В Україні сфера енергозбереження помітно розвивається протягом останніх п’яти років. Хоча відповідний закон був ухвалений ще 25 років тому, ніяких суттєвих кроків у цьому напрямку не робилося через доступ до дешевих енергоресурсів із Російської Федерації. 

Коли ж тема стала актуальною, Україна почала активно запозичувати теорію та практику інших європейських країн – зокрема, Швеції. Про досвід з використання енергосервісних контрактів, шляхи термомодернізації, виробництво тепла зі сміття, а також про концепцію нульового споживання Укрінформ говорив із провідним експертом у сфері енергозбереження, управляючим директором компанії CIT Energy Management, PhD Associate Professor Пером-Еріком Нільсеном (м. Гетеборг, Швеція).

Експерт уперше відвідав Україну в листопаді на запрошення Програми U-LEAD з Європою, що фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами й допомагає Україні впроваджувати реформу децентралізації.

- Розкажіть загалом про концепцію нульового споживання.

- Будівлі завжди потребують споживання енергії, але є можливість зробити так, щоб будівлі й самостійно продукували енергію, яка необхідна їм для існування. Є будинки, повністю відрізані від постачання – навіть не використовують централізовану систему опалення. Вони просто виробляють усе, що їм потрібно. Це можуть бути сонячні батареї та системи для накопичення енергії, теплові насоси, власна система водопостачання... 

Коли ми говоримо про такі будівлі, вони практично завжди є новозбудованими, оскільки модернізація уже існуючих будинків обійдеться дуже дорого. Це можливо, так. Але це дуже дорого. Дуже часто виходить, що дешевше побудувати щось нове, аніж вдосконалити старе. Потрібно дотримуватися балансу: інвестиції та очікуваний ефект від модернізації. Ми дивимося – яку економію ми отримаємо, чи буде модернізація ефективною.

- Для України якраз є дуже болючою проблема вдосконалення старих будинків – зокрема, так званих "хрущівок", оскільки це дуже популярний типовий проект будівель, але, разом із тим, – дуже неефективний. Що можна зробити з такими будинками?

- Якщо вони справді старі та "втомлені", вам потрібно почати із заміни вікон та утеплення стін. Далі варто подивитися на вашу систему опалення, вона має бути збалансованою. У випадку, якщо цього не зробити – в одній частині будинку буде дуже спекотно, а в іншій навпаки – холодно. Ваша мета – зробити не лише термомодернізацію, а й умови для комфортного проживання. У Швеції, коли ми починаємо енергоаудит будівлі, ми звертаємо увагу на внутрішній клімат: аналізуються вологість повітря, температура всередині будівлі. Далі розробляється план заходів – як досягти необхідних показників.

Але тут дуже важко наперед порахувати економічний ефект. Це буде залежати від того, наскільки був поганий стан будівлі й які заходи вживалися для її вдосконалення. 

- А що у Швеції роблять із будинками, які мають історичну цінність, тож ніякі фасадні роботи з ними не можна проводити? Як зробити такі будівлі більш енергоефективними?

- У цьому випадку нам потрібна ефективна система внутрішньої вентиляції. Вона має працювати у всій будівлі, й тоді уже можна буде механічно регулювати параметри повітря, яке надходить всередину – холодного чи гарячого. 

- А які заходи мають бути у випадку, якщо будинок уже модернізований, але втрати тепла все одно великі через зношену інфраструктуру?

- Це не має бути відповідальністю власника будинку – вирішення цієї проблеми має бути покладене на теплопостачальника. Я особисто рекомендував би змусити теплопостачальника платити за великі тепловтрати. Це було б добрим стимулом, щоб перекладати труби. Якщо за тепловтрати будуть продовжувати платити споживачі, ніхто не буде зацікавлений у тому, щоб покращувати інфраструктуру. 

Так, заміна труб – це великі кошти, але одного разу це має бути зроблено. 

У Швеції система централізованого постачання дуже розгалужена. Централізоване постачання значно більш популярне, ніж автономне. Наприклад, у містах більш як 90% – централізоване опалення. І ми стараємося тримати температуру теплоносія не дуже високою. І щоб не було додаткових втрат тепла, паралельно з процесами енергоефективності у будівлях має відбуватися процес розвитку інфраструктури. 

У нас також є централізовані системи для охолодження у теплий період року. 

- Чи популярний у Швеції механізм енергосервісних контрактів для житлових будинків?

- Так, цей механізм досить популярний, оскільки для термомодернізації треба залучати великі кошти. Але, коли потрібно рахувати, наскільки у результаті виконаних заходів зменшилося споживання будівлею, виникає багато проблем. Не завжди можна точно сказати, за рахунок чого зменшилося споживання: завдяки інвестиціям компаній, чи тому, що якісь додаткові заходи здійснили самі мешканці будинку. 

- А який прибуток отримують інвестори та який термін окупності проектів?

- Немає якоїсь чіткої суми, яку компанії встановлюють як прибуток. Крім того, не вся сума коштів, яка вивільняється внаслідок зменшення споживання, направляється інвестору. Більша частина коштів, звісно, йде інвестору на покриття його видатків, а менша частина направляється муніципалітету. Якщо модернізація зменшила видатки, наприклад, на 20%, то 15-18% з них отримає інвестор. Решта, наприклад, може закладатися у тариф і таким чином він трохи зменшиться.

Контракти зазвичай укладаються на 10-15 років, і компанія, що укладає такий контракт, усвідомлює взятий на себе ризик.

Інша проблема – в тому, що ЕСКО-інвестор встановлює у будівлі нове обладнання. Інвестор забезпечує обслуговування цього обладнання, але коли дія контракту завершується, обслуговування припиняється. Тоді на плечі мешканців будинку або муніципалітету лягає проблема пошуку компанії, яка буде обслуговувати це обладнання. 

- Наскільки у Швеції популярний механізм виробництва тепла зі сміття і наскільки це економить використання інших ресурсів?

- У нас дуже багато фабрик, що виробляють тепло зі сміття, це дуже поширено. Тож іноді Швеція навіть імпортує відходи з інших країн. 

Усе сміття сортується на рівні домогосподарств: пластик, папір, скло і т.д. Те, що можна спалити, відправляється на сміттєспалювальний завод. Такі заводи обладнані фільтрами, тож неприємних запахів та диму немає. Вони настільки чисті, що розміщуються всередині самих міст. 

Ми майже не використовуємо газ чи вугілля для виробництва тепла, максимум – кілька днів упродовж всієї зими. Більша частина тепла виробляється саме з відходів, ще частина – з закачування морської води. А приватні домогосподарства широко використовують теплові насоси. Така енергія є дуже чистою.

- Які тенденції у використанні різних джерел енергії збережуться у Швеції в майбутньому?

- Я думаю, що ми продовжимо виробляти більшу частину тепла з відходів. Поряд із тим, у Швеції є ціль – постійно зменшувати використання енергії. А у компаній, що виробляють тепло, має з’явитися стратегія – як продовжити прибуткову діяльність за умов загального зменшення споживання.

Руслана Чечуліна. Київ

Фото: Геннадій Мінченко, Укрінформ