Навесні від цін на цибулю “плакали”, тепер за бульбу втридорога платимо

Навесні від цін на цибулю “плакали”, тепер за бульбу втридорога платимо

Аналітика
Укрінформ
Через найгірший за 15 років урожай картоплі її вартість “зашкалює”. Але без традиційних дерунів та "товченки" українці не залишаться

Упродовж серпня ціни на картоплю в Україні стрімко зростали, "стрибнувши" у середньому із 15 до 21 гривні за кілограм. А більш популярна і краща для смажіння бульба рожевих сортів у деяких супермаркетах коштувала навіть 25-27 гривень. Причина – картопляний неврожай через несприятливі для вирощування цього овочу умови у більшості регіонів країни. Тож, зараз, у пік сезону його збирання, українці, які не мають городів, дачних ділянок чи родичів у селі, змушені купувати “другий хліб” за ціною заморських бананів. Минулими вихідними ціновий тренд змінився – вартість бульби почала знижуватися (на 2-3 гривні за кілограм). Утім, зважаючи на високий рівень споживання картоплі в Україні, частка витрат домогосподарств на придбання цього продукту залишається доволі значною. Тим часом селяни, розраховуючи на подальше підвищення закупівельних цін, “притримують” урожай, збирання якого на присадибних ділянках саме у розпалі.

Тому товарна пропозиція на сільськогосподарських ринках незначна. І це змушує декого говорити про ймовірний дефіцит бульби в країні. Тож чи не залишимося ми взимку без улюблених картопляних страв?

Україна – серед лідерів світових “картопляних” рейтингів...

Українці традиційно очолюють рейтинги найбільших поціновувачів картоплі. За обсягами вирощування цієї культури ми – четверті на планеті. А ще разом із жителями Киргизстану, зазвичай, ділимо друге-третє місця за рівнем споживання “крохмалистої” у світі (130-140 кілограмів на рік на одну людину). Щоправда, за цим показником ми суттєво поступаємося світовим рекордсменам – білорусам. Середньостатистичний житель сусідньої країни не почуватиметься щасливим, якщо не з’їсть за рік 180 кіло “любімай бульби” в усіх можливих і неможливих видах – смаженому, вареному, печеному, цілому, товченому, тертому, різаному, ламаному... Власне, як і ми з вами любимо. І в цьому немає нічого поганого (особливо, для тих, кому нічого перейматися своєю фігурою): картопля – надзвичайно поживний продукт, який швидко вгамовує голод, відносно непогано засвоюється і дає організму багато енергії. Приблизно 20-25 % ваги бульб – вуглеводи (крохмаль), близько 2% – білкові речовини, 0,3 % – жир. У картоплі багато калію (568 міліграмів на 100 грамів сирої маси), фосфору (50 міліграмів), а також чимало магнію, кальцію і заліза. І хоча медики й не вважають цей овоч “супервітамінним”, картопля містить ціле “суцвіття” вітамінів – С, В, В2, В6, РР, Д, К, Е, а також каротин, фолієву та органічні кислоти (яблучну, щавлеву, лимонну, кавову, хлорогенову тощо). Завдяки великому вмісту калію картопля сприяє виведенню з організму води та солі, що покращує обмін речовин. Особливо багата на калій печена картопля, яку навіть рекомендують вживати при гіпертонії, атеросклерозі і серцевій недостатності. Бульба корисна для лікування і профілактики гастритів, підвищеної кислотності та виразкових хвороб шлунка й дванадцятипалої кишки.

Але не варто забувати й про деякі “мінуси” картоплі. Високий вміст вуглеводів позначається на її калорійності (вона вдвічі-тричі вища, ніж у інших овочів). До того ж, картопляний крохмаль у чистому вигляді не засвоюється організмом. Тому дієтологи радять їсти цей овоч не частіше кількох разів на тиждень, а не по кілька разів на день, як заведено у деяких українських родинах.

Вигідна картопля і з точки зору вирощування – вона не особливо вибаглива до кліматичних умов і росте в більшості регіонів світу – від екваторіальної Африки до районів вічної мерзлоти. До того ж, при вирощуванні вона потребує менше води, аніж, приміром, незамінний у деяких регіонах рис. Загалом урожай картоплі дає більше енергії для раціону на одиницю витраченої на полив води, аніж будь-яка інша сільгоспкультура. І все ж не можна сказати, що вона повністю незалежна від кліматичних умов. Прикладом цьому – нинішній рік...

...А тепер ще й цінові рекорди у регіоні побила

За висновками експертів, головною цьогорічною проблемою для українських картоплярів стало нерівномірне (територіально і в часі) забезпечення посадкових площ вологою. У деякі періоди лани просто-таки заливало, зате в інші із неба не впало ні краплі дощу. Приміром, через перезволоження на початку і в середині літа потерпіли картопляні поля у західних регіонах країни. На півдні посіви овочевих культур кілька разів нівечив град. А у найбільш “картопляних” північних областях майже весь час панувала посуха. Тому бульб зав’язалося мало, вони повільно набирали вагу. Дощі ж провокували вторинний ріст картоплі (біля “старих” зав’язувалися нові бульби, які не можуть вирости до прийнятних розмірів й заважають росту всієї картоплі в кущі). Усе це і призвело до того, що загалом достигання картоплі в України забарилося майже на місяць.

Така ж ситуація склалася і в сусідніх країнах. І це також позначилося на цінах: приміром, у Польщі вартість картоплі удвічі вища, аніж торік, у Білорусі – на 30-40%. Та найбільше бульба подорожчала саме в нас – на середину серпня Україна могла “похвалитися” найвищими цінами в регіоні. Утім, після останніх вихідних ситуація трохи поліпшилася – люди почали масово копати картоплю на городах, присадибних і дачних ділянках. Також на допомогу прийшли “сябри” – бульбу почали масово імпортувати із сусідньої Білорусі.

Але наші селяни (особливо ті, на чиїх ланах і городах “крохмалиста” таки вродила) цій “підтримці” не дуже раді. Адже наплив бульби з-за кордону призводить не лише до здешевлення овочу для споживачів, а й до зниження внутрішніх закупівельних цін. Якщо до цього перекупники й заготівельники готові були платити по 7-8 гривень за кілограм, то тепер пропонують селянам по 6, а подекуди – навіть і по 5 гривень. В очікуванні “кращої” ціни власники картоплі збувати її не поспішають і просять сусідів та знайомих: не продавайте бульбу за безцінь. Але довго “терпіти” можуть не всі. Бо наприкінці літа й осінньої пори картопля – то своєрідна “тверда валюта” на селі (особливо, у депресивних і віддалених від великих міст районах). Люди не лише виручають за неї “живу” копійчину (що йде на збирання дітей до школи, підготовку осель до зими, ще якісь нагальні потреби), а й використовують картоплю для обміну – на кавуни, баклажани, цибулю, інші овочі та фрукти, які на власних ділянках не вродили, а також на побутову хімію і товари ширвжитку.

До того ж, в Українській асоціації виробників картоплі (УАВК) стверджують, що левова частка нібито “білоруської” картоплі, насправді надходить через реекспорт з Росії. Є ризик, що в зимовий період та навесні обсяги постачань із держави-агресора суттєво зростуть. Адже останніми роками завдяки держкомпенсаціям в РФ побудували багато картоплесховищ. А площі під цією культурою зросли в рази. Оптова ціна на російському ринку нині становить 6-7 рублів (2,3-2,7 гривні) за кілограм. І це робить тамтешню бульбу доволі конкурентною на сусідніх ринках. В тому числі, і у нашій країні. Тим паче, що постачається овоч часто-густо за “сірими” схемами: поблизу білорусько-українського кордону з вантажівок/рефів реекспортовану російську картоплю перевантажують у мікроавтобуси. Далі транспорт із контрабандою заходить на територію України. Митні платежі при цьому – мінімальні. І йдеться не лише про фінансові збитки для країни та вітчизняних виробників, а й про небезпеку завезення на нашу територію небезпечних (у тому числі, й невідомих нам досі) карантинних організмів. Адже уся російська картопля неякісна, несертифікована й апріорі не придатна для посадки. В УАВК сподіваються, що уряд, ДФС і Держмитслужба негайно припинять небезпечний контрабандно-картопляний потік.

Що посадив, те й викопав: про наші “картопляні перспективи”

Аналізуючи ситуацію із забезпеченням картоплею внутрішніх потреб, в УАВК заспокоюють: незважаючи на складні погодні умови, дефіциту бульби в країні у 2019/2020 маркетинговому році не буде. "Виробничі площі під картоплею у сезоні-2019 перевищують 40 тисяч гектарів. Це на 12 тисяч гектарів більше, ніж у 2018 році. Внутрішня потреба торговельних мереж у картоплі – 1,3 мільйона тонн на рік. Господарствами УАВК, які репрезентують 20% професійного картоплярства, буде забезпечено 240 тисяч тонн столової картоплі, що становить 25% від загальнодержавної потреби. Ще 120 тисяч тонн вирощено для потреб переробних підприємств" – зазначається в повідомленні асоціації.

Там запевнили, що цьогорічний врожай (принаймні, у спеціалізованих господарствах) буде не набагато меншим, ніж торік – 38-45 тонн із гектара.

До того ж, фахівці прогнозують подальше зниження цін у вересні (через збільшення обсягів пропозиції картоплі від селянських господарств), а особливо у жовтні -- коли почнуть збирання великі виробники.

Але надалі бульба, вочевидь, лише дорожчатиме. Бо до усіх теперішніх витрат потрібно буде додати ще й вартість зберігання картоплі. А через підвищення цін на електроенергію вона суттєво зросла – до 50 євро за зберігання однієї тонни картоплі упродовж одного сезону. Це “автоматично” підвищить вартість бульби, яку купуватимемо наступної зими і навесні, на півтори гривні за кілограм.

Не сприятиме зниженню вартості бульби і те, що цьогоріч картоплярі фактично на чверть розширили посадкові площі. Адже йдеться, здебільшого, не про столову картоплю, а про сировину для виробництва такого популярного продукту як чіпси. Також в Україні розширилися потужності з виробництва крохмалю. А це теж потребує значних обсягів бульби, що підвищить попит на ринку.

За оцінками експертів, не надто райдужні перспективи українського картоплярства і у майбутньому. Адже вирощування цього овочу в промислових масштабах залишається малорентабельним. За даними Української асоціації виробників картоплі, для того, аби забезпечити урожайність бульби на рівні 40-45 тонн із гектара, у виробництво потрібно вкласти щонайменше 70 тисяч гривень при вирощуванні “крохмалистої” на богарі (без додаткового поливу) і 120 тисяч – на зрошенні. При цьому вирощування гектара соняшнику, приміром, обходиться лише у 20 тисяч.

Тож у майбутньому без перегляду підходів до технології вирощування бульби в Україні, не обійтися. Стосується це як приватного сектору, так і професійних аграріїв. Головна проблема індивідуальних господарств – фактична відсутність сівозмін (лише власники порівняно великих наділів або ті, хто самостійно обробляє свої паї, можуть дозволити собі чергування культур на окремих площах). А “картопля після картоплі” не лише знижує урожайність, а й призводить до накопичення в ґрунті збудників хвороб та шкідників. Також селяни, зазвичай, використовують неякісний посадковий матеріал, застосовуючи для цього дрібну продовольчу картоплю – фактично без сортозміни і збереження чистоти сорту. І лише одиниці ентузіастів (од сили до десятка у кожному селі) цікавляться пошуком і культивуванням нових сортів. Тим паче, що це “задоволення” недешеве. Приміром, на одному із профільних сайтів знаходимо оголошення про продаж посадкової картоплі вартістю від 537 до 1425 гривень за 25 кілограмів. Тобто, від 22 до 57 гривень за кіло.

Не завжди дотримуються технології вирощування бульби і великі виробники. Як наслідок – врожайність картоплі в українських фермерів рідко перевищує 25-27 тонн із гектара, у спеціалізованих господарствах – “за щастя” згадані уже 40-45 тонн. А на присадибних ділянках, зазвичай, взагалі збирають по 10 -12 тонн (100 кілограмів із сотки). При цьому середньоєвропейська врожайність – 50 тонн із гектара, а в кращі роки – і всі 70.

Владислав Обух, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-