Сьогодні – день народження українського художника Вадима Доброліжа
Про це розповідає Музей української діаспори в Фейсбуці, передає Укрінформ.
Доброліж народився він у Ніжині, освіту здобув у Київському художньому інституті. Студіював малярство у Федора Кричевського, сценографію - у Миколи Струнникова, а книжкову графіку - у Софії Налепинської-Бойчук. Усі вони прививали студентам любов до українських традицій та іншого, нерадянського мистецтва.
У 1935 році, очікуючи на отримання диплому, Доброліж виконував дрібні замовлення по художньому оформленню книжок. Малюнки до одного з дитячих видань енкаведисти визнали «підозрілими». Були заарештовані всі, хто мав відношення до книги - автор, редактор і звісно ілюстратор Доброліж. Їм інкримінували «буржуазний націоналізм», а після «промивання мозку» й тривалого перебування на Лук'янівці відправили на заслання.
Доброліж опинився на Колимі - суворій за кліматом і режимом перебування місцевості, звідки майже ніхто не повертався живим. Художнику пощастило: таборове начальство на той момент особливо потребувало малярів-монументалістів для розписів Хабаровського й Никольсько-Уссурійського Дому Червоної Армії. Безоплатна праця художників-в'язнів якнайкраще для цього підходила. Над розписами офіцерських клубів Доброліж пропрацював рік.
У 1938 році мистця несподівано звільнили. Проте це було несподіванкою лише для художника, а не політичної верхівки. Того року Сталін «ліквідував» свого начальника НКВД Єжова, а на його місце призначив Берію. Аби виправдати заміну, серед іншого, дії попередника Єжова були знівельовані, тож частину в'язнів із вироками до п'яти років, серед яких був Доброліж, звільнили.
У роки Другої світової війни художник був мобілізований до радянської армії, потрапив у полон. Здійснивши втечу з концтабору й повернувшись до Києва, разом із дружиною Валентиною через західну Україну емігрував до Європи й деякий час перебував у Ді-Пі таборі міста Гайден (Німеччина). Там митець організував художню студію, писав портрети та ікони.
1948 року Доброліж остаточно оселився у Канаді, де здебільшого розписував церкви, оформляв іконостаси, писав ікони. Його найвідомішою роботою став іконостас церкви Св. Івана в Едмонтоні (1970–73 рр.), виконаний у стилі українського бароко. Окрім сакрального мистецтва він займався оформленням театральних вистав («Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці» та ін.), а також по-пам'яті писав українські пейзажі («Зима в Україні», «Покинута хата» та ін.).
Фото: Укрінформ, Музей української діаспори
