олександра Мурашка, на Малій Житомирській, 14 а-б стоїть занедбаною два десятки років, хоч її давно обіцяють реставрувати. Те саме – і з садибою Терещенків на бульварі Шевченка. Що заважає реставрації?

- Садиба Терещенків перебуває у приватній власності, тому її реставрацією має займатися власник. Садиба Мурашка ‒ у комунальній власності й нею опікується Департамент культури. Для неї був розроблений проект першочергових протиаварійних робіт, тому що там кілька будинків знаходяться в аварійному стані. Тож місто виділило кошти на першочергові протиаварійні роботи, й у будинку №14 вони навіть проведені. Але у №12 мешкають люди. Там роботи передбачені із застосуванням важкої техніки, треба розбирати перекриття, але поки там є люди, роботи не починаються. Реставрація зупинилася, доки не вирішаться майнові питання, але це вже питання до інших департаментів.

- Тим часом у нас процвітає самовільне нищення пам’яток ‒ ті ж балкони жахливі, обшиті пластиком та фанерою… Нагадайте, яка зараз за законом відповідальність за надбудову будок-балконів на пам’ятках архітектури? І які штрафи (а може інші методи) змусять рахуватися з тим, що ти живеш у історичному будинку?

- Штрафи мізерні ‒ ті ж від 1700 гривень й до 17 тисяч гривень для фізичних осіб. Часто ми приходимо у квартиру з таким цар-балконом, розповідаємо, що ось є паспорт фасаду, де цього балкона не має бути, а власник квартири говорить, що, мовляв, купив її вже з балконом. А там уже не просто балкон, а додаткові квадратні метри за рахунок знесеної стіни. Це питання до виховання людей, адже за кордоном не будують такі цар-балкони і не прибудовують ще пів квартири.

У новому законі ми збільшимо штрафи за руйнування пам’яток, тож сподіваємося, перед тим, як набудувати такий цар-балкон, люди двічі подумають. Адже за балкон вартістю 20 тисяч гривень їм ще доведеться сплатити штраф 500 тисяч гривень, а потім цей балкон ще й демонтують відповідні служби.

- А що можна зробити з уже наявними цар-балконами?

- Мають бути розроблені нові правила благоустрою, де чітко будуть прописані дії стосовно власника, який не приводить фасад до належного стану, погодженому в паспорті будівлі. Наприклад, ми дивимося на старе фото будівлі-пам’ятки, де всі балкони відкриті. Відповідно власнику приходить припис, що він має демонтувати незаконний балкон до певного терміну. Якщо він цього не зробить, то муситиме сплатити штраф, а також вартість робіт демонтажу. Зараз змінами до цих правил займається Департамент благоустрою, ми також вносили свої пропозиції.

- А як виявляєте порушників на цей момент? Потрібно подати якусь скаргу?

- По-перше, є планові огляди працівників нашої інспекції. По-друге, є допомога громадян: будь хто може звернутися на гарячу лінію за номером 15-51 чи письмово до Департаменту або КМДА і повідомити про порушення. Скарга одразу надсилається профільним департаментам для реагування. Якщо йдеться про ремонт чи утеплення пам’ятки, то звернення направляється нам. Після чого виїжджає інспекція і перевіряє наявність погоджених документів. Якщо їх немає, то інспекція зупиняє роботи.

- І як швидко слідує реакція?

- День у день. Виїжджає інспектор, фіксує порушення, складає припис – і зупиняє роботи. Якщо власник не реагує, то виїжджають інші служби, поліція тощо. Наприклад, нещодавно був випадок на Майдані. Хоча будинок не є пам’яткою, але він відноситься до ансамблю вулиці Хрещатик, яка є пам’яткою. На місце виїхали усі служби: наш Департамент, благоустрій, ДАБІ, поліція, оскільки людина надбудувала собі не просто балкон, а розібрала дах і додала ще кілька кімнат. У квартиру нас не впустили, але ми зафіксували порушення з даху сусіднього будинку. Було прийнято рішення демонтувати негайно цю незаконну надбудову.

- Власники опиралися?

- Опиратися вже не було сенсу, тому що у випадках, коли є небезпека для людей (конструкція могла обвалитися на перехожих), працює поліція, рятувальні служби та інші.

- Як ви вважаєте, які з сучасних об’єктів можуть стати майбутньою культурною спадщиною для наступних поколінь?

- Не виключаю, що сьогоднішні жахливі хмарочоси з бетону і скла можуть у майбутньому стати цінними з точки зору культурної спадщини. Наприклад, спадщиною несмаку (сміється, ‒ авт.). Якщо серйозно, то стати пам’яткою може будівля, де відбулися історичні події ‒ наприклад, Будинок профспілок. Територія Алеї Небесної Сотні на Інститутській, вона вже стала пам’яткою місцевого значення, і наразі пропонується надати їй національний статус. Інший приклад ‒ Поштова площа, де будувалася дорожня розв’язка, але археологи натрапили на цінні об’єкти – і територія набула статусу пам’ятки національного значення за двома категоріями ‒ археології та історії. У середньому для отримання статусу пам’ятки Департамент відправляє до Міністерства культури 100 щойно виявлених об’єктів за рік. Але найбільші зусилля ми спрямовуємо на те, щоб зберегти наявні об’єкти. Сподіваємося, що кияни нам теж у цьому допомагатимуть.

Юлія Горбань, Київ

Євген Любімов, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-