15-18 січня на полях Всесвітнього економічного форуму в швейцарському Давосі працюватиме Український дім – комунікаційний, дискусійний та виставковий простір, мета якого – привернути увагу до потреб країни, яка у 21 столітті протистоїть потужному агресорові. Політичні лідери світу, провідні бізнесмени, мислителі та активісти обговорюватимуть ключові аспекти захисту життя та свободи українців, дискутуватимуть про те, як Україні здобути перемогу і відновитися після війни. Чого ж очікувати від Давоса-2024? Укрінформ запросив до розмови співзасновницю Українського дому, президентку та головну виконавчу директорку інвестиційного фонду Western NIS Enterprise Fund (WNISEF) Ярославу Джонсон.

ПРО ФІНАНСОВУ ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ ТА ЗБРОЮ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ

- Пані Ярославо, втретє Український дім у Давосі працюватиме в умовах масштабної російської агресії проти нашої країни (нагадаю, у 2022-му через ковідні обмеження ВЕФ перенесли з іще мирного для нас січня на воєнний травень). Як війна впливає на підхід до організації заходів, запрошення гостей, до вибору тематики та, можливо, тональності дискусій?

- Коли 20 років тому я вперше приїхала до Давоса, переконалася, що про Україну там майже ніхто не говорив. Натомість Росія тоді викликала неабиякий інтерес. Всі казали: ось у цю галузь треба інвестувати в Росії, чи ось у цю... там є вуглеводні, золото, рідкісні метали... Тож ми вирішили заснувати та фінансувати Український дім, аби знайомити учасників Всесвітнього економічного форуму також і з можливостями України, з її інвестиційними та конкурентними перевагами.

До 24 лютого 2022 року спрямовували зусилля на залучення в країну технологій та інвестиційного капіталу. Природно, що з початком великої війни інвестиції відійшли на другий план. Пріоритетом натомість стала донорська підтримка України, яка протистоїть агресії і стикається з величезними безпековими та економічними викликами. На цьому тепер і фокусуємося – хочемо, щоб Україна і українські потреби були перед очима людей, які приїжджають до Давоса. Адже це очільники урядів, великих компаній. Вони мають знати, за що Україна бореться, чому вона бореться та що означає ця боротьба для усього світу.

Ми розповідаємо про війну, про шкоду, якої завдають Україні російські атаки. Говоримо про те, скільки людей гине за майбутнє своєї країни. Завдяки документам, світлинам, відео демонструємо правду без прикрас. Бо часто західна преса пом’якшує опис подій в Україні, і насправді рідко хто показує ту реальність, про яку ми з вами знаємо.

Показати справжню картину тим, від кого залежить рівень допомоги Україні, – одне з ключових наших завдань сьогодні. Особливо зараз, в умовах невизначеності з обсягами міжнародної фінансової допомоги. Всі мають розуміти: без такої підтримки Україні буде дуже важко, агресія може затягнутися на роки.

- А що змінилося в акцентах упродовж другого року великої війни? Зокрема, пригадую, що торік і ми в Україні, і наші міжнародні партнери були доволі оптимістичні щодо термінів завершення бойових дій. Також тоді всі були переконані, що цивілізований світ за будь-яких умов продовжить підтримувати Україну. Але ж останні події багатьох змусили  у цьому засумніватися.

- Ви знаєте, в США ім’я України пов’язане з президентом Байденом. Байден запевнив, що США допомагатимуть Україні, допоки вона не переможе. Але місцева передвиборча кампанія накладає на ситуацію неприємний відбиток. У цій політичній боротьбі республіканці пов’язали питання фінансової допомоги Україні, Тайваню та Ізраїлю в одному пакеті, а також прив’язали їх до внутрішніх американських проблем – зокрема, міграційних. Тепер республіканці хочуть щось виторгувати у чинного президента. Думаю, протягом наступного місяця якесь рішення усе ж буде: Байден запропонує щось опонентам, аби розблокувати допомогу Києву.

Непроста ситуація і в Європі, де каламутять воду прибічник Путіна Орбан та деякі його однодумці. Тому ми мусимо у Давосі доводити хибність їхньої політики, переконати тих, хто сумнівається, що, допомагаючи Україні зупинити агресора, світ, передовсім, допомагає сам собі.

Важливо, що американці підтримують Україну. За продовження фінансової допомоги – понад 60% тамтешнього населення. Хоча, на жаль, є й ті, хто протилежної думки. Бо, знаєте, американці живуть в дещо ізольованому світі, вони ніколи не стикалися з війною на своїй території, окрім якихось далеких у часі внутрішніх протистоянь. Тому їм треба пояснювати, про що йдеться, чому, як і за що бореться Україна. Також важливо говорити про те, як може прислужитися у її боротьбі американська допомога.

Дехто з американців думає, що в Києві надходять їхні долари в кошиках, до яких запускають руку ті, хто наближений до розподілу допомоги, таким чином нібито наживаючись на чужих грошах. Але ж треба розуміти, що здебільшого йдуть не гроші, а озброєння для української боротьби. Воно надходить з американських складів, і то не нова зброя, а зброя, яку американці вже використовували, або та, що довго зберігалася й термін придатності якої завершується. Ці озброєння й техніка йдуть в Україну, а за виділені на допомогу їй гроші американські компанії виготовляють нову техніку та зброю для самих США. Тобто, 90% коштів, які Конгрес виділяє для України, залишаються в Сполучених штатах. Все це ми й маємо пояснювати. Допомагають у цьому й поляки, і держави Балтії, які розуміють, чим загрожує їм поразка (не дай, Боже) України.

- І як можна використати для цього платформу в Давосі? Там же ж будуть і представники Демократичної партії, і республіканці, й, можливо, преса та бізнес, пов'язані з республіканцями. Як до них достукатися, завдяки чому на них можна вплинути?

- Думаю, з бізнесом не буде проблем. В Давос приїжджають власники і топменеджери провідних світових корпорацій. Багато хто із них, зазвичай, відвідує заходи в Українському домі. Щодо політиків, то цього року в наших заходах братиме участь Президент Польщі Анджей Дуда. Думаю, будуть й інші європейські високопосадовці. Нагадаю, у попередні роки гостями Українського дому були і прем’єр Греції, і генсек НАТО, і лідери Євросоюзу. Сподіваємося й на високе представництво цього року.

Чекаємо і на американських бізнесменів та політиків, аби привернути їхню увагу до проблем України.

ПРО ВІЙНУ БЕЗ ПРИКРАС ТА БОРОТЬБУ З РОСІЙСЬКОЮ ПРОПАГАНДОЮ

- Своєрідним емоційним тлом українського тижня  в Давосі вдруге буде спільний дискусійний і виставковий простір Українського дому та проєкту «691 день, що вирішує твоє майбутнє». Ви переконані, що це спрацює так, як  задумувалося, а не призведе до посилення «втоми від України», яка нібито (хочеться вірити, що це не так) з’являється на Заході?

- Думаю,  жодної шкоди не буде. Організація цього проєкту дуже чітка. Тут, як у музеї, демонструють, що насправді відбувається в Україні, показують за допомогою реальних фотографій та відео, а не художніх образів. Що ж до втоми, то, як на мене, вона не пов’язана з фото чи відео. Втома, як і зневіра,  посилюється через політику і навмисно каталізується політиками.

Натомість, коли люди побачать справжню картину, справжній жах, який відбувається в Європі у 21 столітті, вони, безумовно, замисляться над словами політиків, яким вони до цього вірили, про те, що насправді нічого жахливого нібито не відбувається.

І наше завдання – не лише налякати, а переконати, що без допомоги усього цивілізованого світу протистояти злу, яке породжує цей жах, неможливо. Всі повинні розуміти: допомога, яку нам надають, – це не тільки про існування України, це про майбутнє всього демократичного світу, який зараз під загрозою.

- Але ж гостями Українського дому цими днями буде кілька сотень людей. А як це далі доносити до сотень мільйонів – звичайних американців, європейців, австралійців, африканців? Чи великий інтерес зарубіжної преси до Українського дому в Давосі? Чи  бувають на його заходах представники світових ЗМІ?

- Так, вони приїжджають, стежать за подіями та дискусіями, активно працюють на полях Всесвітнього економічного форуму. Всі розуміють, що зараз у світі є дві найгарячіші точки – Ізраїль та Україна. І про події там всі говорять. Тож я не сумніваюся, що увага світу цього тижня, поміж іншого, буде прикута й до подій в Україні, і до українського представництва в Давосі.

Проте важливим також є питання, що робити після Давоса? Сподіваюся, після ВЕФ адвокатів в України по всьому світу побільшає. Потрібно, щоб зустрічі, присвячені українській проблематиці, відбувалися на всіх рівнях і надалі. Тут маємо приклад посла України у США Оксани Маркарової. Вона знає всіх у Конгресі, в Міністерстві оборони, в інших американських відомствах. Вона виступає всюди, не боїться незручних запитань і може чітко пояснити ситуацію. Але треба, щоб й інші українські кола їй допомагали. До США, Європи та решти країн-союзників мають приїздити делегації українських бізнесменів, урядовців, парламентаріїв. Роз’яснювальна робота має бути постійною, бо російська пропаганда, на жаль, дуже активно працює і на Американському континенті, і по всьому світу.

Хоча, дійсно після атаки 7 жовтня на Ізраїль Україна майже зникла з американської преси. В “The New York Times” за два тижні опублікували про українську війну невелику статтю. Цими днями була стаття про наших воїнів на Запоріжжі: як вони готуються до відправлення на фронт, як їм складно жити в окопах, яка погана погода...

Тобто, якусь картинку вони дають. Але детально про перебіг боїв, про забезпеченість українців озброєнням та боєприпасами, про слабкі і сильні сторони ворога зараз майже ніхто на заході не пише. А про Ізраїль – і про ХАМАС, і про Газу, і про Іран, і про Ліван, про всі країни, на які так чи інакше впливають тамтешні події, – написано дуже багато. Тож ми мусимо повернути на такий же рівень й інтерес до подій в Україні. Переконана, наша платформа в Давосі допоможе переконати людей, котрі ухвалюють рішення, в безальтернативності підтримки України. 

ПРО КОНФІСКАЦІЮ РОСІЙСЬКИХ АКТИВІВ ТА ІНВЕСТИЦІЇ У ВІДБУДОВУ

- Якщо пригадувати торішні дискусії й обговорення у Давосі, то за якими напрямами відбулося просування як на шляху до ухвалення конкретних рішень, так і до їх практичної реалізації?  

- Минулого року ми багато говорили про відбудову України. Годі сподіватися, що за рік – тим паче, в умовах продовження війни, – все задумане вдасться втілити на практиці. Пошук шляхів розв’язання проблем, підходів до відновлення, необхідних ресурсів постійно триває. І Давос дає можливість виводити дискусію на новий рівень, шукати нові контакти, пропонувати цікаві рішення. Тепер про Україну по всьому світу знають, з нами хочуть і можуть говорити. І це дуже важливо. Знаєте, кожен із нас є неофіційним послом України.

- На 17 січня в межах роботи Українського дому заплановано дискусійну панель про можливості спрямування заморожених у світі російських активів на фінансування допомоги, відновлення та реконструкції України. Чи наблизився світ до розв’язання цієї проблеми? І що найбільше заважає ухваленню рішень? Річ лише у правовому врегулюванні, у пошуку правильних юридичних шляхів?

-  Можливості використання заарештованих російських активів для відновлення України пов'язані із політикою та з юридичними питаннями. Багато залежить від того, про які активи мова. Якщо це гроші російської держави, які зберігаються у фондах центральних банків Європи чи США, до них, на перший погляд, доступитися легше. Проте просто забрати їх неможливо. У кожному випадку ймовірне вилучення має бути легітимізовано через суд, через міжнародні організації. Без цього жоден банк у світі не віддасть цей ресурс. Тому так важливо знаходити правові шляхи конфіскації. Єдиної думки щодо того, яким має бути відповідний механізм, наразі немає.

Складно і з приватними активами. Навіть, якщо ми вважаємо, що ці кошти зароблені у корупційний спосіб, доки це не буде доведено через суд, забрати їх не вийде. Я знаю, що глава британського МЗС лорд Кемерон має варіант розв’язання проблеми. Ми його запросили і думаємо, що він відвідає Український дім у Давосі, тож буде можливість про це поговорити. Бо в США деякі дуже знані юристи кажуть: кошти доступні, потрібен лише чіткий правовий механізм їх вилучення. На жаль, багато сумнівів, що ці гроші можна буде використати напряму.

До того ж, маємо усвідомлювати: навіть якщо вдасться спрямувати в Україну всі заблоковані зараз російські активи (за деякими оцінками  $300 мільярдів), їх однак не вистачить для відновлення того, що зруйнувала Росія. Адже на відбудову потрібно щонайменше трильйон доларів. Зібрати їх без допомоги державних донорів та приватних інвесторів неможливо.

- А що, за вашими прогнозами, найбільше цікавитиме потенційних інвесторів у відбудову України? І якими мають бути аргументи наших можновладців, представників вітчизняного бізнесу та закордонних друзів (у тому числі, і ваші особисто меседжі), щоб переконати  їх у перспективності таких вкладень?

- Мій фонд працює з малими донорами, не з величезними компаніями, але я знаю, що найбільші компанії, найбільші венчурні організації, фонди постійно оцінюють економічні можливості України. І вони знають, що після кожної війни можна заробити дуже великі гроші. Адже знищено дуже багато. І все це треба швидко відбудовувати. Тож провідні компанії світу готуються до початку повоєнного відновлення України. І ті компанії, які працювали тут до війни, дуже швидко сюди повернуться, вони готові вкладатися у відбудову.

Буде маса завдань – відновлювати дороги й будинки, енергомережі, інженерні комунікації. Питання – де взяти гроші, хто платитиме, хто та як стежитиме за ефективністю та прозорістю використання фінансового ресурсу? Я беру участь в роботі різних комісій, які обговорюють відбудову України, і можу сказати, що дискусії бувають досить гарячими. Але поки що говорять, переважно, «в теорії»: і це треба зробити, і те також. Але питання: як це робити? Із чого починати? Якими мають бути пріоритети? Зрештою, скільки часу знадобиться для основних робіт? Бо Україна не може чекати 70 років до повної відбудови. Адже ті українці, які повертатимуться додому із-за кордону, хочуть повертатися до нормального життя, вони не хочуть жити в наметах, вони хочуть, щоб їхні діти ходили до школи, щоб неподалік була хороша лікарня й так далі.

Відновлення й оновлення критичної, житлової, соціальної інфраструктури є важливим і складним завданням не тільки на державному, а й на місцевому рівні. Населені пункти, які зазнали часткових руйнувань, ми відновимо. А як бути із тими містами й селами, які взагалі стерті з лиця землі? Що з ними робити, навіть якщо туди захочуть повертатися люди?

Словом, є  безліч дуже складних політичних, економічних, гуманітарних питань, відповіді на які (бодай, попередні) треба шукати вже зараз, не чекаючи завершення війни. І шукати із залученням зацікавлених інвесторів. Давос – непоганий майданчик для цього.

- А чи наводитимете якісь приклади із досвіду WNISEF та, може, інших інвесторів, які доводять, що в Україні і з Україною можна успішно працювати навіть у нинішніх складних воєнних умовах?

- Наш фонд, як я вже сказала, орієнтується на малі та середні  підприємства (МСП). А ми знаємо, що успішні держави мають великий відсоток таких підприємств. В Україні ж на сьогодні тільки 14% МСП. Це дуже мало для успішного розвитку економіки. В США їхня частка – 80%, в Канаді  – 90%, до таких цифр треба прагнути.

Повоєнна відбудова – непоганий шанс змінити ситуацію. Бо, приміром, відбудова «Азовсталі» потребує 5-10 років. А малі і середні підприємства можуть працювати одразу ж, щойно знайдуть фінансування. Такі маленькі підприємства, які беруть на роботу кілька людей, створюють міні-економічну зону довкола себе. І кожне містечко, яке матиме багато таких осередків, отримає неабиякий поштовх для розвитку.

На формуванні таких середовищ ми й фокусуватимемося наступні роки. Вже зараз малий та середній бізнес звертається до нас за позиками. І переважна більшість реципієнтів, попри війну, працюють доволі успішно. Фактично всі наші позичальники швидко розраховуються за кредитами. Українці спритні, швидко навчаються, опановують нові технології і використовують це на користь собі, своїй громаді і державі.

- Яким, на вашу думку, буде прийнятний результат цьогорічного Економічного форуму для України? Чи ж є ризики, що українське питання опиниться десь наприкінці порядку денного саміту в Давосі, оскільки світова політична та бізнесова еліта концентруватиметься на обговоренні інших питань – рецесії, протистояння довкола Тайваню, подій у Газі, стрімкого розвитку ШІ, перспектив виборів у США?  

-  Україна – одна з найгарячіших точок в усьому світі зараз. Тож вона однозначно буде у центрі уваги цьогорічного Давоса. Перед учасниками має виступати Президент Зеленський, приїздить велика урядова делегація, вже збиралися радники з питань безпеки. Кожен робитиме все, щоб українське питання не було проігнороване. Думаю, так діятимуть і делегація Ізраїлю, і палестинські представники. У кожного – свої потреби та свої пріоритети.

Для України ключове поточне питання – розблокування американської та європейської допомоги на нинішній рік. Далі мусимо йти двома шляхами. Перший – це перемога, другий – відбудова. Саме в такому порядку. Бо ми не можемо відбудовувати, доки не буде перемоги. Для цього ж важливо озброїти Україну, важливо, щоб Україна мала засоби, щоб виграти війну. Про це говоритимуть і в Давосі, і більш предметно – за місяць у Мюнхені на конференції з питань безпеки.

Ми знаємо, що потрібно Україні зараз. Україна також вміє дивувати своїми унікальними розробками. Наприклад, ті морські дрони, які налякали російський флот, що втік із західної частини Чорного моря,  – це неабияке досягнення. Україна добре використовує усілякі дрони, але їй потрібна важка зброя, яка дасть можливість подолати російські укріплення. І тоді буде перемога. Бо іншого виходу немає. Без того про відбудову можемо говорити лише абстрактно – десь щось лататимемо, лагодитимемо критичну інфраструктуру, – але масштабні роботи не розпочнуться.

Владислав Обух, Київ

Фото надані Ярославою Джонсон та shpalta.media