Зона вільної торгівлі з Ізраїлем: і вигідно, і від Росії ще далі

Процес підписання угоди про Зону вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем, схоже, виходить на фінішну пряму. Ключові її положення були узгоджені ще весною цього року, а 22 листопада український уряд схвалив текст угоди. А саму угоду, за словами Володимира Гройсмана, планується укласти вже до кінця листопада.

Таким чином Ізраїль незабаром стане вже 46 країною, з якою Україна торгуватиме в рамках угоди про Зону вільної торгівлі. Окрім ЗВТ з країнами Євросоюзу, Україна має угоди про вільну торгівлю з Грузією, Македонією, Чорногорією, країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія) та з країнами Співдружності незалежних держав (звісно ж, крім Росії). В серпні 2017 року до цього списку додалась ще й Канада, а зараз йдуть переговори на урядовому рівні з Туреччиною.

На сьогодні Україна активно торгує з Ізраїлем – річний товарообіг становить трохи менше мільярда доларів. Але, за словами президента Асоціації сприяння розвитку і співробітництву "Ізраїль – Україна, та країни СНД" Леона Табакова, 772 млн доларів – це експорт з України. І всього 167 млн доларів – це експорт Ізраїлю. Тобто, Ізраїль закуповує в України на суму в 5 разів більшу, аніж Україна в Ізраїлю.

Причому, це цифри за 2017 рік — коли усі товари обкладались митом. Що ж зміниться із запровадженням Зони вільної торгівлі?

Де саме тут перемога?

Колишній торговий представник України Наталія Микольська виокремила кілька ключових фактів в угоді про Зону вільної торгівлі з Ізраїлем. По-перше, Ізраїль — країна, що багато імпортує. Зокрема, минулого року він закупив товарів на 69 млрд доларів. На думку Наталії Микольської, наша угода з Ізраїлем, по-перше, дає нові можливості в першу чергу для українських промислових товарів та сільськогосподарської продукції. Згідно угоди, Ізраїль одразу відкриває для України ринок промислових товарів на 80%, а Україна — на 70%. На решту товарів — встановлені перехідні періоди. Ринок Ізраїлю, за словами Микольської, є досить закритим, з високим ввізним митом, зокрема, й на сільськогосподарську продукцію. Тобто, ЗВТ з Ізраїлем в умовах закритості його ринків для інших надасть конкурентні переваги саме українським експортерам, що логічно призведе до зростання обсягів українського експорту.

По-друге, за словами Наталії Микольської, експорт з України до Ізраїлю і без угоди про ЗВТ зростав: “Минулого року експорт товарів і послуг до цієї країни склав $781 млн. і зріс на 19%. Що цікаво, і в України, і в Ізраїлю позитивне сальдо двосторонньої торгівлі. В той же час, експорт товарів в минулому році зріс на 24% і склав $605 млн”. Левова частка в структурі українського експорту до Ізраїлю — продукція АПК (68%) та металургії (26%). В 2017 році Україна розпочала поставки до Ізраїлю 245 нових товарів, що “вилилось” в додаткові 5,6 млн доларів доходів. Це газогенератори, запчастини до машинобудування, листи для облицювання фанери, рибне філе, жири тваринні, вироби з кераміки тощо. А враховуючи те, що в Ізраїлі проживає значна частина вихідців з України та інших «пострадянських» громадян, наші продукти на ізраїльському ринку добре відомі і добре продаються.

По-третє, угода про ЗВТ може призвести до збільшення інвестицій з Ізраїлю в Україну, а також інвестицій з інших країн для розміщення своїх виробничих потужностей в Україні для експорту в Ізраїль. А це — модернізація підприємств, нові робочі місця тощо. Також очікується, що угода дасть можливість для кооперації українських та ізраїльських підприємств у багатьох сферах - high-tech, обладнання для промисловості, та інше.

І по-четверте, як Україна, так і Ізраїль є підписантами так званої Конвенції Пан-Євро-Мед. Це означає, що виробники однієї країни, які використовують сировину з іншої країни, не ризикують втратити існуючі преференції, експортуючи товари на ринки Євросоюзу.

ЗВТ з Ізраїлем: усім буде добре, але не зараз

Економічний експерт Борис Кушнірук в коментарі Укрінформу пояснює, що загалом угоди про Зону вільної торгівлі не передбачають моментального збільшення товарообігу між країнами — вони створюють передумови для торгівлі, дають можливості бізнесу розширяти і диверсифікувати напрямки реалізації своєї продукції.

“За великим рахунком, Україна наразі не може запропонувати Ізраїлю нічого особливого. Власне, як і вони нам. Так, Україна має аграрну продукцію, але ми виграємо за рахунок обсягу — продаючи її мільйонами тон. Ізраїль таких обсягів не потребує. Ізраїль має потребу в металургійній продукції, але, враховуючи масштаби країни, метал у великих обсягах їм також не потрібен. За 8 місяців 2018 року ми експортували в Ізраїль на 457 мільйонів доларів і імпортували на 147 млн. Експорт: 40% - це зернові на 183 мільйони доларів. Чорний метал — 160,6 млн доларів, це 36,4%. Вироби з деревини — 12,9 млн доларів. Україна імпортувала на 62,7 млн доларів різноманітної хімічної продукції — і це 42,5%, тобто половина нашого імпорту з Ізраїлю” - пояснює експерт.

“Втім, угода про ЗВТ з Ізраїлем передбачає зобов’язання обидвох країн по захисту інвестицій і сприяння спільним виробництвам. Україна, наприклад, може спробувати домовлятись про розміщення на своїй території таких виробництв з використанням ізраїльських наукових розробок. А вироблений продукт ми можемо реалізовувати як в межах країни, так і на закордонних ринках. В сукупності з захистом інвестицій це має сенс” - розмірковує Борис Кушнірук.

Іншими словами, спеціалісти натякають на те, що станом на зараз взаємодія в питаннях захисту інвестицій виглядає дещо нерівноцінною, оскільки Україна все ж «славиться» проблемами в інвестиційному кліматі, а Ізраїль — навпаки, вміє приваблювати і берегти іноземні інвестиції.

Натомість експерт Міжнародної спілки “Інститут національної політики” Марина Багрова вбачає ще один, несподіваний, але позитивний для України наслідок від ЗВТ з Ізраїлем. “Угода дозволить переорієнтувати українських та ізраїльських виробників від торгівлі з Росією, яка знаходиться під різними економічними санкціями, на взаємну торгівлю між собою. І це ще одна невелика перемога для України в економічній війні з Росією” - резюмує пані Багрова. Дійсно, пошук нових ринків збуту і розширення старих, є для України мегаважливим завданням на сьогодні. І, як бачимо, маємо певні успіхи.

Микола Романюк, Київ