Українська «Подоляночка» лунала в Антверпені. Значить, все буде добре
І якщо вони лунають – це означає, що люди цінують свою історію, культуру, що поєднані ними у велику, непереборну силу, яка здолає всі негаразди. І все буде добре.
Саме такі думки мимоволі приходили глядачам під час фестивалю української пісні, який минулої суботи відбувся в Антверпені за підтримки громадській організації місцевих українців "Едельвейс", за участі української громади з усіх куточків Бельгії та за сприяння Посольства України в цьому Королівстві.
Те, що відбувалося на сцені, дійсно чіпляло за душу. Співали, переважно, діти. Але ті пісні, які ми так звично й природньо сприймаємо в Україні, тут, у Бельгії, набувають зовсім іншого звучання. Тому що їх співають українські діти, які знаходяться в іншій країні, які навчаються в школі нідерландською чи французькою мовами, і які чують українську мову хіба що в родині та на таких ось заходах, де панують українське тепло та щирість.
І саме тому, коли зі сцени у виконанні юної співачки з бельгійського Арлону пролунала древня «Подоляночка», прийшла не віра, ні, - прийшло тверде переконання, що все буде добре у цих людей, і все буде добре у країни, про яку вони завжди пам’ятають і зв’язки з якою зберігають так трепетно.
Все в них вдалося, у організаторів. Невеликий «камерний» зал був заповнений вщент. Тим, кому стільців не вистачило, аплодували виступам самодіяльних виконавців стоячі. Було дуже багато малечі, частина з яких з дитячою безпосередністю розмістилися просто у проході між кріслами, і в голос підхоплювали пісні, що лунали зі сцени.
Цей Фестиваль української пісні в Антверпені, вже п’ятий за рахунком, пройшов радісно і щиро. Навіть незначні «помарки» зі звуком і природнє хвилювання юних і дорослих учасників лише підкреслювали, - все, що відбувалися суботнього вечора в Антверпені – не показове, не наносне, не формальне, - це абсолютно природний прояв любові людей до землі, яка свого часу дала їм життя та силу.
«В нас тут зібралася сьогодні велика українська родина. Мені хочеться назвати вас саме так. Сьогодні ми зустрілися всі разом, тому що покликала нас сюди пісня. Ми будемо сьогодні славити Україну, яка нас народила, пісню українську, українську мову, яка тут є ознакою кожного українця», - зазначила Людмила Димнич, головний «генератор» пісенного форуму, завдяки енергії якої все й відбулося.
У загальній атмосфер свята українці згадали захисників України, які просто зараз відстоюють її право на вільне життя у жорстокій боротьбі з ворогом.
Учасниця фестивалю Надія Завальнюк, виконала авторську пісню «Мати чекає сина», яка зворушила глядачів просто до сліз.
«Затискали в руках автомати
Бо боялись згубити в бою
На ворожі йшли кулі солдати
Захищаючи землю свою…
Яблунь цвіт закружляв над садочком
В Україну прийшла вже весна
А матуся чекає синочка,
Мріє щоб закінчилась війна…»
Привітати учасників пісенного фестивалю до Антверпена приїхали українські військові, хлопці, які зараз проходять реабілітацію в Бельгії після поранення на фронті.
«Дякуємо вам за згуртованість, за те, що пам’ятаєте - російські загарбники окупували наш Крим та частину Донбасу. Ми не хотіли воювати, але були вимушені взяти в руки зброю та захищати свою Батьківщину. Тому що це наша країна, і ніхто не має права диктувати нам, як жити. Зараз все виглядає тривожно, але у наших ворогів шансів немає. Україна – не така велика країна, але вона буде тим Давидом, який подолає сучасного Голіафа. Україна переможе, і все буде добре», - сказав військовий, який просив не афішувати його ім’я.
Враженнями з кореспондентом Укрінформу поділилася Світлана Лебіга, відомий український митець, яка зараз проживає і творить у Бельгії, і була однією з «рушійних сил» цього фестивалю.
«Все це дуже важливо, для нас, українців – пам’ятати про те, що відбувається. Цього року на день Незалежності я була на Хрещатику, коли відбулася хода ветеранів. Я побачила, як їх зустрічали кияни. Це «дя-ку-є-мо!» у виконанні тисяч голосів ще й досі зі мною. Скільки сліз тоді пролила… В мене ще й зараз, коли чую ці пісні – мурашки по шкірі. Ми маємо пам’ятати, кому зобов’язані миром і можливістю жити спокійно», - сказала Світлана Лебіга.
Киянин Віталій Кондратюк, який зараз проживає в Бельгії, з перших днів був на Майдані та навіть очолював його духовну раду. Зараз перебуває у Бельгії на лікуванні, але, як і раніше, близько до серця сприймає все, що пов’язано з Україною.
«Мені подобається, що українці організовують такі фестивалі. Як кажуть – де українець встав, - там і є Україна, там і розквітає український соняшник. Я не перший раз на такому заході. В Антверпені велика українська громада, і ці люди бережуть свою культуру та традиції. Вони залучають до цього дітей, що значить – є у нас майбутнє», - сказав з цього приводу Віталій Кондратюк.
Дмитро Шкурко, Антверпен
Фото автора
