Вдвічі більше, або Коли в Україні вирощуватимуть “європейські” врожаї

Вдвічі більше, або Коли в Україні вирощуватимуть “європейські” врожаї

Аналітика
Укрінформ
Рецепти не нові: якісне насіння, сівозміна, дотримання технології, відновлення системи зрошування сільгоспугідь на півдні країни

В новому маркетинговому році (з 1 липня 2020-го по 30 червня 2021-го) Україна може оновити рекорд валового збору кукурудзи й отримати другий за обсягами врожай пшениці. Так вважають аналітики Української зернової асоціації (УЗА). "Цього маркетингового року країна цілком може отримати близький до торішнього урожай – 97,1 мільйона тонн. А експорт зернових та олійних може сягнути 58,8 мільйона тонн", – йдеться у прогнозі Асоціації. Найбільше потішить аграріїв, як очікують фахівці, кукурудза. Якщо все буде добре – йдемо на рекорд! 36,9 мільйона тонн. Проти 35,81 мільйона у 2018-2019 маркетинговому році. Відповідно, оновимо і експортний рекорд – до 31 мільйона тонн. В УЗА також прогнозують другий після торішнього (28 млн т) врожай пшениці – 26,8 мільйона тонн. Із “експортними перспективами” у 18 мільйонів.

Начебто непогано. Але... Таких показників наші аграрії досягають, здебільшого, через великі площі, відведені під зернові, а не завдяки підвищенню врожайності. Бо вона, як і раніше, більше залежить від “милості природи”, ніж від умілого господарювання. Звісно ж, за деякими (і що радує, дедалі численнішими) винятками. Тож, підсумовуючи зерновий сезон 2019-2020 й аналізуючи особливості 2020-2021 маркетингового року, галузеві експерти говорили і про завдання: в найближчій перспективі підвищити врожаї основних сільськогосподарських культур, наблизивши їх до європейського рівня. Збільшити урожайність пшениці удвоє, а кукурудзи – на понад третину, кажуть, цілком реально. Коли хазяйнувати “з розумом”...

Вдвічі більше пшениці й на третину – кукурудзи? Запросто – якщо...

“Маємо величезний потенціал для збільшення виробництва зерна. Якщо зараз в Україні з одного гектара збирають близько 4 тонн пшениці, то у Франції – 8 тонн. Ми на тих же посівних площах можемо практично подвоїти виробництво. Урожай пшениці може становити не рекордні поки що 28 мільйонів тонн, а перевищувати 50 мільйонів”, – переконаний президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов. Валовий же збір кукурудзи, на його думку, може зрости до майже 50 мільйонів тонн на рік: “Ми пишаємося 35-ма мільйонами тонн, які виростили, але наша врожайність трохи більша за 7 тонн з гектара. Для порівняння, у США – в середньому 11 тонн”.

Микола Горбачов
Микола Горбачьов

Звісно ж, близькими до європейських та світових врожаями нині можуть похвалитися і деякі українські аграрії. Особливо, за сприятливих погодних умов. Але це – швидше, винятки, аніж правило. Проте, ці винятки доводять: подібні показники – не фантастика, а реальність. Якщо переймати світовий досвід і адаптувати його до українських умов...

1. Досвід і рекорди аграріїв

Приміром, рясності і розміру качанів, вирощених у СТОВ "Дніпро" (Чорнобаївський район Черкаської області), можуть позаздрити й більшість фермерів із американського "кукурудзяного раю" – Айови. На черкаських чорноземах селяни отримують по 17-19,2 тонн сухого зерна з гектара. І (не хочемо наврочити) цьогорічні сприятливі для цієї культури погодні умови дають надію "замахнутися" й на 20 тонн! За словами власника господарства Андрія Душейка, причина успіху – у комплексному підході до кожного кроку, пов'язаного із сівбою, обробітком і збиранням врожаю – починаючи від сівозміни й вибору насіння (найпродуктивніших гібридів) та густоти посівів. "Детально плануємо систему живлення, проводимо агрохімічний аналіз ґрунту, удосконалюємо системи захисту і поливу. Прораховували, з якою густотою сіяти та в які терміни. Сіяли після овочів. Така сівозміна дає певні переваги, оскільки на полі не буде хвороб, що вражають кукурудзу. Також кукурудза дуже гарно забирає із ґрунту поживні елементи, які залишаються після овочевих культур", – пояснює Душейко.

Дедалі більше вітчизняних господарств вирощують і цілком "європейські" врожаї пшениці – понад 7 тонн із гектара (середньоєвропейський показник – 6 тонн). А окремі площі сорту "Фаворитка" у господарстві "Ладіс" Черкаської області дають по 13 тонн на круг! Більше того, при конкурсних випробуваннях Інституту фізіології рослин і генетики НАН України новий сорт “Астарта” сформував урожай в усі 14 тонн! Проблема лише в тому, що такі врожаї наразі вирощують на експериментальних площах. Завдання – якомога швидше передати ці та інші продуктивні сорти “у фермерські маси”. “Плюс” дотримання технології вирощування зернових. Без цього навіть найякісніше насіння, просто кинуте в найплодючішу землю, очікуваного результату не принесе.

2. Поради і прогнози експертів

На цьому й наголошують експерти, знайомі зі світовим (тим же французьким і американським) досвідом. Зокрема, те що наші господарники рік до року збільшують площі під зерновими й олійними, "забуваючи" про інші сільгоспкультури, виключає можливості якісної сівозміни. Три-п'ять років вирощування "кукурудзи після кукурудзи" чи "соняшнику після соняшнику" можуть надовго зіпсувати й найродючіші ґрунти. І при цьому фермери скаржаться на погану віддачу землі...

Марія Колесник
Марія Колесник

"То не віддача погана, то у декого ставлення до землі неналежне, – переконана заступниця директора компанії “ПроАгро Груп” Марія Колесник. – Господарюючи на землі, необхідно враховувати кліматичні зміни і весь час коригувати й технології, і культури, що висіваються, і сорти". Тобто, за врожай за словами експертки, справді треба "битися". У нас же часто буває: коли погода не сприяє, багато фермерів діють за принципом: "що виросте, те й виросте". Навіщо додатково витрачатися, якщо є висока ймовірність загальних втрат? Приклад: "безперспективне" вирощування ячменю на півдні країни. Натомість дотримання технологій, використання якісного насіння та інвестиції в належний обробіток дозволяють отримати більш-менш пристойний результат і в потенційно неврожайні роки.

 "Для прикладу – результати господарювання холдингів, якщо немає економії на ресурсах та відсутні крадіжки. Там врожайність щонайменше удвічі вища за середню по країні", – пояснює у коментарі Укрінформу Марія Колесник. А все тому, що господарники впроваджують інноваційні аграрні технології, розробляють програми збалансованого живлення, що включає всі необхідні рослинам макро- і мікроелементи. Причому, йдеться не лише про передпосівний обробіток і внесення добрив, а й надання рослинам необхідної "підтримки" на всіх стадіях розвитку: стимулювання сходів, підтримання якості листового покриву, формування листя і продуктивних пагонів, збільшення кількості, розміру і ваги зерна у колосі.

Окрема тема – відновлення і розвиток системи зрошування на півдні країни. Адже останніми роками саме південь через посухи суттєво "псує статистику". За прогнозами пані Колесник, без поливу скоро там узагалі нічого не ростиме. А для зрошення потрібні значні капіталовкладення. "На жаль, ситуація для інвестицій наразі не дуже сприятлива. Охоче інвестують тоді, коли є стабільність в законодавстві і в країні у цілому", – каже експертка. Завдання влади – нарешті навести лад і гарантувати таку стабільність.

Але тільки цим та веденням статистики участь держави у підвищенні врожайності на українських ланах не повинна обмежуватися. Йдеться і про кредитну підтримку, й цільові програми зі стимулювання аграріїв, компенсування їм частини капіталовкладень. А також – про реалізацію державних інфраструктурних проєктів. Це – системи зрошування на півдні, греблі й об'єкти водовідведення на заході та півночі країни.

Пояснюється це тим, що на врожайність дедалі більше впливають кліматичні зміни. "Озимі посіви останніми роками потерпають від посухи. Підвищення середньорічної температури на 1°С призводить до зниження врожайності на 21%! Експерти ООН прогнозують: якщо до 2050 року не стримати глобальне потепління, врожаї зернових культур знизяться на чверть, а потім упадуть іще нижче. Непридатними для агровиробництва можуть стати цілі землеробські регіони, – попереджає президент Українського товариства фізіології рослин, академік Володимир Моргун.

3. Очікуваний результат. Хліб і (долари) до хліба...

Володимир Моргун
Володимир Моргун

До речі, досвід забезпечення угідь додатковою вологою чи відведення зайвої ми також можемо перейняти в американців. Приміром, тамтешньому фермерові із Вірджинії Девіду Хулі завдяки чітко прорахованому алгоритму поливу, підбору якісного насіння і цілосезонному обробітку посівів вдалося виростити на зрошуваних площах по 38,6 тонн кукурудзи з гектара! Більше того, фермер стверджує: деякі сучасні гібриди мають потенціал у фантастичні 50-53 т/га. Звісно ж, вартість такого насіння, – а тим паче, систем поливу – для більшості українських фермерів “непідйомна”. Але ж є й порівняно недорогі гібриди, зокрема, і вітчизняної селекції, які при дотриманні технологій дозволять і Україні наздогнати США за середнім показником врожайності – 11-12 тонн з гектара. А це – додаткові 14-15 мільйонів тонн зерна, яке наші аграрії можуть постачати на експорт. “Плюс” понад $2,2 мільярди за нинішніми цінами. Зрештою, хоча таке підвищення віддачі кукурудзяних площ і не допоможе Україні обігнати світових лідерів з вирощування цієї культури – США (приблизно 370 мільйонів тонн) та Бразилію (90-100 мільйонів), та дозволить потіснити із третього місця Аргентину (щорічний “кукурудзяний” вал – 40-45 мільйонів тонн). І значно зменшити відставання від США у “загальному заліку” експортерів зернових та олійних культур. А якщо ще й врожайність пшениці та інших зернових зросте?

Україна вже й зараз входить до п’ятірки провідних країн-експортерів зернових за всіма основними культурами, а за грошовою оцінкою 2019 року посіла друге місце за експортом зернових після США з показником у $9,6 млрд, обійшовши Аргентину ($9,3 млрд) і РФ ($7,9 млрд).

Завдання – досягати вищих показників не за рахунок збільшення посівних площ, а завдяки підвищенню їх продуктивності. Важливе й питання поліпшення якості збіжжя. Приміром, через кращі характеристики зерна і якість його переробки Сполучені Штати, експортуючи загалом навіть менше борошна, ніж Україна, отримують від цього удвічі більшу виручку. Те ж стосується і якості зернової сировини, яку ми постачаємо на світові ринки. Часто-густо вона бажає кращого. А отже, наші аграрії і трейдери змушені віддавати збіжжя за нижчою ціною. “Не секрет, що останніми роками частка фуражного зерна в загальному валовому зборі переважає. Однак Україні не тільки економічно невигідно, а й соромно вирощувати кормове зерно! Україна повинна тримати високий товарний “знак якості”, – переконаний академік Володимир Моргун.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-