Сигарети по 200 грн: турбота про здоров’я, порятунок бюджету чи стимул для контрабанди?
Про такі плани повідомив голова комітету ВР з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький. Це, з-поміж іншого, має допомогти фінансуванню вітчизняної системи охорони здоров’я. Зокрема, дотримуватися норми ухваленого 2017 року закону "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", згідно з якою на потреби галузі мають скеровувати щонайменше 5% ВВП. Таким чином, лише Нацслужба здоров’я (НСЗУ) наступного року зможе розраховувати на 225 мільярдів гривень. І то – без видатків на бюджетні програми МОЗ та субвенції регіонам для утримання лікарень (ще десятки мільярдів). І левову частку надходжень на медицину, за підрахунками пана Радуцького, можна забезпечити саме завдяки коштам від акцизу на тютюн та спиртне. Мова про запровадження окремого акцизу на міцні напої й великий додатковий акциз на тютюнові вироби, включаючи електронні цигарки і вейпи. “Пачка цигарок має коштувати не менше 200 гривень. І якщо тютюнове лобі не буде сильно втручатися, й Верховна Рада підтримає (такі ініціативи), додатково 6 мільярдів гривень можна зібрати вже в 2021 році”, – наголосив парламентарій.
Як на журналіста Укрінформу, котрий ніколи в житті не палив, пропозиція – більш ніж заманлива. Проте експерти застерігають: настільки різке збільшення акцизних платежів, швидше за все, матиме зворотний ефект. Йдеться про проблему подальшого зубожіння людей, які не зможуть відмовитися від шкідливої звички, повернення в тінь частини тютюнового бізнесу, згортання легального виробництва й виведення закордон вкладених у галузь іноземних інвестицій, “стимулювання” контрабанди та виробництва фальсифікату, який може ще швидше “вбивати” курців...
Тютюнова галузь: між Сциллою шкоди для здоров’я й Харибдою бюджетних втрат
На перший погляд, тютюнова індустрія – як кістка в горлі для будь-якої влади. Більшість національних урядів, перебуваючи під постійним тиском громадськості, місцевих і зарубіжних прибічників здорового способу життя, розробляють програми для подолання однієї із найпоширеніших шкідливих звичок населення, намагаються обмежити фінансові “апетити” виробників – зокрема, впливових міжнародних корпорацій. Звідси – величезні штрафи за порушення антимонопольного законодавства й за шкоду, заподіяну здоров’ю людей. І виграні багатомільярдні судові позови проти “тютюнових монстрів”. Але. До більш радикальних кроків ніде вдаватись не поспішають. Адже тютюнова індустрія – один зі “стовпів” багатьох економік. Приміром, майже 8% надходжень до українського бюджету забезпечують виробники, імпортери і продавці тютюну. Цього року вони поповнять держкошторис на понад 80 мільярдів гривень. Частка галузі у вітчизняному ВВП – до 7%. Йдеться також про 50 тисяч непогано оплачуваних робочих місць і валютну виручку від експорту. А для деяких населених пунктів – приміром, містечка Прилуки на Чернігівщині, – підприємства галузі є бюджетоутворюючими й залишаються одними з найбільших роботодавців. Тож навряд чи в найближчому майбутньому країна зможе дозволити собі “розкіш” відмовитися від такого фінансового джерела.
З іншого боку – і про шкоду куріння забувати не варто. Маємо вживати радикальних заходів для поліпшення здоров’я населення, які не повинні обмежуватися лише попередженням для курців на сигаретних пачках.
“Завдання держави за таких умов – забезпечити баланс впливів на галузь, щоб з одного боку – спонукати громадян відмовлятися від тютюнопаління, а з іншого – не втратити надходження й не виштовхувати галузь у “тінь”, – переконані експерти, учасники дискусійної платформи Tobacco Market Vision. Поміж іншого, вони наголошували на прямій залежності між активізацією нелегального тютюнового ринку та фіскальною політикою держави. Адже більшу частину вартості пачки сигарет (приблизно 70%) складають податки. Тому різке підвищення акцизу, зазвичай, призводить до збільшення обсягів контрабанди і контрафакту.
Для порівняння: в Ірландії мінімальний акциз – 307 євро за тисячу цигарок. Тобто, понад 6 євро за пачку. Це – навіть більше згаданих вже 200 гривень. Але ж мінімальна зарплата в Ірландії – майже 1700 євро (приблизно 58 000 гривень)... Доволі високі акцизи – понад 200 євро за тисячу штук (4 євро за пачку) – у Фінляндії, Франції і Великобританії. Приблизно 150 євро – в Німеччині, Бельгії, на Мальті та в низці інших країн. У наших сусідів мінімальні акцизні податки “скромніші”: 98 євро – у Польщі, 95 – в Румунії, 91 – в Угорщині і Словаччині. Таким чином, у вигляді акцизів тамтешні курці сплачують за пачку цигарок до 2 євро (приблизно 68 гривень). І це – справді більше, ніж цей товар коштує в Україні загалом: із урахуванням собівартості виготовлення і транспортування, податкових платежів, прибутку виробників, гуртових та роздрібних торговців. Тобто, на перший погляд, можливості для підвищення акцизу у нашій країні є. Але ж фактор купівельної спроможності населення також ніхто не скасовував...
Представники галузі вважають застрімким навіть передбачене Податковим кодексом щорічне “автоматичне” підвищення акцизів – із кроком у 20%. Оскільки купівельна спроможність населення такими темпами не росте, люди дедалі частіше змушені звертатись до послуг нелегального ринку.
І це – один з основних контраргументів, які легальні виробники наводять у рамках дискусій з прибічниками ідеї підвищення акцизу. До того ж, навіть найрозвиненішим європейським державам із найпрозорішими митною і фіскальною системами повністю позбутися нелегального тютюнового ринку не вдається. Навпаки – європейський досвід також свідчить: якщо вартість сигарет унаслідок тих чи інших дій влади підвищується, нелегальний ринок переживає черговий бум.
“В українських умовах такий крок призведе до хаосу й зупинки галузі, – переконаний директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський, – країна має дотримуватися узгодженого з Євросоюзом плану поетапного підвищення тютюнових акцизів до 2024-го року. А не втілювати ідеї, які призведуть до повної відсутності офіційно виробленої тютюнової продукції у торговельній мережі. Замість неї люди купуватимуть контрабанду і контрафакт, кустарно вироблений “народними умільцями” або завезений з Росії, Білорусі, Молдови чи з тимчасово окупованих районів Донбасу. Наші ж виробники не лише перестануть платити податки до бюджету, а й скоротять колективи і переведуть виробництва до інших держав, з більш прогнозованою податковою політикою. Як це було свого часу, коли в Україні намагалися “погратися” з акцизом на спиртне. До цього продукцію низки вітчизняних виробників можна було знайти навіть у невеличких крамницях по всьому світу – приміром, у США і Японії. Після зміни “акцизних правил гри” орієнтовані на експорт потужності перенесли до Білорусі...”, – нагадує експерт.
Тютюновий ринок: у пошуках “золотої середини”
Деякі легальні учасники ринку вважають занадто стрімким навіть заплановане на наступний рік 20% підвищення акцизу, що призведе до зростання кінцевої вартості продукції на 15%. Тобто, курці змушені будуть платити по 42-58 гривень замість нинішніх 36-50 за пачку найбільш “ходових” цигарок. В елітному ж сегменті, де ціни давно перевалили за “сотню”, вони вже в рамках запланованого поступового підвищення акцизів до 2024 року сягнуть згаданих 200 гривень. Намагання ж “підтягнути” до цього показника й тютюнові вироби для масового споживача збільшать обсяги контрабанди і виробництва фальсифікату в рази, – вважають учасники ринку. А обсяги сплачених легальним сегментом податків залишаться на тому ж рівні, або й зменшаться.
І добре, якби це виявилося платою за поліпшення загального рівня здоров’я українців... Але попередні спроби підвищити акцизні платежі й зарубіжний досвід свідчать: кількість людей, котрі після “цінових стресів” відмовляються від згубної звички, зазвичай, незначна. Більшість курців швидше перейдуть на дешевшу та менш якісну продукцію, навіть якщо вона нелегальна, ніж кинуть палити. А якщо обсяги тіньового ринку перевищать 10%, процес може стати незворотним. Бо вже й так, за даними, які ще у травні наводив голова СБУ Іван Баканов, за останні три роки через діяльність нелегалів на ринку тютюну держбюджет недоотримав майже 30 мільярдів гривень.
Для запобігання подальшій “тінізації” основні галузеві гравці навіть пропонують відтермінувати щорічне підвищення акцизів, аби вийти на заплановані показники не до 2024-го року, як передбачено змінами до Податкового кодексу, а до 2030-го. Таким чином, Україна і виконає зобов’язання, які взяла перед Євросоюзом, і захистить свій ринок та збереже бюджетні надходження.
Паралельно пропонують іти шляхом демопонополізації гуртової торгівлі та підвищення торговельної маржі роздрібної торгівлі за рахунок обмеження “апетитів” монополістів-оптовиків. При цьому фахівці говорять про позитивний приклад демонополізації з 1 липня вітчизняного спиртового ринку. Тоді як гуртовий ринок продажу тютюнових виробів монополізований. Один з дистриб’юторів має ексклюзивні фінансові умови від виробників. А спроби Антимонопольного комітету “приструнити” його, захлинаються в судових розглядах.
Як про альтернативу, що допоможе збільшити бюджетні надходження, експерти говорять про краще використання можливостей більш вибіркового, аніж загальна ставка акцизу, інструменту оподаткування – адвалорної ставки. Це – змінна частина акцизу, що залежить від ціни тютюнової продукції. Чим дорожчі сигарети, тим більший податок з них стягують. Зараз адвалор (12%) застосовується до сигарет, що коштують більше 51 гривні. Тоді як середньоєвропейський показник – 22%. Тобто, маємо “куди рости”. Дехто з експертів вважає, що такий податок для елітних сигарет можна підвищити до 20%. Інші ж кажуть про 16% – як компромісний варіант. Це й передбачено зареєстрованим у Верховній Раді законопроєктом №3044а-1. Очікуваний економічний ефект автори документа оцінюють у 3,5 мільярди гривень щорічних додаткових надходжень до бюджету. Якщо ж адвалор вирішать підвищити до 20% (а це – не так і багато, з огляду на те, що до 2012 року адвалорний податок на тютюнові вироби в Україні становив 25%), то додаткові бюджетні надходження складуть понад 6 мільярдів гривень. Стільки ж, скільки, за прогнозами Михайла Радуцького, держава може отримати завдяки підвищенню акцизів на масові види сигарет. Водночас критики адвалору вважають, що цей інструмент неефективний, бо призводить до формування нерівних умов на ринку: дорогі сигарети дорожчають, а ціна дешевих не змінюється. Що й провокуватиме відтік споживачів у дешевший сегмент. З усіма наслідками – у тому числі, й для здоров’я курців.
“Тобто, можливості (а головне – ймовірні наслідки) “точкового” підвищення акцизів на окремі види тютюнових виробів також треба ретельно вивчати, – каже у коментарі Укрінформу економіст Ілля Несходовський, – діяти можна, лише врахувавши інтереси усіх зацікавлених сторін. Як би хто не ставився до курців, ситуація, коли частина суспільства готова споживати такий продукт, – цілком нормальна. Звісно ж, не виключено, що в разі суттєвого подорожчання цигарок деякі споживачі зможуть відмовитися від паління, але зроблять це далеко не всі...”, – підсумовує пан Несходовський. Але в будь-якому випадку такі зміни мають ухвалюватися не в останні тижні перед початком нового бюджетного періоду, а бодай за пів року, як передбачено законодавством.
Владислав Обух, Київ
