Україна – в очікуванні реформ сфери зайнятості. Першим кроком до цього є визначення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства відповідальним за формування й реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення (Закон України від 5 грудня 2019 р. №341-ІХ). Відтепер економічна, а не соціальна політика буде визначати вектор розвитку ринку праці в Україні. Ці зміни породжують нові вимоги перед державною службою зайнятості. Щодня до її центрів приходять тисячі людей – кожен зі своїми обставинами. Про те, як держава збирається задовольняти їхні потреби і заповнювати вакансії вітчизняних компаній, чому вже скоро стане набагато простіше стати на облік у центрі зайнятості й отримувати консультації, а також про виклики сучасним роботодавцям розповіла директор Державного центру зайнятості Ольга Макогон.
- Настав новий 2020 рік. Ольго Валентинівно, які підсумки 2019-го підбиває Державна служба зайнятості?
- Найголовніше – ми сформували основні стовпи надання послуг нашим клієнтам: інститути кар’єрного радника, спеціалізованого кар’єрного радника та консультанта роботодавця. Для модернізації державної служби зайнятості та визначення її ролі й значення для суспільства ми розробили стратегію розвитку державної служби зайнятості на 2020-2022 роки. Неможливо впроваджувати наступні зміни, якщо немає розуміння, що справді необхідно змінювати, а що лише частково оновити. Тому ми розробили такий документ і очікуємо в січні схвалення Правлінням Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Це дійсно цікаве напрацювання. Щоб не залежати від довгоочікуваних змін законодавства, вирішили працювати над змінами з середини і розпочати з самих себе, щоб бути затребуваними, цікавими.
- Що конкретно зміниться?
- У цих змін кілька складових. Найперше — удосконалення обслуговування на основі закладених основних стовпів надання послуг, впровадження нових підходів до роботи персоналу ДСЗ. Робота з персоналом – пріоритет на 2020 рік. Поширення нових цінностей, адаптація, навчання, взаємодія, комунікація. Дуже багато нарікань саме на взаємодію з клієнтами. Як у будь-якій сфері надання послуг, один нетактовний співробітник шкодить цілому колективу. Вирішили, що керівництво Державного центру зайнятості буде самостійно виїжджати в окремі центри і демонструвати приклад обслуговування клієнтів. І почнемо ми з Києва. Тільки так зможемо оцінити, чи об’єктивною є критика, що до нас надходить, зробити висновки з власних спостережень і користуватися ними для вдосконалення роботи.
Далі — впровадження електронних сервісів. Перш за все, це – освітній портал ДСЗ. 27 грудня минулого року ми запустили стартову версію порталу skills.dcz.gov.ua. Відтепер громадяни зможуть на ньому проходити навчання, розвивати власні навички, а працівники служби – підвищувати професійну кваліфікацію. Як показало опитування, значна більшість бажали б підвищувати кваліфікацію саме дистанційно, онлайн. Особливо цінним є забезпечення осіб з інвалідністю та жителів віддалених регіонів України освітніми та тренінговими послугами незалежно від можливості добратися до курсів, навчальних закладів.
А ще змінимо підходи до вже наявних послуг. Наприклад, дуже затребуваною і важливою є профорієнтація. Звісно, правильна профдіагностика потрібна ще в шкільні роки — від неї залежить професійний розвиток українців. Але служба зайнятості працює все ж із дорослими, і саме на них сконцентруємося наступного року. Профорієнтацію треба проводити узгоджено з потребами ринку праці. Бо надто багато нарікань, що молодь обирає для навчання спеціальності, не актуальні на ринку.
- Але, мабуть, ті, що традиційно вважаються престижними в суспільстві?
- Ким вважаються і чому? Як можна вважати престижною професію, що не дозволяє добре заробляти? Диплом, взагалі, на сьогодні, відповідно до світових тенденцій – лише зовнішня фіксація певного процесу. Головне — навички, вміння та знання. І неформальне навчання вже стає вагомою альтернативою загальній традиційній системі освіти. У своїй роботі постійно із цим зіштовхуємося. Більшість клієнтів державної служби зайнятості вже мають вищу або професійно-технічну освіту, але не можуть себе реалізувати, – і перед нами стоїть завдання їх перевчити. Іноді це молодь до 30 років! Якось спілкувалася з хлопцем, у якого науковий ступінь і дві вищі освіти. Знаєте, яку роботу він шукав?
- Невже слюсарем?
- Саме так, роботу на заводі. Де зарплату пропонують значно вищу, аніж він отримав би, працюючи за освітою. Маємо змінити в суспільстві ставлення до роботи та професійної реалізації. Немає престижності, моди – є поняття затребуваності, потенціалу заробітку, що різняться у кожній сфері. І тому профорієнтація дорослих стає для нас пріоритетом. Нещодавно міністр освіти заявляла, що мають намір зробити обов’язковою профорієнтацію школярів. Між нашими відомствами є меморандум про співпрацю, і всі наші напрацювання можемо надати для роботи колегам з МОН. Із задоволенням допоможемо навчити шкільних психологів проводити профдіагностичні й профорієнтаційні заходи.
- Здається, були часи, коли центри зайнятості навіть виїжджали до шкіл заради цього…
- Ми багато років брали на себе цю функцію. Але сьогодні, з моєї точки зору, центри зайнятості мають перш за все працювати з дорослими безробітними. У розвинених країнах служби зайнятості лише допомагають навчальним закладам, а не підміняють їх завдання, розповідаючи старшокласникам про стан ринку праці, перенасиченість пропозиціями в певних галузях тощо. І це допомагає їм робити вибір. Але діти і дорослі — різні клієнти. Навіть профорієнтаційні тести розробляються окремо для школярів і дорослих. Тест на профорієнтаційній платформі ДСЗ, наприклад, школярам здається нудним. Питання не враховують особливості несформованої психіки юної людини, відсутність життєвого досвіду. То швидше тест для батьків, щоб могли давати дітям пораду, пропустивши питання крізь себе.
- А що все-таки робити з українським професійним перекосом, коли є потреба в робочих руках, а заклади освіти випускають юристів-економістів? Які процеси треба підключити? Починати зі школи?
- Починати з розвитку економіки. В мене дуже великі сподівання на тісну співпрацю з Міністерством економіки. Спільно ми маємо проаналізувати реальний стан справ на ринку праці, що має бути враховано при плануванні, прогнозуванні розвитку економіки і при визначенні її пріоритетних галузей. Це допоможе і системі освіти адаптувати програми навчання до потреб ринку праці. Проблема, про яку говорите, дуже стара, десятиріччями ми користувалися радянською моделлю соціально-економічних відносин. Та сьогодні ринок вимагає, як ми вже говорили, не дипломів, а вмінь і навичок. І суспільство має забути про «модні» професії. Лише дохід і стабільність для родини – важливий критерій при виборі професії та роду занять. І роботодавцям доведеться замислитися про зміну підходів до оплати праці та утримання працівників в Україні. Українці з досвідом трудової міграції кажуть, що якби мали хоча б половину того, що отримували в Польщі, то залишилися б удома. Це виклик! А все інше залежить від зміни законодавства та оцінки впливу на ринок праці кожної законодавчої ініціативи у сфері економіки, торгівлі, податків. Так чи інакше наслідки завжди мають вплив на звичайних громадян.
Дуже багато можливостей у нашій роботі виникне з прийняттям нового закону про регулювання сфери зайнятості населення, над розробленням якого досі ведеться робота. Сподіваюся, що в першому кварталі цього року проєкт цього закону буде представлено. Він відкриє додаткові опції для ДСЗ. Дуже потрібні, наприклад, мобільні офіси ДСЗ. В деяких ОТГ нема потреби в постійній присутності наших співробітників, але туди систематично можуть їздити наші консультанти з крупніших філій обласних центрів зайнятості, знайомити зі станом справ на поточний момент, надавати консультації, повноцінно шукати роботу за допомогою мобільної системи. Але це не організуєш без законодавчої підтримки — слід спершу змінити підходи до захисту спеціальної інформації. Співробітники ДСЗ на виїзді не мають віддаленого доступу до наших інформаційних систем, вони спеціально захищені й віддалено з ними працювати не можна. Плануємо знайти певне компромісне рішення.
А ще розробимо онлайн-калькулятор для підрахунку розміру допомоги по безробіттю. Здається, така проста справа, але для налаштування необхідна взаємодія з реєстрами ПФ (щоб бачити страховий стаж). Є запит на онлайн-консультування з кар’єрним радником. Видзвонити радника, що веде прийом, непросто. Тому можна буде писати йому в чат. Для ринку це давно звичайна справа, а для ДСЗ — крок уперед. І хочемо удосконалити систему пошуку вакансій на нашому порталі – поки що він не досить адаптований і зручний для потреб клієнтів.
- Що ще на практиці зміниться для клієнтів ДСЗ згідно зі стратегією розвитку?
- Наголошу знову на нашому Освітньому порталі. Люди хочуть проходити навчання без формальних обмежень і перешкод. Тому налагодимо дистанційне навчання, спеціальні онлайн-модулі. У цій моделі теж важливою є участь роботодавців, бо впроваджувати навчальні програми, які не будуть затребувані на ринку праці, нікому не цікаво. Будемо в 2020 році розвиватися не базово, а йти вглиб! Уже зараз значно ширше співпрацюємо з роботодавцями, отримуємо повну картину щодо ринку, і завдяки цьому якість і об’єктивність прогнозу потреб кращає.
Рухатися далі не зможемо і без зміни іміджу ДСЗ. У розмовах з роботодавцями першу частину бесіди приділяємо самопрезентації — хто ми, для чого потрібні. Й у багатьох партнерів здивування — навіть не знали, на що спроможна державна установа. Передусім ми асоціюємося з виплатами допомоги по безробіттю, з людьми, що приходять стати на облік, бо не можуть самі знайти роботу. Нібито у нас можна відпочити, ще й гроші отримати, субсидію (без статусу безробітного її не призначають).
- Тобто чимало українців таки сприймають центри зайнятості як “тиху гавань”, де можна пасивно пересидіти певний час?
- Так. Ці психологічні моделі поведінки треба змінювати, і як саме – вже викладено в стратегії. Проте хочу зауважити, що визначення підходящої роботи у діючому Законі України «Про зайнятість населення» також не сприяє результативній співпраці між безробітним та співробітником ДСЗ.
- А чи стане в майбутньому менше паперів? Таке враження, що кар’єрні радники заповнюють купу документів і на власне консультації часу не лишається.
- Паперів дійсно дуже багато. У 2020 році стартуємо, а з 2021 року плануємо запровадити виключно електронну реєстрацію безробітних. З домашнього комп’ютера чи смартфона через електронний кабінет можна буде ввести відомості про себе, завантажити документи. Це вимога часу: навіть електронний підпис уже давно не проблема. Комунікацію з клієнтами треба переводити в онлайн максимально. Наступного року плануємо запровадити основні види звітності в електронному форматі й для роботодавців також. Впевнена, вони сприймуть це позитивно.
- Дані аналітики Держслужби статистики і ДСЗ говорять, що в Україні знижується рівень безробіття і кількість зареєстрованих безробітних у центрах зайнятості. За рахунок чого, крім трудової міграції за кордон, це досягнуто?
- Це комплексний результат. Глобально рівень знижується дійсно за рахунок міграції, люди не звертаються до нас, бо їдуть за кордон. Але дає свої плоди й активна державна кампанія по легалізації трудових відносин. Цінності, якими пронизані трудові відносини у ЄС, мають дійти до нас. А це – повага до праці, гідне ставлення до працівника, гідна оплата. Без цього країна не зможе рухатися далі.
- Звернула увагу, що в центрах зайнятості досить активно рекламують вакансії в Ізраїлі. Це початок якоїсь міжнародної співпраці?
- Це міжнародний договір, за яким служба зайнятості надає інформацію про роботу в Ізраїлі, а відбір кандидатів, їх оцінювання і оформлення документів забезпечує акредитована Ізраїльською стороною громадська організація. Україна підписала багато договорів про взаємне працевлаштування чи працевлаштування українців у тій чи іншій країні. Як на мене, вони повинні бути переглянуті й стати більш динамічними. Сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном — самостійно, за участі посередників (ліцензованих агенцій) і через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості). Скільки людей самостійно працевлаштовується, обрахувати складно. Немає належного обміну даними з відповідними інституціями Польщі, Чехії, інших країн. Є дані міграційної служби про перетин кордону, але ж прикордонники не питають, з якою метою його здійснили. Судити про масштаби можемо хіба що за даними дотичних досліджень – на кшталт підсумків НБУ щодо обсягів валютних надходжень. Служба зайнятості оперує даними електронної звітності приватних агенцій. А через міжнародні договори не так багато людей працевлаштовуються насправді.
- Кого ж саме шукають іноземні роботодавці в Україні?
- Тих же, кого й українські шукають. Кваліфікованих робітників, працівників з інструментом, представників різних технічних спеціальностей, медичний персонал. А от в управлінцях наших нема потреби. Такі спеціалісти, працюючи за кордоном, свідомо стають різноробами і робітниками, але відмовляються від такої роботи в Україні.
- У структурі безробітних за професіями є колишні військові. Міністерство у справах ветеранів вважає, що до їхнього працевлаштування потрібен особливий підхід. В ідеалі, наступного дня після звільнення зі служби людина має йти на робоче місце. Що для цього робить ДСЗ?
- Станом на 1 грудня у нас на обліку було близько 8000 учасників АТО/ООС. Це окрема категорія, що має право на особливе обслуговування в державному центрі зайнятості та користується спецгарантіями у працевлаштуванні. Думаю, варто змінити цей підхід, адже головне в клієнтах – їхній фах, уміння, хист, а не статус. Але спеціально для ветеранів, осіб з інвалідністю ми запустили новий стандарт обслуговування — спеціалізований карʼєрний радник, що забезпечує, серед іншого, психологічну підтримку. Цим людям треба довести, що вони затребувані на ринку праці. Що їм вдячні, їх чекають і що вони зможуть знайти роботу, незалежно від будь-яких перешкод. Уже стартував пілотний проект зі спеціалізованими радниками в Житомирі, де багато військових частин. Співпрацюємо з одним благодійним фондом, що створив там будинки ветеранів: місце, де можна поспілкуватися про свої проблеми, отримати підтримку і консультації. Відчуття впевненості, спокою – саме те, що налаштовує на позитивні зміни в житті й кар’єрі.
Тетяна Негода. Київ
Фото Юлії Овсяннікової