“Міняємо жовтень на липень”: на нас таки чекають дочасні вибори

“Міняємо жовтень на липень”: на нас таки чекають дочасні вибори

Аналітика
Укрінформ
Учасники консультацій в АП змирилися з невідворотністю розпуску Ради. І указ не затримався: 21 липня – дата дочасних виборів. Чи здатен хтось на продовження спротиву?

“Вибори закінчилися. Нехай живуть вибори!”. Президент Володимир Зеленський підписав указ про розпуск Верховної Ради 8-го скликання. Як і прогнозувалося, на підставі “відсутності у парламенті коаліції депутатських фракцій” - але без додаткових обґрунтувань. "Керуючись частиною другою статті 77, частинами шостою і сьомою статті 83, пунктом 1 частини другої статті 90 Конституції України та відповідно до пунктів 7 і 8 частини першої статті 106 Конституції України постановляю: 1. Припинити достроково повноваження Верховної Ради України восьмого скликання". Позачергові вибори до Верховної Ради призначено на 21 липня.

Отже, у вівторок зранку керівникам Верховної Ради і головам парламентських фракцій та груп під час консультацій із Володимиром Зеленським не вдалося відстояти право нинішнього складу найвищого законодавчого органу країни повністю відпрацювати свій конституційний термін. Чи ніхто не хотів цього робити, бо в принципі, не проти такого повороту? Принаймні, усі політики, які по завершенні консультацій взяли участь в імпровізованому брифінгу біля будівлі адміністрації президента (із різними емоціями та оцінками) ще до появи президентського указу говорили про проведення в липні дочасних виборів як про доконаний факт. Головним аргументом для дострокового припинення повноважень парламенту Володимир Зеленський назвав “дуже низьку довіру громадян до цієї інституції – 4%”. “Це – оцінка роботи парламенту і найвагоміший аргумент для припинення його повноважень. Я як гарант Конституції зобов’язаний гарантувати права громадян України. Юридична підстава для розпуску – з 2016 року не існувало коаліції», – сказав президент. За словами першого заступника голови парламенту Ірини Геращенко, більшість учасників консультацій не погоджуються із такими “юридичними” аргументами. Дехто, як-от заступник голови ВР Оксана Сироїд і голова фракції “Самопоміч” Олег Березюк назвали ймовірне (а тепер вже й фактичне) рішення президента “політико-правовим”. Інші (приміром, сама Ірина Геращенко і голови фракцій БПП та “Народний фронт” Артур Герасимов і Максим Бурбак) — “незаконним”. А ось Юлію Тимошенко, Олега Ляшка і ще деяких учасників перемовин аргументація Зеленського повністю задовольнила. Лідерка “Батьківщини”, навіть, спробувала допомогти юристам Зеленського обґрунтувати указ, провівши паралелі із розпуском Верховної Ради Віктором Ющенком у 2007 році - на підставі 102-ої статті Конституції, згідно з якою президент є гарантом додержання прав і свобод людини та громадянина... Однак, незважаючи на різні позиції, фактично усі лідери фракцій і груп (окрім хіба що Максима Бурбака) з неабияким оптимізмом говорили про готовність своїх політсил до дочасних виборів. Також майже всі публічно підтримували ідею внесення швидких “точкових” змін до виборчого законодавства - незважаючи на нагадування головою ЦВК Тетяною Сліпачук позиції ОБСЄ, яка не рекомендує країнам-членам міняти “правила гри” менш ніж за рік до виборів.

Президент України Володимир Зеленський
Президент України Володимир Зеленський

Тож загалом складається враження, що, незважаючи на палкі дискусії, які точилися довкола ідеї дострокового розпуску парламенту до інавгурації президента, і доволі жорсткі (за інформацію учасників) висловлювання деяких парламентерів від ВР під час консультацій в АП, політична еліта легко “проковтнула” запропоновану Зеленським гірку для багатьох пігулку і відмовилися від боротьби за дотримання права... заради виборів якомога скоріше. Чи, може, це тільки здається? І противники розпуску парламенту не поспішали “світити свої козирі” до появи відповідного указу глави держави та готові до спротиву — принаймні, правового й регламентного? І у цьому зв’язку додає інтриги те, що, пропри адресовані журналістам, які зібралися біля АП, слова Ірини Геращенко: “ми чекаємо на голову Верховної Ради”, Андрій Парубій так і не вийшов (принаймні, одразу) до преси, аби розповісти про свою позицію і про власні оцінки перебігу та результатів консультацій. З’ясовуємо, що думають про це політичні експерти.

Головне, щоб “перемога над парламентом” не стала “Пірровою”

За словами політтехнолога Тараса Березовця, ми знову стали свідками того, як "політична доцільність" бере гору над правом і Конституцією. При цьому “дратує приреченість більшості народних депутатів та голів парламентських фракцій щодо дострокових виборів”. Вочевидь, навіть від нашої, м’яко кажучи “не ідеальної” владної верхівки можна було б чекати набагато активнішого спротиву появі “сумнівного” президентського указу. І своєю пасивністю нинішні народні обранці можуть зробити “ведмежу послугу” майбутньому складу парламенту (багато хто — вочевидь, і собі, коханому)... “Правове обґрунтування проведення дострокових виборів не просто сумнівне, воно антиконституційне! І це в майбутньому поставить під великий знак питання легітимність Верховної Ради 9-го скликання і всі (!) ухвалені нею рішення. Крім того, сам антиконституційний по суті указ новообраного буде підставою для процедури імпічменту Зеленського. Якщо нинішня ВР, звісно ж, сподобиться затвердити відповідний закон. Тому що наступна Рада, де у Зеленського буде більшість, такого закону точно не прийме!”, - вважає Тарас Березовець. Тому він радить чинним парламентаріям зорганізуватися і ухвалити такий закон, аби у майбутньому отримати запобіжники від неправомірних дій “гаранта”. А також перевірити — чи утримається він від “спокуси” ветувати цей документ.

Олег Саакян
Олег Саакян

А ось політолог Олег Саакян сумнівається, що представлені у парламенті сили (можливо, за незначними винятками) вдаватимуться до активного спротиву. Погоджуючись із тим, що рішення про розпуск ВР продиктоване “політичною доцільністю”, експерт нагадує, що своєрідний карт-бланш навіть на такі дії Володимир Зеленський отримав завдяки суспільному запиту на перезавантаження політичної еліти. “І в цих умовах не погоджуватися з Президентом і вступати з ним у відверту конфронтацію вкрай невигідно для більшості ключових політиків - адже це може негативно вплинути на їхні передвиборчі рейтинги”. А власні рейтинги українські політики, схоже, захищають набагато активніше, ніж закон.

“Дострокові вибори вигідні, в першу чергу, партії “Слуга народу”, бо українці не встигнуть розчаруватися в Зеленському за 2 місяці, а також партії Петра Порошенка, тому що його електорат мобілізований після президентських виборів, - нагадує політолог Олексій Мінаков, - Інша справа “Народний фронт” - їм дочасні перегони невигідні, бо політсила потребує часу на ребрендинг, зміну назви, оновлення команди, а дехто із депутатів - для пошуку нового “політичного корабля”. “Нарфронт” залишився фактично єдиною силою, яка виступає проти дострокових виборів. Незрозумілі мотиви та зацікавленість в дочасних виборах партій Олега Ляшка та Юлії Тимошенко - їм вигідніше було б дочекатися помилок Зеленського, початку розчарування в новому президентові та грати на критиці недосвідченого в політичному плані глави держави. Але, очевидно, свою справу зробила консолідуюча ідея змін до виборчого законодавства - щоб прибрати «мажоритарку», створити закриту пропорційну систему і знизити виборчий бар‘єр. Адже в такому разі навіть партія Олега Ляшка, який провалився на президентських виборах, може потрапити до парламенту. А політики мислять саме такими категоріями - питаннями самозбереження”, - каже Мінаков.

Із тим, що лише “Народний фронт” може спробувати попсувати настрій прибічникам ідеї розпуску ВР 8 скликання погоджуються і інші експерти. Вони не відкидають звернення представників цієї політсили (можливо, і голови парламенту Андрія Парубія) до суду. Також можливі судові позови і від окремих громадських організацій та юристів. Але шансів на те, що це зупинить “маховик дочасних виборів” небагато. Адже, знову ж таки — йдеться не про правове рішення, а про згадану вже “політичну доцільність”.

Олексій Мінаков
Олексій Мінаков

“Отже, в цілому відсутність жорсткого опору розпуску Верховної Ради демонструє, наскільки політичні та особисті інтереси в українських умовах переважають юридичну доцільність”, - підсумовує Олексій Мінаков.

Експерти прогнозують, що жодних відвертих демаршів не станеться і під час проведення позачергового засідання ВР для ухвалення кадрових рішень, розгляду змін до виборчого законодавства та інших питань.

“Думаю, спеціально до цього засідання у команді Зеленського сформують доволі об’ємний пакет законопроектів, аби закріпити “символічну перемогу” над парламентом. При цьому частину ініціатив депутати, швидше за все, підтримають — зокрема, зміни до виборчого законодавства, які, вочевидь, уже кулуарно обговорювались. А ось спротив із боку парламентаріїв навряд чи набере більш гострих форм, аніж “провал” частини запропонованих документів — із тим, щоб не дати Зеленському “чистої перемоги” і можливості у майбутньому апелювати до неї”, - вважає Олег Саакян.

Утім, за висновками політичних експертів, (і за логікою апологетів ідеї екстреного переобрання парламенту), такий статус-кво зберігатиметься не довго: розстановка сил у майбутній Верховній Раді обов’язково зміниться. Причому, за прогнозами, не на користь проукраїнських сил. Один із небагатьох “плюсів” від виконання досягнутих під час вівторкових консультацій домовленостей, на який ми таки можемо розраховувати, за словами співголови ДемАльянсу Василя Гацька, - можливе скасування “мажоритарки”. “Звісно ж, - це плюс. Але не обманюймося самі й не обманюймо інших. Без “мажоритарки” політичної корупції менше не стане. Її і в “закритих списках” теж багато. “Плюс” у тому, що ті неолігархічні сили, які подолають прохідний бар'єр, братимуть участь у розподілі вдвічі більшої кількості мандатів. Зараз 50% - 225 мандатів за списками. 50% - 199 (не 225 через окуповані території) мандатів — у мажоритарних округах. В більшості, округи представниками неолігархічних сил “з тріском” програються “грошовим мішкам”. Тому розраховують вони винятково на списки. Якщо ж “мажоритарки” не буде, то розподілятимуть уже не 225 мандатів, а 450. Тому переваги все одно є”. Але й це, за висновками політика, - іще “не перемога”. Доки ми не мінімізуємо вплив “фактору грошей” на політичне життя країни. А такий вплив у найближчому майбутньому, вочевидь, збережеться — скільки б ми не розпускали парламент і як би потім не розсаджували у сесійній залі нових (а, здебільшого, “старих” ) парламентаріїв....

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-