У понеділок в Анкарі відбулися чергові консультації щодо підписання угоди про вільну торгівлю між нашими країнами. Ці переговори тривають з 2012 року й досягли майже повного узгодження тексту документа. Проте так і не було досягнуто принципової згоди з ключових питань. Аби надати процесу динаміки, Київ та Анкара вирішили переговорний процес перезавантажити. Про це розмовляємо з заступником міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, торговим представником України Тарасом Качкою, який очолював на переговорах українську делегацію.

ПІСЛЯ ЦИХ ЗУСТРІЧЕЙ МИ МОЖЕМО ПРОВЕСТИ КОНСУЛЬТАЦІЇ З БІЗНЕСОМ

- Тарасе Андрійовичу, раніше на рівні міністерств ішлося про те, що Україна й Туреччина мають намір перезавантажити переговори щодо угоди про вільну торгівлю. Що це означає і чи це перезавантаження вже відбулося?

- В Анкарі нині відбулися робочі консультації, на яких ішлося про те, як діяти в умовах торговельної політики Туреччини, що полягає в застосуванні додаткових мит, під які потрапили й наші товари. Не будемо розкривати карти, бо це поки що робочі домовленості, але ми вже маємо чітке бачення того, що цю проблему усунемо в контексті переговорного процесу щодо угоди про вільну торгівлю. Знаємо, що бізнес ставиться до таких речей досить насторожено. Після цих зустрічей ми можемо провести консультації з бізнесом, дати вичерпні відповіді на питання про те, як працюватиме угода і що вона нам дасть. І це стане ще одним кроком свідомо і вигідно завершити переговори.

Черговий раунд переговорів ми домовилися провести десь у середині жовтня.

- Переговори тривають із перервами з 2012 року. Як час від часу повідомляють у МЗС та Мінекономіки, угода готова на 95-99%. Що стоїть за цією принциповою часткою 5-1% і щодо якої саме продукції досягнення компромісу гальмується?

- Понад сім років переговори велися так: ми узгодили 10 ліній, потім ще 20 і ще 100, звідки й постала ця цифра – 95-99%. У січні ми домовилися розробити нові пропозиції одне для одного. У кінці серпня ми отримали нову пропозицію від Туреччини. І готуємо свою пропозицію у відповідь. Таким чином відбулося перезавантаження. Ми були в цьому зацікавлені. Текст документа повністю оновився, фактично це новий текст тарифних зобов’язань. Звичайно, у ньому враховано результати попередніх домовленостей. Тобто це новий документ, який ми починаємо погоджувати спочатку.

Туреччина чітко каже, що апріорі готова працювати таким чином, аби ми не підпадали під дію додаткових зборів. За словами турецької сторони, цьогорічне підняття мит не було спрямоване проти України, ми потрапили в жорна тієї митної політики, яку Туреччина проводить по всьому світу, і угода про вільну торгівлю – єдиний вихід з цієї ситуації.

- Підписання угоди вплине лише на застосування додаткових мит у майбутньому чи й на ті, що вже діють, були підняті нещодавно?

-Додаткові мита в принципі перестануть застосовуватися. Угода про вільну торгівлю зніме наше потенційне підпадіння під додаткові мита, в т.ч. ті, що вже діють.

МИ МАЄМО ЧІТКЕ РОЗУМІННЯ, ЧОГО ХОЧЕМО ДОСЯГТИ ПО МЕТАЛУРГІЇ, А ЧОГО - ПО СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ

- Раніше йшла мова про те, що деякі з позицій угоди про вільну торгівлю будуть прийматися «пакетом», наприклад, металургія і сільське господарство. Чи цей підхід збережеться?

- Більш як 80% питань маємо змогу закрити технічно - на рівні переговірників. Деякі сфери залишаються чутливими. Ми маємо чітке розуміння, чого хочемо досягти по металургії, а чого по сільському господарству. Про те, як ви сформулювали процес, зараз мова не йде.

Існують питання, які потребують політичних рішень. У світлі того, як розвиваються відносини між нашими країнами, є всі підстави розраховувати на взаємне відкриття по чутливих питаннях. Ми будемо намагатися піднімати їх на найвищому політичному рівні.

- Знаю, що на різних етапах роботи над угодою траплялися випадки лобіювання з боку бізнесу в окремих сферах, оскільки там відчували ризики. Які з цих ризиків залишаються актуальними?

- Один ризик пов’язаний з імпортом турецької продукції в Україну. Зокрема йдеться про текстильну сферу. Але проблема зрозуміла, є технічне рішення, і зараз ми його обговорюємо.

Другий ризик – це загальне сприйняття того, що економічна політика Туреччини полягає у збільшенні попиту на турецьку продукцію в Україні. Моє завдання – передбачити в угоді баланс інтересів. Інакше вона навряд чи буде укладена. Ми працюємо над тим, аби шанси були однаково позитивними для обох сторін. Тут немає такого, що ми ведемо переговори зі слабшої чи сильнішої позиції.

Угода повинна збалансувати наші економіки, які й так поступово зв’язуються. Не слід забувати, що багато української продукції переробляється в Туреччині. Великі турецькі інвестиції йдуть в Україну, чимало турецьких компаній працюють в Україні безпосередньо. Це дуже потужна співпраця у Чорноморському регіоні.

Угода дасть великий поштовх для української економіки. Але це не лише через мита, бо й сам факт її укладення змінює увагу одне до одного. Зазвичай, угоди про вільну торгівлю - це такий вибух, який дає прискорення для торгівлі в цілому. Таке вибухове прискорення обов’язково станеться і між нашими країнами.

- Припустімо, Угоду про вільну торгівлю буде підписано до кінця цього року. Зараз товарообіг – на рівні 4 млрд доларів на рік, як швидко ми зможемо вийти на анонсовані президентами 10 млрд доларів товарообігу, враховуючи нинішні обставини?

- Моє завдання – дійти до збалансованого рішення щодо товарів і послуг таким чином, щоб бізнес з обох боків був задоволений. Тобто не просто укласти угоду як таку, а зробити її цікавою, вигідною для бізнесу. З поверненням до Києва починаємо активні консультації з бізнесом. Якщо він прийме нашу логіку, то можемо угоду швидко укласти й, відповідно, швидкими темпами розвивати. Робити прогнози щодо підписання в цьому році – невдячна справа.

Товарообіг між нашими країнами зростає щороку, і це залежить від різних обставин. Наприклад, експорт до Туреччини в нас минулого року дещо знизився, імпорт з Туреччини зріс. У минулі кілька років було навпаки. Сумарно виходить плюс, але кожен рік додає свої нюанси. 

УЖЕ БЛИЗЬКІ ДО ЗНАХОДЖЕННЯ БАЛАНСУ

- На одній з нарад із турецькими партнерами ви зауважили про дещо більш сприятливі умови Туреччини в СОТ порівняно з нашими. У чому полягає ця винятковість?

- У Туреччини справді унікальні умови, це випливає з практики, яку застосовували США, країни ЄС у 60-80 роках, коли вони не заповнювали свої зобов’язання…

Як виглядає список зобов’язань у СОТ? Це перелік усіх товарів - навпроти них стоїть максимальна ставка. А якщо держава не хотіла бути зв’язаною й залишити собі можливість ставити вищі ставки, то просто не заповнювала цю частину. Туреччина - один з прикладів у підручниках з міжнародної торгівлі щодо того, як цей інструмент використовувався.

Для України є два потенційні варіанти вирішити це питання: або переміститися в машині часу назад і все змінити, або вирівнювати мита у двосторонній торгівлі. В останньому є дві опції: одна – негативна й полягає в застосуванні проти Туреччини жорстких заходів. Це сумнівна політика на кшталт: ви нам 100, ми вам - 100. Це де-факто торговельна війна. Друга опція - наближатися до нуля: ви знімаєте бар’єри, ми знімаємо бар’єри. Ця опція на столі з 2012 року, але ми не могли знайти відповідний баланс. Зараз уже близькі до цього.

-А змінити правила для України в СОТ можемо? І яким чином?

- Можемо, але тоді, коли почнеться великий раунд нових переговорів. І в рамках СОТ щось таке назріває. Про це, наприклад, писав американський торговий представник у колонці для Wall Street Journal: уже є консенсус щодо проведення нового раунду переговорів, під час якого можна буде вимагати щось від інших країн і щось відносно себе. Тобто вирівнювати цей баланс мит у рамках СОТ. Але початок реалізації цього може статися за кілька років. Слід також ураховувати: попередній раунд переговорів - дохійський - триває з 2001 року й поки що не дав результатів. Відповідно, відчуття готовності до переговорів є, але коли вони почнуться і з яким мандатом, це питання на кілька років наперед.

- Українські бізнесмени в Туреччині та наші співвітчизники, котрі працюють з Туреччиною, ініціювали й активно займаються створенням бізнес-асоціації. Що б ви могли порадити представникам українського бізнесу в цій справі?

- Чудова ініціатива. Розумію, що будь-яка асоціація - це коли конкуренти домовляються між собою про визначену позицію щодо регулювання. Звідси дві поради. Перша - консолідувати свою позицію, чітко знати, чого вимагати. Друга - не соромитися вимагати цього від органів влади на тому ринку, де працюєте, тобто в Туреччині. Так само як це не соромляться робити турецькі компанії в Україні.

- Які напрямки співпраці матимуть найкращі перспективи для українського бізнесу в Туреччині після укладання угоди про вільну торгівлю?

- Нас дуже гостро цікавитиме доступ до мереж дистрибуції товарів. Грубо кажучи, виходи в супермаркети, торговельні мережі. Це те, що відбувається у будь-якій країні після підписання угоди про вільну торгівлю, тому що для бізнесу цікаво продати свою продукцію не трейдеру. Чим ближче до кінцевого споживача збуваєте свою продукцію, тим більшу вигоду маєте. Тому це проникнення у внутрішній ринок, у капіляри економіки, дуже актуальне, для цього й укладається угода про вільну торгівлю.

Ольга Будник, Анкара

Фото автора та Володимира Тарасова