Цьогорічний старт опалювального сезону, порівняно з минулорічним, відбувся більш стабільно. У міській адміністрації кажуть, завдяки якісній підготовці, що розпочалась із травня, та рекордній кількості ремонтів аварійних мереж, кількість аварій під час запуску тепла знизилась на 30%. Однак рівень зношеності теплових мереж Києва складає 80%, модернізації потребує обладнання теплових джерел. Вже зараз необхідно готуватись до роботи в умовах ринку природного газу. Директор департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації Дмитро Науменко в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів про нову стратегію розвитку муніципальної теплоенергетики, над якою місто вже розпочало роботу. Зазначений документ, що буде розроблений на тривалий період – до 2030 року допоможе перетворити морально й технічно зношений міський теплоенергетичний комплекс на сучасний енергоефективний об’єкт, що надаватиме якісні послуги жителям Києва.
НАРЕШТІ У ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ ІНВЕСТУЮТЬ
‒ Дмитре, минулого року теплопостачання у столиці повернули в муніципальне управління. Чим воно вигідніше місту порівняно з приватним?
‒ Слід розуміти причини, якими керувалися депутати міськради, коли прийняли рішення не продовжувати договір з ПАТ «Київенерго», що діяв з 2001 року. Тривалий час майно, що належить місту, тобто киянам, експлуатувала комерційна структура. Десятки років у капітальний ремонт і модернізацію цього комплексу не вкладалися необхідні кошти. У результаті – ми маємо 80% зношених мереж, низку котелень, що потребують ремонту тощо. І якби минулого року ми не прийняли рішення про повернення цього майна в управління міста, ми б остаточно втратили одну з найпотужніших систем теплозабезпечення у Європі. Одразу після того як мережі та теплогенерація була передана в зону відповідальності комунального підприємства «Київтелпоенерго», розпочався процес вивчення технічного та фінансового стану, і на основі отриманих даних – створення перспективного плану модернізації.
Крім того, не забуваймо, що для комерційної структури соціальна складова не завжди на першому місці, а у комунального підприємства високий рівень соціальної відповідальності та інтереси міської громади – пріоритет.
Перехідний період був надзвичайно складним, вперше в Україні відбувалось повернення такого масштабного комплексу в управління комунальної компанії. Тому дуже важливо було активно й правильно комунікувати з людьми, пояснювати причини такого кроку і прагнення міської влади. Важливими були і вчасні абонентські повідомлення, адже змінилась компанія, що є виконавцем послуги.
Надзвичайно потужним був клієнтський запит до центрів комунального сервісу і, на мій погляд, фахівці Центру достойно впорались із наданням консультацій споживачам. Я нагадаю, що Центр комунального сервісу – це мережа для зручного обслуговування киян, що працює в режимі «єдиного вікна», тобто надає усі види консультацій – вода, тепло, прибирання, субсидування, укладання договорів, звірка нарахувань, заявки на повірку та заміну лічильників тощо.
Консультації виконуються також і в онлайн-режимі. Навіть не виходячи з дому та не стоячи у чергах, кияни можуть вирішувати житлово-комунальні питання. Кілька місяців тому запрацювали нові сервіси ‒ «Електронна черга», «Дистанційне обслуговування».
‒ Ви сказали про катастрофічну аварійність мереж – 80%. Чи є у міста перспективний план їх ремонту?
‒ Дійсно близько 80% теплових мереж та інженерного обладнання вичерпали свій нормативний термін експлуатації. Як наслідок ‒ більше десяти тисяч пошкоджень мереж щороку, високий рівень теплових втрат, перерви у постачанні послуг для людей. Для вирішення цих глобальних багаторічних проблем потрібні нові стратегічні кроки та відповідні інвестиції. І наша мета, залучити не лише ресурси міста, але й заручитися консультаційною та фінансовою підтримкою міжнародних інституцій. Тим більше, що муніципалітет, як власник теплоенергетичного комплексу, може виступати гарантом для фінансових організацій. У грудні 2018 року підписаний Меморандум про взаєморозуміння між КМДА, Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC), ЄБРР та КП «Київтеплоенерго», у травні вже цього року на виконання меморандуму ми уклали угоду про підготовку кредитного фінансування. Для оцінки технічного стану обладнання та пріоритетів фінансування залучені теж міжнародні фахівці. Для нас дуже важливо, що міжнародні організації бачать в нас надійних партнерів, в тому числі завдяки уже виконаним успішним кейсам. Наприклад, у сфері енергоефективності шкіл та дитсадків муніципалітет тісно співпрацює з Північною екологічною фінансовою корпорацією (Nordic Environment Finance Corporation ‒ NEFCO), вже залучено кілька мільйонів євро на модернізацію закладів бюджетної сфери. Це значно сприяло економії енергоресурсів у навчальних закладах, а також, фактично, дало нове життя будівлям.
Саме тому, розробляючи стратегію розвитку тепло-енергетичного господарства міста, в частині джерел фінансування ми розраховуємо не лише на бюджет міста чи державні кошти, але й залучаємо кошти міжнародних партнерів. Ідеологічними пріоритетами стратегії є підвищення енергоефективності, технічне переоснащення та, безумовно, впровадження кращих стандартів клієнтоорієнтованості.
Ми вже робимо реальні кроки в цьому напрямку. До статутного капіталу комунального підприємства «Київтеплоенерго» Київрада внесла близько 2 млн грн. Це дало новому підприємству нормально розпочати господарську діяльність, закупити необхідні обсяги природного газу, забезпечити зарплату колективу, оновити парк аварійної техніки тощо.
Цього року у Києві відремонтували 130 км теплових мереж. На це з бюджету міста спрямували близько 500 млн грн. Також коштом інвестиційної програми, що закладена у тарифі на гарячу воду та тепло, це близько 120 млн грн, також здійснювались ремонтні роботи на теплових мережах.
‒ А де саме ці ділянки? За що довелося хапатися в першу чергу?
‒ Роботи проводились в усіх районах Києва. Ми навіть створили мапу ремонтних робіт на теплових мережах. При цьому застосовувався комплексний підхід, так званий «латочний» ремонт не виконувався, адже це не ефективно. Прокладаються нові трубопроводи з попередньою ізоляцією та аварійною сигналізацією. Для подачі гарячого водопостачання прокладають гнучкі та стійкі до перепадів температур полімерні трубопроводи. Такі труби стійкі до корозії та інших зовнішніх пошкоджень.
За прогнозами фахівців, щороку необхідно міняти не менш як 170 км трубопроводів і за 5 років вийти на більш стабільне та якісне теплозабезпечення.
Лише завдяки організаційним заходам рівень тепловтрат знизився на 2%, а після проведення масштабних ремонтних робіт цей показник зросте значно більше.
На осучаснення паливно-енергетичного комплексу Києва потрібно більш як мільярд доларів. Оцінка пройшла експертизу в міжнародних організаціях. Потреба в цій сумі підтверджена, орієнтовний термін, за який можливо модернізувати енергетичну систему Києва, – 10 років, але треба мати стратегічний план, який, як я вже сказав, розробляється. ЄБРР готовий надавати перші транші, мова про 140 млн євро, що будуть спрямовані у модернізацію обладнання та впровадження нових методик управління. Слід зауважити, що отримання кредитних коштів супроводжується наданням окремих цільових грантів, а це теж додаткові ресурси для підприємства.
‒ Під які проекти могли б дати гранти?
‒ На теплові мережі, що дуже зношені, джерела (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6), які генерують ще й електроенергію і треба знижувати її собівартість, щоб конкурувати. На впровадження інноваційних моделей управління системою теплозабезпечення, на удосконалення роботи зі споживачами тощо.
Близько двох тижнів тому ми мали багатосторонню зустріч, на якій обговорили початок масштабної роботи над новою схемою теплопостачання. Це той самий стратегічний документ, який дасть відповідь: як треба розбудовувати систему постачання, де раціонально використовувати альтернативні джерела енергії тощо. Сподіваємося отримати його у наступному році і до 2030 року діяти за цим планом. До Схеми буде додана і геоінформаційна система, що передбачає збирання, зберігання, аналіз та візуалізацію даних, що дозволить спостерігати і керувати процесами, які відбуваються у теплоенергетичному комплексі в реальному часі. Наприклад, буде зрозуміло, як при аварії поводить себе решта системи. Це нормальна практика для європейських міст і у нас теж вона працюватиме.
‒ Цю довгоочікувану Схему дуже довго не вдавалося замовити. У чому була проблема?
‒ Перш за все, дуже довгий тендерний процес. І ми дотримувались процедури та дуже ретельно працювали над документом, хотілося максимально врахувати досвід інших міст та країн, рекомендації експертів тощо.
ГАЛУЗЬ ПОТРЕБУЄ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН
‒ Чи є ще якісь нагальні проблеми міста, за які треба братися негайно?
‒ Проблеми є глобальні і локальні. Глобальні – це зміни у законодавстві. Наприклад, раніше вироблену на ТЕЦ електроенергію продавали ДП «Енергоринок», яке потім розподіляло її між абонентами. З липня поточного року в Україні впроваджено нову модель роботи ринку електричної енергії та скасовані всі механізми здійснення розподілу грошових коштів за продану електроенергію на оптовому ринку електроенергії (ОРЕ) між ДП «Енергоринок» та виробниками електричної енергії. Тобто з ліквідацією «Енергоринку» зникла технічна можливість розрахуватися з виробниками електроенергії, хоча абоненти вже заплатили ДП. Таким чином виникла заборгованість ДП «Енергоринок» перед КП «Київтеплоенерго» за продану на ОРЕ електричну енергію. Борг сягнув близько 242 млн грн, який станом на сьогоднішні не погашений, а механізми щодо врегулювання цієї заборгованості відсутні на законодавчому рівні.
Враховуючи збиткову діяльність КП «Київтеплоенерго» ‒ це серйозна проблема, що негативно впливає на господарську діяльність підприємства. Адже кошти, що заборгував «Енергоринок» можна було спрямувати на ремонтні роботи. «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Енергоринок» про стягнення заборгованості. Справа знаходиться на розгляді. Чекаємо дій від Кабміну, який має розробити та винести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на ринку, а поки мусимо викручуватися.
‒ Нещодавно у КМДА в черговий раз піднімали тему будинкових лічильників, їх ремонту, крадіжок обладнання тощо. Яка зараз ситуація?
‒ Крадіжки та виведення з ладу лічильників залишається великою проблемою. Щороку це сотні одиниць приладів обліку. Кожен лічильник – це 200-300 обурених мешканців, які втрачають можливість сплачувати за фактично спожите. У середньому, це на 30% більше, ніж за умови наявності лічильника. І вирішення питання знов-таки залежить від співвласників будинків. Відповідно до вимог законодавства витрати на оснащення будівель лічильниками, їх обслуговування та заміна відшкодовуються споживачами шляхом сплати відповідних внесків. До затвердження розміру внесків КП «Київтеплоенерго» виконує зазначені роботи в межах власних фінансових можливостей та за наявності комплектуючих матеріалів.
Ми напрацювали модель, за якою на підставі рішення загальних зборів мешканців у будинках, де було вкрадено лічильник, КП встановлюють нові вузли обліку з охоронною системою. Співвласникам необхідно буде сплачувати лише щомісячну абонплату за охоронну сигналізацію – 10-20 грн на місяць. Так відповідальність покладається на охоронну компанію і більше шансів, що вдруге лічильник не вкрадуть.
‒ До речі про рахунки. ДТЕК завжди скаржилася, що постачати тепло і гарячу воду населенню дуже збитково. Ви також дотацій не отримуєте, але ж і тарифи не ростуть...
‒ Тарифоутворення – теж глобальна проблема. Маємо нормативні втрати до 20%, а фактичні – 30-50%. І треба показувати реальний стан речей, в тому числі збитковість гарячого водопостачання. Підприємство працює, балансуючи завдяки внескам до статутного капіталу. Літо – це збитки для теплопостачальника, а з початком опалювального сезону коефіцієнт корисної дії виробництва теплової енергії зростає (джерела починають працювати не тільки на підігрів води, підключається тепло). Тариф не покриває собівартості послуги і комунальне підприємство, на жаль, сьогодні має збитки.
‒ Як готувалися до опалювального сезону? Долаючи купу перешкод?
‒ Значно краще, ніж це вдавалося у попередні роки «Київенерго». Вже відчуваємо результати своїх інвестицій в мережі. Гідравлічні випробування вдалося розпочати одразу після закінчення минулого опалювального сезону і мали досить часу на тестування усіх гілок теплових мереж, спокійно усували пошкодження. Крім того, проведена масштабна ремонтна програма на більш як сотні адрес. Це дало результати – ми більш стабільно з меншою аварійністю запустили тепло. Позбутися аварій повністю у найближчі роки неможливо. Щоб їх уникнути, треба перекопати все місто і замінити всі мережі одночасно. Погодьтеся, це просто неможливо. Тому ми поступово за кілька років виконаємо заміну найбільш критичних ділянок і стабілізуємо ситуацію.
‒ Багато говориться про децентралізацію теплопостачання, і в той же час ‒ що старі неефективні маленькі котельні треба закривати. Яка ж схема постачання була б найбільш ефективною для Києва?
‒ Добре, коли у кожного будинку є свій індивідуальний тепловий пункт, що відповідає за погодне регулювання. Але в Києві одна з найбільш розгалужених систем централізованого теплопостачання у Європі. І вона, з точки зору екологічності та собівартості теплоенергії, оптимальна, іншого шляху для столиці немає. Лишається вирішити проблеми у районах. Багато котелень можна ліквідувати, бо більш доцільним є постачання тепла від ТЕЦ, яка значно дешевше виробляє тепло. Тоді треба лише модернізувати мережу і під’єднати до неї будинки. А іноді саму котельню досить зробити енергоефективною, об’єднати три в одну тощо. Всі ці кроки будуть відображені у Схемі теплопостачання, в ній буде аналіз всіх джерел теплоенергії. Фахівці, які розроблятимуть схему, зроблять необхідні дослідження та висновки.
ЕКО-НОРМИ ЄВРОСОЮЗУ І ДОСВІД РИГИ
‒ На початку розмови вже згадували погодне регулювання. Поки що оперативно реагувати на погодні вибрики не вдається, так? Осінь цього року досить тепла, і кияни скаржилися у соцмережах на «Ташкент» у своїх квартирах.
‒ Це дуже гарна штука. Є гарний досвід столиці Латвії – Риги. Теплопостачальник отримав кредит на обладнання, встановив його у будинках. Для розуміння – щоб київський будинок реагував на зміни погоди, треба провести в ньому роботи на 200-250 тис. грн (теплоцентраль на це не здатна, вона дуже інерційна). В результаті кредит повертали самі мешканці Риги. Зате тепер опалення кожного будинку починається за рішенням його громади: хочуть ‒ економлять, змерзли ‒ гріються.
‒ А що буде з заводом «Енергія»? Його також частенько «незлим словом» згадували кияни цієї осені.
‒ Так, цього року питання з ним стоїть досить гостро, всі відчували неприємні запахи у столиці і асоціювали їх з діяльністю сміттєспалювального заводу. Але на заводі висока температура згоряння сміття – 800 градусів, тому запаху в таких умовах немає. Було кілька причин запаху та задимленості – пожежі на торфовищах, колосальний автотрафік, розташування ще кількох промислових об’єктів.
Хоча проблематику заводу «Енергія», що працює більше 30-ти років, ми теж усвідомлюємо, тому давно запланували встановлення на ньому системи хімічної очистки димових газів. Є директиви Європейського союзу, яких вже з наступного року маємо дотримуватись. І на заводі слід реалізувати проект хімічного очищення димових газів. Зараз закінчуємо проектні роботи, робимо оцінку впливу підприємства на навколишнє середовище. Вартість проекту близько 720 млн грн, 420 вже заплановано виділити у наступному році. З них 220 – з бюджету міста, ще на 200 млн ‒ подали запит на отримання коштів з держбюджету. Це складна інженерна проблема і без підтримки держави не обійтися. Після реалізації проекту, у 2021 році завод відповідатиме екологічним вимогам ЄС на 100%.
Загалом другий рік поспіль на заводі проводяться ремонтні роботи, ремонтують котлоагрегати, що дозволить ефективніше спалювати сміття. А ще зараз працюємо у напрямку відведення земельної ділянки під комплекс сміттєпереробки. Плануємо побудувати великий сортувальний центр, який постачатиме «Енергії» вже очищене від органіки сміття. А це на користь ефективності та екології.
Фото: Павло Багмут