Газові переговори: довіряти чи ні?

Газові переговори: довіряти чи ні?

Укрінформ
Помітки на полях тристоронньої зустрічі Єврокомісія–Україна–Росія

У Брюсселі відбулися тристоронні переговори за участю Єврокомісії, міністрів енергетики України і Росії, а також керівників Газпрому і Нафтогазу. Говорили, звісно, про транзит російського газу.

Тема наболіла, тому що ще у травні поточного року на першій подібній зустрічі як в учасників переговорів, так і у широкої громади склалося дивне почуття дежавю, з огляду на події 2006 і 2009 років, коли всю Європу «не по-дитячому» струснуло від газових операцій Росії з приборкання непіддатливих українців, ілюстрацією для якої стала вкрита інієм Європа без російських засобів для опалення домівок – просто в розпал суворої зими.

От і зараз, після спостереження за демаршами і чудернацькими позами, в які раз за разом ставила себе російська делегація під час, принаймні, двох таких попередніх «підходів» до газової проблеми вже у цьому році, у очевидців складалося стійке враження такого собі паровоза, керованого божевільним кондуктором, який летить у глуху стіну, котра наближається з кожним днем зволікання в укладені нового транзитного договору з Україною.

Чи не помітила шановна публіка, що ця «вопіющая нєсправєдлівость» була помічена навіть у небесній канцелярії? Щось перестало щастити відтоді підступним керівникам глобальної газобензоколонки – одна за одною в Європу приходили теплі зими, що збивало ціни та обсяги поставок. Та ще й у Європі вигадали якийсь Третій енергетичний пакет, який не лише передбачав будівництво взаємопоєднуючих європейську газову систему трубопроводів (на всяк випадок), але й зруйнував, якщо поки що не де-факто, то принаймні де-юре, право для будь-якої компанії, навіть такої пихатої, як Газпром, на монопольне володіння газовими активами – неможливо тепер видобування газу та його транспортування з розподілом до кінцевого споживача тримати в одних руках. Тобто, виявилося, що в російській тундрі Газпром може бути «сам собі голова», а навіть при наближенні до європейських кордонів – вже ні.

Ці європейські розумники зробили висновки з газової ситуації під час попередніх «газових» походів Росії, та майже убезпечили себе від потенційних потрясінь – згадати хоча б проєкти взаємопоєднання енергетичних мереж зі сходу на захід та з півночі до півдня. «Чарівний пєндєль» від росіян, який європейці рикошетом отримали після спроби газового придушення України, як це часто буває в історії, спрацював з ефектом, прямо протилежним очікуванням росіян. Європейці не злякалися, вони сприйняли ситуацію 2006-2009 років як показовий «стрес-тест» для енергетичного ринку, виявили й усунули слабкі місця та напрацювали гнучкі й ефективні інструменти для гарантування енергетичної безпеки. Це й інфраструктурне поєднання континентальної Європи з норвезькими родовищами, термінали скрапленого газу в Польщі, й поставки американського LNG на європейський ринок, які протягом вже принаймні двох поспіль минулих років зростають на сотні відсотків. У результаті цих дій Європа майже позбулася монопольної залежності від російського газу.

Майже. Це важливе застереження. За прогнозом, незважаючи на всі зусилля із розвитку поновлювальних джерел енергії та амбітної мети з побудови «кліматично дружньої Європи» до 2050 року, Європа, як і раніше, використовуватиме традиційне пальне, в тому числі – природний газ. За прогнозами авторитетних європейських дослідників, активне використання газу буде необхідним для розвитку європейської економіки ще, принаймні, десятки років. Тобто, попит на газ є, в тому числі й на російський. Але ринкові умови, на які нині спирається європейська енергетика, майже виключають монопольний тиск. Газ нині можна купувати де завгодно. В тому числі й у Росії. Але лише «в тому числі».

У цьому й полягає головний висновок, який можна зробити після переговорів, що відбулися 19 вересня 2019 року: зараз на вулиці не 2009, і навіть не «більш поміркований» 2006 рік. Європа готова до нових вибриків кремлівських стратегів, як власне, й Україна.

Оржель
Олексій Оржель

Як зазначив уже після брюссельського раунду міністр енергетики та охорони довкілля України Олексій Оржель, Україна напередодні опалювального сезону вже накопичила у підземних газосховищах на чотири мільярди кубометрів газу більше, ніж у минулому році – 19,6 мільярда «кубів». За словами урядовця, за планом, на початок опалювального сезону в підземних сховищах буде вже порядку 21 мільярда кубометрів газу, що дозволить забезпечити українських споживачів газом, які вибрики не чинили б погода та Кремль. Ця обставина, власне, визначила логіку вересневої зустрічі, як і певне «пом’якшення» російської позиції.

Втім, ці переговори сторони залишили з намірами, але без погодженого контракту. 

ОБСТАВИНИ Й ЗАЯВИ

Журналісти – легкі на підйом. Коли чекали на брифінг віцепрезидента Єврокомісії Мароша Шефчовича, запланований на 17-ту, відносний спокій зруйнував дзвінок співробітниці «Нафтогазу». «Підтягуйтесь, ми тут, на вході. Є інформація, що переговори завершилися раніше». Дивимось на годинник. Ще тільки 16.15. Це при тому, що боялися затягування переговорів до глибокої ночі. 

Підходимо на місце зустрічі. На обличчях «офіційних осіб» – певна розгубленість. «Достроково – це тому що успішно, чи провал?» – питання зависло у повітрі.

Олександр Новак
Олександр Новак

Але ось на вході – метушня. Натовп (буквально) російських журналістів, гублячи штативи, метнувся до російського міністра енергетики Олександра Новака, який полишав будівлю Єврокомісії з незворушним обличчям, у супроводі такого ж незворушливо-кам’яного голови правління Газпрому Олексія Міллера.

Пробиваємося. З-поза спин та плечей російських журналістів доносяться лише уривки слів міністра.

«Зустріч була конструктивною…»; «Газпром вже давно працює за європейськими правилами…»; «Подивимось, чи вдасться Україні сертифікувати газотранспортного оператора…»; «Вивчимо, наскільки це відповідає російському законодавству…», «Обсяги та тарифи залежатимуть… якщо Україна поновить прямі закупівлі газу…», «Якщо без контракту – резервуватимемо потужності під конкретні обсяги….»; «Європейські споживачі будуть забезпечені…».

Навіть такі уривчасті тези породили ще більшу хвилю запитань, відповідь на які ми чекали вже від української сторони.

З усього видно, що український міністр Олексій Оржель – досвідчена людина. Але не настільки – принаймні, у стосунках із пресою. Коли він у супроводі «нафтогазівців» виходив із Єврокомісії, російська журналістська хвиля з усієї «дурі» метнулася у його напрямку. Він, було, почав обертатися на їхні голосні викрики, і тоді вже хтось із нашої групи, яка впорядковано чекала на міністра метрів за десять від виходу, голосно промовив українською «Сюди! Ближче підходьте, ближче…». Він пішов, і майже встиг. Але російські журналісти бігають швидше, ніж міністр ходить. Наш невеликий редут українських журналістів виявився стійким, хоча б частково огороджуючи міністра від моря мікрофонів та камер, які настирливо пхалися йому просто в обличчя. Ну, хоча б так…

«Ми обговорили питання транспортування газу з 1.01.2020-го. Консультації пройшли дуже конструктивно, сторони чують одна одну. Україна займає активну позицію щодо безпеки постачання газу, оскільки така безпека означає загальну геополітичну безпеку в регіоні», – наголошує український урядовець.

«Російська сторона підтвердила, що вони готові працювати за європейськими правилами. В свою чергу, європейська сторона буде підтримувати дії України щодо сертифікації газотранспортної системи. Українська сторона передала сторонам дорожню карту імплементації (цього процесу), як ми до 21.01.2020 року отримуємо незалежного сертифікованого газотранспортного оператора та проєкти договорів. Також ми передали проєкт договору про «інтерконекшн» (взаємопоєднання), а також проєкт договору про транспортування», – ще одна важлива теза.

На пряме запитання про терміни контракту та про обсяги газу український міністр прямої відповіді не дав, зазначивши лише, що від обсягів газу прямо залежатиме тариф на його транспортування, у зворотній пропорції – що більшим є обсяг, то нижчим буде тариф, який, зрозуміло, формуватися за європейськими правилами, як і ціна на газ.

І ось головне – міністр відзначив, що російська сторона вперше за історію тристоронніх зустрічей погодилася «грати» за європейськими правилами. І це є доброю ознакою, яка дозволила сторонам домовитися про активізацію діалогу для укладення нової транзитної угоди до 1 січня 2020 року, коли чинний контракт на транзит газу завершиться. Принаймні, за словами міністра, українська сторона буде «максимально конструктивною» для досягнення цієї мети. Наступного разу сторони домовилися «звірити годинники» у тристоронньому форматі у 20-х числах жовтня.

До речі, український міністр демонстративно «вивів за лаштунки» питання «мирової угоди» між Нафтогазом та Газпромом довкола рішень Стокгольмського арбітражу, який ухвалив рішення на користь України та зобов’язав російську сторону сплатити мільярдні штрафи. За словами Олексія Оржеля, ця тема, яку піднімала російська делегація, не була темою переговорів, що були скликані для акцентованого обговорення стабільності та безпеки постачання газу в Європу.

БАГАТО ГАЗУ – НИЗЬКІ ТАРИФИ В ПОДАРУНОК?

Ви, напевно, пам’ятаєте тезу міністра Новака про умову щодо повернення України до прямих закупівель російського газу? Міністр Оржель не дав прямої відповіді на запитання – чи висувала російська сторона таку вимогу, як умову для укладення нового транзитного контракту.

Подумалося: це, напевно, і є той «троянський кінь», який може зробити вразливою українську фортецю. Що заважатиме Росії знову звинувачувати Україну в крадіжках газу з транзитної труби? На газі ж не написано, призначений він для України чи для Нідерландів? Інша підозра шкребла душу кішкою – а чи зможуть встояти українські чиновники від спокуси, коли через їхні руки знову потечуть мільярдні суми грошей?

І ще одне очевидне питання – яка торгівля може бути, коли гармати не припинили свій смертоносний гуркіт, і щодня ми продовжуємо ховати українських захисників?

Марош Шефчович
Марош Шефчович

Віцепрезидент Єврокомісії Марош Шефчович не був таким категоричним.

«Це має бути рішенням української влади і комерційних операторів. Як ми вже говорили, від цього залежить також питання обсягів, які проходитимуть через українську ГТС. Це буде той газ, який призначений для європейських споживачів, а також газ, який може закуплятися Україною для внутрішнього використання. Що більше ви купляєте – то меншими будуть тарифи. Тож, тут має бути зроблена комерційна оцінка – що саме буде більш вигідним для української сторони», – сказав він, відповідаючи на запитання преси.

ПІСЛЯМОВА

Історія – великий учитель. Неприступна Троя пала внаслідок довірливості власних громадян. З тих пір світова скарбниця поповнилася принаймні двома фразами. «Не вірте данайцям, що приносять дари» й «подарувати троянського коня». Обидві ніби писані спеціально для українців, які чомусь мають погану звичку вчитися виключно на власних помилках.

Дмитро Шкурко, Брюссель

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-