Уляна Княгинецька, ініціаторка видання українськомовних книжок шрифтом Брайля в Угорщині
На проєкт для незрячих українців мене надихнула дівчинка Ліза, яка ніколи в житті не читала казок
16.03.2021 11:00

У 2020 році українці в Угорщині розпочали новий виток історії українського друкованого слова в цій країні – започаткували міжнародний проєкт «Відчути слово» для читачів із важкими порушеннями зору. Наразі в рамках цієї ініціативи вийшло вже три українськомовних книги шрифтом Брайля, всі вони представлені в Державній бібліотеці іноземних мов Будапешта.

Укрінформ поговорив із авторкою та засновницею проєкту «Відчути слово», видавчинею, активісткою української діаспори в Угорщині пані Уляною Княгинецькою.

НЕ ВСІ ЗНАЮТЬ, ЩО АЛЬМАНАХ «РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ» ВИДАЛИ В БУДАПЕШТІ

- Пані Уляно, з чого починалось українське книговидавництво в Угорщині?

- Історія українського друкованого слова в Угорщині має великий початок. Так, наприклад, не всі знають про те, що альманах «Русалка Дністровая» видано в Буді (тепер – Будапешті) у 1837 році.

Зі здобуттям Україною незалежності Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ) – у 1995 році видало українськомовний часопис «Громада». Він виходить досі, тобто, вже 25 років поспіль!

За часи незалежності також вийшло друком чимало видань, серед яких особливо цінні: наукове – про Голодомор «Прихована правда» авторства голови ТУКУ Ярослави Хортяні; двомовна збірка Лесі Українки «Сім струн» до 125-річчя від її дня народження; двомовна збірка Т.Г. Шевченка «Посланіє»; прозові твори, авторами яких є українці Угорщини, наприклад, збірка «Коли сонце заходить на захід» авторства Василя Плоскіна; збірка поезії «Мальви на рушнику» авторства Валентини Зінченко; давньоруські тексти і переклади «Слова о полку Ігоревім» від наукового видання Каміла Нойпауера. Нещодавно перекладено угорською та надруковано роман Лесі Волі «Завірюха» та інші.

- Як особисто ви долучилися до процесу книговидавництва в Угорщині?

- Моя видавнича діяльність в Угорщині почалася при Українському самоврядуванні Уйбуди (район Будапешта – ред.), яке я очолювала з 2014-го по 2019 рік. Саме тоді я започаткувала міжнародний проєкт «Дитяча українська казка ХХІ століття». В його рамках вийшла перша українськомовна збірка українських казок в Угорщині під назвою «Казковий дивосвіт», а до збірки казок видали розмальовку з ілюстраціями. До речі, передмову до збірки написав відомий український казкар Сашко Лірник, котрий високо її оцінив.

Окрім цього, ми випустили двомовний вокальний цикл на вірші Тараса Шевченка. Такий збірник востаннє видавав відомий український композитор Микола Лисенко ще наприкінці ХІХ століття. Унікальним здобутком є також публікація вокальної добірки «Стрічки кохання» на вірші Аді Ендре, Дюли Югаса.

БЕЗ ЗНАЙОМСТВА З ЛІЗОЮ МЕНІ НІКОЛИ Б НЕ СПАЛО НА ГАДКУ ВИДАВАТИ КНИГУ ДЛЯ ЧИТАЧІВ ІЗ ВАДАМИ ЗОРУ

- Пані Уляно, як виникла ідея видати «Казковий дивосвіт» шрифтом Брайля?

- На це мене надихнула зустріч два роки тому з неймовірно розумною і щирою дівчинкою Лізою, яка ще в дитинстві втратила зір і – уявіть собі! – жодного разу в житті не читала казок. Нині сімнадцятирічна Ліза – моя добра подруга. Живе у Будапешті. У неї дуже світла, чудова аура, і я надзвичайно щаслива, що Бог подарував мені зустріч із нею!

До слова, змогу читати Брайлем Ліза та інші діти отримали в тому числі завдяки Сашку Дерманському, казка якого «Кравець і Комета» увійшла до збірки. Знаємо, що в Україні Сашко Дерманський не так давно зазнав цькувань у соцмережах, тому ми зі свого боку підтримали його, адже в тому, що нам вдалося подарувати Лізі казкове дитинство, є дуже велика його заслуга.

- «Казковий дивосвіт» став першою збіркою шрифтом Брайля у рамках вашого проєкту «Відчуй слово». Що було далі?

- Так, цією збіркою ми започаткували зовсім нову традицію українськомовних видань шрифтом Брайля в Угорщині. Загалом на даний момент таких видань три. Друге – «Білоруські казки» – «свіжі» переклади, надруковані українською вперше. Ідея створення «Білоруських казок» належить українському письменнику Володимиру Вакуленку.

Третє видання – найкращі твори Лесі Українки «За правду, браття, єднаймось щиро...», присвячене 150-річчю від дня народження поетеси, яка вийшла за підтримки Товариства української культури в Угорщині й Товариства «Нова Хвиля». Всі три видання, до речі, вперше в історії української громади Угорщини були показані на XXVIII Мінській міжнародній книжковій виставці-ярмарці.

Ще одним нашим досягненням є те, що ці три унікальні видання шрифтом Брайля нині знаходяться у фонді Національної бібліотеки Білорусі. Їх туди передав  український посол Ігор Кизим у рамках заходів із відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Відтепер українськомовні твори шрифтом Брайля, видані в Будапешті, читатимуть й українці Білорусі.

- Тобто, наразі ці книги можуть читати тільки в Угорщині та Білорусі?

- Не тільки. Наразі у фонді Державної бібліотеки іноземних мов у Будапешті знаходиться шістнадцять українськомовних книг шрифтом Брайля, безоплатно переданих за нашим проєктом. Буквально на днях надійшла нова книга «Микола Босий» авторства Віктора Полянецького.

Окрім бібліотек Угорщини, видані нами книги були безоплатно передані бібліотекам і спецзакладам України, бібліотеці Чорноморської асоціації українців у місті Самсун (Туреччина), де також мешкає незряча українська читачка.

- Чи плануєте далі займатися книговидавництвом для українців із вадами зору в Угорщині?

- З моменту започаткування проєкту «Відчути слово» у жовтні 2020 року – за підтримки однодумців, партнерів та завдяки спонсорській допомозі українських самоврядувань й українських товариств в Угорщині – ми зробили багато, і плануємо робити ще.

Цьогоріч видавничу діяльність взяло на себе і товариство «Нова Хвиля» з Будапешта. При ньому створено видавничу комісію, яку я очолила. У наших планах – кілька видань, які, з Божою поміччю, побачать світ у 2021-му. Очевидно, труднощі є, як і в кожній справі. Зараз ми у пошуках друкарні, де можна було б адаптувати і надрукувати заплановані книги.

- Ви кажете, що українські експати допомагають в реалізації проєктів. Не є секретом, що українська діаспора вкладає багато сил у промоцію духовного та культурного багатства нашої Батьківщини. Чи відчуваєте підтримку ваших проєктів не тільки з боку українських експатів, а й від угорського та українського урядів?

- Українці в Угорщині – згуртовані люди, мають мудрих наставників, а також потенційну молоду спільноту, і передусім це є найбільшою підтримкою. Також велику моральну і фінансову підтримку відчуваємо з боку угорського уряду. Зокрема, в рамках закону про національні меншини в Угорщині, який надає змогу на розвиток і збереження національною меншиною мови, культури, традицій, релігії й освіти. Молоде покоління, як і старше, бере активну участь у гуманітарній допомозі Україні.

НАШЕ ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ СЬОГОДНІ – ЗАГЛЯНУТИ В МАЙБУТНЄ НА 50-100 РОКІВ УПЕРЕД

- Пані Уляно, маєте обширне портфоліо зайнятості на різних посадах у самоврядуванні українців в Угорщині. Розкажіть, будь ласка, як історично формувалася українська громада в цій країні, і чим вона займається?

- З часу виникнення Угорщина є багатонаціональною країною, й українська національна меншина грає в її суспільному житті не останню роль. Українсько-угорські відносини, зокрема, культурні зв’язки налічують уже понад тисячу років, і наша спільна історія триває й донині. 1993 року українська громада в Угорщині отримала офіційний статус національної меншини, згідно з ухваленим того ж року законом «Про права національних меншин», що дало право балотуватись до місцевих самоврядувань. Усього в Угорщині офіційно визнані державою 13 історичних національних меншин.

У 1991 році було створено Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ), яке цьогоріч відзначатиме своє 30-річчя і є головною рушійною силою суспільного життя української громади в Угорщині. Саме його представники з 1998-го до 2019 року делегувалися до органів місцевого самоврядування Угорщини.

У 1999 році створили Державне самоврядування українців Угорщини – офіційний орган української національної меншини, Столичне самоврядування українців Угорщини та низку місцевих районних самоврядувань Будапешта.

З часів створення ТУКУ було дуже багато зроблено для українців в Угорщині й для українсько-угорських відносин загалом. Встановлено пам’ятники угорському королю Андрашу I та королеві Угорщини, українській князівні Анастасії (доньці Ярослава Мудрого), жертвам Голодомору 1932-33 років в Україні, Тарасу Шевченку (на однойменній площі) та меморіальні дошки «Русалці Дністровій» і Григорію Сковороді. У листопаді 2003 року угорський парламент одноголосно визнав штучний Голодомор в Україні 1932-33 років сталінським геноцидом українського народу і рішуче засудив цей кричущий злочин проти людства.

З ініціативи ТУКУ з 2008 року в Угорщині було офіційно запроваджено щонедільні українськомовні літургії, душпастирем української спільноти УГКЦ є отець Дам’ян Габорій. Розпочався розвиток Української греко-католицької церкви, а підтримка української церковної громади здійснювалася, зокрема, й коштом угорського уряду, ТУКУ та місцевих районних самоврядувань Будапешта.

-  Чи є якісь новостворені організації українців в Угорщині?

- Так, у 2019 році українська молодь Угорщини заснувала Товариство української сім’ї та молоді в Угорщині «Нова Хвиля», яке об’єднало нове покоління, креативних і обдарованих тутешніх українців. За перший рік існування, попри карантинні обмеження, пов’язані з пандемією, новостворене товариство провело дуже багато заходів і домовилося про співпрацю як з українськими, так і з угорськими навчальними закладами.

Сьогодні головне наше завдання – дбати про українську культуру, мову, традиції, працювати і мислити глобально, заглядаючи в майбутнє щонайменше на 50-100 років, як це робили і надалі роблять наші попередники.

- Якщо заглянути не так далеко… Чи плануєте особливі урочистості напередодні 30-ї річниці Незалежності України?

- Звісно, що плануємо, але світ охоплений пандемією, тому планувати сьогодні нелегко. Загалом День Незалежності України відзначаємо за давньою традицією української громади Угорщини – біля пам'ятника Тарасу Шевченку на однойменній площі. Цьогорічну круглу дату незалежності ми відзначимо біля пам’ятника Кобзарю вже вчотирнадцяте.

Cвого часу в урочистому відкритті цього пам’ятника взяли участь тодішні президенти України та Угорщини Віктор Ющенко і Ласло Шойом. Віктор Ющенко сказав, що цей монумент є одним із кращих пам’ятників Великому Кобзареві в Європі. У свою чергу, Ласло Шойом високо оцінив національну самосвідомість української діаспори в Угорщині й висловив думку, що цей пам'ятник має бути ознакою українсько-угорської дружби.

- Пані Уляно, які організовані вами події в культурному житті українців в Угорщині запам’яталися найбільше?

- Яскравою подією став, приміром, Адвент-концерт у найбільшому соборі Будапешта – Базиліці Святого Іштвана, де прозвучали твори Золтана Кодая, Ференца Ліста та органні композиції сучасних композиторів: Вірага Андраша Габора і Романа Меденці. На концерті відбулася світова прем’єра твору «Прелюдія-токата» українського та угорського композитора Романа Меденці.

Також великий успіх мали концерти «Плач Ярославни» та вокальний цикл на Шевченкові слова; День української казки з Сашком Лірником; щорічний захід «День української родини», День українсько-угорської культури; фотовиставка «Обличчя Майдану», День матері тощо…

На початку 2020 року пройшла перша українськомовна екскурсія в найбільшому соборі Будапешта – Базиліці Святого Іштвана.

Велику радість приносить моя вищезгадана діяльність у межах міжнародного проєкту «Дитяча українська казка XXI століття». Торік було проведено понад 30 презентацій збірки «Казковий дивосвіт», яку читають в Угорщині, Україні, Іспанії, Туреччині, Чехії, Німеччині. Наші видання можна знайти у 50-ти бібліотеках різних куточків світу.

- Насамкінець, що вас надихає, коли вчергове плануєте проєкт чи захід задля промоції України за кордоном?

- Я дуже люблю і поважаю Україну та Угорщину! Україна – моя Батьківщина, а Угорщина – мій Дім. Любов і повага до Батьківщини і Дому мене й надихають...

Олександра Федорчук

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-