У першому банку харчів в Україні рятують продукти від смітника та навчають економному споживанню
Про те, як він працює, розповідає УП: Життя, передає Укрінформ.
«Україна посідає 9 місце у світі з виробництва відходів, і згідно з цією статистикою, ми викидаємо набагато більше, ніж Німеччина та Франція. Це означає, що наша поведінка щодо продуктів харчування потребує змін», - сказав Косюра.
Як зазначається, щороку українці викидають 7 мільйонів тонн органічних відходів. Більшість з них – це їжа, яку все ще можна було споживати. Зокрема, це харчі, де скоро закінчиться термін придатності. Замість того, аби допомогти цими продуктами малозабезпеченим, товари опиняються на сміттєзвалищах. Косюра побачив цю проблему та захотів її вирішити.
Хлопець народився в Україні, але переїхав, коли був дитиною, і більшу частину життя провів за кордоном. Зокрема, він прожив 23 роки в Німеччині, також вчився і працював у Франції.
Після більш ніж двох десятиліть Косюра вирішив повернутися до Львова, де бореться із завалом харчових відходів.
Рік тому він заснував перший в Україні банк їжі «Тарілка».
«Банк їжі – це організація, яка економить продукти, які все ще можна споживати, але вони вже не дуже підходять для продажу. Супермаркети, як правило, викидають таку продукцію, і ми рятуємо її, забираючи із крамниць і передаючи бідним людям», – пояснює Косюра.
За перші два тижні існування організація врятувала більш ніж одну тонну продуктів. Їжу потім роздали малозабезпеченим людям, кількість яких швидко зростає внаслідок пандемії та кризи.
«Щодня ми рятуємо 2-5 ящиків їжі, тому кількість врятованої їжі встановити дуже важко», – розповідає Анна Дідик, координаторка волонтерів, яких у «Тарілці» вже більше сорока.
За словами Анни, організація зараз працює із трьома найбільшими супермаркетами Львова, а також кількома продуктовими компаніями. Вони передають непродані харчі «Тарілці», а та вже поширює їжу в соцслужби та громадські осередки в місті.
«У нас є список організацій, з якими ми працюємо, і вони вже самі розподіляють їжу між своїми людьми. Наприклад, Спільнота багатодітних дітей, церква, центр для безхатьків та інші – ті, які потребують допомоги», – продовжує Дідик.
Косюра розповів, що більшість підприємств, з якими він спілкувався, підтримали ідею створення банку їжі. І це також стало рішенням для скорочення обсягів харчових відходів.
Під час карантину «Тарілка» працювала в мобільному режимі – волонтери забирали продукти з магазинів та розвозили партнерам.
Зараз планують змінити тип роботи та стати більш сталими. Для цього організація хоче відкритий власний склад, де буде зберігати врятовану їжу. Львівська влада підтримала проект і дала їм приміщення за символічну оренду в кілька сотень гривень на рік. Зараз там триває ремонт.
Відновлене приміщення перетворять на крамницю, де і буде вся врятована їжа. Поки що ремонт оплачується за кошти донорів, але команда шукає інші джерела для сталого фінансування.
«Можливо, відвідувачам треба буде заплатити 5 гривень, але вони зможуть набрати стільки продуктів, скільки їм треба», – ділиться Косюра. Такі внески зможуть оплатити оренду приміщення та інші витрати організації.
Далі «Тарілка» планує працювати в інших містах України та рятувати продукти там. Зокрема, запустити цілий рух в інших регіонах, де бракує альтернатив викиданню харчів.
«Люди з інших міст вже горять бажанням відкрити нові осередки, тож продовжувачі справи є», – говорить Дідик.
Організація планує працювати у всій країні за схожим принципом – створювати мережі волонтерів та співпрацювати із місцевою владою та бізнесом.
«Дуже сподіваюсь, що розшириться і просвітницька діяльність. Можливо, саме ми станемо поштовхом до свідомішого поводження з їжею, і люди почнуть думати, купити їм ящик фруктів і викинути половину, чи оцінити свої можливості і тим самим допомогти довкіллю», - зазначила Дідик.
Продовольчі банки – це корисні проекти, але вони борються уже з наслідками проблеми, пояснює Ірина Миронова, голова громадської організації Zero Waste Lviv, яка запобігає утворенню відходів.
«З одного боку, банк їжі – дуже добра ініціатива, але слід розуміти, що першочергова мета – зменшення відходів у закладах торгівлі та громадського харчування», – додає вона.
За її словами, банк їжі повинен будувати свою бізнес-модель так аби не залежати від постійного притоку продуктів. На думку Миорнової, дуже важливо пояснювати і бізнесу, і владі, і містянам про шкоду марнування харчів та про потребу економити і коригувати порційність та пакування.
Косюра погоджується: каже, що рятування харчів – це лише частина роботи «Тарілки».
"Нам потрібні нові технології та переосмислення того, як ми поводимося з харчами, коли їх можна викидати, і коли їх ще можна споживати. І в нашій організації є окремий напрям, Green Company, який зосереджується на цій проблемі», - зазначив засновник банку їжі.
За словами Косюри, мета цього проєкту – підвищення обізнаності суспільства щодо харчових відходів, аби люди менше викидали та свідоміше споживали.
«Є й інші організації, які працюють з нами, а також пересічні люди, які щодня допомагають нам добровільно. Вони почали скорочувати харчові відходи та використовувати менше пластикових пакетів та інших речей, бо ми про це часто говоримо», – підсумовує він.
Зауважується, що наразі в Україні бракує інфраструктури для переробки та навіть сортування сміття. Органіка опиняється в баках із іншими відходами, а потім – на сміттєзвалищах, більшість із яких є переповненими і застарілими.
В таких умовах органічні відходи призводять до виділення метану, який легко займається та шкодить довкіллю.
Окрім цього, ніщо не зобов’язує бізнес не викидати продукти. Відповідно, віддати харчі у продовольчий банк чи відправити їх на смітник - це рішення вже за менеджерами супермаркетів та ресторанів.
Фото: life.pravda.com.ua
