Пам’ятати заради майбутнього: як в Австрії вшанували загиблих українців

Пам’ятати заради майбутнього: як в Австрії вшанували загиблих українців

Укрінформ
Представники Посольства України в Австрії та активісти української діаспори віддали шану пам'яті загиблих на території країни українців

Вшанування об’єднали пластунів, діаспорян, дипломатів і священиків

Професор Григор Лужницький у своїй статті "Культ могил як вияв культури" зазначав, що могила, оспівана в українській літературі, зокрема в Шевченковій творчості, є зв'язковим між померлими й живими. За його словами, могили є національним скарбом для духовності майбутніх поколінь, для пробудження їхнього сумління їхнього, Пантеоном і храмом слави, збудованим у пам'ять тих великих постатей, які "віддали душу свою за друзів своїх". Тому є зрозумілим нищення і зневажання українських могил ворогами Української державності, а першим обов'язком усіх нас є "подбати про гроби батьків, синів і дочок України, тлінні останки яких спочивають у чужій землі".

У День усіх святих, коли в католицькій Австрії поминають померлих предків, представники діаспори та Посольства України вшанували пам'ять загиблих на території країни українців.

Спільний українсько-польський поминальний молебень примирення і пам’яті про загиблих у роки Другої світової війни відбувся 1 листопада у Меморіальному центрі "Концентраційний табір Маутгаузен", що у федеральній землі Верхня Австрія. Участь у заході взяли представники української та польської громад, духовенства Української греко-католицької та Римо-католицької церков, а також Посольств України та Польщі. Після спільної молитви у каплиці Меморіального центру учасники заходу поклали вінки до пам’ятників українським і польським жертвам концтабору "Маутгаузен", жертвами якого стали 122 тисячі осіб, у тому числі тисячі українців.

Традиційно заходи з вшанування українських борців за незалежність ініціює в день Листопадового зриву Пластова група Австрії з долученням активних членів діаспори. Завдяки підтримці Апарату військового аташату при Посольстві України в Австрії цього року вони стали особливо масштабними та проходили в різних частинах республіки. Важливо, що вперше спільні поминальні молебні проводили представники двох українських церков Відня – греко-католицької та православної.

"Цього року ми вирішили організувати особливо масштабні заходи, адже був залучений державний ресурс України: військовий аташе Андрій Ткачук забезпечив логістичну підтримку, закупівлю вінків та ін. Також у цьому році вперше до поминальних заходів долучилися священики Української православної церкви Константинопольського патріархату у Відні, які проводили спільні панахиди разом із духовенством Української греко-католицької церкви Святої Варвари, постійно присутніми на таких заходах минулих років. Загалом програму ми розтягнули аж на три дні, щоб відвідати місця поховань українців не лише у Відні, а й в Каринтії та Граці. Українська громада Зальцбурга також окремо вшанувала пам'ять загиблих українських біженців з табору в Гредігу", - зазначив головний організатор заходів від віденського Пласту пластун Тарас Піняжко.

Шана воїнам, патріотам, біженцям й жертвам примусової праці

У віддаленій федеральній Каринтії українці відвідали козацькі поховання у місті Лієнц, могилу члена Директорії УНР Опанаса Андрієвського у м.Шпітталь-ан-дер-Драу, поховання біженців з Галичини часів Першої світової війни у м.Вольфсберґ, а також кладовище в м.Ной-Феффернітц, де поховані жертви табору примусової праці "Зеєбах" та табору біженців "Феффернітц", серед яких 66 українців.

"Тут печальне місце, полите кров’ю, де загинули багато людей, включаючи українців. Недавно вийшла в світ книга однієї жінки, яка тут була на цих примусових роботах. Вона писала, що сюди пригнали багато людей з України та інших країн на роботи до місцевих селян. Дехто попав у добрі місця і навіть одружився чи вийшов заміж, але були й такі, які попали в такі місця, коли наприкінці війни деякі селяни не знали, чи то добре, що тут є ці люди, чи погано, а тому їх тихенько прирізали у себе вдома. Звичайні селяни... Жорстокість війни ніколи не має повторитися. То ж молимося за те, щоб ми в нашому житті не стикалися з тими глибокими підвалинами ненависті, які можуть бути в людській душі", - зазначив під час панахиди на похованні в м. Ной-Феффернітц отець Тарас Шагала від УГКЦ.

У День всіх святих австрійці масово відвідують могили своїх померлих родичів, тож міське кладовище в Шпітталь-ан-дер-Драу 1 листопада було переповненим, кожен біля своїх. Не було спочатку людей лише біля могили №262, де на пам’ятнику зверху містилися незрозумілі австрійцям тризуб, український прапор та вицвіла фотографія, а німецькою мовою був лише напис "Mitglied des Direktoriums der Ukrainischen Volksrepublik" ("Член Директорії Української народної республіки").

Поява біля цієї могили української делегації з великим синьо-жовтим прапором, до складу якої увійшли, зокрема, полковник у парадній формі та два священники, які відслужили заупокійний молебень, привернула увагу багатьох присутніх. Вони із зацікавленням дивилися на делегацію на їх міському кладовищі та сам пам’ятник, на якому українською мовою було викарбовано "Тут спочиває проф. Опанас Михайлович Андрієвський, 16.11.1878 Умань 16.5.1955, член Директорії Укр. Нар. Рес.", а внизу  - "Земляки".

"Наша молитва і присутність, вшанування цих людей для багатьох інших є сполукою і поштовхом до того, щоб наша історія та традиції, наше українство жило і не забувалося. Ця наша присутність та молитва для багатьох українців стануть наснагою і стимулом для того, щоб пам’ятати і про минулу історію, і про те, що діється зараз в Україні, робити висновки та молитися за добру долю України, робити кожен на своєму місці те, що може,  для блага України", - зазначив о.Микола Лесюк з Української православної церкви у Відні.

Вшанування в австрійській столиці розпочалися 2 листопада із такого собі "внутрішньопластунського"  заходу на кладовищі “Герстгоф", де віддали шану пам'яті пластуна Степана Зощука, одного з творців української медичної термінології та особистого лікаря активного діяча ОУН Ярослава Стецька і патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого. Також пластуни відвідали кладовище "Гернальс", де вони опікуються могилою дружини й дочки Антона Петрушевича, секретаря української делегацію на Паризькій мирній конференції 1919 році  та сина президента ЗУНР Євгена Петрушевича.

Після цього на Центральному кладовищі Відня відбулося вшанування пам’яті всіх загиблих у процесі державотворення України. До заходу долучилися представники української діаспори та священників від українських православних і греко-католицької церков Відня.

"Всього у секторі, присвяченому загиблим воїнам під час Першої світової війни, поховано близько 10 тис. солдатів австрійської армії, серед яких, за дослідженнями Івана Німчука (автора праць з історії і культури України – ред.) – півтори тисячі українців австро-угорської армії, борців за незалежність України. На багатьох хрестах на кладовищі також є напис про їх приналежність до Збірної станиці Українських січових стрільців", - зазначив  архітектор за освітою, але історик за покликанням Тарас Піняжко.

Наступного дня урочистості Листопадового чину перемістилися до Грацу, федеральна земля Штирія. В українській церкві Граца о.Олег Ковтун провів службу Божу, після чого представники українського громади міста та віденського Пласту відвідали так зване "Українське кладовище" на Центральному цвинтарі Граца. Там, біля пам’ятного знаку з написом: "Вічна пам'ять полеглим за Бога і Україну" було віддано шану загиблим борцям.

Важливим є вшановувати усіх борців за волю України

"Листопадовий чин є приводом згадати про ті славні події, які відбулися 100 років тому, коли 1 листопада 1918 року у Львові було оголошено про утворення Української держави і вперше на львівській ратуші замайорів синьо-жовтий прапор. В Україні в цьому році також встановлено День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, тому для нас було важливим підтримати  ініціативу діаспори з вшанування усіх борців за волю України", - зазначив аташе з питань оборони при Посольстві України в Австрії полковник Андрій Ткачук.

Він зауважив, що становлення Української держави було нелегким, а загрози її існуванню існують й понині, свідченням чого є триваюча російська агресія. "Так склалося в історії нашої країни, що кожен крок у бік свободи та незалежності завжди омитий кров’ю та життям наших патріотів. Чоловіки та жінки, які віддали життя за захист територіальної цілісності та суверенітету Української держави, назавжди залишаться для нас тим зразком жертовної самовіддачі й служіння Батьківщині. Вічна честь та слава загиблим захисникам України!", - наголосив він.

***

"І коли чужинці, відвідуючи могили своїх родин, спиняться перед старанно упорядкованими українськими могилами, щоб з пошаною схилити голову перед цього роду виявом старовинної культури, яким є пошанування предків, то тоді ми зможемо сказати, що сповнили одне із найважливіших завдань української традиції, початки якої сягають ще дохристиянських часів і яка є підвалиною буття нації", - писав проф. Григор Лужницький ("Броди-Лев", Нью-Йорк, 1967р.)

Василь Короткий, Відень

Фото: Василь Короткий, Botschaft der Ukraine in Österreich/Посольство України в Республіці Австрія, Mychajlo Scheremeta, ҐРАЦ Українська Церква

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-