Овочевий рай чи пастка для виробників?

Овочевий рай чи пастка для виробників?

Укрінформ
Урожай овочів на Херсонщині очікують непоганий, та чи зуміють аграрії реалізувати продукцію?

Херсонщина є лідером серед регіонів України з виробництва овочів. Щороку тут вирощують 1-1,3 млн тонн овочевої продукції. Чотири роки тому прогнозували, що за умови впровадження аграріями області сучасних технологій – можна збільшити виробництво до 3 млн тонн у рік. Але наразі такого результату не досягли, та може, це й добре, оскільки через карантин і закриття ринків в Україні цієї весни частину ранніх овочів довелося відправити у відходи. Бо, якщо перефразувати відому приказку: мало вміти готувати, треба ще й гарно продавати.

ХАОС НА РИНКУ ОВОЧІВ І ВРАЗЛИВІСТЬ ДРІБНИХ ФЕРМЕРІВ

«Щороку в нас посівні площі під овочами не змінюються і врожайність майже не залежить від природних умов, бо маємо краплинне зрошення, є хімічний захист. Тому щороку врожай однаковий – плюс-мінус 5%. Цього року площі також майже незмінні, ніхто не збільшує, хіба трохи, може, хтось переглянув і змінив свої напрямки щодо різних овочевих культур. Тому урожай у цьому році ми очікуємо, як і в минулому, понад мільйон тонн», – каже директор Департаменту розвитку сільського господарства та зрошення ОДА Олександр Паливода.

Олександр Паливода / Фото: apk-kherson.gov.ua
Олександр Паливода / Фото: apk-kherson.gov.ua

В області, за його оцінкою, більш як 100 тисяч одноосібників. Треба зазначити, що ранні овочі – це, передусім, спеціалізація саме дрібних сільгоспвиробників. Перевага середніх і крупних – у тому, що вони можуть формувати однорідні партії, мають контракти з супермаркетами, з переробними заводами. А дрібні залежать від ринків і перекупників.

«З реалізацією ранніх овочів склалася нестабільна ситуація. Зупинка звичайної логістики збуту товару призвела до зниження ціни та хаосу на аграрному ринку. Закриття ринків через карантин – це мінус для аграріїв. Для тих, хто має контракти з супермаркетами, ситуація стабільна. Маємо з іншого боку й плюси: долар зріс, знизилась ціна на дизпаливо, в Україну повернулося понад 2 млн людей, а це робочі руки, це споживач. Більше 90% аграрної продукції споживається саме на внутрішньому ринку. Тому попит буде зростати, вважаю, що ціна на середні та пізні овочі й фрукти буде тільки рости», – каже директор департаменту.

Зміни відбуваються в усьому світі, тому й Україна повинна встигати вибудовувати нові логістичні ланцюжки збуту: онлайн-торгівля, адресна доставка та інші незвичні тренди, каже Паливода.

Ось, наприклад, проєкт «Відкритий ринок» – онлайн-майданчик rynok.in.ua, розповідає директор департаменту.

Українська плодоовочева асоціація (УПОА) зреагувала на критичну ситуацію із продажами ранньої продукції на Закарпатті та в південних регіонах України. Окрім проблем із доставкою продукції через карантин, обмежена робота багатьох ринків, де реалізувалося до 85% ранніх овочів і ягід.

Щоб зарадити цій ситуації та підтримати дрібних фермерів і сімейні фермерські господарства, громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» у партнерстві з Асоціацією міст України розробили такий онлайн-майданчик.

Фото: Facebook
Фото: Facebook

У Херсоні з’явилися власні подібні проєкти для реалізації продукції під час карантину. Укрінформ уже розповідав про деякі з них. А ось ще приклад – СвіжеЇж. Тут можна не лише замовити овочі, які привезуть до вас додому, вам ще й показують, як вони ростуть на грядці. Як пояснюють у цій групі, замовлення допоможе «малим» фермерам утриматись на плаву, а споживачі таким чином отримають якісні овочі та фрукти.

Фото: Facebook
Фото: Facebook

Так, сьогоднішня ситуація засвідчила вразливість саме одноосібників. З одного боку, вони не є бюджетонаповнювачами, на відміну від фермерів, працюють «у тіні». З іншого – альтернативної роботи у селах просто нема, і це єдиний спосіб вижити, крім, хіба ще останнього варіанту – виїхати на заробітки за кордон. Виправити ситуацію можна було б, якби малі виробники об’єдналися у кооперативи, але люди самі такої ініціативи не виявляють. В області ж у минулі роки зосередились на створенні кооперативів на молочарському напрямку, бо потрібно було рятувати тваринництво.

«Ми не перший рік популяризуємо створення кооперативів. Маємо в області кооперативи в молочарському напрямку, в обробітку землі, деякі з них створювалися за підтримки міжнародних донорів. Десь близько десяти кооперативів ми маємо таких «живих», які працюють і показують гарний приклад», – каже Паливода.

На його думку, одноосібники не поспішають створювати кооперативи, бо є недовіра до всіляких об’єднань – тут і пам'ять про те, як заганяли у колгоспи, та й останні тридцять років далися взнаки, коли люди втрачали все і влазили у борги через фінансові піраміди, банки, афери з будівництвом житла.

«Ми маємо суто психологічну недовіру. У Канаді, де було створено перші кооперативи у світі, засновники їх були українці, до речі. Треба лише гарними прикладами показувати об’єднання, відроджувати довіру. Але тенденції у світі такі, що ті, хто не об’єднуються, працюють «у тіні», з ринку виходять. Карантин відразу показав: правильно ми займаємося бізнесом чи ні. Тому немає іншого шляху, правила гри мають бути однакові», – каже Паливода.

Він також зазначив: у тому, що стосується законодавства про діяльність кооперативів, необхідно вносити зміни у податковий кодекс. Влада планує підтримку дорадництва – консультацій та супроводу дрібних аграріїв. Може це також допоможе зрушити ситуацію з місця.

ПРО «БАЛАГАНИ» ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Про Великі Копані почула вся Україна, коли 10 квітня (через санітарні та карантинні порушення) призупинили роботу найбільшого на півдні України тутешнього гуртового овочевого ринку «Нежданний». Ранні овочі місцеві селяни змушені були просто викидати – ці фотографії й відео облетіли соцмережі та ЗМІ. Ситуація стала ще трагічнішою, коли після відкриття ринку 21 квітня виявилось, що коли не працюють роздрібні базари в Україні, то закупівельників на оптовому ринку мало. Потім було перекриття мосту через Дніпро біля Херсона, викинуті на дорогу огірки, закиди про те, що супермаркети нині диктують ціни, купують на оптовому ринку продукцію задешево, а продають задорого, адже не мають конкуренції, бо базари закриті. Станом на 30 квітня ситуація змінилась, бо вже з 1 травня роздрібні ринки потроху почали повертатися.

Поки ринок у Великих Копанях то закривали, то відкривали, кореспондент Укрінформу тримала зв'язок із головою Великокопанівської сільської об'єднаної територіальної громади Валентиною Костенко. Вона була посередником між обласною владою і керівництвом гуртового ринку. Переживала, бо від того ринку залежить все село.

Валентина Костенко / Фото: agropolit.com
Валентина Костенко / Фото: agropolit.com

«На території нашого села і не тільки нашого – це і Абрикосівка, й Добросілля, люди не мають паїв. У нас є невеликі земельні ділянки – від 25 до 40 соток, де біля будинків люди вирощують сільгосппродукцію. У кожного є невеликі теплиці, які опалюються і, починаючи з грудня місяця, люди вирощують там розсаду. Більшість мають великі теплиці, «балагани» вони називаються (такі переважно майже не опалюються), куди висаджують цю розсаду. І таким чином у нас на півдні України отримують ранню продукцію. До ранньої продукції відноситься зараз пекінська капуста, редиска, а також кругла капуста. Зараз масово збирають ці овочі. Потім висаджують баклажани, перець. Абрикосівка практикує полуницю. У кого немає «балаганів», садять просто на городі – хто у відкритий ґрунт, хто під невеличкі теплички», – каже Валентина Костенко.

Процес вона розуміє, бо й сама працює на городі. Великі «балагани», каже, то такі, що туди заходить людина, може трактор заїхати, а маленькі – це коли згинається триметровий дріт дужечками.

Питаю, скільки в середньому можна заробити на тому городі. Якщо нормальний рік, то приблизно з березня по жовтень люди мають по 10 тисяч гривень на людину. Але як тут вгадаєш: у тому році редиску здавали по 50 гривень, а в цьому – по 20, а було й по гривні або викидали (всі сміттєзвалища були засипані редискою), зараз ціна знову підвищилась. Торік пекінська капуста нікому не була потрібна – йшла по 3 гривні, зараз вона – 18 грн, а перша кругла білокачанна капуста минулоріч коштувала 50 гривень, в цьому році – 20. Ціни різні.

«Ми починаємо з заробітку, а треба почати з того, скільки людина туди вклала. От на сьогодні всі люди, які висадили, мають дуже великі втрати. Великий «балаган» коштує, щоб його поставити, понад 100 тисяч гривень. Треба купити насіння, посіяти в землю, яку ми теж купляємо. Теплиці треба опалити – це вугілля, воно коштує від 6 до 7 тисяч гривень за тонну. А люди беруть до 20 тонн вугілля. Потім це все висадити, обробити. На сьогодні кілограм насіння коштує 8 тисяч гривень. Навіть продавши редиску по 3 гривні, люди не повертають свої затрати, тут про заробіток мова не йде. Уявіть собі, треба зібрати 8 тонн, щоб повернути ці 8 тисяч. З кілограма ніколи 8 тонн не буде. Для того, щоб людина щось заробляла, ціна на продукцію має бути вище за 5 гривень», – міркує голова ОТГ.

У Великих Копанях близько 6 тисяч населення, з них лише 300 осіб офіційно працюють. Майже 3 тисячі дорослих – непрацюючі, пенсіонери, вони живуть тільки з городу. Сьогодні люди бідують, бо вклали свої кошти, побрали кредити на насіння, на вугілля – і не можуть їх навіть повернути. Селяни потрапили у велику боргову яму.

Овочі нині продають лише на оптовому ринку у Великих Копанях. Раніше, згадує голова ОТГ, возили по всій Україні (от, наприклад, у столицю – на ринок «Троєщина»), і навіть за кордон.

«Якщо зараз узяти будь-який ринок, от скажіть, де, наприклад, у Херсоні є базар, куди може заїхати сільгоспвиробник своєю машиною і продати товар? Жоден ринок не пустить сільгоспвиробника на своєму транспорті. Немає у нас таких ринків, які би його прийняли. Зараз базари забудовані «бутіками», – каже вона.

Фото: ГУ Держпродспоживслужби
Фото: ГУ Держпродспоживслужби

Питаю про кооперацію, каже, що це для фермерів. У них великі території землі, вони домовляються – ти засіюєш зерно, ти – помідори, потім знаходять, кому збувати. Їм вигідно – вони на одному полі навантажили 5 тонн того, 5 тонн того.

«Якщо в людини 20-40 соток, і пів тонни сьогодні, пів тонни завтра продукції, ще післязавтра – тонна, це не вигідно. У кооперативі продукція має бути однакова. А так – люди різні, технологія вирощування різна. Для нас кооперація трохи не підходить. Онлайн продавати – це кіло-два. Якщо людина вивозить тонну капусти на ринок сьогодні, тонну завтра, скільки їй треба онлайн продавати ту капусту? Ми вже познаходили всі ті платформи, де овочі оптом. Трохи місто не розуміє специфіки нашої роботи, що це неможливо. Може, якби було щось таке, як раніше – заготконтори», – розмірковує голова ОТГ.

Каже, що спілкувалася про кооператив із заступником голови ОДА Вадимом Чабаном. Той, за її словами, сам ініціативу проявляє і телефонує зараз. Створити кооператив – може це й не буде проблема, каже Валентина Костенко. А от де знайти покупця – проблема, адже треба проходити лабораторії, готувати сертифікати. Фермер на великому полі поїхав у лабораторію, в нього одна продукція, він узяв на неї сертифікат. Якщо в кооперативі 20 людей, 20 земельних ділянок, 20 видів продукції. Їм треба всім їхати? Ну, не хочуть люди цим займатися, вони звикли, що є гуртовий ринок – виїхали туди і здали.

Проте Валентина Костенко розповідає, що з активістами будуть, може, хоч би от на базі комунального підприємства, створювати невеликі прийомні пункти, щоб трішечки ситуацію виправити. А поки що після рішення про відкриття роздрібних ринків часу на це немає – працюють і сподіваються, що ціни зростуть і продукцію вдасться реалізувати.

КОМУ КАРАНТИН НЕ СТРАШНИЙ

Якщо для одноосібників карантин став шоком, то для фермерських господарств, які мають контракти з супермаркетами, все стабільно.

Голова фермерського господарства «Зоря Каховщини», депутат облради Леонід Кириченко розповідає, що його господарство – багатовекторне. Це і зернові, олійні культури, й овочеві. Найбільший акцент – на овочеву продукцію, її вирощують 10-15 видів.

Леонід Кириченко / Фото: Херсонська облрада
Леонід Кириченко / Фото: Херсонська облрада

«Капусти у нас 5 сортів – білокачанна, червонокачанна, цвітна, савойська, пекінка. Не широкого вжитку, але корисне – корінь селери. Ми його багато не сіємо, бо люди у нас не дуже звикли. Помідори, огірки, перець, баклажани, гарбуз, редиска (останню якраз у супермаркети в Одесу возимо). Карантин нас не дуже зачепив – ми у полі, в степу робимо, не така, як у містах загроза. Для нас великої різниці від того, відкриті ринки чи ні, немає, бо ми працюємо з супермаркетами напряму», – розповідає фермер.

Один із основних факторів стабільності їхнього господарства – овочесховища та холодильники – саме те, чого не мають одноосібники. Це дозволяє збільшити період продажу практично до 9-10 місяців на рік. В овочесховищі продукція може зберігатися до 2 місяців, а в холодильнику – протягом 6-7 місяців.

«У нас трохи більше тисячі гектарів, і це, я вважаю, оптимальний розмір. Продаємо минулорічні овочі, які зберігалися у холодильнику. Це, зокрема, буряк, морква, капуста і цибуля. Уже відсіяли цибулю, ранні буряки – маємо сходи, накривали агроволокном, щоб не підмерзли у морозні періоди вночі. Цибуля посходила – у нас рання й озима ріпчаста цибуля, десь за місяць, певне, буде реалізація. Корінь селери вже висадили. Ця культура збиратиметься десь із вересня. Виростити важливо, але не менш важливо його реалізувати. І не лише в нинішніх умовах, а й взагалі, в умовах не зовсім рівномірного ринку, бо ж ми на ринку не диктуємо ні цінової політики, ні кількості. Але ми справляємося», – каже Леонід Кириченко.

Каже, що дуже важко вирощувати овочі через високі затрати. «Усе насіння – на 100% імпортного виробництва, на жаль, в Україні насіння овочів не виводиться. Тому зрозуміло – ціни європейські. Виходить, що купуємо обладнання, зокрема, крапельне зрошення, засоби захисту, насіння – все імпортне. Усе за європейськими, світовими цінами, а от реалізовуємо все за українськими. Треба, щоби працювала промисловість, щоб люди заробляли гроші, як у Європі, тоді ми могли б реалізовувати продукцію за цінами європейськими. Дуже мала рентабельність, деякі продукти збиткові, у цьому році, наприклад, морква збиткова, капуста. Для людей може й добре, що такі ціни. Але виходять так звані гойдалки – наступного року капусти й моркви насіють менше, ціна підскочить. Для споживача більш прийнятно, коли ціна стабільна», – ділиться аграрій.

Він активний лобіст кооперативів та Закону про сільгоспкооперацію, сам очолює обласну Асоціацію сільськогосподарської обслуговуючої кооперації.

Каже, у всіх цивілізованих країнах світу фермери не самі безпосередньо продають сільгосппродукцію, цим займаються кооперативи, в які входять 80% усіх фермерів. «У фермерів свої кооперативні торгові об’єкти, які продають продукцію як оптом, так і в роздріб. Це прибирає посередника, і ціна для споживачів формується більш прийнятна. Якби ми пішли цим шляхом, кооперативи б регулювали ринок, не було б перекупів, стихійних, захмарних цін. От як із цибулею було – в основному продали по 5-6 гривень, потім за два-три дні ціна на цибулю підскочила до 10-15, а в мережах – і до 20 гривень. А так ціна була б стабільна – 8-10 гривень. Але вперто чомусь стоїть цей процес на місці, немає можливості розгортати кооперацію в сільському господарстві», – каже фермер.

Леонід Кириченко пригадує, що у 2008 році був спочатку активний поштовх на розвиток кооперації. Але швидко виникла глуха стіна: коли фермери збираються в кооператив, на них збільшується податкове навантаження. І саме в законі про сільськогосподарську кооперацію має бути врахований цей момент. «Та вже скільки років цей закон не приймається, не хочуть розвитку кооперації в Україні, інакше, як це можна пояснити?», – каже Кириченко.

Ситуація з дрібними виробниками овочів під час карантину загострила всі проблеми цієї галузі. Чи вирішать їх, чи просто вони залишаться на дні довгого ящика до наступного вибуху?

Ірина Староселець, Херсон

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-