Нашестя метеликів – розплата за людську необачність

У перші дні червня жителі багатьох південних та центральних областей України могли знову спостерігати надзвичайно цікаве природне явище -- хмари красивих помаранчевих метеликів, що раптом одночасно з’явилися у величезних кількостях на великих територіях. До речі, рівно рік тому, спостерігалось аналогічне явище. У Міністерстві екології пояснили: це сезонна міграція метелика виду "Vanessa cardui” – відомого літуна, що належить до мігруючих видів. “Ще недавно ці "туристи" бачили пейзажі Північної Африки, а зараз мандрують на північ, щоб восени знову повернутися до Африки. Під час міграції швидкість переміщення метеликів може сягати 50 км/год", – повідомило Мінекології на своїй сторінці у Facebook.

З континенту на континент – на маленьких мерехтливих крильцях

Виявляється, що ці метелики пролітають гігантські відстані (за добу до 500 км!) і зимують десь на півночі Африки або на Близькому Сході, де відкладають яйця, і на цьому річний життєвий політ метеликів закінчується. З яєць вилуплюється гусінь, яка згодом перетворюється на лялечку, і вже з неї навесні виростає новий метелик. І ці метелики нового покоління знову збираються в зграї і, за невідомим покликом природи, повертаються за кілька тисяч кілометрів до України та інших, навіть північних країн Європи. Тут теж виводяться нові покоління сонцевиків, які знову і знову повторюють споконвічний цикл перелітних метеликів. Крім будякового сонцевика, сезонна міграція кличе в далеку дорогу ще один вид сонцевиків, які водяться в Україні. Це – сонцевик адмірал (Vanessa atalanta), в окрасі якого трохи більше чорного кольору.

Масштаб явища зумовлений масовим і дружним вилітом комах з лялечок. До речі, рівно рік тому, був подібний спалах. Як і минулого року, весна 2019-го, довго була прохолодною, а потім різко потепліло. Тож і метелики, що дожили до весни у хованках, відклали яйця практично одночасно, у перший же сприятливий день. Відтак, усі гусениці (а їх було ще більше, ніж торік), швидко розвинулися за травень, залялькувалися і вилупилися також майже у той самий час.

В Україні цих метеликів ще інколи називають чортополохівка – від рослини, яка служить їм основним “продуктом” харчування. “Дорослі метелики на зиму мігрують у теплі краї, і рано навесні ті, кому вдалося подолати цей важкий шлях живими (але найчастіше – їхні діти), повертаються до нас, відкладають яйця на будяки, гусінь росте і заляльковується, і ось уже протягом місяця, після найпершого літнього дощу, лялечки лускаються, а з них вилітають оці руді метелики-сонцевики. Протягом літа метелики дадуть іще декілька ґенерацій, зазвичай дві або й три, і в останні теплі дні літа відлітають знову на південь”, – пояснював раніше професор Валерій Корнєєв, завідувач відділу ентомології Інституту зоології НАН України.

Злісні шкідники та не по своїй волі

За його словами, сонцевик будяковий -- загалом корисна комаха. Оскільки живиться цей вид переважно осотом рожевим польовим та будяками. Там, де є кормова база (зокрема, на значній території України) він, імовірно, – найчисельніший з наших денних метеликів. Однак за умов нестачі природної кормової бази комаха може і наробити шкоди культурним посівам. Зокрема, соняшнику. Наприклад, вчені знаходили згадки про серйозне пошкодження соняшника у Луганській області ще в 1965 році. На 110 гектарах було пошкоджено 30 відсотків рослин.

Тому спостерігаючи нашестя метеликів цього року, професор Корнєєв не приховує стурбованості: “Розміри цьогорічного спалаху чисельності сонцевика рудого, схоже, гігантські, і пов'язані з монокультурою соняшника у степовій зоні та наступною міграцією на північ. Звісно ж, аграрії не пов'язують катастрофу з повним розорюванням площ під монокультури, як не пов'язують для себе карпатські лісоруби цьогорічні повені з вирубками карпатських лісів... На жаль, явище закономірне. Зупинити будякового сонцевика цьогоріч уже нереально. (Економічний поріг «шкодочинності» становить 1,5-2 гусениці на 1 рослину, заселені шкідником рослини рекомендовано обробляти інсектицидами – Авт.). Втім, аномальна чисельність уже наступного року впаде до норми, залишивши нас із розумінням "розрухи в головах" – у тому сенсі, що ми маємо недієздатну імітаційну сільськогосподарську науку, яка більш не здатна ні давати прогнози, ні реагувати на нові виклики”.

А хто притягне до відповідальності агрохолдинги?

Науковець переконаний, що до масової появи метелика призвела руйнівна політика агрохолдингів, з багаторічними, беззмінними, виснажливими монокультурами соняшника, відсутністю сівозмін і головне – нищенням природних резерватів комах-паразитів, що стримували розвиток сонцевиків. “Можна тільки здогадуватись, що винищивши гербіцидами будяки, люди створили власноруч умови для селекції популяцій, які добре живляться молодими соняшниками, а в умовах масового розмноження куштують усе зелене, включно з кашкетами прикордонників і бігбордами чинного президента...”, – іронізує Валерій Корнєєв. І далі в ексклюзивному коментарі для Укрінформу:

- Для більшості звичайних видів комах відома здатність швидко давати час від часу спалахи чисельності. Найбільше сприяли розмноженню сонцевика будякового (Vanessa cardui) кліматичні умови попередніх років виду метелика, також достатньою була й кормова база, але в цьогорічному випадку насторожує аж надто масове розмноження. Це може означати, поміж усього іншого, і те, що їхні природні вороги — зокрема, маленькі паразитичні оси-їздці, збудники деяких хвороб, які обмежують чисельність виду, мали незначний вплив на гусінь сонцевиків, на якийсь час втратили контроль за популяцією. Природні вороги шкідників величезною мірою залежать від біологічного різноманіття: що різноманітніші види рослин та комах, то стабільнішою є екосистема. Зокрема, якщо в екосистемі є декілька видів сонцевиків та інших близьких до них денних метеликів, якими також живляться паразити, вона є збалансованішою, ніж монокультура сої, соняшника чи кукурудзи, які взагалі не можуть існувати без постійних обробок пестицидами.. Висока біологічна різноманітність забезпечує стабільність екосистеми. Чим більше в екосистемі кількість видів, то більша її збалансованість системи. Наслідки порушення рівноваги в екосистемах зі збідненим видовим різноманіттям є непрогнозованими і часто— катастрофічними.

Головним чинником, що негативно впливає на біорізноманіття, є господарська діяльність людини. Практично повне розорювання степів та лук, лісові та сільськогосподарські монокультури, неконтрольоване та безграмотне використання пестицидів, грубе порушення сівозмін та сучасних агротехнологій збіднює біорізноманіття до катастрофічно низького рівня. Навіть знищення гербіцидами деяких другорядних бур’янів, на яких живляться і рослиноїдні комахи (зокрема і метелики-сонцевики), і їхні природні вороги, негативно впливає на стійкість біоти до вторгнення інвазійних чужорідних видів. Значною мірою це стосується і нещодавнього спалаху чисельності сонцевика рудо-чорного у 2018, і сонцевика будякового у 2019 р. Крім сприятливих кліматичних умов в попередні роки, важливим чинником є послаблення тиску паразитів, хижаків та хвороб.

Агросайти сьогодні вже рясніють заголовками на кшталт «Врожаям на Черкащині загрожує чортополохівка», «Чортополохівка знищує врожай сої», «Чортополохівка знищила соняшники на півдні України», досі підтверджені досить сумнівними фото, оскільки нефахівці часто не відрізняють види шкідників, що й призводить до виникнення паніки та дезінформації. Вірогідних відомостей про збитки врожаю, викликані такою «навалою метелика», науковці досі не мають. Навіть якщо за умов нестачі кормових рослин голодна гусінь намагалася живитися іншими рослинами (соняха, сої, тощо), травна система часто нездатна до успішного перетравлювання, то ж гусениці здебільшого гинуть, не завершивши розвитку. Однозначно можна сказати, що у разі невтручання, чисельність метелика вже наступного року зменшиться майже до звичайної, а далі можна спрогнозувати її багаторічне зменшення.

Його колега, Юрій Канарський, кандидат біологічних наук, заступник директора Інституту екології Карпат теж не стримує сарказму: “У степовій зоні – масова міграція Vanessa cardui. Судячи з дописів, цей вид відкрив для себе новий невичерпний ресурс у вигляді посівів соняшника, і таким чином безневинний і навіть "корисний" метелик, що розвивається на різних складноцвітих, має всі шанси потрапити до списку злісних шкідників. Ну що ж, агрохолдинги можуть починати рахувати збитки, і так їм і треба. Тому що через них від степової зони України скоро залишиться лише назва. Вона й до 90-х років була розорана на 80%, а зараз ненажерливі бізнесмени намагаються розорати все, що бачать, аби витягнути останні соки з багатостраждальних чорноземів” .

Звісно, не варто розраховувати на те, що “ненажерливі бізнесмени”, які забезпечують сьогодні майже 40% українського експорту, одразу дослухаються до думки екологів та переглянуть свої виробничі стратегії. Хіба що хтось із агрономів зверне увагу на повідомлення та завчасно заготує необхідний препарат від “крилатих” голодних шкідників. Усі інші ж будуть просто милуватися ефектними метеликовими зграями, якими вряди-годи повниться український Лісостеп, не вбачаючи в цьому жодної екологічної катастрофи. Врешті, доки грім не гримне...

Марина Нечипоренко, Київ