Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

«Медреформа» – очевидне й неймовірне

«Медреформа» – очевидне й неймовірне

Блоги
Укрінформ
25 років поспіль гроші на охорону здоров’я виділялись за залишковим принципом.

Чи хороші пиріжки вийдуть із запрілого борошна, яке віником «по засіках» нашкребли? Отож! Варто сказати, що ця проблема успадкована ще з радянських 80-х, коли військово-космічне змагання виснажило економіку СРСР. Навколо нас усі країни шукали нові рішення і знаходили для них гроші.

Ми ж маємо ситуацію, коли одна зі складових життєзабезпечення і нацбезпеки держави – охорона здоров’я, вже на краю прірви. Це відчувають і пацієнти і медпрацівники.

І ті, і інші – не однорідна маса. Є лікарі, які мають доходи на світовому рівні. Їм в принципі нічого не треба змінювати. Це, як зараз модно казати, «мафія». Хоча серед цієї так званої «мафії» здебільшого спеціалісти найвищого ґатунку, яких залюбки заберуть закордонні клініки.

Є й пацієнти, яким платити – потреба, інакше вони не відчувають задоволення від заробляння.  Але це ексклюзив. Більшість і людей, і медпрацівників живуть як усі – животіють. Має змогу пацієнт дати якусь вдячність – добре. Не може і не дасть – що ж…

Оскільки на офіційну зарплату (мінімалку!) стало жити фізично неможливо, значна частина з тих хто в силах, особливо молоді професіонали, не вагаючись поповнюють лави медиків в інших країнах. Ситуацію потрібно виправляти негайно, інакше втратимо галузь, від якої напряму залежить національна безпека. Тим більше, що медики у переважній більшості ЗА реформу.

І «реформу» начебто просувають вже третій рік.  Але саме тут починаються манівці. Проаналізуємо по черзі «благі наміри».

«Реформа – це передусім боротьба з корупцією» вирішив один з перших «реформаторів» – заступник міністра Ігор Перегінець. Сказав - зробив! Донищив санепідслужбу. Ні, не змінив принципи її роботи, не нівелював корупційні механізми, не поміняв нечистих на руку керівників. Просто безповоротно ліквідував. І що, немає проблем!? Тепер проблеми є у кожного з нас, адже біобезпека країни ніяк не захищена. Нові структури тільки формуються й значну частину втрачених функцій досі не відновлено.    

На охорону здоров’я й правда з Держбюджету виділяються дуже значні кошти – майже 100 мільярдів на рік. Цей кошик завжди був принадою для «схемщиків», яким вдавалося відщепнути немало, передусім на держзакупівлях. Відтак наступним об’єктом реформи було обрано держзакупівлі – й знову під гаслом боротьби з корупцією. Спочатку 2, потім 4 а тепер 6 млрд гривень полетіли за кордон за договорами з міжнародними організаціями, які, як виявилося, НІКОМУ в Україні крім в.о. міністра Уляни Супрун, читати не можна. В результаті, зокрема, за програмою «дитяча онкологія» закуплено препарати з обмеженим терміном придатності, й уже три місяці вони лежать на полицях і чекають обіцяної заміни на придатні, а дітей рятують родичі і благодійники. Ще одні закуплені ліки, розраховані на використання протягом року, зайшли в Україну з терміном придатності місяць. Це десятки мільйонів бюджетних грошей і життя конкретних людей. І нічого перевірити і змінити неможливо – комерційна таємниця, прикрита лише фігурою в.о. міністра, легітимність якого, а отже й відповідальність, вельми сумнівні. Нам говорять про економію, а ж «доекономились» до того, що хворі помирають від відсутності ліків, в той час як державні гроші лежать на закордонних рахунках роками. За реформою закупівель корупційні схеми успішно виведені за кордон. Тепер ми годуємо вже міжнародну мафію.

Третя реформа – реформа медичного обслуговування. Вона найцікавіша, бо грошей найбільше. У несвітлих головах виникла «світла» ідея: спробувати опанувати цей кошик під гаслами «оплачувати послугу, а не стіни»; «гроші ходять за пацієнтом»; «платити по-чесному через касу»; «сімейним лікарям європейські доходи»; «пацієнту – вибір лікаря».

Гасла, варто сказати, працюють. Ми самі їх сформулювали у численних фокус-групах, де нас спочатку дослідили як комах, а потім наварили локшини саме на наші вуха.

МИ ЦЬОГО ХОЧЕМО.

А ХТОСЬ хоче одноосібно вручну керувати сотнею мільярдів гривень.

Ці два різні прагнення поєднує названий пропагандистами як «реформаторський» законопроект 6327 «Про державні гарантії медичного обслуговування».

Спробуємо розшифрувати вжитковий підтекст наведених гасел.

1. З 1-го січня 2018-го всі виберуть лікаря первинної ланки! Але ж цих лікарів чи не вдвічі менше, ніж треба й значна частина пенсіонери! В сільській місцевості на лікаря бува й 5 і 6 тис. пацієнтів припадає. Якщо цю норму закріпити юридично жорстко (а саме це пропонує МОЗ) вибирати будуть не пацієнти, а лікарі. Натішимось!

2. Лікарю пропонуються «європейські» ДОХОДИ у межах 1000$. Це й правда суттєво більше ніж зараз. Спокусливо. Але варто згадати, що ДОХІД – це не зарплата. З іншого боку, бюджет медицини – це на 80% оплата праці, тож щоб збільшити особистий дохід (не загальний) одного медпрацівника у 8 разів – треба звільнити мінімум 5 інших. Невесела арифметика, яка не випадково лишилась поза гаслами. Водночас інтернів вже перекуповують закордонні рекрутери зарплатою у понад 3000 євро. Тож навіть омріяна 1000$ проблеми не вирішує.

3. Ми вже звикли платити за медицину. Невдоволені – але платимо з власної кишені. Давно бюджетом майже не покриваються видатки на медикаменти й діагностику, не фінансується амортизація основних засобів. Жебрацьке утримання медпрацівників змушує їх як мінімум не відмовлятись від вдячності пацієнтів. Ми вже у більшості випадків згодні платити, аби були гарантії безпеки і якості. Тож реформуємось! Платимо виключно через касу! Це автоматично означає оподаткування надходжень закладу і доходів лікаря. Відтак, якщо не збільшити обсяги фінансування охорони здоров'я з бюджету, або не запровадити страхування, невідворотно платитимемо з кишені значно більше, ніж сьогодні. Проект бюджету 2018 і прогнози до 2020 року показують: асигнування на охорону здоров’я від держави суттєво не збільшаться. Отже додаткове фінансове навантаження ляже знову ж на пацієнта. 

4. Насправді пацієнту потрібно, щоб лікарня очікувала його у всеозброєнні. Це означає, що гроші повинні прийти раніше ніж пацієнт. Якщо ж «гроші ходитимуть ЗА пацієнтом», лікарні доведеться взяти гроші або як і зараз у пацієнта, або позичити і відповідно збільшити вартість послуг, бо віддавати прийдеться з відсотками. В світі (доказовий менеджмент) найефективнішим вважається механізм стратегічних закупівель і фінансове авансування лікарень. Багато кому до душі гасло «гроші – за пацієнтом». Але люди не усвідомлюють, що й грошей цих на сьогодні критично мало та й народна мудрість вказує: «До обіду ложка, після обід не тре'». Дзвінке гасло за суттю брехливе й небезпечне.

5. Чи й справді можна отримати зиск, закривши «непотрібні» лікарні й «не фінансувати стіни»?  Багато закладів справді недовантажені. Але хто порахував скільки пацієнтів відмовляється від медичної допомоги через неможливість сплатити за необхідні медикаменти і діагностику, яка вже практично приватизована? Хто обрахував скільки ліжок нам потрібно для інтенсивного лікування, госпісних, реабілітаційних, медико-соціальної допомоги, яких сьогодні гостро бракує? Якщо бездумно знищити «непотрібне», де будемо лікувати пацієнтів похилого віку, раптом збільшиться тривалість життя? Чи сподіватись що не збільшиться? Максимальні обсяги зиску від оптимізації, якщо УСІ ліжка виставити на вулицю, може сягнути аж 10% від бюджету медицини! Чи це вплине на її якість? Дуже й дуже сумнівно, а от доступність точно зменшиться. 

Однак, гасла – гаслами, а закон – законом. Що ж з цим?

Після «врахування» поправок до реформаторського №6327 (через поспіх на розгляд однієї пропозиції пішло по декілька секунд!) в ньому все одно лишилось те, чим автори ніяк не могли поступитися.  Йдеться про створення єдиної на країну закупівельної агенції з небаченими у світовому вимірі управлінськими повноваженнями й правом розпоряджатися всім медичним бюджетом. Це ключ до розуміння дійсного сенсу «реформи» по Урядово/МОЗівськи.

Другим сенсом є необхідність продемонструвати МВФ стримування соціальних видатків, щоб  і далі  обслуговувати зростаючий зовнішній борг, отримати чергову позику й «пиляти» її. Українцям з цього взагалі нічого світлого не світить.         

Але ж ми констатували, що реформа конче потрібна!

Так! Водночас МОЗ-івський варіант не є безальтернативним, як штучно навіюють суспільству крадії чужих ідей і служки МВФ.

У Парламенті зареєстровано цілу низку системних і комплексних законопроектів, підписаних більшістю членів Комітету з питань охорони здоров'я. Зареєстровано значно раніше ніж з'явилася ініціатива МОЗ. Зокрема, законопроект «Про організацію медичного обслуговування населення в Україні» №7065 (у попередній редакції №4456), розроблений з дотриманням принципів публічної політики, погоджений з профспілками, роботодавцями, провідними профільними асоціаціями з урахуванням думки пацієнтських організацій, громад. Їх чомусь гальмують 2 роки поспіль. А Урядово/МОЗівський №6327, який по суті є лише «творчо» спотвореним фрагментом комітетського проекту №7065, несамовито проштовхують з порушеннями Регламенту, норм законопроектувальної техніки, ігноруванням сторін соціального діалогу та принципів публічної політики. На нещирих гаслах і галасливій пропаганді…

Сподіваюся, Парламенту і елітам вистачить здорового глузду й інстинкту самозбереження не пропустити під маскою реформи збагачену надзвичайними соціально-політичними ризиками новітню корупційну схему від в.о міністра Супрун та її «хазяїв».

Закликаю притомних парламентарів та вище керівництво держави скористатись іншою можливістю, яка давно заходиться у Верховній Раді у вигляді писаних текстів системних медичних законопроектів. Є хороший шанс вийти зі складної ситуації зі збереженим обличчям та принести користь народу України.  

Олег Мусій

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-