Урожай-2020: ситуація складна, але не безнадійна

В розпал пандемії COVID-19 та пов’язаної з нею економічної кризи, уряди знекровлених карантинними обмеженнями країн вже будують плани про шляхи повернення до нормального життя. І український уряд не виключення. Але ж – так було, є і буде – хлібороби сіють та жнуть попри всі пандемії, економічні кризи та війни.

Про проблеми і прогнози на цьогорічний урожай та експорт сільськогосподарської продукції Укрінформ нещодавно писав докладно. Але тема настільки широка й важлива, що підходячи з різних ракурсів, до неї необхідно звертатися ще і ще.

Днями міністр розвитку економіки торгівлі та сільського господарства України Ігор Петрашко заявив, що «український експорт аграрний – він буде не то що затребуваний, він стане критичним, і ми зможемо активно використати його, в тому числі, для підтримки українських громадян».

Але що буде із самим аграрним сектором унаслідок аномально теплої та маловодної зими та весни 2020 року?

Полям не вистачає вологи

Як жартують самі аграрії, за останні 5 місяців в Україні було два листопади і три березні. Це вплинуло на ранній початок посівної кампанії, подекуди на 3-4 тижні раніше звичайних термінів.

Втім, за інформацією Укргідрометцентру, агрометеорологічні умови у березні 2020 року були досить складними практично для усіх сільськогосподарських культур, в тому числі і плодових.

«Протягом місяця утримувалася нехарактерна для березня надзвичайно низька вологість повітря, яка упродовж 7-17 днів знижувалася до 16-30%. Внаслідок цього при посиленні вітру до 5 м/с і більше спостерігалися суховії, які пригнічували рослини. У південно-східних районах відмічалися слабкі пилові бурі. Погодні умови обумовлювали інтенсивну витрату вологи з верхніх шарів ґрунту. Хоча, завдяки періодичним зниженням температури, верхній 0-10 см шар ґрунту до кінця березня на більшості площ ще був достатньо зволожений. Одночасно значно збільшилися площі, де цей шар ґрунту вже майже зовсім сухий. В окремих районах західних областей на піщаних та супіщаних ґрунтах навіть спостерігалося пересихання 5-сантиметрового верхнього шару ґрунту, що затримувало та ускладнювало проростання насіння та утворення сходів ранніх ярих зернових та зернобобових культур», – зазначають агрометеорологи.

За їхньою інформацією, у березні в багатьох районах південних областей країни не було жодного ефективного дощу, внаслідок чого на більшості посівних площ запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту оцінювалися як найнижчі для ранньовесняного періоду. Найгірша ситуація спостерігалася в Одеській області, де запаси вологи у 2-3 рази менші середніх багаторічних показників. На півдні та у центральних районах області – ранньовесняна засуха. Загалом, ситуація виглядає доволі тривожною. За даними Укргідрометцентру, зволоження верхнього (10 см) шару грунту станом на 13 квітня 2020 року майже по всій території України – «слабко зволожений та сухий». Добре зволожених ділянок практично немає.

Сухий грунт це ще не все, або Проблеми меліорації та зрошення

Хоча ще недавно, начальник відділу агрометеорології «Укргідрометцентру» Тетяна Адаменко заявляла, що немає жодних передумов говорити про посуху в Україні. Так, за її словами, опадів за зимовий період випало менше ніж зазвичай, але, через відсутність морозів та промерзання ґрунту, всі опади добре засвоїлись, тобто відбувалося накопичення вологи в ґрунті, і на більшості території країни зберігалася відносна вологість повітря, що сприяло відновленню вегетації та росту рослин озимих культур. А отже, на думку експерта-агрометеоролога, доля майбутнього врожаю 2020 року залежатиме від того, чи йтимуть рясні дощі у квітні та травні.

Тимчасом, половина квітня уже позаду, а принципової зміни ситуації не спостерігається… А ще – посуха через нестачу води в річках – може стати черговим викликом для сільського господарства України. Про це ще на початку березня попереджали у Міністерстві енергетики та захисту довкілля України. А Держводагентство попередило про можливе обмеження прав водокористувачів у використанні води. Адже відсутність весняного водопілля призвела до пересихання малих водотоків.

«Вперше за 120 років Україна опинилася у ситуації, коли гідрометеорологічні умови можуть спричинити обмеження прав водокористувачів у використанні води. Для цього у Держводагентства є усі законодавчі підстави. Стаття 45 Водного кодексу України каже, що у разі настання маловоддя, права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування, в тому числі скиди води через греблі ГЕС”, – нагадали у Держводагентстві.

В разі запровадження таких обмежень, можна лише здогадуватися, як нестача води позначиться на аграрній галузі України. Хоча, саме у міністерстві якраз йшлося про можливості інтенсифікації меліорації та збільшення площ сільгоспземель під зрошення.

Втім, за відсутності достатньої кількості води, зрошення і меліорація теж мають «складні» перспективи. Фахівці Національної екологічної ради України попереджають, що за останні 4 роки водойми України наповнюються щонайбільше на 80%, і це призводить до зміни їх гідрологічного циклу, пересихання малих водотоків, сприяє інтенсивному забрудненню, а отже – унеможливлює використання у сільському господарстві з метою компенсації природної посухи. Так вважають екологи.

Зв’язок нафти і кукурудзи з соєю: чим менше біоетанолу – тим нижче ціни

Економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) Андрій Ярмак у коментарі Укрінформу попередив, що сільському господарству України у сезоні 2019-2020 маркетингового року загрожує чимало небезпек. І посуха, яка накрила країну, стоїть першою в черзі серед негативних чинників.

«Посуха значно послабила стан озимих. Навіть незначні приморозки в останні дні ушкодили пшеницю, але особливо постраждав ріпак. До речі, саме пшениця є культурою, ціна на яку можуть зрости на світовому рівні досить відчутно. Бо на кормові зернові – ціни можуть впасти», – наголосив Ярмак.

Він підкреслює: якщо не підуть дощі, не буде сенсу сіяти в суху землю кукурудзу, соняшник та сою. Тим більше, якщо йдеться про чималі обсяги. Отже і виробництво, пов'язане з цими культурами, може суттєво скоротитися.

«Вже зараз очевидно, що світовий попит на кормові зернові впаде через падіння попиту на мясо та по причині низьких цін на нафту ( це значить, що менше кукурудзи йде на виробництво біоетанолу в США, тобто її більше потрапляє безпосередньо на ринок. Авт). Аналогічна ситуація з протеїновими кормами. Тим більше, що попит на молоко в світі падає, і в Україні теж уже відчуваються ці проблеми. По цукру теж перспективи погані, бо нафта дешевшає, а це значить, що Бразилія переробляє тростину на цукор, а не на біоетанол», – розповів експерт FAO.

Сади: черешні, абрикоси, сливи – на півдні України на фрукти прогнозують неврожай

Також пан Ярмак вважає, що в Україні істотно підморозило сади – косточкові культури – і тому не варто чекати хорошого урожаю ні черешні, ні абрикосів, ні персиків. Втім, ці культури не є критичними для споживання і «карантинне» зменшення доходів споживачів – однаково призведе до зменшення попиту на фрукти. Крім того, обмеження в торгівлі зроблять їх реалізацію дуже важкою. Отже, експерт вважає, що фермери-садоводи в наступному сезоні можуть зазнати суттєвих втрат.

«Загалом попит на продукти харчування, крім харчових зернових та олії, може впасти на внутрішньому ринку. А це – удар по виробництву продуктів з високою доданою вартістю. Люди також активно взялися за лопати і садять картоплю та овочі. Відповідно, зовсім не очевидні перспективи високих цін на борщові овочі, хоч попит на них і має бути досить суттєвим», – попередив аналітик FAO.

Згоден з таким прогнозом і голова громадської спілки "Асоціація садівників, виноградарів та виноробів України" Володимир Печко. За його словами, в українському садівництві у 2020 році ситуація не надто добра. Завдяки теплій зимі вижили всі шкідники, і тепер доведеться рясно обробляти сади хімікатами. Також, за його інформацією, на півдні України після останніх заморозків залишилося всього лише 6% черешні, повністю вимерзли абрикоси, вимерзло 40% сливи та 30% яблука. Постраждали столові сорти винограду. Пан Печко переконаний, що у наступному маркетинговому році в Україні не буде ягід і плодів достатньої якості для експорту, і вся продукція залишиться на внутрішньому ринку. Тож, наразі нагальна потреба зберегти хоча б те, що залишилося, упевнений голова профільної асоціації.

Не все погано: прогноз 2020-го – гірший за 2019-й, але кращий за 2018-й

І при всьому цьому – не все так погано, аграрний сектор України має великий запас міцності – переконаний директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Юрій Лупенко. На його думку, нестачу вологи у грунті не слід розцінювати, як катастрофічну.

«Якщо орієнтуватися на дані Українського гідрометцентру, то у квітні «місячна кількість опадів очікується 24-50 мм, в гірських районах 55-82 мм, що в межах середніх багаторічних значень». Звичайно, посів ярових краще проводити у достатньо зволожену землю, що прискорює сходи. Але загальний урожай ще більше залежить від подальших умов вегетації», – наголосив Лупенко.

За прогнозами Інституту аграрної економіки, виробництво рослинницької продукції у цьому році зменшиться проти 2019 року в межах 5,1%, а по зернових – на 10%. Для України, яка має запас міцності по переважній більшості сільгоспкультур, таке зменшення не буде критичним. Враховуючи, що по більшості продукції експортоорієнтованих культур: пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник, ріпак – ми очікуємо деяке зменшення виробництва (від 3,5% по ріпаку до 12% по пшениці), то можна прогнозувати і деяке зменшення обсягів їх експорту. Найбільш відчутним воно може бути по пшениці, як основній продовольчій культурі. Однак виробництво пшениці прогнозується на рівні 25,6 млн тонн, що менше 2019 року, але більше, скажімо, показника 2018 року у 24,6 млн тонн.

Тож, на думку експерта, споживачам зарано хвилюватися за урожай – сьогодні це одна з надійних галузей економіки України. І напевно, аграрній сектор, знову, як і завжди в скрутні часи, виступить локомотивом української економіки. А аграріям у нинішньому році слід встигнути посіяти в оптимальні строки, високоякісним насінням, підкормити та захистити від шкідників та хвороб озимі тощо. Словом, забезпечити своєчасне та якісне виконання усього комплексу весняних польових робіт і сподіватися на сприятливу погоду. Що, власне, вони і роблять щороку незалежно від погодних умов, економічних чи політичних криз, епідемій та інших негараздів.

Ольга Киргизова, Київ